Ка­зус «Плю­сів»,

або Про від­су­тність пу­блі­чної ло­гі­ки у при­зна­че­н­нях як при­від для ін­фор­ма­цій­но­го ко­ла­псу

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­дим ЛУБЧАК, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

При­зна­че­н­ня Михаїла Са­а­ка­шві­лі го­ло­вою Оде­ської ОДА вже ти­ждень «штор­мить» ін­фор­ма­цій­ний про­стір Укра­ї­ни, під­няв­ши на по­верх­ню не ли­ше про­бле­ми по­лі­ти­чно­го, еко­но­мі­чно­го та су­спіль­но­го се­кто­рів, але й... ме­діа. По­лі­ти­чну по­зи­цію що­до звіль­не­н­ня ко­ли­шньо­го ке­рів­ни­ка обла­сті Ігоря Па­ли­ці та при­зна­че­н­ня но­во­го гу­бер­на­то­ра (ра­зом з усім спе­ктром пов’яза­них дов­ко­ла цьо­го ви­кли­ків — отри­ма­н­ня Са­а­ка­шві­лі гро­ма­дян­ства Укра­ї­ни упро­довж одно­го дня, спро­ба «під­тя­гну­ти» сво­їх — гру­зин­ських — про­ку­ро­ра та мі­лі­ціо­не­ра обла­сті, пе­ре­роз­по­діл «по­то­ків»...) укра­їн­ські ЗМІ ви­сві­тлю­ва­ли по-рі­зно­му, зде­біль­шо­го, як за­ува­жу­ють екс­пер­ти, в за­ле­жно­сті від ко­ню­ктур­ної по­зи­ції вла­сни­ків ка­на­лів. Най­більш скан­даль­ним ви­явив­ся сю­жет те­ле­ка­на­лу «1+1», що у су­бо­ту ви­йшов у про­гра­мі жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань «Укра­їн­ські сен­са­ції» під на­звою «Гру­зин­ський га­стро­лер». Пів­го­дин­ний ано­нім­ний сю­жет, по­ка­за­ний у прайм-тай­мі, роз­по­від­ав про те, що за час прав­лі­н­ня Са­а­ка­шві­лі «у тюр­мах від­си­дів ко­жен де­ся­тий гру­зин, зокре­ма май­же всі по­лі­ти­чні опо­нен­ти, що не всти­гли вті­кти з кра­ї­ни», екс-пре­зи­ден­та Гру­зії на­зи­ва­ють «ди­кта­то­ром», який по­лю­бляв «до­ро­гі роз­ва­ги». А ще — в про­гра­мі чі­тко на­го­ло­ше­но, що екс-очіль­ни­ка Гру­зії не лю­блять на ба­тьків­щи­ні за роз­гін мир­ної де­мон­стра­ції в ли­сто­па­ді 2007 ро­ку; за про­граш вій­ни 2008 ро­ку; за елі­тар­ну ко­ру­пцію, ко­ли там­те­шніх олі­гар­хів зму­шу­ва­ли від­да­ва­ти свої до­хо­ди у бю­джет кра­ї­ни. Кіль­ка ра­зів а ефі­рі окре­мо акцен­ту­ва­ло­ся — про­ти го­ло­ви Оде­ської ОДА в Гру­зії по­ру­ше­ні кри­мі­наль­ні спра­ви, а це мо­же впли­ну­ти на дво­сто­рон­ній сто­сун­ки офі­цій­но­го Тбі­лі­сі та Ки­є­ва. Тре­ба ска­за­ти, що ком­по­зи­цій­но сю­жет бу­ло змон­то­ва­но за до­по­мо­гою свід­чень екс­пер­тів із Гру­зії, з ре­пу­та­цій­ною істо­рі­єю яких в Укра­ї­ні озна­йом­ле­ні по­вер­хо­во.

Про «іно­зем­ний де­сант», що зайняв у на­шій кра­ї­ні клю­чо­ві дер­жав­ні по­са­ди, укра­їн­ці по­вин­ні зна­ти біль­ше, і «День» не­о­дно­ра­зо­во звер­тав ува­гу на не­об­хі­дність ви­вче­н­ня «під лу­пою» як пер­со­наль­них за­слуг, так і по­тен­цій­них пер­спе­ктив окре­мо ко­жно­го за­про­ше­но­го по­са­дов­ця. Вла­сне, як і пи­сав «День» про увесь ін­ший спектр про­блем укра­їн­сько­го по­лі­ти­ку­му, які ого­лює на­ш­умі­ле при­зна­че­н­ня Са­а­ка­шві­лі. По­при образ успі­шно­го ре­фор­ма­то­ра, ха­ри­зму та вмі­н­ня спіл­ку­ва­ти­ся з пре­сою, та­бу для жур­на­лі­стів у цьо­му ви­пад­ку бу­ти не по­вин­не. Оче­ви­дно, що про «стиль», пра­ви­ла зви­чної для Са­а­ка­шві­лі по­лі­ти­чної гри та, зре­штою, і «ске­ле­ти в ша­фі» укра­їн­ське су­спіль­ство має зна­ти, якщо вже на­ймає лю­ди­ну на ви­со­ку по­са­ду. Однак чи в та­кий спо­сіб як це зро­би­ли «Плю­си»?

Як за­ува­жи­ла ме­діа- огля­дач «Те­ле­кри­ти­ки» Ін­на Дол­жен­ко­ва, сю­жет зня­то у тра­ди­ці­ях «НТВ-шних «роз­слі­ду­вань», де «ано­нім­ні ав­то­ри за до­по­мо­гою не­ща­дних ма­ні­пу­ля­цій пе­ре­тво­рю­ють ре­фор­ма­то­ра Са­а­ка­шві­лі на злі­сно­го кри­мі­наль­но­го зло­чин­ця » . Дій­сно, ле­кси­ка, стиль, ма­не­ра по­да­чі ма­те­рі­а­лу жур­на­лі­ста­ми за­ли­ша­ють пи­та­н­ня. Си­па­ти «в лоб» зви­ну­ва­че­н­ня, не по­мі­ча­ю­чи за­слуг, не дав­ши сло­во са­мо­му зви­ну­ва­че­но­му, ви­кли­кає у гля­да­чів від­чу­т­тя одно­бо­ко­го ви­сві­тле­н­ня. Та­ки­ми сю­же­та­ми «Плю­си» ні­би під­ста­ви­ли­ся. З одно­го бо­ку са­ме цей ка­нал упро­довж остан­ньо­го ча­су сут­тє­во до­дав у яко­сті кон­тен­ту — про­гра­ми «Хо­ро­брі сер­ця», «Голос кра­ї­ни», «Голос. Ді­ти», «Пра­во на вла­ду » , ва­жли­ві жур­на­ліст­ські роз­слі­ду­ва­н­ня у про­гра­мі «Гро­ші»... де­мон­стру­ва­ли пра­виль­ну «лі­нію по­ве­дін­ки» мов­ни­ка, де зна­хо­ди­ло­ся мі­сце одно­ча­сно і для опти­мі­сти­чних мо­ти­вів, і для сер­йо­зних тем на зра­зок «спра­ви Гон­га­дзе». Дій­сно, ни­ні важ­ко в Укра­ї­ні зна­йти ме­діа-хол­динг, який би так про­фе­сій­но, па­трі­о­ти­чно та гли­бо­ко про­ду­ку­вав не­об­хі­дний кра­ї­ні кон­тент, пер­шим від­мо­вив­ся від про­па­ган­дист­ських ро­сій­ських се­рі­а­лів, за­пу­стив вла­сне кі­но­ви­ро­бни­цтво, зокре­ма вже ви­пу­стив в ефір на­ш­умі­лу «Гвар­дію». З ін­шо­го бо­ку, гру­бі «ви­ки­ди» на Са­а­ка­шві­лі, які ма­ли б по­да­ва­ти­ся в ін­шій то­наль­но­сті та сти­лі, по­ка­зу­ють сим­пто­ми «хво­ро­би» в укра­їн­ській жур­на­лі­сти­ці, зокре­ма не­ро­збір­ли­вість в акцен­тах та за­ле­жність від вла­сни­ків.

«Бе­зу­мов­но, су­спіль­ство має пра­во зна­ти якнай­біль­ше про лю­дей, які си­дять у ви­со­ких крі­слах. І зав­да­н­ня роз­слі­ду­валь­ни­ків пе­ре­ві­ря­ти їх на по­ря­дність і про­фе­сіо­на­лізм, про всі свої зна­хід­ки по­ві­дом­ля­ти су­спіль­ство. Але я б не на­зи­вав ма­те­рі­ал «Плю­сів» про Са­а­ка­шві­лі роз­слі­ду­ва­н­ням. Це ти­по­вий ма­те­рі­ал із се­рії «Укра­їн­ські сен­са­ції» чи «Се­кре­тні ма­те­рі­а­ли». Ба­га­то гу­чних обви­ну­ва­чень, які пе­ре­ва­жно озву­чує ано­нім­ний екс­пре­сив- ний за­ка­дро­вий голос, і мі­ні­мум кон­кре­тних до­ка­зів, до­ку­мен­тів, — за­ува­жив у коментарі «Дню» жур­на­ліст-роз­слі­ду­валь­ник про­гра­ми «Схе­ми» («Пер­ший») Ма­ксим Сав­чук. — Це та­кий со­бі ана­лі­ти­чний про­дукт, яко­му бра­кує ба­га­тьох ком­по­нен­тів, але пе­ред­усім ба­лан­су ду­мок. Пів­го­ди­ни роз­по­від­а­ти про не­до­лі­ки і грі­хи Са­а­ка­шві­лі і не да­ти йо­му мо­жли­во­сті від­по­ві­сти на ці за­ки­ди й обви­ну­ва­че­н­ня — це не ду­же про­фе­сій­но, м’яко ка­жу­чи».

Сю­жет «Плю­сів» ні­би вко­тре роз­крив «гній­ник» сто­сун­ків у са­мій ме­діа-спіль­но­ті Укра­ї­ни, де ві­до­мі «зір­ки» жур­на­лі­сти­ки в со­ці­аль­них ме­ре­жах та бло­го­сфе­рі по­ча­ли пу­блі­чно зви­ну­ва­чу­ва­ти одне одно­го в то­таль­ній за­ле­жно­сті від олі­гар­хів. Так, ве­ду­чий «1+1» Оле­ксандр Ду­бин­ський у про­дов­же­н­ня «те­ми Са­а­ка­шві­лі» за­явив, що дня­ми ба­чив Му­ста­фу Найє­ма ра­зом з Ми­ха­ї­лом Са­а­ка­шві­лі у до­ро­го­му сто­ли­чно­му ре­сто­ра­ні, де во­ни пи­ли ви­но вар­ті­стю... 3250 грн за пля­шку, і по­ці­ка­вив­ся, чи де­пу­тат мо­же до­зво­ли­ти со­бі та­кий до­ро­гий на­пій при офі­цій­ній зар­пла­ті в 5000 грн. Блог Ду­бин­сько­го на «Укра­їн­ській прав­ді», де роз­мі­ще­но цей пост і анонс сю­же­ту «Гру­зин­ський га­стро­лер», від­ра­зу бу­ло за­бло­ко­ва­но. «За пи­та­н­ня, звід­ки у че­сно­го де­пу­та­та Найє­ма, що скар­жи­ться на ма­лень­ку зар­пла­ту, гро­ші пи­ти ви­но по 3000 гри­вень за пля­шку — Оле­на При­ту­ла за­кри­ла ме­ні блог на «УП»... — від­ре­а­гу­вав у «Фейс­бу­ці» Ду­бин­ський. — Сум­но, що ви­да­н­ня... ста­ло ря­до­вий май­дан­чи­ком для ре­а­лі­за­ції ін­те­ре­сів ря­ду олі­гар­хів, ти­пу Фір­та­ша-Льо­во­чкі­на... Шко­да тіль­ки, що УП па­дає че­рез жа­ді­бність одні­єї кон­кре­тної лю­ди­ни, який роз­по­чав своє при­ва­тне па­ді­н­ня з то­го, що за­без­пе­чив мов­ча­н­ня май­дан­чи­ки іме­ні Ге­ор­гія Гон­га­дзе в спра­ві за­мов­ни­ків йо­го вбив­ства...». У свою чер­гу ке­рів­ни­цтво «УП» зви­ну­ва­ти­ли Ду­бин­сько­го у при­слу­жни­цтву Іго­рю Ко­ло­мой­сько­му, вла­сни­ку «1+1».

Ме­діа-ту­сов­ка у со­ці­аль­них ме­ре­жах від­ра­зу ста­ла на сто­ро­ну «УП» та осо­би­сто Найє­ма, зви­ну­ва­тив­ши «Плю­си» в усіх «смер­тних грі­хах» су­ча­сної жур­на­лі­сти­ки, ка­нал на­зи­ва­ли «про­да­жним», го­во­ри­ли, що йо­го тре­ба пе­ре­йме­ну­ва­ти на «1-1», і... жо­дним чи­ном не по­мі­ча­ли до­ся­гнень ме­діа-гру­пи Ко­ло­мой­сько­го що­до нор­ма­лі­за­ції те­ле­про­сто­ру. Чи­та­ю­чи коментарі ві­до­мих жур­на­лі­стів з рі­зних та­бо­рів, по­мі­ча­єш кри­чу­ще нев­мі­н­ня дис­ку­ту­ва­ти та шу­ка­ти спіль­но­го зна­мен­ни­ка. Гру­ба не­цен­зур­на ле­кси­ка, су­ціль­ні емо­ції, брак ар­гу­мен­тів, пе­ре­хід на осо­би­сті­сні «про­ко­ли»... в час агре­сії Ро­сії, ко­ли са­ме ро­бо­ту жур­на­лі­стів на­зи­ва­ють «ін­фор­ма­цій­ним фрон­том» на «гі­бри­дній» вій­ні — все це грає ли­ше на ру­ку Ро­сії.

Окре­мо про кри­зу в по­лі­ти­ці го­во­рить брак пу­блі­чної дис­ку­сії зокре­ма що­до про­зо­ро­сті у ка­дро­вих при­зна­че­н­нях. «За­раз, оче­ви­дно, від­бу­ва­є­ться кон­флікт між «гру­пою Ко­ло­мой­сько­го» і умов­ною «гру­пою По­ро­шен­ка», — ко­мен­тує «Дню» на­ро­дний де­пу­тат Сер­гій Ви­со­цький. — Пі­сля чер­го­вих ви­па­дів дні­про­пе­тров­сько­го олі­гар­ха ло­гі­чною від­по­від­дю ста­ло від­сто­ро­не­н­ня гу­бер­на­то­ра Одещини Па­ли­ці — це кла­но­вий про­цес. Щоб ця подія не по­зна­чи­лась не­га­тив­но на імі­джі По­ро­шен­ка, бу­ла при­зна­че­на на­дій­на лю­ди­на, осо­би­стий друг Пре­зи­ден­та, який в укра­їн­сько­му су­спіль­стві асо­ці­ю­є­ться з ра­ди­каль­ни­ми ре­фор­ма­ми в Гру­зії».

Однак, на це ви­ни­кає ло­гі­чне пи­та­н­ня: нев­же, щоб зня­ти гу­бер­на­то­ра Па­ли­цю, по­трі­бен ці­лий пре­зи­дент Гру­зії? «Слід ро­зу­мі­ти, що мо­ти­ви є не тіль­ки у По­ро­шен­ка, ай у Са­а­ка­шві­лі, адже нав­ряд чи йо­му ці­ка­во бу­ти укра­їн­ським гу­бер­на­то­ром — ско­ріш за все, йо­му хо­че­ться по­вер­ну­ти­ся у ве­ли­ку гру­зин­ську по­лі­ти­ку, — роз­по­від­ає на­ро­дний де­пу­тат, — Тож якщо він про­де­мон­струє ре­зуль­та­тив­ність, він ма­ти­ме шанс для цьо­го».

За сло­ва­ми Ви­со­цько­го, у Пе­тра По­ро­шен­ка «ко­ро­тка ла­ва за­па­сних», адже він очо­лив дер­жа­ву без сво­єї ко­ман­ди та роз­ви­не­ної пар­тій­ної стру­кту­ри. «Оде­са — най­про­блем­ні­ший ре­гіон, а най­до­свід­че­ні­ша лю­ди­на в ко­ман­ді По­ро­шен­ка — Са­а­ка­шві­лі, — про­дов­жує по­лі­тик, — Тож ка­дро­вий го­лод є одні­єю з най­біль­ших про­блем як для Пре­зи­ден­та, так і для кра­ї­ни, то­му йо­го по­трі­бно до­ла­ти. Не­об­хі­дно ви­ро­щу­ва­ти, роз­ви­ва­ти та за­йма­ти­ся ка­дра­ми. Не знаю, яку ро­бо­ту в цьо­му на­прям­ку ве­де пре­зи­дент­ська ко­ман­да, але якщо їм ви­ста­чає ро­зу­му, во­ни цим за­йма­ю­ться».

Бу­дуть те­ле­ка­на­ли й на­да­лі ма­ні­пу­лю­ва­ти дум­кою гля­да­чів, са­мі не ро­зі­брав­шись в ре­пу­та­цій­ній істо­рії ха­ри­зма­ти­чних по­лі­ти­ків, чи за­про­по­ну­ють ци­ві­лі­зо­ва­не ін­фор­ма­цій­не «до­сьє» — по­ба­чи­мо вже най­ближ­чим ча­сом. Одне оче­ви­дно: в кра­ї­ні, де «но­ві» то­по­ві по­лі­ти­ки гра­ють за «ста­ри­ми» пра­ви­ла­ми, за­ли­ша­ю­чись впли­во­ви­ми ме­діа-вла­сни­ка­ми, по­ба­чи­ти об’єктив­ну кар­тин­ку по­лі­ти­чної дій­сно­сті укра­їн­цям стає вже важ­че.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.