За­хід, Ро­сія – і між ни­ми «без­імен­ний про­стір»,

Або Як Кремль на­ма­га­є­ться фор­му­ва­ти гро­мад­ську дум­ку в Ні­меч­чи­ні що­до Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Це ста­ло уже нор­мою у ні­ме­цьких ін­тер­нет-ЗМІ: як тіль­ки з’яв­ля­ю­ться но­ви­ни про Укра­ї­ну або Ро­сію, без­ліч ко­мен­та­то­рів по­чи­на­ють зви­ну­ва­чу­ва­ти За­хід в агре­сії, а ЗМІ у під­трим­ці «ге­не­раль­ної лі­нії», і на­го­ло­шу­ва­ти, що Ро­сія не бе­ре уча­сті в кон­флі­кті, але якщо й бра­ти­ме, то ви­клю­чно для за­хи­сту сво­їх оче­ви­дних ін­те­ре­сів у цьо­му ре­гіо­ні. У вір­ту­аль­но­му про­сто­рі вплив ро­сій­ської про­па­ган­ди є оче­ви­дним, яка май­стер­но ви­ко­ри­сто­вує де­я­кі по­ши­ре­ні в ні­ме­цько­му су­спіль­стві тенденції як осно­ви для по­ши­ре­н­ня сво­го опо­віда­н­ня про Укра­ї­ну в цій кра­ї­ні. І Кремль іде ще да­лі: Мо­сква під­три­мує уль­тра­пра­ві ру­хи не тіль­ки в Ні­меч­чи­ні, ай у ці­ло­му ЄС, і мо­же спи­ра­ти­ся на ло­біст­ську ме­ре­жу. Се­ред та­ких ло­бі­стів є на­віть один ко­ли­шній ні­ме­цький фе­де­раль­ний кан­цлер. Го­лов­на ме­та крем­лів­ської про­па­ган­ди та її при­хиль­ни­ків — пе­ре­тво­ри­ти Укра­ї­ну на об’єкт і при­хо­ва­ти са­ме її існу­ва­н­ня.

Оскіль­ки во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють пе­ре­ва­жно ті са­мі ар­гу­мен­ти, твер­дже­н­ня крем­лів­ських ін­тер­нет- про­па­ган­ди­стів ча­сто до­сить лег­ко спро­сту­ва­ти і до­ве­сти фаль­ши­вість їхніх до­ка­зів.

Та­ка ар­гу­мен­та­ція, мо­жли­во, ви­гля­дає не над­то пе­ре­кон­ли­во, але не пе­ре­ко­ну­ва­н­ня— є її го­лов­ною ме­тою. Та­кою ме­тою є ба­жа­н­ня ви­кли­ка­ти не­до­ві­ру і сум­ні­ви у то­му ви­сві­тлен­ні, яке да­ють про­від­ні за­хі­дні ЗМІ, і яки­мось чи­ном зму­си­ти лю­дей за­бу­ти, що в Укра­ї­ні три­ває кон­флікт між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю. Пред­став­ле­н­ня вій­ни в Дон­ба­сі як зі­ткне­н­ня в основ­но­му між Ро­сі­єю і За­хо­дом є одним із клю­чо­вих мо­мен­тів крем­лів­сько- го опо­віда­н­ня: до­ки йо­го аде­птам вда­є­ться при­хо­ву­ва­ти існу­ва­н­ня не­за­ле­жної і су­ве­рен­ної на­ції між До­не­цьком і Льво­вом, до­ки ба­га­то­ви­мір­ний кон­флікт мо­жна пред­ста­ви­ти як дво­ви­мір­ну су­пе­ре­чку Ро­сії та За­хо­ду, Укра­ї­ну мо­жна і на­да­лі уяв­ля­ти не біль­ше, ніж сце­ну. По­чу­ва­ти се­бе со­лі­дар­ним зі сце­ною зна­чно скла­дні­ше, ніж із ре­аль­ни­ми лю­дьми. По­ки збе­рі­га­ю­ться пі­до­зри, що по­дії у Ки­є­ві бу­ли про­сто пе­ре­во­ро­том, зре­жи­со­ва­ним на За­хо­ді, єв­ро­пей­ці мо­жуть схи­ля­ти­ся до кри­ти­ки сво­єї сто­ро­ни, за­мість то­го, щоб ви­зна­ти український на­род суб’єктом, а не об’єктом істо­рії, а от­же, вар­тим під­трим­ки.

Ця про­па­ган­да ком­пен­сує кіль­кі­стю не­ста­чу які­сно­го змі­сту, і тим са­мим збе­рі­гає вплив на гро­мад­ську дум­ку. Оскіль­ки Ні­меч­чи­на ві­ді­грає клю­чо­ву роль у ви­зна­чен­ні по­зи­ції ЄС, вплив на ні­ме­цьке су­спіль­ство є одні­єю з го­лов­них ці­лей про­па­ган­дист­ських зу­силь Крем­ля. Дав­но ві­до­мо, що Мо­сква ство­ри­ла осо­бли­вий тип про­па­ган­дист­ських бю­ро, спря­мо­ва­них на пу­блі­ка­цію ко­мен­та­рів на будь-яку те­му в со­ці­аль­них ме­діа та ін­тер­нет-вер­сі­ях ні­ме­цьких ЗМІ. Той факт, що Мо­сква за­пу­сти­ла ні­ме­цько­мов­ну вер­сію сво­го дер­жав­но­го ін­тер­нет-те­ле­ка­на­ла Russia Today в ли­сто­па­ді 2014, тіль­ки під­кре­слює, на­скіль­ки ва­жли­вою ста­ла бо­роть­ба за ні­ме­цьку гро­мад­ську дум­ку під час кон­флі­кту в Укра­ї­ні. Ні­меч­чи­на справ­ді має пев­ні осо­бли­во­сті, які ро­блять цю кра­ї­ну ще при­ва­бли­ві­шою для ро­сій­ської про­па­ган­ди: ве­ли­че­зна кіль­кість ко­ли­шніх ра­дян­ських гро­ма­дян ні­ме­цько­го по­хо­дже­н­ня (оці­но­чно більш ніж 2 млн) ім­мі­гру­ва­ли пі­сля 1991 ро­ку до Ні­меч­чи­ни. Їхня ін­те­гра­ція не бу­ла лег­кою, для біль­шо­сті нім­ців во­ни до­сі за­ли­ши­ли­ся «ро­сі­я­на­ми», і то­му до­сі ба­га­то хто з них емо­цій­но прив’яза­ний рад­ше до Мо­скви, ніж до Бер­лі­на. Не див­но, що се­ред бо­йо­ви­ків у Дон­ба­сі з’яви­ли­ся ні­ме­цькі до­бро­воль­ці цьо­го по­хо­дже­н­ня: за­ли­ша­ю­чись ро­сій­сько­мов­ни­ми, ба­га­то хто з цих лю­дей від­чу­ва­ють ло­яль­ність до Ро­сії і слу­жать ва­жли­ви­ми адре­са­та­ми та по­ши­рю­ва­ча­ми крем­лів­сько­го опо­віда­н­ня. Крім цьо­го, пев­ні сим­па­тії до Ро­сії завжди існу­ва­ли в ні­ме­цько­му су­спіль­стві че­рез де­я­кі істо­ри­чні зв’яз­ки. Це під­три­му­є­ться ще й тим, що ба­га­то нім­ців до­сі від­чу­ва­ють про­ви­ну і ви­слов­лю­ють по­чу­т­тя ви­ни за зло­чи­ни Дру­гої сві­то­вої вій­ни, пе­ред­усім що­до Ро­сії: на­віть для тих, хто пе­ре­ва­жно аде­ква­тно спри­ймає по­дії в Дон­ба­сі, за­над­то жорстка кри­ти­ка на адре­су Мо­скви за­ли­ша­є­ться не­зру­чним зав­да­н­ням.

Ві­дра­за до роз­ви­тку Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу і по­ши­ре­на тен­ден­ція не до­ві­ря­ти по­лі­ти­ці США ство­рю­ють ін­ші мо­жли­во­сті для аль­тер­на­тив­но­го опо­віда­н­ня по­дій в Укра­ї­ні: нім­ці дав­но кри­ти­ку­ють Шта­ти за їхню ім­пер­ську по­лі­ти­ку від В’ єтна­му до Іра­ку та Аф­га­ні­ста­ну, за не­про­ше­ний все­сві­тній екс­порт сво­го спосо­бу жи­т­тя з вузь­ко-бі­зне­со­вим під­хо­дом. Оскіль­ки по­лі­ти­ка США справ­ді ба­га­то в чо­му вда­є­ться до кри­ти­ки, не тіль­ки в Ні­меч­чи­ні, а йв усій Єв­ро­пі лю­ди схиль­ні ві­ри­ти, що укра­їн­ська кри­за мо­гла бу­ти зре­жи­со­ва­на з Бі­ло­го до­му. Під­три­му­ва­на ма­со­вою від­су­тні­стю знань про істо­ри­чні, по­лі­ти­чні, со­ці­аль­ні, куль­тур­ні та еко­но­мі­чні від­но­си­ни між Укра­ї­ною та Ро­сі­єю та у Схі­дній Єв­ро­пі в ці­ло­му, ця по­зи­ція отри­мує ма­кси­маль­не по­ши­ре­н­ня з бо­ку ро­сій­ських про­па­ган­ди­стів: на­віть якщо Ро­сія є агре­со­ром у Дон­ба­сі — чи ж не хо­тів Ва­шинг­тон від­ко­ло­ти Укра­ї­ну від Мо­скви, як іще один крок у сво­їх ім­пер­ських ам­бі­ці­ях, чи не є ви­прав­да­ним опір цим ам­бі­ці­ям хоч від ко­гось? Не­ма­ло гля­да­чів мо­жуть на­віть злов­ті­ша­ти­ся, спо­сте­рі­га­ю­чи, як ха­ри­зма­ти­чний ли­хо­дій Пу­тін зри­ває ці уяв­ні пла­ни За­хо­ду.

На­скіль­ки силь­но ді­яль­ність Крем­ля впли­ває на гро­мад­ську дум­ку в Ні­меч­чи­ні, не­ясно. Ман­дрів­ка вір­ту­аль­ним сві­том мо­же ство­ри­ти вра­же­н­ня, що біль­шість нім­ців під­три­мує Пу­ті­на в укра­їн­сько­му пи­тан­ні. У той же час, не­що­дав­но опу­блі­ко­ва­не опи­ту­ва­н­ня Ал­ленс­бах-Ін­сти­ту­ту ствер­джує, що ли­ше 20% нім­ців ві­рить ро­сій­ській вер­сії кон­флі­кту, в той час як 55% ба­чать Кремль як без­по­се­ре­дньо­го агре­со­ра і ще 34% ба­чать ро­сій­ську під­трим­ку се­па­ра­ти­зму як при­чи­ну кон­флі­кту в Укра­ї­ні. Істин­на ситуація з гро­мад­ською дум­кою, ймо­вір­но, десь між ци­ми по­зи­ці­я­ми.

Збе­ре­же­н­ня Укра­ї­ни у «без­фор­мен­но­му ста­ні» спри­яє те, що во­на на­да­лі за­ли­ша­є­ться ма­ло­ві­до­мою. У су­спіль­стві по­віль­но зро­стає усві­дом­ле­н­ня та­кої мо­ло­дої дер­жа­ви, та­кож ду­же ма­ло екс­пер­тів, які ви­вча­ють Укра­ї­ну. Оскіль­ки де­таль­ний по­гляд на схі­дно­єв­ро­пей­ські та пост­ра­дян­ські кра­ї­ни тіль­ки по­віль­но роз­ви­ва­є­ться, ба­га­то екс­пер­тів з до­слі­дже­н­ня Ро­сії в очах пу­блі­ки вва­жа­ю­ться екс­пер­та­ми су­сі­дніх з нею кра­їн.

І при чо­му ви­слов­лю­ють свою дум­ку в цих пи­та­н­нях не тіль­ки фа­хів­ці, на­у­ков­ці, а та­кож за­ці­кав­ле­ні акто­ри. І ко­ли­шній ні­ме­цький кан­цлер Гер­хард Шре­дер є най­більш яскра­вим при­кла­дом то­го, як еко­но­мі­чний інтерес і за­ле­жність ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у фор­му­ван­ні гро­мад­ської дум­ки. Шре­дер, спів­пра­ця яко­го з «Газ­про­мом» до­бре ві­до­ма, є ви­зна­ним при­хиль­ни­ком Пу­ті­на, яко­го він ко­лись на­зи­вав без­до­ган­ним де­мо­кра­том. Шре­дер на­був по­пу­ляр­но­сті 2003 ро­ку, ко­ли ви­сту­пив з кри­ти­кою вій­ни в Іра­ку і Ні­меч­чи­на не при­єд­на­ла­ся до ко­а­лі­ції зі США. Він ре­гу­ляр­но кри­ти­кує уряд Ні­меч­чи­ни і За­хід за йо­го під­хід до Ро­сії.

У гру­дні 2015 ро­ку гру­па ні­ме­цьких уче­них, пред­став­ни­ків цер­ков, ху­до­жни­ків, акто­рів і ко­ли­шніх по­лі­ти­ків під­пи­са­ли від­кри­тий лист із за­кли­ком збе­рег­ти мир у Єв­ро­пі. За­хід по­ви­нен при­пи­ни­ти кон­фрон­та­цію з Ро­сі­єю, під­три­му­ва­ти діа­лог з Мо­сквою і при­ді­ля­ти біль­ше по­ва­ги до її стра­хів та ін­те­ре­сів. У біль­шо­сті з них, мо­жли­во, був справ­жній інтерес у збе­ре­жен­ні ми­ру, однак, на­справ­ді, пе­ре­ва­жна біль­шість з них не ма­ли знань і уяв­ле­н­ня що­до Схі­дної Єв­ро­пи чи істо­ри­чних при­чин по­дій в Укра­ї­ні. Се­ред під­пи­сан­тів не тіль­ки Екхард Кор­дес, який як го­ло­ва Схі­дно­го ко­мі­те­ту ні­ме­цької еко­но­мі­ки був за­ці­кав­ле­ний у роз­ви­тку від­но­син з Ро­сі­єю — най­ва­жли­ві­шо­го рин­ку на Схо­ді, а й Гер­хард Шре­дер. Цей лист отри­мав ве­ли­че­зну ува­гу і під­трим­ку гро­мад­сько­сті, во­дно­час май­же пов­ні­стю ігно­ру­ю­чи ва­жли­ву осо­бли­вість кон­флі­кту в Укра­ї­ні: са­му Укра­ї­ну. Зно­ву-та­ки, ба­га­то­ви­мір­ний кон­флікт по­ясню­вав­ся рад­ше дво­ви­мір­ною схе­мою: За­хід, Ро­сія — і без­імен­ний про­стір десь між ни­ми.

Це опо­віда­н­ня мо­жна ре­зю­му­ва­ти так: За­хід при­вів до вла­ди в Ки­є­ві фа­шист­ську хун­ту, а ме­шкан­ці Дон­ба­су пра­гну­тьтіль ки за­хи­сти­ти се­бе від за­хі­дно­укра­їн­ських бан­де­рів­ців, які за­слі­пле­ні ЦРУ, і вва­жа­ють, що ви­гра­ли б від пе­ре­тво­ре­н­ня Укра­ї­ни на єв­ро­пей­ську кра­ї­ну. Ро­сія жо­дним чи­ном не бе­ре уча­сті в кон­флі­кті, а якщо й бе­ре, то не­зна­чною мі­рою, оскіль­ки Пу­тін му­сить за­хи­ща­ти ро­сі­ян у Дон­ба­сі. Га­разд, мо­жли­во, Ро­сія і про­во­ди­ла на­сту­паль­ні опе­ра­ції в Укра­ї­ні, але її до цьо­го зму­си­ла по­лі­ти­ка За­хо­ду, що спря­мо­ва­на на її ото­че­н­ня і зни­ще­н­ня. Від­по­від­но, ро­сій­ська по­лі­ти­ка є в осно­ві сво­їй обо­рон­ною. Ще один прин­ци­по­вий пункт: не за­бу­вай­те, жо­дних ро­сі­ян у Дон­ба­сі не­має. Ні­хто не до­вів їхньої при­су­тно­сті, за ви­ня­тком за­хі­дних по­лі­ти­ків, укра­їн­ських по­лі­ти­ків, за­хі­дних жур­на­лі­стів, та укра­їн­ських жур­на­лі­стів — а всі ці ка­те­го­рії є ко­рум­по­ва­ни­ми і ма­ють про­ми­ті міз­ки. Ви ка­же­те, що на­ві­тьде­які ро­сі­я­ни до­ве­ли, що їхня кра­ї­на во­ює в Укра­ї­ні? То й що! Їхні міз­ки ще кра­ще про­ми­ті, а са­мі во­ни, на­пев­но, зра­дни­ки і шпи­гу­ни

За кіль­ка днів був на­дру­ко­ва­ний ін­ший від­кри­тий лист гру­пи ні­ме­цьких уче­них і фа­хів­ців, які ма­ють до­ста­тні зна­н­ня про Схід і які роз­кри­ти­ку­ва­ли за­зна­че­ний ви­ще лист, за­ува­жив­ши, що в кон­флі­кті на Дон­ба­сі чі­тко мо­жна на­зва­ти хто є агре­со­ром, а хто жер­твою.

Ви­хва­ля­ю­чи Укра­ї­ну і не при­хо­ву­ю­чи її про­блем, гру­па звер­ну­ла ува­гу на шлях, який Ро­сія обра­ла вже ба­га­то ро­ків то­му. Не­зва­жа­ю­чи на пе­ре­ва­гу в до­сві­ді та зна­н­нях цей лист отри­мав мен­ше ува­ги, оскіль­ки за­клик до ми­ру завжди є більш ком­фор­тним, ніж гли­бо­кий ана­ліз роз­ста­ва­н­ня, який су­пе­ре­чить зви­чним по­гля­дам на світ. Упе­ре­джу­валь­не уми­ро­тво­ре­н­ня стає вів­та­рем, на яко­му Укра­ї­на одно­го дня мо­же бу­ти при­не­се­на в жер­тву, за­ра­ди то­го, щоб не на­зва­ти яв­но ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми та уни­кну­ти будь- яких про­блем.

Однак та­кий сце­на­рій не ду­же ясний: чин­ний ні­ме­цький уряд мо­же по­си­ли­ти свої дії що­до сан­кцій та ізо­ля­ції Мо­скви, на­віть якщо це не ду­же по­до­ба­є­ться на­се­лен­ню. Ні­ме­цька еко­но­мі­ка не ду­же цим за­до­во­ле­на, але зму­ше­на слі­ду­ва­ти вер­хо­вен­ству по­лі­ти­ки. На­віть ті пар­тне­ри в ЄС, се­ред яких ізо­ля­ція Ро­сії не над­то по­пу­ляр­на, мо­жуть бу­ти го­то­ви­ми про­дов­жи­ти і на­віть роз­ши­ри­ти сан­кції. Але на­справ­ді, має бу­ти зна­йде­но най­ва­жли­ві­шу кар­ту, якою вміє гра­ти Пу­тін: в Єв­ро­пі по­пу­лі­сти на під­йо­мі.

Де­да­лі біль­ше на­бу­ває по­ши­ре­н­ня єв­ро­ске­пти­цизм і страх, що на­ціо­наль­на іден­ти­чність і де­мо­кра­тія мо­жуть бу­ти за­мі­не­ні сі­ри­ми бю­ро­кра­ти­чни­ми ко­мі­сі­я­ми в Брюс­се­лі. Еко­но­мі­чна кри­за та ве­ли­че­зне збіль­ше­н­ня мі­гра­ції під­си­лю­ють та­кі по­бо­ю­ва­н­ня. Для ан­та­го­ні­сти­чних груп пра­во­го та лі­во­го спе­ктру та­ка тен­ден­ція, як лі­бе­ра­лі­за­ція, су­ча­сний ка­пі­та­лізм та гло­ба­лі­за­ція, є не­прийня­тною, і то­му во­ни мо­жуть об’єд­ну­ва­ти­ся у від­сто­ю­ван­ні ро­сій­ських спроб в Укра­ї­ні. То­му ро­сій­ська PR- стра­те­гія вмі­ло роз­ро­бле­на з ме­тою на­да­н­ня під­трим­ки обом сто­ро­нам: лі­ві про­дов­жу­ють роз­гля­да­ти Ро­сію як ко­ли­шній Ра­дян­ський Со­юз і ва­жли­ву про­ти­ва­гу США. Ого­ло­ше­н­ня укра­їн­сько­го уря­ду фа­шист­ською хун­тою ство­рює го­лов­ний убив­чий ар­гу­мент: За­хі­дна під­трим­ка «на­ци­стів» у Ки­є­ві за­над­то до­бре впи­су­є­ться в опо­віда­н­ня про ан­ти­а­ме­ри­ка­нізм, щоб по­ста­ви­ти це під сум­ні­вів. Пра­ве кри­ло при­ва­блює в Ро­сії ав­то­ри­та­ризм, кон­се­рва­тизм, тра­ди­ціо­на­лізм, за­кри­те су­спіль­ство і мі­лі­та­ризм.

Про­по­ну­ю­чи обом край­нім си­лам та­ку ан­ти­за­хі­дну ін­тер­пре­та­цію кон­флі­кту, без укра­їн­сько­го по­гля­ду, оче­ви­дно, що Мо­сква при­ді­ляє ба­га­то ува­ги то­му, щоб ма­ти до­брі від­но­си­ни з пра­ви­ми по­пу­ліст­ськи­ми ру­ха­ми. Усім до­бре ві­до­мо про фі­нан­со­ву під­трим­ку фран­цузь­ко­го « На­ціо­наль­но­го фронт » . Чле­ни угор­ської пар­тії «Йоб­бік» або ан­глій­ської UKIP не­о­дно­ра­зо­во з’яв­ля­ти­ся як го­сті на Russia Today, ні­ме­цькі по­пу­лі­сти AFD та­кож го­во­рять про спів­пра­цю і під­трим­ку з бо­ку Ро­сії. Австрійська FPO та­кож мо­же вва­жа­ти­ся вір­ним со­ю­зни­ком Крем­ля в Єв­ро­пі. Чле­ни цих єв­ро­пей­ських пар­тій бу­ли спо­сте­рі­га­ча­ми на ви­бо­рах у Кри­му в трав­ні 2014 ро­ку і по­тім за­яви­ли, що ці ви­бо­ри бу­ли спра­ве­дли­ви­ми і від­по­від­а­ли мі­жна­ро­дним стан­дар­там. Ча­сто зга­ду­є­ться, що одна з го­лов­них ці­лей Пу­ті­на роз’єд­на­ти Єв­ро­пей­ський Со­юз, якраз мо­же бу­ти до­ся­гну­та че­рез під­трим­ку по­пу­лі­зму. Остан­ні­ми ро­ка­ми на ви­бо­рах у рі­зних єв­ро­пей­ських кра­ї­нах від­зна­че­но зро­ста­н­ня го­ло­сів на під­трим­ку та­ких ру­хів.

Ви­слов­лю­ва­н­ня со­лі­дар­но­сті з Ро­сі­єю, яка пе­ре­бу­ває під ти­ском За­хо­ду, від­по­від­ає ві­до­мій схе­мі: згі­дно з якою Укра­ї­на рід­ше з’яв­ля­є­ться на сце­ні, за­ли­ша­є­ться ні дру­гом, ні во­ро­гом, тіль­ки спу­сто­ше­ною кра­ї­ною, ро­зір­ва­ною між Схо­дом і За­хо­дом. То­му ім­пле­мен­та­ція обра­зу сво­єї дер­жа­ви у за­хі­дно­му сві­ті і біль­шо­го при­ва­бле­н­ня до усві­дом­ле­н­ня її істо­рії, куль­ту­ри та бу­т­тя мо­же бу­ти го­лов­ним зав­да­н­ням для Укра­ї­ни, щоб по­ши­ри­ти свою по­пу­ляр­ність у сві­ті. Тран­сфор­ма­ція від об’ єкта до суб’ єкта мо­же при­ве­сти на­віть до більш ши­ро­кої со­лі­дар­но­сті в Єв­ро­пі, оскіль­ки мо­же ви­ро­сти ро­зу­мі­н­ня, що тут не йде­ться про роз­рив між дво­ма су­пер­дер­жа­ва­ми, а кон­флікт в Укра­ї­ні це — бо­роть­ба на­ції за те, щоб ста­ти не­за­ле­жною від сво­го ко­ло­ні­аль­но­го ми­ну­ло­го.

Мар­кус ПЬОЛКІНГ, ні­ме­цький жур­на­ліст, ста­жер га­зе­ти «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.