Остро­ви аме­ри­кан­сько-ки­тай­сько­го роз­бра­ту,

або Як уни­кну­ти кон­флі­кту в Пів­ден­но-Ки­тай­сько­му мо­рі

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Джо­зеф НАЙ Про­ект Син­ди­кат для «Дня»

Ко­ли па­труль­ний лі­так P8-A аме­ри­кан­сько­го ВМФ не­що­дав­но про­лі­тав по­бли­зу ри­фу Файе­рі Крос, що вхо­дить до гру­пи остро­вів Спра­тлі в Пів­ден­но­Ки­тай­сько­му мо­рі, він отри­мав ві­сім по­пе­ре­джень від ки­тай­сько­го ВМФ з ви­мо­го­ю­по­ки­ну­ти цю­зо­ну. Ки­тай­ський мі­ністр за­кор­дон­них справ Ван І за­явив, що «рі­шу­чість Ки­та­ю­за­хи­ща­ти свій су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність твер­да як ка­мінь». Мі­ністр обо­ро­ни США Ештон Кар­тер від­по­вів, що «тут не має бу­ти ні­якої ома­ни: Спо­лу­че­ні Шта­ти лі­та­ти­муть, пла­ва­ти­муть і ді­я­ти­муть скрізь, де їм до­зво­ляє між­на­ро­дне пра­во, як ми й ро­би­мо в усьо­му сві­ті». Чи озна­чає це, що аме­ри­кан­сько-ки­тай­ський кон­флікт у Пів­ден­но-Ки­тай­сько­му мо­рі не­ми­ну­чий?

1995 ро­ку, ко­ли я слу­жив у Пен­та­го­ні, Ки­тай по­чав обла­што­ву­ва­ти риф Мі­счиф, на який пре­тен­ду­ють Фі­ліп­пі­ни і який роз­та­шо­ва­ний на­ба­га­то ближ­че до бе­ре­га ці­єї кра­ї­ни, ніж до ки­тай­сько­го. США опу­блі­ку­ва­ли то­ді за­яву, що у нас не­має по­зи­ції що­до су­пе­ре­чли­вих пре­тен­зій п’яти кра­їн на при­бли­зно 750 скель, ато­лів, мі­лин і ри­фів, з яких скла­да­ю­ться остро­ви Спра­тлі і які роз­ки­да­ні по ве­ли­че­зній те­ри­то­рії (425 000 кв. км) Пів­ден­но-Ки­тай­сько­го мо­ря. Ми за­кли­ка­ли всі сто­ро­ни вре­гу­лю ва ти су пе реч ки мир ним шля­хом.

Про те США зай ня ли твер­ду по­зи­цію, що Пів­ден­но­Ки­тай­ське мо­ре, че­рез яке про­ля­га­ють ва­жли­ві мор­ські мар­шру­ти по­ста­чань на­фти з кра­їн Близь­ко­го Схо­ду і кон­тей­нер­них ван­та­жів з Єв­ро­пи і над яким по­стій­но лі­та­ють вій­сько­ві й ко­мер­цій­ні лі­та­ки, ре­гу­лю­є­ться Кон­вен­ці­єю ООН з мор­сько­го пра­ва (UNCLOS).

Для об­грун­ту­ва­н­ня сво­їх те­ри­то­рі­аль­них пре­тен­зій Ки­тай спи­ра­є­ться на де­яку кар ту, успад ко ва ну з ча сів уря­ду на­ціо­на­лі­стів, — так зва­ну «лі­нію з дев’яти пун­кти­рів», що про­стя­га­є­ться май­же на ти­ся­чу миль на південь від ма­те­ри­ко­во­го Ки­таю, ін­ко­ли не аби як на бли жа ю чись ( на від­стань 40-50 миль) до бе­ре­гів та­ких дер­жав, як В’єтнам, Ма­лай­зія, Бру­ней і Фі­ліп­пі­ни. Усі ці дер­жа­ви пре­тен­ду­ють на 200-миль­ну ви­ня­тко­ву еко­но­мі­чну зо­ну, га­ран­то­ва­ну Кон­вен­ці­єю UNCLOS.

Ко­ли ви­ни­кла су­пе­ре­чка дов­ко­ла ри­фа Мі­счиф, ки­тай­ські офі­цій­ні осо­би не змо­гли по­яс ни ти зна чен ня « Лі нії з дев’яти пун­кти­рів», про­те під ти­ском во­ни ви­зна­ли, що пун­кти­ром по­зна­че­ні зо­ни, на які Ки­тай пред’яв­ляє су­ве­рен­ні пра­ва. У той же час во­ни по­го­ди­ли­ся, що Пів­ден­но-Ки­тай­ське мо­ре не є вну­трі­шнім ки­тай­ським во­до­йми­щем і що во­но ре­гу­лю­є­ться Кон­вен­ці­єю ООН. На ба­зі цих до­мов­ле­но­стей США і Ки­тай уни­ка­ли кон­флі­ктів з цьо­го пи­та­н­ня май­же два де­ся­ти­лі­т­тя.

Але Ки­тай не уни­кав кон­флі­ктів зі сво­ї­ми су­сі­да­ми по мо­рю. Хо­ча він зо­бов’язав­ся до­три­му­ва­ти­ся ко­де­ксу по­ве­дін­ки, по­го­дже­но­го Асо­ці­а­ці­єю дер­жав пів­ден­но-схі­дної Азії (АСЕАН) 2012 ро­ку, він ви­ко­ри­сто­ву­вав свою біль­шу вій­сько­ву по­ту­жність у су­пе­ре­чках з Фі­ліп­пі­на­ми і В’єтна­мом. 2012 ро­ку ки­тай­ські па­труль­ні ко­ра­блі ві­ді­гна­ли фі­ліп­пін­ські ри­бо­ло­ве­цькі су­дна від мі­ли­ни Скар­бо­ро бі­ля бе­ре­гів Фі­ліп­пін. Уряд Фі­ліп­пін звер­нув­ся до Між­на­ро­дно­го три­бу­на­лу ООН з мор­сько­го пра­ва (ITLOS) з ці­єю су­пе­ре­чкою, що, на дум­ку Ки­таю, не під­па­дає під юрис­ди­кцію три­бу­на­лу. 2014 ро­ку, пі­сля то­го, як Ки­тай вста­но­вив бу­ро­ву пла­тфор­му у во­дах, на які пре­тен­дує В’єтнам, ко­ра­блі двох кра­їн по­ча­ли та­ра­ни­ти один одно­го й розв’яза­ли би­тву во­до­ме­та­ми. На­слід­ком цьо­го ста­ли ан­ти­ки­тай­ські по­гро­ми у В’єтна­мі.

Мен­ші дер­жа­ви ре­гіо­ну по­ча­ли шу­ка­ти під­трим­ки в Аме­ри­ки. Але США про­дов­жу­ва­ли по­во­ди­ти­ся обе­ре­жно, щоб не ста­ти уча­сни­ком су­пе- ре­чок, ви­кли­ка­них пре­тен­зі­я­ми на су­ве­рен­ні пра­ва, де­я­кі з яких сла­бо об­грун­то­ва­ні, а в де­яких у Ки­таю ін­ко­ли силь­ні­ша юри­ди­чна по­зи­ція. Крім то­го, США ма­ли фо­к­усу­ва­ти­ся на ва­жли­ві­ших пи­та­н­нях у сво­їх від­но­си­нах з Ки­та­єм.

Ситуація по­ча­ла мі­ня­ти­ся, ко­ли Ки­тай став актив­но на­ми­ва­ти пі­сок для за­пов­не­н­ня ри­фів і ство­ре­н­ня остро­вів при­найм­ні в п’яти мі­сцях. На по­ча­тку цьо­го ро­ку ана­лі­ти­ки опу­блі­ку­ва­ли зо­бра­же­н­ня, на яких, як при­пу­ска­ють, ви­дно май­бу­тню три­кі­ло­ме­тро­ву злі­тну сму­гу на ри­фі Файе­рі Крос.

США ствер­джу­ють, що Кон­вен­ція UNCLOS га­ран­тує віль­ний рух іно­зем­них су­ден і лі­та­ків за ме­жа­ми 12-миль­ної при­кор­дон­ної зо­ни, про­те Ки­тай за­яв­ляє, що вій­сько­ві лі­та­ки не мо­жуть пе­ре­сі­ка­ти кор­дон йо­го 200-миль­ної еко­но­мі­чної зо­ни без по­пе­ре­дньо­го до­зво­лу. Якщо Ки­тай по­чне пре­тен­ду­ва­ти на та­ку зо­ну для ко­жно­го з острів­ців, які він оку­пу­вав, це при­ве­де до за­кри­т­тя біль­шої ча­сти­ни Пів­ден­но-Ки­тай­сько­го мо­ря. Як вва­жає один аме­ри­кан­ський чи­нов­ник, Ки­тай, схо­же, на­ма­га­є­ться «по­ста­ви­ти всіх пе­ред фа­ктом», спи­ра­ю­чись на «ве­ли­ку сті­ну з пі­ску», як її на­звав адмі­рал Га­рі Хар­ріс, го­лов­но­ко­ман­ду­вач США в Ти­хо­му оке­а­ні.

Ки­тай ко­ре­ктно за­яв­ляє, що діє в рам­ках сво­їх су­ве­рен­них прав, на­ми­ва­ю­чи пі­сок, і що він про­сто на­слі­дує при­клад су­сі­дів, чия вла­да діяла так са­мо, щоб під­крі­пи­ти свої пре тен зії. Але аме ри - кан­ські пі­до­зри під­си­лив той факт, що 2013 ро­ку в ін­шій су­пе­ре­чці — між Ки­та­єм і Япо­ні­єю з при­во­ду остро­вів Сен­ка­ку (Дя­о­юй­дао) у Схі­дно-Ки­тай­сько­му мо­рі — уряд Ки­таю в одно­бі­чно­му по­ряд­ку й без по­пе­ре­джень про­го­ло­сив Іден­ти­фі­ка­цій­ну зо­ну про­ти­по­ві­тря ної обо ро ни. Від по від дю США став по­літ двох бом­бар­ду­валь­ни­ків B-52 че­рез не­ви­зна­ну зо­ну. Це ство­ри­ло пре­це­дент для не­що­дав­ньо­го по­льо­ту мор­сько­го роз­ві­дни­ка (з гру­пою жур­на­лі­стів CNN на бор­ту).

Від­по­відь США бу­ла за­ду­ма­на з ме­тою пе­ре­шко­ди­ти Ки­таю ство­ри­ти fait accompli, що мо­же при­зве­сти до за­кри­т­тя біль­шої ча­сти­ни Пів­ден­но-Ки­тай­сько­го мо­ря. Про­те пер вин на по лі ти ка не втру - ча­н­ня в су­ве­рен­ні су­пе­ре­чки як і ра­ні­ше має сенс. Іро­нія в то­му, що про­вал ра­ти­фі­ка­ції Кон­вен­ції UNCLOS в Се­на­ті США озна­чає, що США не мо­жуть при тяг ну ти Ки тай до від­по­від­аль­но­сті пе­ред Мі­жна­ро­дним три­бу­на­лом ООН за спро­би пе­ре­тво­ри­ти ри­фи на ос тро­ви й ого ло­си ти екс­клю­зив­ну зо­ну, що мо­же всту­пи­ти в про­ти­річ­чя з пра­вом на сво­бо­ду пе­ре­су­ва­н­ня, — а це най­ва­жли­ві­ший інтерес США.

Про­те Ки­тай ра­ти­фі­ку­вав Кон вен цію UNCLOS, а США по­ва­жа­ють її як за­галь­но­прийня­тий мі­жна­ро­дний за­кон, то­му є під­ста­ви для сер­йо­зних пря­мих пе­ре­го­во­рів з ме­тою роз’ясне­н­ня сум­нів­ної «лі­нії з дев’яти пун­кти­рів» і збе­ре­же­н­ня сво­бо­ди від­кри­тих мо­рів. За до­по­мо­гою ре­тель­но ви­ві­ре­ної ди­пло­ма­тії мо­жна й тре­ба уни­кну­ти кон­флі­кту США і Ки­таю в Пів­ден­но-Ки­тай­сько­му мо­рі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.