Пі­шов у ма­га­зин – опи­нив­ся в ар­мії

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­дим РИЖКОВ, «День» Дні­про­пе­тровськ

На Дні­про­пе­тров­щи­ні на­бли­жа­є­ться до за­вер­ше­н­ня п’ята хви­ля мо­бі­лі­за­ції, а план по обла­сті до­тя­гу­ють важ­ко. З не­до­бо­ром бо­рю­ться ори­гі­наль­ни­ми спосо­ба­ми

Вій­сько­ві нав­ма­н­ня на­зи­ва­ють ци­фри — 85-90 від­со­тків. З не­до­бо­ром бо­рю­ться ори­гі­наль­ни­ми спосо­ба­ми, які ні­ко­ли не пра­кти­ку­ва­ли­ся в Укра­ї­ні, — вру­ча­ють по­віс­тки во­ді­ям і па­са­жи­рам на блок­по­стах, по­ку­пцям бі­ля ма­га­зи­нів і на ба­за­рах, а то й про­сто на ву­ли­ці, зу­пи­ня­ю­чи пе­ре­хо­жих, які за­зі­ва­ли­ся. Про­сті гро­ма­дя­ни обу­ре­ні, ба­га­то з них на­зи­ва­ють по­ді­бну ро­бо­ту з при­зов­ни­ка­ми «обла­ва­ми».

Пред­став­ни­ки військ­ко­ма­ту роз’ясню­ють, що в за­ко­ні мі­сце вру­че­н­ня по­віс­тки не про­пи­са­не чі­тко, то­му вру­ча­ти її мо­жуть там, де вва­жа­ють за по­трі­бне, і на те ма­ють свої під­ста­ви. За сло­ва­ми вій­сько­во­го ко­мі­са­ра Дні­про­пе­тров­ської обла­сті Сер­гія Ка­ла­шни­ко­ва, за­раз від отри­ма­н­ня по­ві­сток ухи­ля­ю­ться близь­ко дев’яти ти­сяч осіб. Він під­кре­слив, що Дні­про­пе­тровськ — одне з тих міст, де є про­бле­ми із при­зо­вом, осо­бли­во в йо­го пра­в­обе­ре­жній ча­сти­ні. «Не­до­да­ють» при­зов­ни­ків і де­я­кі сіль­ські ра­йо­ни, на­при­клад, Ца­ри­чан­ський і Со­ло­нян­ський, хо­ча си­ту­а­ція там на­ла­го­джу­є­ться. Ціл­ком за­до­віль­но при­зов три­ває у Кри­во­му Ро­зі, Ні­ко­по­лі, Дні­про­дзер­жин­ську. Лі­ди­рує за кіль­кі­стю мо­бі­лі­зо­ва­них — Но­во­мо­сков­ський ра­йон, де жи­ве ба­га­то вій­сько­вих і роз­та­шо­ва­ні вій­сько­ві ча­сти­ни. Во­дно­час, за сло­ва­ми ко­мі­са­ра, є не­ма­ло й та­ких лю­дей, які вже отри­ма­ли по­віс­тку, про­йшли ме­до­гляд і бу­ли ви­зна­ні при­да­тни­ми, але не з’яви­ли­ся для від­прав­ки. За під­сум­ка­ми 2014 ро­ку та­ких бу­ло 2 132 осо­би. Їхні дії під­па­да­ють під ста­т­тю КК 336 «Ухи­ле­н­ня від мо­бі­лі­за­ції». Кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня бу­ло від­кри­те що­до 750 осіб, але до су­ду до­ве­ли 36 справ. Всі «ухиль­ни­ки», як пра­ви­ло, отри­ма­ли умов­ний тер­мін, хо­ча двоє все-та­ки бу­ли по­збав­ле­ні сво­бо­ди. Цьо­го ро­ку отри­ма­ли по­віс­тки, але ухилилися від від­прав­ки у вій­ська 434 осо­би. Всьо­го в ЄРДР бу­ло вне­се­но 284 по­ді­бних факти. За­галь­ну ци­фру мо­бі­лі­зо­ва­них у військ­ко­ма­ті не на­зи­ва­ють, по­си­ла­ю­чись на слу­жбо­ву та­єм­ни­цю.

Ве­ли­ка ча­сти­на вій­сько­во­зо-бов’яза­них про­яв­ляє сві­до­мість і від призову до вій­ська не ухи­ля­є­ться. Про­те ба­га­тьох гро­ма­дян на­сто­ро­жу­ють ме­то­ди ро­бо­ти мі­сце­вих чи­нов­ни­ків. У со­ці­аль­них ме­ре­жах з’яви­ли­ся по­ві­дом­ле­н­ня про те, що вій­сько­ві ра­зом із мі­лі­ці­єю лов­лять мо­ло­дих лю­дей і чо­ло­ві­ків при­зов­но­го ві­ку про­сто на ву­ли­ці і вру­ча­ють по­віс­тки, за­пов­не­ні «на ко­лі­ні». Про це на сво­їй сто­рін­ці у «Фейс­бу­ці» роз­по­вів, на­при­клад, за­сту­пник го­лов­но­го лі­ка­ря Дні­про­пе­тров­ської обла­сної клі­ні­чної лі­кар­ні ім. Ме­чни­ко­ва Юрій Скре­бець. «Одра­зу, аби не бу­ло зай­вих сум­ні­вів: я па­трі­от. Укра­їн­ський на­ціо­на­ліст. І у військ­ко­мат при­йшов у пер­ших чи­слах кві­тня 2014 ро­ку, ще до по­ча­тку актив­них бо­йо­вих дій на Схо­ді. До­бро­віль­но. Але моя по­са­да ви­яви­ла­ся «бро­ньо­ва­ною», і ме­не не взя­ли. 9 трав­ня, ко­ли лі­кар­ня отри­ма­ла пер­ших тяж­ко по­ра­не­них хло­пців, зро­зу­мів, що наш фронт дій­сно тут. Але на­віть на вій­ні не всі за­со­би хо­ро­ші. Свід­чу осо­би­сто, свід­чать мої зна­йо­мі і су­сі­ди з жи­тло­вих ма­си­вів То­по­ля-12-3: вже не пер­ший ти­ждень бі­ля су­пер­мар­ке­тів (зокре­ма, ме­ре­жі АТБ) чер­гу­ють вій­сько­ві ра­зом із мі­лі­ціо­не­ра­ми. Чо­ло­ві­ків, які ви­хо­дять або за­хо­дять у ма­га­зин, зму­шу­ють сі­сти в ав­то­бус і ви­ру­ши­ти у військ­ко­мат, мов­ляв, аби уто­чни­ти да­ні, отри­ма­ти на­прав­ле­н­ня на ме­ди­чну ко­мі­сію. Це від­бу­ва­є­ться ра­но-вран­ці. Лю­ди по­спі­ша­ють на ро­бо­ту, в ко­жно­го пла­ни, сім’я, ді­ти. У нас вій­сько­вий стан? Ні, го­во­рить Га­рант, на це ми пі­ти не мо­же­мо. Нев­же хтось вва­жає, що сол­дат щи­ро за­хи­ща­ти­ме кра­ї­ну, яка си­ло­міць ки­ну­ла йо­го в «ав­то­бус ща­стя» і, ві­ді­рвав­ши від сім’ї, «при­пха­ла» на фронт, не за­без­пе­чив­ши на­віть ви­гляд за­кон­но­сті, не ка­жу­чи вже про со­ці­аль­ні га­ран­тії? А при­дба­н­ня фор­ми, зброї, про­ду­ктів і уста­тку­ва­н­ня вза­га­лі пе­ре­клав­ши на пле­чі во­лон­те­рів? На­ма­га­ю­ся ви­зна­чи­ти для се­бе, що са­ме мо­же спо­ну­ка­ти до ухва­ле­н­ня та­ко­го рі­ше­н­ня. І в ме­не тіль­ки дві від­по­віді: або не­до­ум­ство, або усві­дом­ле­на зра­да ін­те­ре­сів на­ції», — пи­ше Ю. Скре­бець. На­силь­ни­цька мо­бі­лі­за­ція, на йо­го дум­ку, спри­яє роз­хи­ту­ван­ню по­лі­ти­чної си­ту­а­ції і «без­по­во­ро­тно на­ла­што­вує на­се­ле­н­ня і без то­го «скла­дно­го» ре­гіо­ну про­ти укра­їн­ської дер­жав­но­сті». «Мо­бі­лі­за­ція по­трі­бна — без­пе­ре­чно. Але ви­ко­ну­ва­ти план та­ким чи­ном не мо­жна», — упев­не­ний він.

Про­те са­мі вій­сько­ві не вба­ча­ють в по­ді­бних ді­ях ні­чо­го осо­бли­во­го. За­сту­пник вій­сько­во­го ко­мі­са­ра Дні­про­пе­тров­ської обла­сті Сер­гій По­лу­ци­ган під­твер­джує ін­фор­ма­цію про те, що по­віс­тки ви­пи­су­ю­ться про­сто на ву­ли­ці і на по­стах ДАІ. Ні­чо­го не­за­кон­но­го в цьо­му він не ба­чить. У за­ко­ні мі­сце ви­пи­ски і вру­че­н­ня по­віс­тки не про­пи­са­не, от­же рі­зни­ці між ви­пи­скою по­віс­тки в кабінеті військ­ко­ма­ту або в ін­шо­му мі­сці не­має. За йо­го ж сло­ва­ми, ло­ви­ти тих, хто ухи­ля­є­ться від за­хи­сту Ба­тьків­щи­ни, осо­би­сто він го­то­вий всю­ди. Всі ці ста­ра­н­ня, пе­ре­ко­нує він, пе­ре­слі­ду­ють бла­гу ме­ту — на­ве­сти лад у вій­сько­во­му облі­ку. Річ у тім, що за дов­гий мир­ний час на­ші гро­ма­дя­ни роз­сла­би­ли­ся, а дер­жа­ва ди­ви­ла­ся на пи­та­н­ня призову в ар­мію крізь паль­ці.

Як по­яснює стар­ший офі­цер обла­сно­го військ­ко­ма­ту, який пра­цює з осо­бо­вим скла­дом, Ан­дрій Со­ло­вей­чик, ко­жен вій­сько­во­зо­бов’ яза­ний раз на п’ять ро­ків по­ви­нен прой­ти звір­ку до­ку­мен­тів. Якщо він мі­няє мі­сце про­жи­ва­н­ня, то зо­бов’яза­ний про­тя­гом се­ми днів по­ві­до­ми­ти про це у військ­ко­мат, аби йо­го не втра­ча­ли з по­ля зо­ру. Ці ви­мо­ги пра­кти­чно не ви­ко­ну­ва­ли­ся, а ба­га­то гро­ма­дян про них і не зна­ють. Про­те, за­зна­ча­ють вій­сько­ві, це не мі­няє су­ті спра­ви — не­зна­н­ня за­ко­ну не звіль­няє від від­по­від­аль­но­сті. Те­пер же в умо­вах вій­сько­вих ре­а­лій до­во­ди­ться тер­мі­но­во на­во­ди­ти лад.

Тру­дно­щів до­дає те, що в Укра­ї­ні дав­но від­мі­ни­ли про­пи­ску, а за­ре­є­стро­ва­ний за одним мі­сцем про­жи­ва­н­ня гро­ма­дя­нин мо­же жи­ти і пра­цю­ва­ти зов­сім в ін­шій мі­сце­во­сті. Крім то­го, біль­шість жи­те­лів Укра­ї­ни пра­цю­ють не на дер­жав­них під­при­єм­ствах або уста­но­вах, а в при­ва­тно­му се­кто­рі. Пра­це­да­вець не в за­хо­плен­ні від то­го, що у ньо­го за­би­ра­ють пра­ців­ни­ка, а ба­га­то лю­дей і не оформ­ле­ні на­ле­жним чи­ном за мі­сцем ро­бо­ти. Крім то­го, ба­га­то гро­ма­дян вва­жа­ють за кра­ще еле­мен­тар­но не від­кри­ва­ти две­рі квар­ти­ри. Зна­йти їх і вру­чи­ти по­віс­тку ду­же важ­ко, по­ясню­ють вій­сько­ві. То­му до­во­ди­ться шу­ка­ти якийсь ви­хід.

Як го­во­рить во­єн­ком С. Ка­ла­шни­ков, рі­ше­н­ня вру­ча­ти по­віс­тки во­ді­ям і па­са­жи­рам на блок­по­стах бу­ло ухва­ле­не на спіль­но­му за­сі­дан­ні з ке­рів­ни­цтвом мі­лі­ції в Дні­про­пе­тров­ській ОДА. Но­ви­на да­ла не­по­га­ний ре­зуль­тат, дефіцит при­зов­ни­ків змен­шив­ся. І те­пер «опо­ві­ща­ти» їх про­дов­жу­ють на ву­ли­цях, ба­за­рах, у кі­но­те­а­трах, бі­ля ма­га­зи­нів і в ін­ших пу­блі­чних мі­сцях. Зви­чай­но, пра­ців­ни­ки військ­ко­ма­тів не ма­ють пра­ва зу­пи­ня­ти пе­ре­хо­жих і ви­ма­га­ти у них до­ку­мен­ти, але та­ке пра­во ма­ють пра­ців­ни­ки мі­лі­ції і ДАІ. Що­прав­да, при цьо­му ма­ють бу­ти під­ста­ви — про­ти­прав­ні дії гро­ма­дя­ни­на або орі­єн­ту­ва­н­ня, да­не на лю­ди­ну зі схо­жи­ми зов­ні­шні­ми да­ни­ми. Мо­жли­во та­кож про­ве­де­н­ня пра­во­охо­рон­ця­ми яко­їсь опе­ра­ції. Оскіль­ки за­кон не зо­бов’язав ні­ко­го но­си­ти із со­бою па­спорт, мі­лі­ція має пра­во за­три­ма­ти лю­ди­ну на три го­ди­ни для з’ясу­ва­н­ня осо­би. При цьо­му пра­ців­ник мі­лі­ції по­ви­нен пред­ста­ви­ти­ся, пред’яви­ти по­свід­че­н­ня, а у ра­зі по­тре­би по­ясни­ти при­чи­ну за­три­ма­н­ня, до­ста­ви­ти вас у діль­ни­цю і скла­сти про­то­кол. Будь-які ін­ші дії — про­ти­прав­ні. То­му дні­про­пе­тров­ські пра­во­за­хи­сни­ки ра­дять гро­ма­дя­нам фі­ксу­ва­ти на ка­ме­ру мо­біль­но­го те­ле­фо­ну сам факт спіл­ку­ва­н­ня з вій­сько­ви­ми і мі­лі­ці­єю.

Як за­зна­ча­ють у військ­ко­ма­ті, за мо­бі­лі­за­цій­ну ро­бо­ту в обла­сті від­по­від­ає го­ло­ва обл­держ­адмі­ні­стра­ції, який має пра­во за­лу­ча­ти до неї всі не­об­хі­дні ор­га­ні­за­ції. То­му по­віс­тку мо­жна отри­ма­ти в най­не­спо­ді­ва­ні­ших мі­сцях, на­при­клад у ЖЕ­Ку. До­бро­віль­ні «по­мі­чни­ки» в со­ці­аль­них ме­ре­жах ра­дять вій­сько­вим і мі­лі­ції ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для цьо­го рі­зні ма­со­ві за­хо­ди, на­при­клад фут­боль­ний матч, де на ви­хо­ді мо­жна вру­чи­ти по­віс­тки одра­зу ти­ся­чам по­тен­цій­них при­зов­ни­ків.

Пра­во­за­хи­сник Ва­силь Су­хов вва­жає, що «ви­пи­су­ва­ти по­віс­тку на ву­ли­ці — це нон­сенс». «Мо­бі­лі­за­ція, як і при­зов, в ар­мію має ін­ди­ві­ду­аль­ний ха­ра­ктер. Адже мо­же ста­ти­ся так, що по­віс­тку вру­чи­ли лю­ди­ні з про­бле­ма­ми здо­ров’я. І це по­вин­но з’ясо­ву­ва­ти­ся не то­ді, ко­ли лю­ди­ну вже ви­кли­ка­ли. Цю ін­фор­ма­цію, ві­ро­гі­дно, військ­ко­мат по­ви­нен ма­ти. Про­сто військ­ко­ма­ти вже дав­но пе­ре­ста­ли пра­цю­ва­ти як ор­ган, який за­йма­є­ться облі­ком при­зов­ни­ків і ре­зер­ві­стів. У цьо­му пла­ні во­ни недопрацьовують, м’яко ка­жу­чи», — вва­жає він. Вій­сько­ві за­спо­ко­ю­ють гро­ма­дян, пе­ре­ко­ну­ють, що вій­ську пе­ре­дов­сім по­трі­бні вій­сько­ві фа­хів­ці і не ко­жен, ко­му при­йшла по­віс­тка, бу­де при­зва­ний до лав за­хи­сни­ків Ба­тьків­щи­ни.

Як би там не бу­ло, але ма­со­вий при­зов ча­сто обер­та­є­ться екс­це­са­ми, які ви­кли­ка­ють пи­та­н­ня про якість мо­бі­лі­зо­ва­них. Так до обла­сної лі­кар­ні ім. Ме­чни­ко­ва бу­ла до­став­ле­на фельд­шер вій­сько­вої ча­сти­ни з Но­во­мо­сков­сько­го ра­йо­ну. Жін­ку го­спі­та­лі­зу­ва­ли з не­без­пе­чним по­ра­не­н­ням у гор­ло. Пра­во­охо­рон­ці вста­но­ви­ли, що по­тер­пі­лу під час чер­гу­ва­н­ня уда­рив но­жем не­ві­до­мий. Під час роз­шу­ку бу­ло за­три­ма­но ра­ні­ше су­ди­мо­го 45-рі­чно­го вій­сько­во­слу­жбов­ця. Ра­ні­ше він... три­чі при­тя­гу­вав­ся до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті і ві­дбув по­ка­ра­н­ня в мі­сцях по­збав­ле­н­ня во­лі — 10 ро­ків. Злов­ми­сник не зміг по­ясни­ти мо­тив зло­чи­ну і по­си­лав­ся на ал­ко­голь­не сп’яні­н­ня, по­ві­дом­ля­ють у мі­лі­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.