95 днів бла­го­дій­но­го арт-діа­ло­гу на під­трим­ку Укра­ї­ни у Швей­ца­рії

Den (Ukrainian) - - Культура -

ро­та», по­ста­нов­ка Ста­ні­сла­ва Жир­ко­ва), най­ре­зо­нан­сні­шою ви­ста­вою по­то­чно­го ки­їв­сько­го се­зо­ну, яка та­ким чи­ном роз­по­ча­ла ман­дрів­ку Укра­ї­ною (за день по за­кін­чен­ні фе­сти­ва­лю у Фран­ків­ську її вже ві­та­ли у Хер­со­ні).

І якщо «Стал­ке­ри» за­свід­чи­ли ефе­ктив­ність по­єд­на­н­ня в одно­му про­е­кті акту­аль­ної ві­тчи­зня­ної дра­ма­тур­гії, су­ча­сної со­ці­аль­ної про­бле­ма­ти­ки, мо­ло­дої ре­жи­су­ри і твор­чих сил рі­зних ко­ле­кти­вів, то «Ене­ї­да» — уні­вер­саль­ність ігро­вих сце­ні­чних стру­ктур: від­кри­тий цим «клю­чи­ком» текст Ко­тля­рев­сько­го по­де­ко­ли зву­чить ні­би впер­ше.

«Бі­лий ка­бі­нет» із мо­но­хром­ни­ми ві­део­про­е­кці­я­ми, гурт пер­со­на­жів у так са­мо бі­лих стро­ях, який «де­ле­гує» з се­бе і бо­гів, і ге­ро­їв, і «ря­до­вих» (мі­ні­маль­на тран­сфор­ма­ція ко­стю­му — і от уже по­стать із ма­сов­ки стає Зев­сом чи Юно­ною), не­скін­чен­ний «кар­на­вал» етю­дних приймів — яке все це жи­ве і яке да­ле­ке від за­шка­ру­блої «ша­ро­вар­щи­ни»! У ви­ста­ві бе­руть участь сту­ден­ти-дру­го­кур­сни­ки Ін­сти­ту­ту ми­стецтв ПНУ ім. В. Сте­фа­ни­ка (це прин­цип те­а­тру — на­вча­н­ня від­бу­ва­є­ться в гу­ща­ви­ні сце­ні­чної пра­кти­ки), і на їхньо­му тлі не на­ба­га­то стар­ші Оле­ксій Гна­тков­ський (Еней), На­дія Лев­чен­ко (Ді­до­на), Оль­га Ка­чма­рик-Ко­ма­нов­ська (Си­віл­ла), Га­ли­на Ба­ран­ке­вич (Ве­не­ра і Ма­ти) ви­гля­да­ють уже ма­ло не ко­ри­фе­я­ми, в ко­трих по­ча­тків­цям і пов­чи­ти­ся не гріх.

За­га­лом ма­те­рі­ал по­е­ми (ін­сце­нів­ка Р. Дер­жи­піль­сько­го та О. Гна­тков­сько­го) ском­по­но­ва­ний у ви­ста­ві та­ким чи­ном, що її на­скрі­зною лі­ні­єю стає шлях до­до­му, фор­му­ва­н­ня спіль­но­ти, по­шук та усві­дом­ле­н­ня се­бе. І ко­ли на цьо­му шля­ху Ене­є­ві та йо­го на­ро­ду до­во­ди­ться прой­ти крізь кри­ва­ву вій­ну (зда­є­ться, тих фра­гмен­тів по­е­ми Ко­тля­рев­сько­го ми й не чи­та­ли ні­ко­ли — на­стіль­ки мо­то­ро­шно на­га­ду­ють во­ни сьо­го­де­н­ня, ко­ли і до­бро­воль­ці во­ю­ють, хто як мо­же, і вій­сько спо­ря­дже­не, чим лю­ди зі­бра­ли), на за­мі­ну ве­се­лим пу­сто­щам при­хо­дить дра­ма­тизм, який зре­штою обер­та­є­ться на па­фос. Зві­сно, важ­ко від ньо­го втри­ма­ти­ся, ко­ли зі сце­ни має про­лу­на­ти ота­ке: «Ну, у тро­ян­сько­го на­ро­ду За шаг ал­ти­на не про­си: Хто мо­ска­ля об’їхав зро­ду? А займеш — но­ги уне­си. Зав­зя­то­го тро­ян­ці кштал­ту, Не стру­сять ні­чи­йо­го ґвал­ту І но­са хоть ко­му утруть...»

Про­те зна­чно то­чні­ши­ми ви­гля­да­ють хо­ди не­бу­кваль­ні: при­мі­ром, те, як ме­то­ди­чно, стри­му­ю­чи се­бе, аби не зі­рва­ти­ся у крик та біль, зби­рає Еней по по­ро­жній сце­ні бі­лі ша­пки-шли­ки — єди­не, що за­ли­ши­ло­ся від йо­го війська...

Ав­тор, як ви­да­є­ться, обі­рвав свою «Ене­ї­ду», не до­дав­ши до неї ефе­ктної ко­ди. Ви­ста­ва у Фран­ків­ську за­вер­шу­є­ться пла­ка­тно — за­сти­глою фрон­таль­ною мі­зан­сце­ною. Але по су­ті істо­рію не за­вер­ше­но — істо­рію у ви­ста­ві, істо­рію фе­сти­ва­лю, на­шу спіль­ну істо­рію... Во­на три­ває, і ще ба­га­то чо­го на всіх нас че­кає по­пе­ре­ду.

Із 11 червня по 12 ве­ре­сня в Же­не­ві, в га­ле­реї Artvera’s, бу­де пред­став­ле­ний бла­го­дій­ний про­ект «Just Art». Йо­го ме­та — по­зна­йо­ми­ти єв­ро­пей­ців з твор­чі­стю су­ча­сних ху­до­жни­ків і до­не­сти ін­фор­ма­цію про ро­сій­сько-український кон­флікт, а та­кож зі­бра­ти ко­шти для до­по­мо­ги сім’ям, по­стра­жда­лим че­рез по­дії на Схо­ді Укра­ї­ни. На­шу кра­ї­ну в про­е­кті пред­став­ля­ти­муть ві­сім ху­до­жни­ків: Оле­ксандр Ройт­бурд, Окса­на Мась, Ро­ман Мі­нін, Ма­твій Вайс­берг, Сер­гій Ко­ля­да, Ан­дрій Єр­мо­лен­ко, Ген­на­дій Ко­зуб та Юрій Со­лом­ко. Біль­шість ро­біт, ві­ді­бра­них для екс­по­зи­ції, но­сять го­стро со­ці­аль­ний ха­ра­ктер — на їх ство­ре­н­ня ху­до­жни­ків на­ди­хну­ли по­дії остан­ньо­го ча­су в Укра­ї­ні. «Ми не мо­же­мо за­ли­ша­ти­ся осто­ронь бі­ди, яка тра­пи­лась зі схі­дни­ми обла­стя­ми Укра­ї­ни», — по­яснює по­зи­цію швей­цар­ської га­ле­реї її ди­ре­ктор, ми­сте­цтво­зна­вець Со­фія КОМАРОВА. — « Всі ко­шти від про­да­жу кар­тин бу­дуть спря­мо­ва­ні на бла­го­дій­ні ці­лі». До уча­сті у ви­став­ці ор­га­ні­за­то­ри за­про­си­ли і ро­сі­ян із гру­пи «Ча­клун­ські ху­до­жни­ки» (КОЛХУі), які ство­рю­ють ро­бо­ти в сти­лі « муль­тре­а­лізм » : Ми­ко­лу Ко­пєй­кі­на, Ан­дрія Ка­га­де­е­ва, Во­ло­ди­ми­ра Ме­две­дє­ва, Ми­хай­ла Гав­рі­чко­ва, Ми­ко­лу Васильєва та Ки­ри­ла Міл­ле­ра. У про­е­кті та­ко­жві­зьме участь ізра­їль­ський ху­до­жник Марк Ле­віс. Йо­го ро­бо­та « Ро­зду­ми » , ство­ре­на спе­ці­аль­но для же­нев­ської ви­став­ки, об’єд­нує чо­ти­ри ко­льо­ри, при­су­тні в пра­по­рах Ро­сії та Укра­ї­ни: жов­тий, си­ній, чер­во­ний та бі­лий. Ор­га­ні­за­то­ри по­ясню­ють, що склад уча­сни­ків сим­во­лі­чний: всі ху­до­жни­ки без ви­ня­тку на­ро­ди­ли­ся і здо­бу­ли осві­ту за ча­сів СРСР, але ви­зна­н­ня отри­ма­ли вже в не­за­ле­жних кра­ї­нах. По­дії остан­ніх двох ро­ків, що ста­ли­ся в Укра­ї­ні (ки­їв­ський Май­дан, ане­ксія Кри­му, змі­на уря­ду, три­во­жна ситуація у схі­дних обла­стях кра­ї­ни) по- сво­є­му пе­ре­о­сми­слю­ю­ться ав­то­ра­ми. Те­ма­ти­ка пред­став­ле­них ро­біт від­обра­жає ба­че­н­ня ці­єї важ­кої і до­сі ба­га­тьом не­ясною ре­аль­но­сті.

ФОТО З АРХІВУІВАНО-ФРАН­КІВ­СЬКО­ГО ТЕАТРУІМ. І. ФРАН­КА

НА­СКРІ­ЗНОЮ ТЕ­МОЮ ВИ­СТА­ВИ «ЕНЕ­Ї­ДА» (У ГО­ЛОВ­НІЙ РОЛІ — ОЛЕ­КСІЙ ГНА­ТКОВ­СЬКИЙ) СТАЄ ШЛЯХ ДО­ДО­МУ...

ФОТО ТА­РА­СА ВАЛЬКА

У ЄДИ­НЕ МЕРЕЖИВО СПЛЕТЕНО ШЕВЧЕНКОВИЙ ТЕКСТ, ПІ­СНІ, ПЛА­СТИ­ЧНІ ЕТЮ­ДИ ТА ОПТИЧНІ ЕФЕКТИ (КАМЕРНА ВИ­СТА­ВА «КА­ТЕ­РИ­НА» ЛЬВІВ­СЬКО­ГО ТЕ­А­ТРУ ім. М. ЗАНЬ­КО­ВЕ­ЦЬКОЇ У ПО­СТА­НОВ­ЦІ БО­Г­ДА­НА РЕВКЕВИЧА)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.