Стри­бок у світ Ка­те­ри­ни БIЛОКУР

У «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі» пред­ста­ви­ли уні­каль­ний про­ект про від­ва­жну та ве­ли­ку ху­до­жни­цю

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРО­КО­ПЕН­КО, фо­то Ру­сла­на КАНЮКИ, «День»

Ка­те­ри­ну Бі­ло­кур усла­ви­ли не тіль­ки кар­ти­ни, а й си­ла ха­ра­кте­ру та від­да­ність мрії. Ви­став­ка у «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі» на­зи­ва­є­ться за­де­ри­ку­ва­то: «Ка­те­ри­на Бі­ло­кур. Хо­чу бу­ти ху­до­жни­ком!». Фра­за «Хо­чу бу­ти ху­до­жни­ком!» — ци­та­та і жит­тє­ве кре­до мис­тки­ні. По­при не­ро­зу­мі­н­ня ро­ди­ни і кпи­ни су­сі­дів, са­мо­тність і важ­кий по­бут ра­дян­сько­го се­ла, Ка­те­ри­на Бі­ло­кур не зра­ди­ла свій та­лант.

ПО­РО­ЗУ­МІ­ТИ­СЯ З КЛА­СИ­КОМ

До 115-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня сла­ве­тної укра­їн­ки в Киє ві пред­ста­ви­ли май­же весь її твор­чий до­ро­бок, основ­на ча­сти­на яко­го збе­рі­га­є­ться у Му­зеї укра­їн­сько­го на­ро­дно­го де­ко­ра­тив­но­го ми­сте­цтва та у Яго­тин­сько­му істо­ри­чно­му му­зеї. На­чаль­ник від­ді­лу роз­ви­тку му­зей­ної спра ви « Мис тець ко го Ар­се на лу » Оль­га Мельник роз­по­від­ає: «Рахувала, скіль­ки пер­со­наль­них ви­ста­вок Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур про­йшло з 1939 ро­ку. Всьо­го — п’ять. Най­біль­ша бу­ла у су­ча­сно­му На­ціо­наль­но­му ху­до­жньо­му му­зеї Укра­ї­ни 1971 ро­ку, там пред­ста­ви­ли 62 тво­ри ху­до­жни­ці. Ми зі­бра­ли 86 кар­тин. Тож цей про­ект без­пре­це­ден тний».

Ор­га­ні­за­то­ри по­ка­зу­ють, що Ка­те­ри­на Бі­ло­кур пе­ре­бу­ває «в ор­бі­ті» су­ча­сно­го ми­сте­цтва. Се­ред ма­люн­ків Бі­ло­кур роз­мі­сти­ли ві­део­ро­бо­ти су­ча­сних укра­їн­ських ху­до­жниць, які, зокре­ма, про те, чи лег­ко сьо­го­дні жін­ці об­сто­ю­ва­ти пра­во на твор­чість. Так но­ве всту­пає в діа­лог із кла­си­кою. Одна з уча­сниць про­е­кту Ута Кіль­тер ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми: «Те, що пе­ре­жи­ла Ка­те­ри­на Бі­ло­кур, сто­су­є­ться і ме­не. Я за­йма­ю­ся contemporary art. Не хо­чу го­во­ри­ти про фе­мі­нізм, але... Жін­ка має на­ро­ди­ти ди­ти­ну. Я це зро­би­ла. Та­кож я від­бу­ла­ся як арт-кри­тик, мис­тки­ня, актри­са на­віть. І до ме­не під­хо­дить пан і пи­тає, що ж я зно­ву оди­на­чка? Тоб­то, ти мо­жеш бу­ти пов­но­цін­ною осо­би­сті­стю, якщо по­руч є чо­ло­вік. То­му я до­бре ро­зу­мію Ка­те­ри­ну Бі­ло­кур». На ви­став­ці Ута Кіль­тер пред­ста­ви­ла ві­део «9 жит­тів Ан­ни Ка­ре­ні­ної» — про жі­нок, які спро­бу­ва­ли роль жер­тви, але від­мо­ви­ли­ся від неї.

«РА­ДІ­СНІ РО­БО­ТИ, АЛЕ У КО­ЖНІЙ ІЗ НИХ — ЗЕР­НО ТРА­ГЕ­ДІЇ»

Екс­по­зи­цію виставки бу­ду­ва­ли «по ви­схі­дній», щоб гля­дач по­сту­по­во по­ри­нав у світ твор­чо­сті Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур. У пер­ших за­лах роз­мі­сти­ли ба­не­ри з ци­та­та­ми про Ка­те­ри­ну Бі­ло­кур, її гра­фі­чні тво­ри та ві­део­ро­бо­ти су­ча­сних укра­їн­ських ху­до­жниць. У на­сту­пних за­лах — вла­сні текс­ти Бі­ло­кур та куль­то­ві ро­бо­ти, в основ­но­му, олій­ний жи­во­пис. Це — і «Кол­го­спне по­ле», і пор­трет пле­мін­ниць мис­тки­ні, і одна з ав­тор­ських ко­пій «Цар-ко­ло­са» (пер­ша вер­сія кар­ти­ни зни­кла під час виставки у Фран­ції 1957 ро­ку), і ба­га­то пре­кра­сних кві­тів.

Са­му Ка­те­ри­ну Бі­ло­кур ба­чи­мо на де­кіль­кох ав­то­порт­ре­тах 1950-х ро­ків. Ви­ра­зні очі, ста­рий ва­тник, ру­ки зі змор­шка­ми — все це на­ма­льо­ва­не м’яки­ми штри­ха­ми олів­ця. Та­кож є лег­кі аква­рель­ні пей­за­жі — зо­бра­же­н­ня Бо­г­да­нів­ки, рі­дно­го се­ла мис­тки­ні, що на Ки­їв­щи­ні. «Твор­чість Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур де­що «мо­де­ру­ва­ли». Во­на бу­ла ху­до­жни­ком-са­мо­уком, її від­кри­ли, ко­ли їй бу­ло 40 ро­ків, і спів­ро­бі­тни­ки бу­дин­ків на­ро­дної твор­чо­сті ра­ди­ли їй ма­лю­ва­ти кві­ти, а порт­ре­ти — то на­че не її. За­га­ня­ли мис­тки­ню у ні­шу на­ро­дно­го ми­сте­цтва, то­му у неї ма­ло фі­гу­ра­тив­них ро­біт, — роз­по­від­ає ку­ра­тор про­е­кту «Ка­те­ри­на Бі­ло­кур. Хо­чу бу­ти ху­до­жни­ком!» Алі­са Лож­кі­на. — Але по фі­гу­ра­ти­ву, який Ка­те­ри­на Бі­ло­кур ство­ри­ла, ба­чи­мо, що це — без­ум­на ху­до­жни­ця. У неї якась па­то­ло­гі­чність су­мі­ще­на з опти­мі­змом. Ма­є­мо ра­ді­сні ро­бо­ти, але у ко­жній із них — зер­но тра­ге­дії. На­при­клад, кар­ти­на «Сон». Ма­лень­ка ди­ти­на спить у ко­ли­сці. Ця кар­ти­на — про по­яву жи­т­тя чи про смерть? Мо­же, це — не­на­ро­дже­не ди­тя Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур?».

Пи­шні кві­ти усіх ко­льо­рів сві­ту ви­ри­на­ють із мі­сти­чно­го си­ньо­го тла. Ди­вує, як та­кі обра­зи з’яв­ля­ли­ся се­ред сму­тної ра­дян­ської ре­аль­но­сті. «Цей про­ект пев­ною мі­рою змі­нив ме­не, — зі­зна­є­ться ди­ре­ктор Му­зею укра­їн­сько­го на­ро­дно­го де­ко­ра­тив­но­го ми­сте­цтва Адрі­а­на В’ялець. — Пів­ро­ку то­му я би ска­за­ла, що не мо­же йти­ся про те, що наш му­зей за­криє свою екс­по­зи­цію і всі 37 ро­біт Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур з на­шої ко­ле­кції пе­ре­дасть на якусь ви­став­ку. Але «Ми­сте­цький Ар­се­нал» має ве­ли­кі пло­щі, тут ба­га­то лю­дей озна­йом- ля­ться з твор­чі­стю Ка­те­ри­ни Ва­си­лів­ни. То­му ми зго­ло­си­ли­ся на участь у про­е­кті».

«У КАР­ТИ­НАХ БІ­ЛО­КУР — УКРА­ЇН­СЬКА ДУ­ША»

По­при сві­то­ве ви­зна­н­ня, за­хо­пле­н­ня Па­бло Пі­кас­со й ін­ших по­ту­жних по­ста­тей, Ка­те­ри­на Бі­ло­кур за­ли­ша­є­ться «річ­чю у со­бі» для ба­га­тьох ук ра їн ців. На від крит тя ви - став­ки у «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі» при­йшли со­тні лю­дей — ба­га­то хто в одя­зі з кві­тча­сти­ми ві­зе­рун­ка­ми, на тлі ро­біт Бі­ло­кур фо­то­гра­фу­ва­ли­ся, чи­та­ли вго­лос її ав­то­біо­гра­фію, ку­пу­ва­ли ча­шки й чо­хли для те­ле­фо­нів з ре про дук ці я ми ро біт ху дож ни ці. Му­зей­ни­ки й ми­тці обго­во­рю­ва­ли кар ти ни, ори гі на ли яких ба чи ли впер­ше, а на сце­ні, осві­тле­ній си­нім, йшов пер­фор­манс Оле­ксанд ра Бі­ло­зу ба « Дві квіт ки ко льо ру ін ди го » про пе­ре­гу­ки у твор­чо­сті Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур і ме­кси­кан­ської ху­до­жни­ці Фрі­ди Ка­ло. Свя­то Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур об’єд­на­ло ба­га­тьох ду­же рі­зних лю­дей. «Ця ви­став­ка — без­пре­це­ден­тний про­ект, який від­кри­ває Укра­ї­ні те, що во­на не зна­ла про се­бе. Є сте­ре­о­тип про та­ку со­бі за­кві­тча­ну Бі­ло­кур. Але тут ми ба­чи­мо, яка во­на ви­тон­че­на, ра­фі­но­ва­на. Ка­те­ри­на Бі­ло­кур по ка за ла ре аль ну ук ра їнсь ку ду­шу», — по­ді­ли­ла­ся вра­же­н­ня­ми го лов ний ре дак тор га зе ти « День » Ла­ри­са Ів­ши­на.

Знав­ці ра­дять усім, хто за­хо­плю­є­ться твор­чі­стю Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур, по бу ва ти у се лі Бог да нів ка. Там, за 100 кі­ло­ме­трів від Ки­є­ва, мо­жна ба­чи­ти на­жи­во кра­є­ви­ди, які на ди ха ли мис т ки ню. За ві ду вач ка Ме­мо­рі­аль­но­го му­зею-са­ди­би Ка­те­ри ни Бі ло кур у Бог да нів ці Оль га Ша­по­вал ді­ли­ться: «До на­шо­го за­кла ду при ї з ди ли лю ди з по над 30 кра­їн сві­ту! Му­зей від­крив­ся 1977 ро­ку, і пер­шим йо­го від­ві­дав Олесь Гон­чар. З то­го ча­су сте­жин­ка до ці­єї ха­ти не за­ро­стає».

Глиб­ше зро­зу­мі­ти вну­трі­шній світ Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур мо­жна, якщо про­чи­та­ти книж­ки «Ка­те­ри­на Бі­ло­кур. Я бу­ду ху­до­жни­ком!», «Ка­те­ри­на Бі­ло­кур очи­ма су­ча­сни­ків» і «Ли­ста ми, мов зо рею, за сві ти ла ся » . Остан­нє ви­да­н­ня мі­стить ли­сти Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур, в ін­ших книж­ках зі­бра­ні спо­га­ди тих, хто знав мис­тки­ню осо­би­сто. Ав­тор ви­дань — Ми­ко­ла Ка­гар­ли­цький, який 30 ро­ків по кра­пли­ні зби­рав ві­до­мо­сті про Ка­те­ри­ну Бі­ло­кур.

Тво­ри ле­ген­дар­ної укра­їн­ки спов­ню­ють на­ді­єю та ві­рою у вла­сні си­ли. «За­раз у на­шо­му жит­ті ба­га­то не­га­ти­ву, три­ває вій­на, і твор­чість Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур на­бу­ває осо­бли­во­го зна­че­н­ня, — пе­ре­ко­на­на Адрі­а­на В’ялець. — Ка­те­ри­на Ва­си­лів­на оспі­ву ва ла при ро ду, її кра су, тен діт - ність і вра­зли­вість. І пе­ред ци­ми ро­бо­та­ми ми від­чу­ва­є­мо, як лег­ко мо­жна все це втра­ти­ти. Тво­ри Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур про­мов­ля­ють до душ лю­дей: тре­ба ро­би­ти все, щоб збе­рег­ти кра­су сві­ту нав­ко­ло».

Ви­став­ка «Ка­те­ри­на Бі­ло­кур. Хо­чу бу­ти ху­до­жни­ком!» три­ва­ти­ме у На ці о наль но му куль тур но- мис - те­цько­му та му­зей­но­му ком­пле­ксі «Ми­сте­цький Ар­се­нал» до 19 ли­пня.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

СВЯ­ТО КА­ТЕ­РИ­НИ БІ­ЛО­КУР ОБ’ЄД­НА­ЛО БА­ГА­ТЬОХ РІ­ЗНИХ ЛЮ­ДЕЙ. ХТОСЬ Є ФАНА­ТОМ МИС­ТКИ­НІ, ХТОСЬ ПО­БА­ЧИВ ЇЇ КАР­ТИ­НИ ВПЕР­ШЕ

НА ВІД­КРИТ­ТІ ПРО­Е­КТУ ГЕ­НЕ­РАЛЬ­НИЙ ДИ­РЕ­КТОР «МИ­СТЕ­ЦЬКО­ГО АР­СЕ­НА­ЛУ» НА­ТА­ЛІЯ ЗА­БО­ЛО­ТНА АКЦЕН­ТУ­ВА­ЛА, ЩО ВПЕР­ШЕ ТАК БА­ГА­ТО РО­БІТ КА­ТЕ­РИ­НИ БІ­ЛО­КУР ЗІ­БРА­ЛИ В ОДНІЙ ЕКС­ПО­ЗИ­ЦІЇ. НА ФО­ТО ЗЛІ­ВА НАПРАВО — НА­ТА­ЛІЯ ЗА­БО­ЛО­ТНА, ЛА­РИ­СА ІВ­ШИ­НА ТА ВІ­ЦЕ-ПРЕМ'ЄР З ГУ­МА­НІ­ТАР­НИХ ПИ­ТАНЬ І МІ­НІСТР КУЛЬ­ТУ­РИ УКРА­Ї­НИ В’ЯЧЕ­СЛАВ КИ­РИ­ЛЕН­КО

«ПОР­ТРЕТ ПЛЕ­МІН­НИЦЬ ХУ­ДО­ЖНИ­ЦІ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.