Старт Гіл­ла­рі Клін­тон

Екс­пер­ти «Дня» — про пер­шу ве­ли­ку пе­ред­ви­бор­чу про­мо­ву кан­ди­да­та від Де­мо­кра­ти­чної пар­тії

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ми­ну­лої су­бо­ти кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти США Гіл­ла­рі Клін­тон ви­сту­пи­ла з пер­шою ве­ли­кою пе­ред­ви­бор­чою про­мо­вою. Як від­зна­ча­ють огля­да­чі, для цьо­го во­на не ви­пад­ко­во обра­ла парк, що має ім’я ле­ген­дар­но­го пре­зи­ден­та де­мо­кра­та — Фран­клі­на Ру­звель­та. У сво­їй про­мо­ві Клін­тон про­ци­ту­ва­ла ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та Ба­ра­ка Оба­му, пре­зи­ден­та Фран­клі­на Де­ла­но Ру­звель­та та Біл­ла Клін­то­на, сво­го чо­ло­ві­ка. На її дум­ку, ці троє по­ді­ля­ли іде­ал, що «справ­жнє і три­ва­ле про­цві­та­н­ня має бу­ду­ва­ти­ся всі­ма і бу­ти спіль­ним для всіх».

Ви­сту­па­ю­чи пе­ред п’ятьма ти­ся­ча­ми при­хиль­ни­ків, во­на по­обі­ця­ла ви­сту­па­ти на під­трим­ку бі­дних та се­ре­дньо­го кла­су — тих верств на­се­ле­н­ня, які по­стра­жда­ли вна­слі­док ре­це­сії. Клін­тон роз­кри­ти­ку­ва­ла пе­ре­ва­ги, які на­дає аме­ри­кан­ська си­сте­ма кор­по­ра­ці­ям. «Ба­гат­ство не мо­же бу­ти ли­ше для топ-ме­не­джмен­ту та ін­ве­сти­цій­них фон­дів. Аме­ри­ка не мо­же про­цві­та­ти, якщо ви не бу­де­те про­цві­та­ти. І са­ме то­му я йду зма­га- ти­ся за по­са­ду пре­зи­ден­та США», — на­го­ло­си­ла екс-пер­ша ле­ді США та ко­ли­шній дер­жав­ний се­кре­тар.

І най­біль­ше опле­сків ви­кли­ка­ли сло­ва 67-рі­чної Клін­тон: «Мо­жли­во, я бу­ду не най­мо­лод­шим кан­ди­да­том на цих ви­бо­рах, але бу­ду най­мо­лод­шою жін­кою-пре­зи­ден­том Спо­лу­че­них Шта­тів».

Зов­ні­шньо­по­лі­ти­чним пи­та­н­ням у 45- хви­лин­ній про­мо­ві бу­ло при­свя­че­но кіль­ка абза­ців. Зокре­ма кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти США за­пев­ни­ла, що має сер­йо­зний до­свід у бо­роть­бі з най­не­без­пе­чні­ши­ми зов­ні­шньо­по­лі­ти­чни­ми ви­кли­ка­ми. За її сло­ва­ми, жо­дна ін­ша кра­ї­на, крім США, « не уком­пле­кто­ва­на кра­ще, що­бзу­стрі­ти тра­ди­цій­ні по­гро­зи від кра­їн на кшталт Ро­сії, Пів­ні­чної Ко­реї та Іра­ну, і для то­го, що­бу­по­ра­ти­ся зі зро­ста­н­ням но­вих сил на зра­зок Ки­таю».

«Я да­ва­ла від­січ су­про­тив­ни­кам на кшталт Пу­ті­на, змі­цню­ва­ла со­ю­зни­ків на зра­зок Ізра­ї­лю, і бу­ла в си­ту­а­цій­но­му цен­трі у день, ко­ли ми зни­щи­ли бен Ла­де­на» — за­зна­чи­ла Клін­тон. Її сло­ва: «Я ві­рю, що май- бу­тнє від­кри­ває біль­ше мо­жли­во­стей, ніж за­гроз, якщо ми бу­де­мо здій­сню­ва­ти кре­а­тив­не і впев­не­не лі­дер­ство, яке до­зво­лить нам фор­му­ва­ти сві­то­ві по­дії, а не во­ни фор­му­ва­ти­муть нас», та­кож бу­ли зу­стрі­ну­ті опле­ска­ми.

«День» звер­нув­ся до укра­їн­ських та аме­ри­кан­ських екс­пер­тів з про­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти пер­шу пе­ред­ви­бор­чу про­мо­ву Гіл­ла­рі Клін­тон.

«ВО­НА ЗНАЄ ДОСТЕМЕННО, У ЧО­МУ ПОЛЯГАЄ УКРАЇНСЬКИЙ ІНТЕРЕС І ЗАВЖДИ БУ­ЛА ПРИХИЛЬНОЮ ДО УКРА­Ї­НИ»

Юрій ЩЕРБАК, екс-по­сол Укра­ї­ни вСША і Ка­на­ді, Київ:

— По­ча­ток ви­бор­чої кам­па­нії в Спо­лу­че­них Шта­тах іде за тим сце­на­рі­єм, який пе­ред­ба­чав­ся ба­га­тьма по­лі­ти­чни­ми ана­лі­ти­ка­ми і по­лі­ти- ка­ми. І тре­ба ви­зна­ти, що на сьо­го­дні якщо ка­за­ти про кан­ди­да­тів-де­мо­кра­тів, то Гіл­ла­рі Клін­тон має най­біль­ше шан­сів, оскіль­ки во­на по­слі­дов­но про­дов­жує роз­ви­ва­ти цін­но­сті Де­мо­кра­ти­чної пар­тії, які фа­кти­чно є со­ці­а­лі­сти­чни­ми, лей­бо­рист­ськи­ми цін­но­стя­ми. Тоб­то з акцен­том на охо­ро­ну здо­ров’я, со­ці­аль­ну рів­ність. І та­кі цін­но­сті сьо­го­дні над­зви­чай­но по­пу­ляр­ні в Спо­лу­че­них Шта­тах. Річ у тім, що той кла­си­чний ка­пі­та­лізм, на яко­му три­ма­лась Аме­ри­ка, ду­же спо­тво­ре­ний і змі­не­ний. Існу­ють ве­ли­че­зні со­ці­аль­ні не­рів­но­сті між тим, хто по­сі­дає клю­чо­ві фі­нан­со­ві по­зи­ції, і про­сти­ми тру­дя­щи­ми кра­ї­ни. От­же, во­на має ве­ли­кі шан­си і бу­де спи­ра­ти­ся на під­трим­ку мі­сько­го се­ре­дньо­го кла­су лю­дей, які завжди тра­ди­цій­но під­три­му­ють Де­мо­кра­ти­чну пар­тію. А якщо Ре­спу­блі­кан­ська пар­тія не за­про­по­нує по­ту­жно­го та­ко­го кан­ди­да­та, який ви­су­не со­ці­аль­ні га­сла, то, зві­сно, Гіл­ла­рі Клін­тон має ве­ли­кі шан­си на пе­ре­мо­гу.

Нас, зви­чай­но, ці­ка­вить її став­ле­н­ня до Укра­ї­ни. Я мо­жу за­свід­чи- ти, що Гіл­ла­рі Клін­тон над­зви­чай­но до­бре знає укра­їн­ські спра­ви ще від­то­ді як бу­ла пер­шою ле­ді і при­їжджа­ла до нас кіль­ка ра­зів. По­тім на по­са­ді держ­се­кре­та­ря, весь час три­ма­ла Укра­ї­ну в фо­ку­сі сво­їх ін­те­ре­сів. І те, що во­на жорс­тко ви­сло­ви­ла­ся на адре­су Пу­ті­на, уже свід­чить про її по­зи­цію, яка за­ле­жа­ти­ме пев­ною мі­рою від роз­ви­тку по­дій. Ми мо­же­мо, зви­чай­но, роз­ра­хо­ву­ва­ти на її під­трим­ку і це — без­пе­ре­чно. Це не гра сло­ва­ми, це її прин­ци­по­ва по­зи­ція. Але кан­ди­да­ти в пре­зи­ден­ти, зві­сно, усі кар­ти не ви­кла­да­ють. Во­ни за­ли­ша­ють для се­бе мо­жли­вість ма­нев­рів у рі­ше­н­нях. Я ду­маю, що у цьо­му пла­ні па­ні Клін­тон бу­де ду­же гну­чкою.

І якщо бо­йо­ві дії на Дон­ба­сі не бу­дуть зве­де­ні до мі­ні­му­му, то від­по­від­но і вся ри­то­ри­ка ре­спу­блі­кан­ців і де­мо­кра­тів осо­бли­во бу­де змі­не­на. То­му хай там щ ка­жуть, але на­скіль­ки ре­спу­блі­кан­ці не спри­йма­ють пу­тін­сько­го ре­жи­му і то­го, що від­бу­ло­ся в Єв­ро­пі, де­мо­кра­ти більш схиль­ні до спів­пра­ці з Ро­сі­єю, це під­твер­джу­ва­ли не один раз усі­ма « пе­ре­за­ван­та­же­н­ня­ми» й Оба­мів­ська по­лі­ти­ка що­до Ро­сії завжди три­ма­ла­ся на хи­бно­му по­сту­ла­ті, що Ро­сія де­мо­кра­ти­чна кра­ї­на і з нею мо­жна ви­рі­шу­ва­ти низ­ку про­блем. Був пов­ний про­вал ці­єї по­лі­ти­ки. Ду­маю, що Гіл­ла­рі Клін­тон це ро­зу­міє, хо­ча во­на і сто­я­ла бі­ля ви­то­ків ці­єї по­лі­ти­ки. Але, на мій по­гляд, на­сту­пна ча­сти­на її кам­па­нії бу­де при­свя­че­на пря­мій чи не­пря­мій кри­ти­ці ба­га­тьох по­ми­лок Оба­ми у зов­ні­шній по­лі­ти­ці, які при­зве­ли до то­го, Аме­ри­ка по­сту­по­во втра­чає свій вплив у сві­ті. Гіл­ла­рі Клін­тон фа­кти­чно вже по­ча­ла го­во­ри­ти про те, що во­на ви­сту­пає за мо­гу­тню Аме­ри­ку, по­ту­жні зброй­ні си­ли. І якщо во­на по­ста­вить зав­да­н­ня по­вер­не­н­ня Аме­ри­ки на роль сві­то­вої дер­жа­ви но­мер один, то тим са­мим ду­же ба­га­то від­бе­ре го­ло­сів у ре­спу­блі­кан­ців. То­му со­ці­аль­ні про­гра­ми, охо­ро­ни здо­ров’я, осві­ти, те на чо­му три­ма­ю­ться про­гра­ми де­мо­кра­ти­чної пар­тії плюс ви­мо­ги по­вер­не­н­ня аме­ри­кан­ської по­ту­ги, — все це при­ве­де до то­го, що во­на змо­же схи­ли­ти шаль­ку те­ре­зів на свою ко­ристь і ви­гра­ти ви­бо­ри. Але на по­ча­тку кам­па­нії ду­же важ­ко зро­зу­мі­ти, хто при­па­де до сма­ку тим ви­бор­цям, які змі­ни­лись. І ми ще не зна­є­мо, хто ще мо­же на­ва­жи­тись ви­су­ну­ти кан­ди­да­ту­ру і скла­сти ве­ли­ку кон­ку­рен­цію Гіл­ла­рі Клін­тон.

Пі­дби­ва­ю­чи під­су­мок, мо­жна ска­за­ти: так, Гіл­ла­рі Клін­тон має ба­га­то шан­сів. Бо, по- пер­ше во­на про­го­ло­си­ла, що хо­че ста­ти пер­шою жін­кою-пре­зи­ден­том. А це при­ва­бли­ва ідея для ба­га­тьох ви­бор­ців, осо­бли­во жі­нок у Спо­лу­че­них Шта- тах. По-дру­ге, во­на про­го­ло­си­ла те­зу про со­ці­аль­ні про­бле­ми, а це те, до чо­го ре­спу­блі­кан­ці не ду­же схиль­ні, бо во­ни пред­став­ля­ють ве­ли­кі ка­пі­та­ли і не ду­же гра­ю­ться з лей­бо­рист­сько-со­ці­а­лі­сти­чни­ми га­сла­ми. По- тре­тє, во­на про­го­ло­си­ла ідею ве­ли­кої по­ту­жної Аме­ри­ки і все за­ле­жить від то­го, як бу­де ро­зі­гру­ва­ти ці кар­ти.

Але в будь-яко­му ра­зі ми ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що во­на знає достеменно, у чо­му полягає український інтерес і завжди бу­ла прихильною до Укра­ї­ни. Її пра­вою ру­кою, най­ближ­чою по­мі­чни­цею є укра­їн­ка Ме­ла­ні Вер­вер, по­сол з осо­бли­вих до­ру­чень пре­зи­ден­та Оба­ми з гло­баль­них про­блем жі­нок. То­му ми по­вин­ні ро­зу­мі­ти, що укра­їн­ська спра­ва бу­де в ру­ках лю­ди­ни, яка ду­же до­бре знає суть на­ших про­блем.

«ЖОРСТКА ПО­ЗИ­ЦІЯ ЩО­ДО РО­СІЇ БУ­ДЕ СТАНДАРТОМ НАПЕРЕДОДНІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2016 РО­КУ»

Сті­вен ПАЙФЕР, стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Iн­сти­ту­ту Бру­кін­гза, Ва­шинг­тон:

— Основ­на ча­сти­ни про­мо­ви Гіл­ла­рі Клін­тон 13 червня у Нью­Йор­ку бу­ла зо­се­ре­дже­на на вну­трі­шніх про­бле­мах. Тут не­має ні­чо­го див­но­го: пре­зи­дент­ські ви­бо­ри в США, як пра­ви­ло, кон­цен­тру­ю­ться на­ба­га­то біль­ше на еко­но­мі­чних та вну­трі­шніх пи­та­н­нях, ніж на пи­та­н­нях зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Це бу­ла стар­то­ва про­мо­ва па­ні Клін­тон; у хо­ді кам­па­нії ще бу­де ба­га­то дис­ку­сій що­до пи­тань зов­ні­шньої по­лі­ти­ки та на­ціо­наль­ної без­пе­ки.

У сво­їй про­мо­ві па­ні Клін­тон за­стов­пи­ла лі­во­цен­трист­ську по­зи­цію, і це не бу­ло сюр­при­зом. Во­на хо­че збе­рег­ти де­мо­кра­ти­чну ба­зу пар­тії, во­дно­час по­зи­ціо­ну­ю­чи се­бе як кан­ди­да­та цен­тру, осо­бли­во, якщо по­ча­тко­ва ре­спу­блі­кан­ська кам­па­нія зму­сить кан­ди­да­тів-ре­спу­блі­кан­ців за­стов­пи­ти пра­ві по­зи­ції, а це ціл­ком мо­жли­во.

Я ду­маю, що май­же всі кан­ди­да­ти — па­ні Клін­тон і пе­ре­ва­жна біль­шість ре­спу­блі­кан­ців — ви­сту­па­ти­муть за жорс­ткі­шу зов­ні­шню по­лі­ти­ку, ніж це бу­ло за пре­зи­ден­та Оба­ми, хо­ча ми хо­че­мо по­ба­чи­ти до­кла­дне по­ясне­н­ня їхніх по­гля­дів з кон­кре­тних пи­тань. Па­ні Клін­тон ре­а­лі­зу­ва­ла по­лі­ти­ку «пе­ре­за­ван­та­же­н­ня» пре­зи­ден­та в 2009 — 2010 ро­ках і мо­же ствер­джу­ва­ти, що во­на при­не­сла успі­хи аме­ри­кан­ським ін­те­ре­сам: Но­вий до­го­вір про СНО і спів­пра­цю з Ро­сі­єю що­до бло­ку­ва­н­ня ядер­ної про­гра­ми Іра­ну та що­до Аф­га­ні­ста­ну. Але оскіль­ки по­лі­ти­ка Ро­сії змі­ни­ла­ся, що спів­па­ло з по­вер­не­н­ням Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на на по­са­ду пре­зи­ден­та 2012 ро­ку, па­ні Клін­тон від­по­від­но ро­бить жорс­ткі­шою свою по­зи­цію що­до Ро­сії. Як ми ба­чи­ли ми­ну­ло­го ти­жня з про­мо­вою Дже­ба Бу­ша в Бер­лі­ні, жорстка по­зи­ція що­до Ро­сії, ймо­вір­но, бу­де стандартом напередодні президентських виборів 2016 ро­ку.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.