Iз По­пе­лю­шок – у те­а­траль­ні прин­це­си

У Хар­ків­сько­му те­а­трі ім. Т. Шевченка пред­ста­ви­ли про­ект за п’єсою кла­си­ка су­ча­сної поль­ської дра­ма­тур­гії Яну­ша Гло­ва­цько­го

Den (Ukrainian) - - День України - Ка­те­ри­на МУРОМЦЕВА

Ви­ста­ву «По­пе­лю­ха» вті­ле­но під па­тро­на­том Ге­не­раль­но­го Кон­суль­ства ре­спу­блі­ки Поль­ща у Хар­ко­ві. У ній бе­руть участь акто­ри хар­ків­ських те­а­трів іме­ні Т. Шевченка та іме­ні О. Пу­шкі­на, Мо­ло­ді­жно­го те­а­тру «Стел», а та­кож сту­ден­ти та ви­пу­скни­ки Хар­ків­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ми­стецтв ім. І. Ко­тля­рев­сько­го. Ге­не­раль­ним спон­со­ром став Хар­ків­ський мі­ський бла­го­дій­ний фонд Юрія Са­про­но­ва, се­ред пар­тне­рів та­кож Гро­мад­ський рух «Альянс Ре­спу­блі­ка».

На­тхнен­ни­ком та вті­лю­ва­чем про­е­кту у жи­т­тя ви­сту­пив актор Те­а­тру ім. Т. Шевченка, а «за су­мі­сни­цтвом» — за­снов­ник та ке­рів­ник те­а­тру «Стел» Сер­гій Бе­реж­ко. Вла­сне, у да­но­му ви­пад­ку з’єд­на­ли­ся усі чин­ни­ки, що дав­но ма­ють бу­ти нор­мо­ю­ві­тчи­зня­но­го те­а­траль­но­го жи­т­тя, але на­ра­зі ви­гля­да­ють як ви­ня­ток, щось по­оди­но­ке, екс­тра­ор­ди­нар­не: актор­ська ко­ман­да, зі­бра­на ре­жи­се­ром під пев­ний за­дум не­за­ле­жно від «мі­сця основ­ної ро­бо­ти», сце­на дер­жав­но­го те­а­тру, по­ту­жна спон­сор­ська під­трим­ка, між­на­ро­дне спів­ро­бі­тни­цтво, го­стро­со- ці­аль­на про­бле­ма­ти­ка (дія п’єси та ви­ста­ви від­бу­ва­є­ться у ко­ло­нії для не­пов­но­лі­тніх, у цен­трі ува­ги — ска­лі­че­ні до­лі зов­сім юних дів­чат).

Сер­гій Бе­реж­ко, як ре­жи­сер­по­ста­нов­ник та ав­тор сце­ні­чно­го оформ­ле­н­ня, обрав фор­мат «ве­ли­ко­го сти­лю». На ко­ну — ве­ле­тен­ський ба­тут й так са­мо ве­ле­тен­ський екран, на який про­е­кту­ю­ться ка­дри кі­но­хро­ні­ки, рі­зно­ма­ні­тне ві­део (на­при­клад, зграї пта­хів, що їх ми ба­чи­мо крізь тю­рем­ні ґра­ти), он­лайн-про­е­кція — кру­пні пла­ни пер­со­на­жів під час їхніх мо­но­ло­гів та діа­ло­гів. Про­те го­лов­ним «акти­вом» ви­ста­ви ви­да­ю­ться усе ж мо­ло­ді ви­ко­на­ви­ці — на­сам­пе­ред, Ма­рія Ка­ку­рі­на, Владислава Ара­ке­лян, Юлія Во­ро­б­йо­ва. І по скіль­ки «ма­са­ми» те­а­тра­лів та гля­да­чів усе на­стир­ли­ві­ше «ово­ло­ді­ває» ідея те­а­траль­ної ре­фор­ми, то ду­же хо­че­ться, аби твор­че жи­т­тя тих, хто на­ра­зі ро­бить ли­ше пер­ші кро­ки, три­ва­ло не у за­ду­шли­во­му по­ві­трі й за­ста­рі­лих фор­мах, а у ре­а­лі­за­ції та­ких от най­рі­зно­ма­ні­тні­ших про­е­ктів, ко­трих обов’яз­ко­во має ста­ва­ти все біль­ше і біль­ше.

ФОТО ЮРІЯ ЛИХАЦЬКОГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.