До­свід Кри­му не на­вчив...

Де­пу­та­ти до­зво­ли­ли чи­нов­ни­кам не ко­ри­сту­ва­ти­ся дер­жав­ною мо­вою

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Па­ра­до­ксаль­но, але впро­довж двох де­ся­ти­літь укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті за­хист укра­їн­ської мо­ви зав­жди пе­ре­бу­вав на чіль­но­му мі­сці по­ряд­ку ден­но­го будь-яко­го справ­ді ма­со­во­го ре­во­лю­цій­но­го чи ре­фор­міст­сько­го ру­ху. Укра­їн­ська мо­ва в Укра­ї­ні зав­жди по­тре­бу­ва­ла за­хи­сту. Не ста­ла ви­ня­тком і Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті. Пів­то­ра ро­ку то­му лю­ди ви­йшли на ву­ли­цю не ли­ше з со­ці­аль­ни­ми га­сла­ми. Ба­га­тьох, зокре­ма й ро­сій­сько­мов­них гро­ма­дян, обу­ри­ла са­ме відверта ан­ти­на­ціо­наль­на та ан­ти­укра­їн­ська по­лі­ти­ка то­ді­шньо­го уря­ду. На­га­да­є­мо, що Єв­ро­май­да­ну се­ред ін­шо­го пе­ре­ду­ва­ли про­те­сти про­ти так зва­но­го За­ко­ну Ко­ле­сні­чен­ка — Кі­ва­ло­ва. Однак сьо­го­дні, спер­шу пі­сля ей­фо­рії від пе­ре­мо­ги ре­во­лю­ції, а зго­дом вна­слі­док ро­сій­ської агре­сії в Кри­му та на Дон­ба­сі, пи­та­н­ня мо­ви ві­ді­йшло на дру­гий план. Про ньо­го во­лі­ють не зга­ду­ва­ти, як про «про­во­ка­тив­не», «дра­тів­ли­ве», та­ке, що ні­би­то роз’єд­нує кра­ї­ну. На­віть зга­да­ний за­кон Ко­ле­сні­чен­ка — Кі­ва­ло­ва з цих мо­ти­вів ви­рі­ши­ли не чі­па­ти. І хо­ча за­гро­за за­про­ва­дже­н­ня «дру­гої дер­жав­ної» на­чеб­то ми­ну­ла, ре­аль­на сфе­ра за­сто­су­ва­н­ня укра­їн­ської мо­ви не­по­мі­тно, але не­у­хиль­но зву­жу­ю­ться. Во­дно­час дер­жав­ної мов­но-куль­тур­ної по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні, як і ра­ні­ше, фа­кти­чно не­має. Зда­є­ться, до­свід Кри­му та Дон­ба­су, де во­рог ско­ри­став­ся її від­су­тні­стю, нас ні­чо­го не на­вчив. Ро­сій­ська про­дов­жує до­мі­ну­ва­ти в те­ле­е­фі­рі та пре­сі. Не­хтує дер­жав­ною мо­вою, зокре­ма й під час офі­цій­них за­хо­дів, зна­чна ча­сти­на ви­со­ко­по­са­дов­ців. Де­хто ж із но­во­при­зна­че­них уря­дов­ців-іно­зем­ців нею про­сто не во­ло­діє. Хто ж то­ді має за­хи­ща­ти укра­їн­ську мо­ву в Укра­ї­ні?

Не­що­дав­но Вер­хов­на Ра­да на­ма­га­ла­ся вне­сти змі­ни до За­ко­ну «Про дер­жав­ну слу­жбу», зо­бов’язав­ши по­са­до­вих та слу­жбо­вих осіб ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди во­ло­ді­ти укра­їн­ською мо­вою. За­ко­но­про­ект, який зму­сив би чи­нов­ни­ків зда­ва­ти іспит із дер­жав­ної мо­ви, не на­брав не­об­хі­дної кіль­ко­сті го­ло­сів — йо­го під­три­ма­ли ли­ше 152 де­пу­та­ти. «Ду­маю, да­ло­ся взна­ки своє­рі­дне ло­бі ста­ро­ре­жим­них еле­мен­тів, які при­су­тні в ни­ні­шній ко­а­лі­ції, — роз­по­від­ає в коментарі «Дню» один зі спів­ав­то­рів за­ко­но­про­е­кту на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни Юрій Лев­чен­ко. — Во­дно­час чи­ма­ло де­пу­та­тів про­сто не­ува­жно го­ту­ю­ться до за­сі­да­н­ня й то­му під­да­ю­ться на ма­ні­пу­ля­ції. Ба­га­тьох на­ро­дних обран­ців де­зо­рі­єн­ту­вав той факт, що пар­ла­мент і так пла­нує змі­ню­ва­ти За­кон «Про дер­жав­ну слу­жбу». Але, по- пер­ше, вар­то за­зна­чи­ти: ко­ли ці змі­ни ухва­лять — не­ві­до­мо. По- дру­ге, слід пам’ ята­ти, що йде­ться про сим­во­ли. Ко­ли де­пу­та­ти го­ло­су­ють за по­ді­бний за­кон, во­ни та­ким чи­ном вста­нов­лю­ють пев­ну ви­со­ку план­ку, яку опу­ска­ти по­тім бу­де не­зру­чно — від­по­від­ні прин­ци­пи до­ве­де­ться вра­хо­ву­ва­ти і в на­сту­пних за­ко­но­про­е­ктах. На жаль, в ко­а­лі­ції за­бра­кло го­ло­сів. Пе­ре­ко­на­ний, що зна­н­ня й ви­ко­ри­ста­н­ня дер- жав­ни­ми слу­жбов­ця­ми укра­їн­ської мо­ви ма­ють бу­ти обов’яз­ко­ви­ми. Пе­ре­д­усім іде­ться про ви­щі по­лі­ти­чні по­са­ди, на зра­зок мі­ні­стра. Не вар­то за­бу­ва­ти, що си­ту­а­ція, в якій ни­ні опи­ни­ла­ся укра­їн­ська мо­ва, є ре­зуль­та­том кіль­ка­со­трі­чної дер­жав­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії та зго­дом Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Тож змі­ни­ти її мо­жна так са­мо ли­ше шля­хом від­по­від­ної дер­жав­ної по­лі­ти­ки. І йде­ться не ли­ше про за­бо­ро­ни та при­мус, нав­па­ки — дер­жа­ва має сфор­му­лю­ва­ти ефе­ктив­ні сти­му­ли, на зра­зок пов­но­го звіль­не­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня будь-якої укра­ї­но­мов­ної твор­чо­сті. На жаль, та­ко­го ба­жа­н­ня з бо­ку дер­жа­ви за­раз не спо­сте­рі­га­є­ться». На дум­ку Юрія Лев­чен­ка, при­зна­че­н­ня на най­ви­щі по­са­ди лю­дей, які не зна­ють укра­їн­ської мо­ви, апрі­о­рі не­га­тив­но впли­ває на якість дер­жав­но­го управ­лі­н­ня — адже ко­жен до­ку­мент, який та­кий чи­нов­ник по­ви­нен під­пи­са­ти, до­во­ди­ться пе­ре­кла­да­ти.

« У якій ще кра­ї­ні чи­нов­ни­ки мо­жуть до­зво­ли­ти со­бі не зна­ти та не ко­ри­сту­ва­ти­ся дер­жав­ною мо­вою? — обу­рю­є­ться в коментарі «Дню» мо­во­зна­вець, до­ктор фі­ло­ло­гі­чних на­ук Оле­ксандр По­но­ма­рів. — Оскіль­ки та­кі мі­ні­стри, як Ава­ков, де­мон­стра­тив­но не­хту­ють укра­їн­ською мо­вою, їхні ко­ле­ги­і­но­зем­ці зро­би­ли ви­сно­вок, що й їм во­на не по­трі­бна. Та­ко­го ра­ні­ше ні­ко­ли не бу­ло. При­га­дую, ко­ли у Вер­хов­ній Ра­ді УРСР 1989 ро­ку бу­ло прийня­то За­кон «Про мо­ви в Укра­їн­ській РСР » , яким за­крі­плю­вав­ся дер­жав­ний ста­тус укра­їн­ської мо­ви, на дру­гий день усі де­пу­та­ти пе­ре­йшли на укра­їн­ську! Ра­ні­ше ли­ше мі­ща­ни-оби­ва­те­лі мо­гли до­зво­ли­ти со­бі ска­за­ти: « Ка­кая ра­зни­ца, на ка­ком языке го­во­рить » . Те­пер так го­во­рять усі, по­чи­на­ю­чи... з Пре­зи­ден­та, який та­ким чи­ном фа­кти­чно зво­дить на­ні­вець здо­бу­тки Май­да­ну. На мою дум­ку, слід не­гай­но ска­су­ва­ти За­кон Ко­ле­сні­чен­ка — Кі­ва­ло­ва й до­три­му­ва­ти­ся стат­ті 10 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та рі­ше­н­ня Вер­хов­но­го Су­ду від 14 гру­дня 1999 ро­ку, яким ви­зна­но, що Кон­сти­ту­ція зо­бов’язує за­сто­со­ву­ва­ти дер­жав­ну укра­їн­ську мо­ву як мо­ву офі­цій­но­го спіл­ку­ва­н­ня по­са­до­вих і слу­жбо­вих осіб при ви­ко­нан­ні ни­ми слу­жбо­вих обов’ яз­ків, у ро­бо­ті і в ді­ло­вод­стві ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди то­що. На між­осо­би­сті­сно­му ж рів­ні ви віль­ні го­во­ри­ти так, як вва­жа­є­те за по­трі­бне. Пе­ре­ко­на­ний, що Пре­зи­дент має пе­ре­ста­ти за­гра­ва­ти з ме­шкан­ця­ми схо­ду Укра­ї­ни за до­по­мо­гою те­ми ро­сій­ської мо­ви. Не­що­дав­но на ра­діо вчи­тель­ка з Кр­ама­тор­ська, в якої за­пи­та­ли, як во­на ста­ви­ться до то­го, що з Ки­є­ва до неї звер­та­ю­ться ро­сій­ською, від­по­ві­ла: « Ду­же не­га­тив­но. На Дон­ба­сі укра­їн­ської не ро­зу­мі­ють ли­ше бан­ди­ти, яких при­си­лає Пу­тін». Вва­жаю, що на­ші чи­нов­ни­ки так са­мо, як це від­бу­ва­є­ться, на­при­клад, в Ла­твії, по­вин­ні скла­да­ти іспит на зна­н­ня дер­жав­ної мо­ви. Га­сло « Єди­на кра­ї­на — Еди­ная стра­на», яке ще не­що­дав­но мо­жна бу­ло по­ба­чи­ти чи не на ко­жно­му ка­на­лі, фа­кти­чно схва­лює дво­мов­ність! Це не­при­пу­сти­мо. Справ­ді єди­ною мо­же бу­ти ли­ше кра­ї­на з єди­ною дер­жав­ною мо­вою».

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.