Два кви­тки на одну зар­пла­ту

Про те­а­траль­ний до­свід Сан-Фран­ци­ско та ва­рі­а­ції на че­хов­ську те­му

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксій КУЖЕЛЬНИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни

Ба­га­то ро­ків то­му, пі­сля за­вер­ше­н­ня про­гра­ми ро­бо­чої по­їзд­ки до Нью- Йор­ка, про­щаль­ним ве­чо­ром я за­стиг пе­ред те­а­тром, в яко­му по­ка­зу­ва­ли мю­зикл « Ко­роль Лев». До ме­не пі­ді­йшла жін­ка і спи­та­ла, чи хо­чу я пі­ти на ви­ста­ву? Ма­буть, по­гляд мій був та­ким кра­сно­мов­ним, що за мить во­на про­стя­гла ме­ні кви­ток. По­ба­чив­ши ці­ну, я зі­знав­ся, що не маю та­ких гро­шей. А во­на по­я­сни­ла, що про­да­ва­ти кви­тки з рук за­бо­ро­не­но і це по­да­ру­нок від ди­ти­ни, яка не змо­гла при­йти на ви­ста­ву. Вра­же­н­ня від мю­зи­клу бу­ли не­за­бу­тні. Опи­су не під­да­ю­ться.

Тож, ко­ли нам з дру­жи­ною пре­зен­ту­ва­ли два кви­тки на прем’ єру мю­зи­клу « Алад­дін » , ми бу­ли ща­сли­ві. А ко­ли по­ба­чи­ли, що їхня вар­тість 300 до­ла­рів, до­стой­но оці­ни­ли цей цар­ський жест за­про­шу­ю­чої сто­ро­ни.

Ко­ли у нас ка­жуть, що те­а­три до­ро­го ко­шту­ють дер­жа­ві, то вар­то ро­зу­мі­ти: на­справ­ді до­ту­ю­ться гля­да­чі, які при сво­їх зар- пла­тах не­спро­мо­жні за­пла­ти­ти ре­аль­ну вар­тість кви­тка. Вза­га­лі, ко­ли йде­ться про став­ле­н­ня до ми­сте­цтва, я зав­жди при­га­дую діа­лог із п’єси Р.Та­го­ра: Во­ло­дар запитує ху­до­жни­ка: «Ко­му ти по­трі­бен? » , той від­по­від­ає: «Уя­ви со­бі світ без нас, і то­ді ти зро­зу­мі­єш на­шу цін­ність». Мо­жли­во, са­ме про це по­ста­вив ре­жи­сер Кор­тні По­тер «Алад­ді­на » . Ча­рів­на лам­па ви­ру­чає ге­роя у скла­дних си­ту­а­ці­ях та, най­го­лов­ні­ше, да­рує усві­дом­ле­н­ня кра­си, яке під­но­сить йо­го по­чу­т­тя. По­літ про­сто­лю­ди­на Алад­ді­на з прин­це­сою Жа­смін спри­йма­є­ться не як те­а­траль­ний фо­кус, а як зви­чай­не ди­во ко­ха­н­ня. Хо­ча й ав­то­рам ки­ли­ма- са­мо­лі­та тре­ба від­да­ти на­ле­жне. Трюк при­го­лом­шли­вий. Чи­ста то­бі каз­ка — і ні­яко­го те­хні­чно­го обма­ну.

Та не бро­двей­ська прем’ єра бу­ла ме­тою по­їзд­ки, а вив­че­н­ня те­а­траль­но­го до­сві­ду Сан-Фран­ци­ско. У цьо­му мі­сті ду­же ба­га­то про­фе­сій­но- ама­тор­ських те­а­трів. Най­ча­сті­ше успі­шні у сво­їй про­фе­сії лю­ди до­зво­ля­ють со­бі отри­ма­ти те­а­траль­ну осві­ту на спе­ці­аль­них кур­сах або фа­куль­та­ти­вах і пра­кти­ку­ва­ти, хай і не на го­лов­них ро­лях, по- руч із про­фе­сій­ни­ми ар­ти­ста­ми під ору­дою про­фе­сій­них ре­жи­се­рів. Во­ни за­йма­ю­ться те­а­тром у віль­ний час. Го­но­ра­ри отри­ма­ють, ча­сті­ше за все, пі­сля то­го, як про­кат ви­ста­ви оку­пить усі ви­да­тки на неї. Для про­фе­сіо­на­лів ціл­ком пре­сти­жно за­пов­ни­ти па­у­зу у ро­бо­ті на ве­ли­кій сце­ні у та­ко­му те­а­трі. Тут пра­цює за­кон, як ка­жуть, не­пе­ре­дба­чу­ва­них на­слід­ків. Бо са­ме у та­ких те­а­трах шу­ка­ють но­ві облич­чя для кі­но і ве­ли­ких сцен.

Сан-Фран­ци­ско, як ві­до­мо, сто­ли­ця гей-ру­ху США. В одно­му з ра­йо­нів мі­ста, на цен­траль­но­му офі­сно­му бу­дин­ку, ма­йо­рять три ве­ли­ких одно­ро­змір­них пра­по­ри — кра­ї­ни, шта­ту і се­ми­ко­лор, який, до то­го як ста­ти символом гей­ської спіль­но­ти, був символом пе­ру­ан­ських пле­мен ін­ків. І там до­ни­ні при­кра­шає не окре­мі, а пра­кти­чно усі бу­дів­лі!

На від­мі­ну від не­що­дав­ньо­го ки­їв­сько­го гей-па­ра­ду, на який пред­став­ни­ки не­тра­ди­цій­ної се­ксу­аль­ної орі­єн­та­ції ви­йшли з від­кри­ти­ми облич­чя­ми, а бор­ці за кра­су зви­чно­го ко­ха­н­ня пов­дя­га­ли ба­ла­кла­ви, в Сан-Фран­ци­ско жо­дно­го акцен­ту­ва­н­ня на ста­те­вих по­дро­би­цях ко­ха­н­ня не­має. Хо­ча гли­бо­кі та по­верх- не­ві роз­ду­ми про се­ксу­аль­ність бу­ли при­су­тні в усіх ба­че­них ви­ста­вах та най­не­спо­ді­ва­ні­ши­ми ви­яви­лись у ви­ста­ві Stupid fu... ing bird, що мо­жна пе­ре­кла­сти, як « Дур­на ла-ла, ла-ла пта­шка», дра­ма­тур­га А.По­зне­ра за мо­ти­ва­ми п’ єси А. Че­хо­ва «Чай­ка».

Усі пер­со­на­жі нам зна­йо­мі. Ре­жи­сер бун­тує про­ти ми­сте­цтва, ство­ре­но­го по­ко­лі­н­ням йо­го ма­те­рі — гол­лі­вуд­ської зір­ки. Йо­го юна му­за за­ко­ху­є­ться у ко­хан­ця ма­те­рі — ві­до­мо­го сце­на­ри­ста. Усі роз­ча­ро­ву­ю­ться у ко­хан­ні і ко­жен по-сво­є­му стра­ждає.

По­ста­нов­ник ви­ста­ви Су­сі Да­мі­ла­но зі сце­ни осо­би­сто по­пе­ре­джає гля­да­чів, що бу­дуть шу­мо­ві ефе­кти, по­стрі­ли, ку­рі­н­ня, ого­ле­ні ті­ла і чи­слен­не ви­ко­ри­ста­н­ня то­го са­мо­го ла-ла.

«Мої ва­рі­а­ції на че­хов­ські те­ми зов­сім не бла­го­го­вій­ні. Я не слу­жу Че­хо­ву. Я під­ри­ваю, пе­ре­о­сми­слюю, за­йма­ю­ся ре­кон­стру­кці­єю йо­го ге­ро­їв » , — до­дає у сво­їй пи­сьмо­вій пе­ред­мо­ві дра­ма­тург.

На­справ­ді ж сміх у за­лі пра­кти­чно не за­мов­кає. Акто­ри зма­га­ю­ться між со­бою у до­те­пно­сті в діа­ло­гах із гля­да­цькою за­лою. Хтось із бал­ко­ну за­ува­жує, ко­ли ж ми бу­де­мо ди­ви­тись « Дур­ну пта­шку » ? Актор, який грає ре­жи­се­ра- но­ва­то­ра, обра­же­но за­мов­кає, рі­шу­че йде за ку­лі­си і по­вер­та­є­ться з по­ло­тня­ним мі­шком, з яко­го ка­пає кров. Во­гнен­но зир­кнув­ши на гля­да­ча-за­пи­ту­ва­ча, ки­дає мі­шок до ніг сво­єї ко­ха­ної і про­мов­ляє до неї та до всіх: « Ось во­на, ва­ша ла- ла пта­шка » . Зал ви­бу­хає смі­хом, та на­сту­пний плин по­дій ду­же швид­ко ви­кли­кає сльо­зи.

І ще раз по­дум­ки ди­ву­є­шся, як же ба­га­то за­бор­гу­ва­ла по­стче­хів­ська дра­ма­тур­гія сво­їм ге­ро­ям не­ося­жною ви­бу­хо­ві­стю жи­т­тя люд­сько­го ду­ху.

Не пе­вен, що гля­дач зав­жди пра­вий, що без­умов­но спра­ве­дли­во го­ло­сує но­га­ми, та ко­ли на­віть у та­кій мер­твій істо­ри­чній пе­тлі, як у нас за­раз, має по­тре­бу у те­а­трі й ре­аль­но оби­рає між хлі­бом їстів­ним і хлі­бом ду­хов­ним, стає зро­зумі­лим, чо­му ті, хто слу­жить Те­а­тро­ві, по­кли­ка­ні Те­а­тром, во­лі­ють яко­мо­га мен­ше го­во­ри­ти про зар­пла­тню.

ФО­ТО З САЙ­ТА SFPLAYHOUSE.ORG

НАЙНЕСПОДІВАНІШОЮ ВИ­ЯВИ­ЛАСЬ ВИ­СТА­ВА STUPID FU...ING BIRD, ЩО МО­ЖНА ПЕ­РЕ­КЛА­СТИ, ЯК «ДУР­НА ЛА-ЛА, ЛА-ЛА ПТА­ШКА», ДРА­МА­ТУР­ГА А.ПО­ЗНЕ­РА ЗА МО­ТИ­ВА­МИ П’ЄСИ А.ЧЕ­ХО­ВА «ЧАЙ­КА»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.