Ре­монт. Кри­ти­ка гро­ма­ди. Де­жа­вю?

Ми­тці ви­ма­га­ють пе­ре­ві­ри­ти те­хні­ку без­пе­ки та зміст екс­по­зи­ції у На­ціо­наль­но­му му­зеї Та­ра­са Шевченка

Den (Ukrainian) - - Культура - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

На­га­да­є­мо, біль­ше ро­ку ми­ну­ло пі­сля онов­ле­н­ня екс­по­зи­ції та ре­мон­тних ро­біт у го­лов­но­му му­зеї по­е­та, а на-го­ра зно­ву ви­пли­ває те­ма: чи по­трі­бен був ре­монт, яка йо­го якість і чо­му зник дух Ко­бза­ря з но­во­го при­мі­ще­н­ня? Лист із та­ки­ми за­пи­та­н­ня­ми пі­дго­ту­ва­ли низ­ка ми­тців та му­зей­ни­ків, зра­зок звер­не­н­ня на ім’я пре­зи­ден­та, прем’єра, спі­ке­ра пар­ла­мен­ту отри­ма­ла і ре­дак- ція «Дня». І, від­вер­то ка­жу­чи, бу­ло зди­ву­ва­н­ня, чо­му цей лист з’явив­ся зно­ву і са­ме те­пер? Як­би це бу­ло пів­то­ра ро­ку то­му, ко­ли по­ді­бні ли­сти бу­ли не рід­ки­ми, гро­мад­ськість по­бо­ю­ва­ла­ся, щоб ре­монт не на­шко­див му­зею, щоб онов­ле­на екс­по­зи­ція не ні­ве­лю­ва­ла зна­чи­мість Шевченка, то мо­жна зро­зу­мі­ти при­чи­ни для по­ді­бних звер­нень. Але за­раз, ко­ли му­зей вже жи­ве за но­ви­ми пра­ви­ла­ми, йо­го по­ява ди­вує.

Під­пи­са­ли ли­ста ху­до­жник Ана­то­лій Гай­да­ма­ка, пи­сьмен­ни­ця Лю­дми­ла Та­ран, екс-ди­ре­ктор му­зею На­та­ля Клименко, пи­сьмен­ник Ва­силь Пор­тяк та ще з де­ся­ток екс­пер­тів. Ті са­мі ав­то­ри, які го­ту­ва­ли звер­не­н­ня рі­чної дав­ни­ни.

ВХІД — РОЗМУРУВАТИ, РЕ­МОНТ — ПЕ­РЕ­ВІ­РИ­ТИ, ДУХ ПО­Е­ТА — РЕ­А­НІ­МУ­ВА­ТИ

Основ­ні за­ува­же­н­ня сто­су­ю­ться то­го, що ар­хі­те­ктор Ла­ри­са Ско­рик ви­ко­на­ла про­ект без кон­кур­су, ви­ко­нав­ця­ми ста­ли 24 бу­ді­вель­ні ор­га­ні­за­ції, жо­дна з них не має лі­цен­зії на ро­бо­ти на пам’ятках куль­тур­ної спад­щи­ни. «У ре­зуль­та­ті цьо­го у па­ла­цо­вій спо­ру­ді за­му­ро­ва­ний го­лов­ний вхід. За­му­ро­ва­но ще че­тве­ро две­рей і ряд ві­кон, че­рез що без­цін­ні фон­ди му­зею — ори­гі­на­ли тво­рів Та­ра­са Шевченка, до­ку­мен­ти, ме­мо­рії, ста­ро­дру­ки то­що -опи­ни­ли­ся у пас­тці. У ра­зі не­пе­ре­дба­че­ної си­ту­а­ції ко­ле­кцію му­зею ева­ку­ю­ва­ти над­зви­чай­но про­бле­ма­ти­чно. Во­на — під за­гро­зою! Це та­кож сто­су­є­ться від­ві­ду­ва­чів і му­зей­них пра­ців­ни­ків», — іде­ться у ли­сті. Не по­до­ба­є­ться ко­лір фа­са­ду і скля­ний атрі­ум, який все ще не зда­но в екс­плу­а­та­цію, що не­га­тив­но впли­ває на тем­пе­ра­тур­но-во­ло­гі­сний ре­жим у го­лов­но­му при­мі­щен­ні. На­о­ста­нок ав- то­ри звер­не­н­ня ви­ма­га­ють розмурувати го­лов­ний вхід та при­пи­ни­ти ши­ро­кий до­ступ від­ві­ду­ва­чів до атрі­у­му — на час, по­ки прой­де пе­ре­вір­ка ре­мон­тних ро­біт у му­зеї. Для цьо­го ство­ри­ти ро­бо­чу гру­пу під егі­дою Мін­куль­ту­ри. І ще -по­вер­ну­ти у му­зей дух по­е­та, бо, на дум­ку ав­то­рів ли­ста, осу­ча­сне­ний му­зей зов­сім не дає «від­чу­ти Шевченка на пов­ні гру­ди».

«Ми пи­са­ли ли­сти з ча­су, ко­ли по­ча­ли­ся ро­бо­ти, і від­то­ді ми не за­мов­ка­ли, — по­яснює по­яву но­во­го звер­не­н­ня го­ло­ва Спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни Ми­хай­ло Си­дор­жев­ський, на чиє ім’я ма­ють при­хо­ди­ти від­по­віді. — А спіл­ка, від­ко­ли я ке­рую, кіль­ка ра­зів звер­та­лись і до Мін­куль­ту, і до слід­чих ор­га­нів. Го­ту­є­мо ви­мо­ги, які бу­дуть за­де­кла­ро­ва­ні, й, оче­ви­дно, у пе­ре­лі­ку ви­мог бу­де йти­ся про при­зу­пи­не­н­ня ді­яль­но­сті му­зею Шевченка (!),ре­тель­ну пе­ре­вір­ку фа­ктів, ви­кла­де­них у на­ших звер­не­н­нях, від­сто­ро­не­н­ня на час пе­ре­вір­ки ди­ре­кто­ра Дми­тра Сту­са (а в ли­сті іде­ться про звіль­не­н­ня з по­са­ди. На на­ше уто­чне­н­ня Ми­хай­ло Си­дор­жев­ський по­про­сив бу­ти кон­кре­тни­ми у ви­слов­лю­ва­н­нях. — І.Л.). Від­по­від­но, фа­хів­ці му­сять ска­за­ти, що ре­аль­но зро­би­ти у цій си­ту­а­ції. Бо Му­зей Шевченка — це на­ціо­наль­на свя­ти­ня, і там має бу­ти дух Та­ра­са Шевченка, а йо­го не­має».

Як са­ме по­вер­ну­ти при­су­тність Шевченка у му­зей, ав­то­ри ли­ста ще не зна­ють, але він із му­зею, на­чеб­то, не зни­кав. Осо­бли­во пи­ша­ю­ться спів­ро­бі­тни­ки, що мо­жуть ви­став­ля­ти аква­рель­ні ро­бо­ти Ко­бза­ря в ори­гі­на­лі, про що до ре­мон­ту го­ді бу­ло й ду­ма­ти.

Не­за­до­во­ле­ні ав­то­ри ли­ста і тим, що му­зей пе­ре­тво­рю­є­ться на за­клад су­ча­сно­го ми­сте­цтва, де від­бу­ва­ю­ться твор­чі, му­зи­чні, ху­до­жні, по­е­ти­чні та ди­пло­ма­ти­чні за­хо­ди. Для цьо­го, на дум­ку ав­то­рів, є ін­ші при­мі­ще­н­ня. Але су­ча­сні му­зеї са­ме так і жи­вуть — по­єд­ну­ють свою про­сві­тни­цьку мі­сію із кре­а­тив­ні­стю. Зга­дай­те, у ди­тин­стві вас ча­сто во­ди­ли до му­зе­їв? І що за­пам’ята­лось? Екс­по­на­ти, ста­ро­дру­ки, фо­то­гра­фії, кни­ги, мо­же, дав­ні іко­ни? А якщо б вас по­ве­ли у му­зей, а там квест із твор­чо­сті пи­сьмен­ни­ка, яко­го якраз ви­вча­є­те на уро­ках лі­те­ра­ту­ри, або кон­кур­си чи­тців по­е­зії Шевченка? Вра­же­н­ня бу­ли б зов­сім ін­ші, во­че­видь.

Крім то­го, роз­кри­ти­ко­ва­ний атрі­ум дає мо­жли­вість по­тра­пи­ти до му­зею лю­дям у віз­ках, бо є спе­ці­аль­ні пан­ду­си та ліфт. За­пра­цю­вав ди­тя­чий центр, де за­йма­ю­ться ді­тки з ва­да­ми здо­ров’я, про­во­дя­ться екс­кур­сії для сла­бо­зо­рих, а в ру­ки їм да­ють пен­зель, яким пи­сав по­ет.

Хо­ча спів­ро­бі­тни­ки ви­зна­ють, пев­ні не­до­лі­ки в ре­мон­ті є, але кра­ще так, ніж вза­га­лі без ньо­го. Спів­ро­бі­тник Ми­хай­ло Зу­бар до­во­дить, що по­ді­бні пе­ре­вір­ки, які іні­ці­ює спіль­но­та, му­зей уже пе­ре­жив — і від КРУ, і від Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри. Єди­не, що уряд до­сі не роз­ра­ху­вав­ся із ген­пі­дря­дни­ком, за дер­жа­вою ще ви­сить борг на 18 міль­йо­нів гри­вень. Але ра­зом із тим му­зей від­крив­ся, бо був на­каз мі­ні­стра куль­ту­ри, за­клад на­пов­нив се­бе жи­т­тям, а кіль­кість від­ві­ду­ва­чів зро­сла в ра­зи.

ДИ­РЕ­КЦІЯ ПЕРЕКОНУЄ: ТЕ­ХНІ­КА БЕЗ­ПЕ­КИ В НОРМІ

Що­до за­му­ро­ва­них вхо­дів-ви­хо­дів із му­зею, ди­ре­ктор Дми­тро Стус переконує, що те­хні­ка без­пе­ки від­по­від­ає нор­мам чин­но­го за­ко­но­дав­ства. «Ре­кон­стру­кція, яка від­бу­ла­ся в му­зеї, по­ля­га­ла в то­му, що в ньо­му з’яви­ла­ся вен­ти­ля­ція, кон­ди­ціо­ну­ва­н­ня й які­сне при­мі­ще­н­ня фон­дів. Бу­ла під­ве­де­на си­сте­ма охо­ло­дже­н­ня, це все, чо­го сто­су­ва­ла­ся ре­кон­стру­кція. При­мі­ще­н­ня ми не чі­па­ли. Був за­му­ро­ва­ний го­лов­ний вхід. Але він існу­вав не з са­мо­го по­ча­тку. Че­рез той вхід не мо­жна бу­ло зро­би­ти вхо­ду ні для ін­ва­лі­дів, ні для лю­дей з ва­да­ми зо­ру. У нас ча­сом бу­ває і ти­ся­ча, і дві ти­ся­чі лю­дей», — роз­по­вів Дми­тро Стус в ефі­рі «Ра­діо Сво­бо­да».

Ар­хі­те­ктор Ла­ри­са Ско­рик, на адре­су якої теж лу­нає кри­ти­ка ще з са­мо­го по­ча­тку ре­мон­ту, вва­жає, що та­кі зви­ну­ва­че­н­ня — це спо­сіб при­вер­ну­ти до се­бе ува­гу. Але на­справ­ді це біль­ше схо­же на осо­би­сті­сний кон­флікт між ко­ли­шньою ко­ман­дою, що ке­ру­ва­ла му­зе­єм, та ни­ні­шньою. Оби­дві сто­ро­ни спо­ді­ва­ю­ться на об’єктив­ність ви­сві­тле­н­ня про­бле­ми. Ясна річ, щось ли­ша­є­ться за ла­штун­ка­ми не­ска­за­но­го і при­хо­ва­но­го від ЗМІ та гро­мад­сько­сті. Однак та­ке про­ти­сто­я­н­ня та вза­єм­ні зви­ну­ва­че­н­ня не ро­блять че­сті жо­дній зі сто­рін кон­флі­кту. Тим па­че, що одна з них не мо­же до­сто­ту по­ясни­ти, чо­го ж хо­че вре­шті-решт, ін­ша — не хо­че зай­вий раз під­ні­ма­ти сто ра­зів озву­че­ну те­му. То­му на­ше зав­да­н­ня — три­ма­ти ру­ку на пуль­сі. Кон­троль та пиль­ність ще ні­ко­му не за­ва­ди­ли.

12 і 13 червня в Ки­є­ві від­бу­де­ться прем’єра ро­бо­ти мо­ло­до­го пер­фор­ме­ра-до­слі­дни­ка Віктора Ру­ба­на (Фран­ція) — Pul-tion-sa du coeur, po-tem qui le-par. За­хід від­бу­де­ться в Цен­трі На­у­ки і Ми­стецтв DIYA на ба­зі На­ціо­наль­но­го цен­тру «Ма­ла ака­де­мія на­ук Укра­ї­ни», Кі­но­сту­дія ім. О. Дов­жен­ка, по­ві­дом­ляє gazeta.ua. Ві­ктор Ру­бан — хо­ре­о­граф-до­слі­дник, пер­фор­мер, тан­ців­ник, ку­ра­тор і тре­нер. Pul-tion-sa du coeur, po-tem qui le-par (ін­те­р­актив­ний ду­ет) є ди­плом­ною ро­бо­тою Віктора, в 2013 ро­ці во­на бу­ла пред­став­ле­на фран­цузь­ко­му гля­да­че­ві в мі­сті Мон­пе­льє (Фран­ція) і ви­кли­ка­ла ве­ли­кий резонанс у пу­блі­ки та кри­ти­ків. На­га­да­є­мо, В. Ру­бан брав участь у чи­слен­них укра­їн­ських та між­на­ро­дних тан­цю­валь­них пер­фор­манс-про­е­ктах, має ба­га­то­рі­чний про­фе­сій­ний до­свід і за­кор­до­ну пра­кти­чну осві­ту. Та­кож він пра­цю­вав у рі­зно­ма­ні­тних про­е­ктах у спів­пра­ці із за­ру­бі­жни­ми ко­ле­га­ми з Фран­ції, Поль­щі, Бра­зи­лії, Ве­ли­ко­бри­та­нії, Іспа­нії, Ту­реч­чи­ни, Пор­ту­га­лії, Лі­ва­ну, Нор­ве­гії, США, Ка­на­ди, Си­рії, Гол­лан­дії, Ли­тви, Пів­ден­ної Ко­реї, Ні­меч­чи­ни, Бі­ло­ру­сі та Ро­сії.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО З САЙТА ZELYONKA-FEST.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.