За­мість під­трим­ки...

Щоб вста­но­ви­ти ме­мо­рі­аль­ну до­шку за­ги­блим бій­цям АТО, тре­ба прой­ти не один чи­нов­ни­цький ка­бі­нет

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Усе ча­сті­ше ме­діа по­ві­дом­ля­ють про від­кри­т­тя ме­мо­рі­аль­них до­щок за­ги­блим на схо­ді бій­цям АТО — то на шко­лі, де вчи­ли­ся ге­рої, то на під­при­єм­стві, де пра­цю­ва­ли. Та дер­жа­ва до­сі не нав­чи­ла­ся їх вша­но­ву­ва­ти: скла­дно одра­зу зна­йти ін­фор­ма­цію, який шлях тре­ба прой­ти ба­тькам чи дру­зям, щоб та­ка до­шка з’ яви­ла­ся. Те­тя­на При­лу­цька, уча­сни­ця одні­єї з іні­ці­а­тив­них груп, роз­по­ві­ла «Дню» істо­рію вста­нов­ле­н­ня ме­мо­рі­аль­ної до­шки на ки­їв­ській шко­лі, двоє ви­пу­скни­ків якої за­ги­ну­ли в зо­ні АТО. Усі ви­тра­ти іні­ці­а­тив­на гру­па взя­ла на се­бе. Ко­ли пам’ ятний знак уже був го­то­вий, з’ ясу­ва­ло­ся, що тре­ба ще зі­бра­ти низ­ку до­ку­мен­тів. Яких са­ме, у ко­го їх зби­ра­ти, про все це ді­зна­ва­ли­ся до­ро­гою між Го­ло­сі­їв­ською рай­держ­адмі­ні­стра­ці­єю, шко­лою та Ки­їв­ською мі­ською держ­адмі­ні­стра­ці­єю.

«Є ПО­ЛО­ЖЕ­Н­НЯ, АЛЕ НЕ­МАЄ АЛ­ГО­РИ­ТМУ ДІЙ»

Мар ш рут між ци ми трьо ма пун к та ми весь час змі ню вав ся, бо одні­єї клю­чо­вої лан­ки, хто ж від по ві дає за увіч нен ня пам’ яті та вста­нов­ле­н­ня пам’ятних зна - ків, так і не знай ш ло ся. Є « По - ло жен ня про вста нов лен ня пам’ ят них зна ків у міс ті Ки є - ві», від­по­від­но до ньо­го тре­ба зі­бра ти іс то рич ну або іс то ри ко­біо гра фіч ну до від ку, ес кіз пам’ ят но го зна ку, пись мо ву зго ду ор га ні за то рів на фі нан су - ван ня ро біт та лист- зго ду влас - ни ка/ ба лан со ут ри му ва ча не - жит ло вої бу дів лі. Усі ці до ку - мен­ти по­да­ю­ться на роз­гляд Ко­мі сії зі вста нов лен ня пам’ ят ни - ків і пам’ ят них зна ків при КМДА.

— А ми це по­ло­же­н­ня по­ба­чи­ли за­пі­зно, ко­ли до­шку вже при­ве­зли до шко­ли, ні­хто нас не по­пе­ре­див, що ви­ко­на­ти йо­го бу­де так скла­дно. Нас за­пев­ни­ли, що все мо­жна ви­рі­ши­ти шви­день­ко в КМДА, — роз­по­від­ає Те­тя­на При­лу­цька. — Іні­ці­а­тив­на гру­па по­вин­на на­пи­са­ти кло­по­та­н­ня, що про­си­мо да­ти до­звіл на до­шку, тоб­то вка­за­ти, що від дер жа ви ми ні чо го не ви ма га є - мо, щоб по­тім че­рез рік чи два не бу­ло пре­тен­зій. Однак у Го­ло­сі­ївсь кій ад мі ніс т ра ції дов го не мог ли з’ ясу ва ти, на чи є му ба - лан­сі шко­ла. До­бре, що пра­ців­ни ця зро би ла кіль ка дзвін ків, ді­зна­ла­ся, що є су­сі­дня шко­ла у цьо­му ж ра­йо­ні, яка готувала за­пит до Мі­но­сві­ти на вста­нов­ле­н­ня та ко го ж зна ку ( ви яви ло ся, що обид ві шко ли на ба лан сі ві - дом­ства), то по­про­си­ла впи­са­ти у до­ку­мент і на­шу шко­лу. Про­сто цей до­звіл уже при­йде за­днім чи­слом. Бо так би нам до­ве­лось їха­ти ще й у Мі­но­сві­ти.

Бу ли за ува жен ня до офор м - лен ня біо гра фіч ної до від ки, ви - ма га ли від ак ти віс тів її пе ре пи - са ти, бо ні би то має ви гля да ти іна­кше, але як са­ме — теж ніх - то не міг по яс ни ти. Але ж бій ці вже за­ги­ну­ли, від­да­ли жи­т­тя за те, щоб ті ж са мі чи нов ни ки мог ли пра цю ва ти у мир но му Ки є ві, а на дош ці бу де всьо го па ру ря доч ків про по лег лих ге - ро їв. У та ких ви пад ках лю дям хо четь ся вза є мо ро зу мін ня, під - трим ки, чуй нос ті, а не чи нов - ниць ко го хо ло ду. На реш ті всі до ку мен ти зі бра ли, те пер че ка - ють офі цій но го до зво лу від Ко - мі сії зі вста нов лен ня пам’ ят ни - ків і пам’ ят них зна ків.

— А вкін ці з’ ясу ва ло ся, що мо­жна бу­ло не їзди­ти по всіх адмі ніс т ра ці ях, прос то вдо ма на - пи­са­ти це кло­по­та­н­ня у до­віль­ній фор мі й ви рі ши ти все за якусь го ди ну. Че рез не знан ня, лінь чи бай ду жість чи нов ни ків ми ви­тра­ти­ли ці­лий день у ка­бі­не тах різ них ад мі ніс т ра цій, об’їзди­ли пів-Ки­є­ва. Лю­ди не­по­ін­фор­мо­ва­ні, якщо во­ни хо­чуть це зро­би­ти, не­має чі­тко вка­за­ної ін фор ма ції, ку ди звер та ти ся. Так, є по­ло­же­н­ня, але не­має ал­го рит му дій. До сі ніх то ні чо го не знає, при кро, бо це ж ге рої АТО, а тут «фут­бо­лять» по ка­бі­не­тах, — під­су­мо­вує Те­тя­на.

ІН­ФОР­МА­ЦІЯ ЗА СІ­МО­МА ЗАМ­КА­МИ

Оскіль­ки та­кі за­хо­ди вша­ну­ва­н­ня за­раз не рід­кість, «День» ви­рі­шив з’ясу­ва­ти в ме­рії, хто ж від­по­від­аль­ний за вста­нов­ле­н­ня пам’ ят них зна ків, хто має ін - фор­му­ва­ти гро­ма­дян? Від прес­слу­жби КМДА отри­ма­ли від­по - відь, що це не їхня ком­пе­тен­ція, по­ра­ди­ли звер­ну­ти­ся до Ки­їв­ра­ди, звід­ти на­ра­зі ні­якої пи­сьмо - вої від по ві ді не от ри ма ли. А в Укра їнсь ко му ін с ти ту ті на ці о - наль­ної пам’яті нас за­пев­ни­ли, що та ку ін фор ма цію гро ма дя - нам має по ві дом ля ти Кон так т - ний центр або ж Де пар та мент су­спіль­них ко­му­ні­ка­цій КМДА. І тут ди­вує від­по­відь прес-слу­жби, що Ки­їв­ська мі­ська держ­адмі­ні­стра­ція тут ні при чо­му.

Спів ро біт ник Де пар та мен ту сус піль них ко му ні ка цій роз по - вів, що вся не об хід на ін фор ма - ція є на сай ті де пар та мен ту. Так, зна­йти її мо­жна, якщо зна­єш, де шу ка ти. А що ро би ти тим, хто вза­га­лі не ро­зу­міє, з чо­го по­чи­на­ти. Ні­би­то та­ку ін­фор­ма­цію ма­ють на­да­ва­ти в Управ­лін ні звер нень гро ма дян. Во че - видь, цьо го за ма ло. Мо же, вар - то бу­ло б по­ши­ри­ти її че­рез му­ні­ци­паль­ні ЗМІ або ж по­да­ва­ти на сай ті місь кої вла ди більш зруч но для ко рис ту ва чів та на - оч но. До цьо го чо мусь ру ки не ді­йшли.

За те не за бу ли про пи са ти у ви­ще­зга­да­но­му по­ло­жен­ні, що «вста­нов­ле­н­ня ме­мо­рі­аль­них до­щок здій­сню­є­ться, як пра­ви­ло, за ра­ху­нок вла­сних і (або) за­лу­че них кош тів іні ці а то ра увіч - не­н­ня». Про­те зга­да­не «як пра­ви­ло» для сто­ли­чної вла­ди ста­ло про­пи­сною істи­ною. Пав­ло По - до­бєд, спів­ро­бі­тник Укра­їн­сько­го ін с ти ту ту на ці о наль ної пам’ яті, вхо дить до Ко мі сії зі вста нов лен ня пам’ ят ни ків і пам’ятних зна­ків при КМДА. За йо­го сло­ва­ми, за остан­ні пів­ро­ку жод но го ра зу не бу ло рі шен ня, що та­ку до­шку тре­ба зро­би­ти за бю­дже­тні ко­шти. Іні­ці­а­ти­ву гро­ма­дян де­пу­та­ти під­три­му­ють за за­мов­чу­ва­н­ням, однак шу­ка­ти для цьо­го до­да­тко­ві ре­сур­си ні в ко­го не ви­ни­кає ба­жа­н­ня.

НА ВША­НУ­ВА­Н­НЯ ГЕ­РО­ЇВ У БЮ­ДЖЕ­ТІ — НУЛЬ

І це свід чен ня не го тов нос ті дер­жа­ви ша­ну­ва­ти та пам’ята­ти по­дви­ги ге­ро­їв на­шо­го ча­су. Тим па­че, що йде­ться не про та­кі вже ве­ли­кі гро­ші. За сло­ва­ми По­до­бє да, се ред ній ко­што рис дош ки фор­ма­том 60 на 80 сан­ти­ме­трів із гра ні ту ко ли ва єть ся в ме жах од ні­єї-двох ти сяч гри вень. Це не­по­силь­ні гро­ші для ки­їв­сько­го бю­дже­ту?

— Та­кі пи­та­н­ня — це спра­ва че­сті для са­мих ор­га­нів мі­сце­вої вла­ди чи об’єктів пра­ва вла­сно­сті. Ко ли є кош ти на свят ку ван - ня чо­гось, а на до­шку — ні, по­ді­бні ре­чі лю­дям ма­ло­зро­зумі­лі. Хо ча гро ма дя ни ма ють пра во ви ма га ти від ор га нів міс це во го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, щоб це ро­би­ли кош том міс та, але ре алії та кі, що, най і мо вір ні ше, бу де від по - відь: за га лом під три му є мо, але кош тів у міс та не має, — до дає Пав­ло Подобєд. — Кіль­ка де­ся­тків до­щок та­ких вже є, зде­біль­шо го на шко лах. Якщо го во ри - ти про за гиб лих, то циф ри страш ні, а для бюд же ту — це під си­лу.

Та, схо­же, най­ближ­чим ча­сом си­ту­а­ція не змі­ни­ться. За ін­фор­ма­ці­єю Управ­лі­н­ня охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни, що за­йма­є­ться вста­нов­ле­н­ням пам’ятних зна­ків са­ме за бю­дже­тні ко­шти, на­ра­зі існує спи­сок із за­мов­ле­н­ня­ми на 50 до­щок. Роз­по­ря­дже­н­ня на їх вста­нов­ле­н­ня ви­да­ні ще ро­ків 10 то­му. Але на ви­го­тов­ле­н­ня до­сі не зна­йшло­ся не­об­хі­дної су­ми, са­ме на цій стат­ті ви­трат чи­нов­ни­ки еко­ном­лять.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.