Ан­дрій ЗВЄРЄВ: «Чу­тки про смерть сту­дії силь­но пе­ре­біль­ше­ні...»

Го­ло­ва прав­лі­н­ня Оде­ської кі­но­сту­дії — про по­кро­ко­ве ви­ве­де­н­ня кі­но­ви­ро­бни­цтва із си­стем­ної кри­зи, спе­ци­фі­ку пер­шо­го філь­му, зня­то­го вла­сни­ми си­ла­ми, та оде­си­тів у Гол­лі­ву­ді

Den (Ukrainian) - - Культура -

лю ди, за слу же ні кі не ма тог ра фіс - ти — Кі­ра Ге­ор­гі­їв­на Му­ра­то­ва, Ві­лен За­ха­ро­вич Но­вак, Ва­дим Ва­си­льо­вич Ко­стро­мен­ко. Во­ни — на­ша гор­дість. Ми за­лу­ча­є­мо їх до твор­чо­го про це су як екс пер тів, кон суль - тан­тів. Але ро­ки да­ють про се­бе зна­ти, і актив­но зні­ма­ти кі­но во­ни, во­че­видь, уже не змо­жуть. А фа­хів­ці се ред ньо го ві ку знай ш ли за сто су - ван ня сво їх твор чих здіб нос тей там, де ре­аль­но йде кі­но­ви­ро­бни­цт - во. У Ки­є­ві, Мо­скві, аж — до Го­лі­ву­ду. «На­ші лю­ди в Го­лі­ву­ді» — це не при­каз­ка для Оде­ської кі­но­сту - дії. Це ре­аль­ність. Не про­сто укра­їнсь ке, а са ме одесь ке ко рін ня має ба га то хто із зі рок сві то во го ек ра - ну — Си­дні Пол­лак, Ву­пі Гол­дберг, Де від Коп пер фільд, Силь вестр Стал­ло­не, Кірк Ду­глас, Ле­о­нар­до Ді Ка­пріо, Сті­вен Спіл­берг, Серж Гейн с бур. Ба га та на та лан ти зем ля оде­ська, як ба­чи­те.

І я збу ду вав ло гіч ну лі ній ку: най­пер­ше від­но­ви­ти ін­фра­стру­кту­ру — ре ані му ва ти ді яль ність кі но - сту дії як рен тал- май дан чи ка ( rental— з англ. — орен да. Авт.), щоб ( за раз я го во рю ду же важ ли ві сло­ва!) ма­ти мож ли­вість за­без­пе­чу­ва ти ви пуск філь мів сто рон нім кі - но­ви­ро­бни­кам.

— Тоб то, по ча ти еле мен тар но за­ро­бля­ти гро­ші?

— Так. І та­ким чи­ном стар­ту­ва­ти. А всі за­ро­бле­ні ко­шти ін­ве­сту­ва­ти в роз­ви­ток під­при­єм­ства. Я вва­жав, що по­ді­бні дії ста­нуть по­штов­хом для від нов лен ня жит тє ді яль - но­сті сту­дії. І не по­ми­лив­ся. ляр но зби ра ли ся й об го во рю ва ли стра­те­гі­чні зав­да­н­ня, пла­ну­ва­ли, в яко­му на­прям­ку кі­но­сту­дія по­вин­на ру­ха­ти­ся.

«АН­НА — КО­РО­ЛЕ­ВА ФРАН­ЦІЇ» ОЧИ­МА СУ­ЧА­СНО­ГО УКРА­ЇН­ЦЯ

— Який сьо­го­дні штат на сту­дії? — 86 осіб. — Якщо ви ствер­джу­є­те, що від­чу ва єть ся брак про фе сі о на лів, чи не за­ми­слю­ва­ли­ся над тим, щоб за­про­си­ти яскра­вих, смі­ли­вих ре­жи­се рів, опе ра то рів, сце на рис тів зі сто ро ни — з ін ших міст, мож ли во на­віть кра­їн?

— Не по­спі­шай­те. Ме­ні хо­че­ться, аби кар­ти­на то­го, що від­бу­ва­є­ться сьо год ні на Одесь кій кі но сту дії, бу ла чіт кою і зро зу мі лою для тих, хто вбо лі ває за до лю віт чиз ня но го кі­не­ма­то­гра­фа.

От­же, пер­шим кро­ком, як я вже ска зав, бу ло від нов лен ня інф ра - стру­кту­ри сту­дії. Дру­гим — тех ні­чне за без пе чен ня. У нас вже є ду же хо ро ше освіт лю валь не устат ку ван - ня ком­па­нії Arri. Ка­ме­ри — сер­йо­зні, до ро гі, але тро хи за ста рі лі, на жаль, на сьо год ніш ній день. То му що во­ни плів­ко­ві, а, як ві­до­мо, ни­ні філь­ми пе­ре­ва­жно зні­ма­ють ци­фро­вою те­хні­кою. Ві­дре­мон­то­ва­но па­віль йо ни — все це спри­яє ство рен - ню су­ча­сно­го кі­но­про­ду­кту. У шта­тно­му ре­жи­мі пра­цю­ють транс­порт­ний цех, хро ма кей на, но ва ма ла тон- сту дія. Пре крас но фун к ці о нує «Яро­слав­на, ко­ро­ле­ва Фран­ції» ре­жи­се­ра Ігоря Ма­слен­ні­ко­ва...

— (По­смі­ха­є­ться.) Все, що ро­бить сьо год ні Одесь ка кі но сту дія, не пря­мо­лі­ній­но. Ми ви­рі­ши­ли по­гля­ну­ти на істо­рію очи­ма су­ча­сни­ка XXI сто літ тя. По ка за ти, що Укра­ї­на ви­зна­чи­ла­ся з єв­ро­спря­мо­ва­ні­стю не 2014 ро­ку на Май­да­ні, а сто літ тя ми ра ні ше. Ярос лав Муд - рий — то му і но сить та ке ім’ я, що вже в се ред ньо віч чі ди вив ся у бік Єв­ро­пи, ду­мав про об’єд­на­н­ня з єв­ро пей ця ми. І ви дав свою доч ку за - між за ко­ро­ля Фран­ції, що при­зве­ло до вза ємо про ник нен ня двох ве - ли­ких куль­тур.

Дру­гий фільм — укра­їн­ська каз­ка. Жанр та кож сьо год ні за бу тий. Але ж якщо ми хо­че­мо па­трі­о­ти­чно ви­хо­ву­ва­ти під­ро­ста­ю­че по­ко­лі­н­ня, по­трі­бно зні­ма­ти для ньо­го адре­сне кі­но. Про­те й цьо­го ра­зу гро­шей ми не отри­ма­ли.

Не зне­ві­ри­ли­ся — ви­рі­ши­ли ді­я­ти та­ким чи­ном: сфор­му­ва­ти де­кіль­ка зні­маль­них груп, які по­ка­жуть, на що зда­тні в ко­ро­тко­му ме­трі. Це бу­де їх стар­том для ви­ро­бни­цтва більш сер­йо­зних ро­біт: че­рез се­рі­а­ли — до пов­но­ме­тра­жних про­е­ктів.

А ось за­раз, на­ре­шті, ми пі­ді­йшли до чет вер то го ета пу ви ве ден ня кі­но­сту­дії з кри­зи. Це вла­сне кі­но­ви роб ниц т во. Сьо год ні ми сво ї ми си ла ми зні ма є мо кі но, яке, на мій по гляд, ста не ві зи тів кою Одесь кої кі­но­сту­дії. І хо­ча я ки­я­нин (не всім по­ща­сти­ло на­ро­ди­ться в Оде­сі), ду­же лю­блю це мі­сто, і за ро­ки ро­бо­ти в ньо му став від чу ва ти се бе тро хи

— Аб­со­лю­тно пра­виль­но. Ми пі - шли ва-банк. Аби по­ни­зи­ти ри­зи­ки, спо­ча­тку по­зи­ціо­ну­ва­ли цей про­ект як те­ле­ві­зій­ний. Це те­ле­се­рі­ал, вже є до­мов­ле­ність з одним з на­ціо­наль­них те­ле­ка­на­лів про ві­сім се­рій (та­кий фор­мат ни­ні ко­ри­сту­є­ться най­біль­шим по­пи­том на те­ле­рин­ку). — Те­ле­ка­нал, ду­маю, «1+1»? — (По­смі­ха­є­ться.)... — Доб ре, збе ре же мо ін т ри гу, щоб не зуро­чи­ти. Але хто з акто­рів зай ня тий у те ле се рі а лі, мож на ді - зна­тись?

— Цей про­ект ми зні­ма­є­мо укра­їн­ською мо­вою. То­му за­ді­я­ні в ньо­му ви ключ но на ші ак то ри. Основ - ний склад — з Оде­сько­го укра­їн­сько­го му­зи­чно-дра­ма­ти­чно­го те­а­тру. Чу­до­ві ар­ти­сти!

Факт зйом ки те ле се рі а лу влас - ни ми си ла ми — пер ший ре аль ний ре­зуль­тат ві­дро­дже­н­ня Оде­ської кі - но­сту­дії. Це те, про що дав­но мрі­яв увесь її від­да­ний (без пе­ре­біль­ше­н­ня) ко­ле­ктив.

«ДРУЖБА З МІ­ЖНА­РО­ДНИМ КІНОФОРУМОМ — СЬО­ГО­ДНІ, КОПРОДУКЦІЯ ІЗ ЗА­РУ­БІ­ЖНИ­МИ ПАР­ТНЕ­РА­МИ — ЗАВ­ТРА»

— У лип ні в Оде сі стар тує VI Мі­жна­ро­дний кі­но­фе­сти­валь, який з ко­жним ро­ком на­би­рає все біль­ше ба лів се ред про фе сі о на лів і гля да - чів. У пер­ші ро­ки йо­го про­ве­де­н­ня,

— По ки про по вер нен ня не йдеть ся. Кі но — про гре су ю чий ві - рус. Ме­ні ду­же по­до­ба­є­ться пра­цю­ва­ти в цій сфе­рі. Та я б і не при­йшов на кі но сту дію з аб со лют но ін шо го бі­зне­су, як­би щи­ро не лю­бив кі­но. А ко­ли на тво­їх очах з окре­мих сцен, на яких ти був при сут ній під час зйо­мок, ви­ни­кає жи­вий сю­жет — це ма­гія! Грі­шний, але я за­ча­ро­ва­ний нею. То му і по даль ші свої жит тє ві пла­ни ба­чу при­найм­ні по­ряд з кі­но. І, зви чай но ж, став лю чер го ву ме - ту — на­вчи­ти­ся до­бре про­дю­су­ва­ти філь­ми. Адже ця про­фе­сія полягає не ли­ше в зна­хо­джен­ні за­со­бів, але і в ор­га­ні­за­ції про­це­су кі­но­ви­ро­бни­цтва, і у про­да­жу про­ду­кту. Якщо де­я­кі роз­гля­да­ють кі­но як аб­со­лю­тну твор чість, я — як кон г ло ме рат — між твор чіс тю і біз не сом. Це ду же ва­жли­во. Якщо від кі­но не­має при­бу­тку, во­но спо­рі­дне­не з homevideo. Так не має бу­ти.

— До ре­чі, а які філь­ми по­до­ба­ють ся осо бис то вам? На звіть три будь-яких кар­ти­ни, що спра­ви­ли на вас силь­не вра­же­н­ня.

— (За­ми­слю­є­ться.) Скла­дне пи­та­н­ня. Якщо на­швид­ку, не за­мис - лю ю чись, то: « Адво кат ди я во ла » , «За­пах жін­ки», «Ме­ні б у не­бо».

— У вас хо ро ший смак. Ба - жаю, аби ще при ва­шо­му ке­рів­ни­цт ві про дук ція Одесь кої кі но сту дії хоч б тро хи на бли зи ла ся за си лою емо цій та якос ті до та ких ета лон - них кар­тин.

— Бу де мо до кла да ти зу силь. Мі­сто і йо­го історія, біо­гра­фія кі­но­сту­дії, оде­си­ти з їх не­ймо­вір­ною ха­ри­змою все­ля­ють ві­ру в те, що ко­ли­не­будь так і ста­не­ться.

ФОТО НАДАНО АВ­ТО­РОМ

ЦЕ ФОТО ЗРО­БЛЕ­НО ЗА ТИ­ЖДЕНЬ ДО ПРИ­ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ МИХАЇЛА СА­А­КА­ШВІ­ЛІ ГУ­БЕР­НА­ТО­РОМ ОДЕЩИНИ, НА ВІД­КРИТ­ТІ УКРАЇНСЬКОГРУЗИНСЬКОГО ФЕ­СТИ­ВА­ЛЮ «СИ­ЛА В ЄД­НО­СТІ», ЯКЕ ВІД­БУ­ЛО­СЯ НА СТУ­ДІЇ. СЮ­ДИ ТЕ­ПЕР НЕ СО­РОМ­НО ГО­СТЕЙ ЗА­ПРО­СИ­ТИ (ПРА­ВО­РУЧ НА ФОТО — АН­ДРІЙ ЗВЄРЄВ)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.