Гран­діо­зна ма­ні­пу­ля­ція та її витоки «Ве­ли­ка Ві­тчи­зня­на» без ра­дян­ських мі­фо­ло­гем

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» -

тут ви­сту­па­ють не тіль­ки іно­зем­ні ін­тер­вен­ти, а й «екс­плу­а­та­тор­ські кла­си » всьо­го сві­ту — « свої » ( ті лю­ди, які пі­зні­ше зва­ти­му­ться « не­до­рі­за­ни­ми бур­жу­я­ми » , « кур­ку­ля­ми » та « во­ро­га­ми на­ро­ду » ) і за­кор­дон­ні; одним сло­вом, увесь « між­на­ро­дний ка­пі­тал » — ро­сій­ський, укра­їн­ський, ні­ме­цький, аме­ри­кан­ський і ар­ген­тин­ський. « На­род » у цій си­сте­мі ко­ор­ди­нат — це ре­аль­ні чи уяв­ні при­хиль­ни­ки біль­шо­ви­зму, у якій кра­ї­ні во­ни б не жи­ли. То­му «ві­тчи­зна » в цьо­му кон­текс­ті стає во­і­сти­ну не­озо­рою, а будь-яка вій­на, що має на ме­ті роз­ши­ре­н­ня кор­до­нів СРСР — «ві­тчи­зня­ною».

Усьо­го цьо­го ані Ле­нін, ані Ста­лін, ані біль­шо­ви­ки не при­хо­ву­ва­ли. Ще при за­сну­ван­ні СРСР на з’ їзді Рад Ста­лін від­вер­то за­явив: «Бу­де­мо спо­ді­ва­ти­ся, що утво­ре­н­ням на­шої со­ю­зної ре­спу­блі­ки ми ство­ри­мо вір­ний оплот про­ти між­на­ро­дно­го ка­пі­та­лі­зму, що но­ва со­ю­зна дер­жа­ва по­слу­жить но­вим рі­шу­чим кро­ком на шля­ху до об’єд­на­н­ня тру­дя­щих усьо­го сві­ту в єди­ну Сві­то­ву Со­ці­а­лі­сти­чну Ра­дян­ську Ре­спу­блі­ку » . У Де­кла­ра­ції про утво­ре­н­ня СРСР від 30 гру­дня 1922 ро­ку по­вто­ре­на ста­лін­ська фор­му­ла про сві­то­ву дер­жа­ву і до­да­но: «до­ступ у Со­юз від­кри­тий усім со­ці­а­лі­сти­чним со­вєт­ським ре­спу­блі­кам, як існу­ю­чим, так і тим, що ма­ють ви­ни­кну­ти в май­бу­тньо­му » . Звер­ніть ува­гу: не мо­жуть ви­ни­кну­ти, а ма­ють ви­ни­кну­ти! У ре­зо­лю­ції ХІІ з’їзду РКП( б), у кві­тні 1923 ро­ку, вжи­тий ін­ший, не менш ці­ка­вий тер­мін — « май­бу­тня Все­сві­тня Ра­дян­ська Ре­спу­блі­ка Пра­ці » . А у сі­чні 1924 ро­ку, пі­сля смер­ті Ле­ні­на, Ста­лін на уро­чи­сто­му за­сі­дан­ні ке­рів­ни­цтва пар­тії та Рад дав кля­тву роз­ши­рю­ва­ти і змі­цню­ва­ти Ра­дян­ський Со­юз: « По­ки­да­ю­чи нас, то­ва­риш Ле­нін за­по­від­ав нам змі­цню­ва­ти і роз­ши­ря­ти Со­юз Ре­спу­блік. Кля­не­мо­ся то­бі, то­ва­ри­шу Ле­нін, що ми ви­ко­на­є­мо з че­стю і цю твою за­по­відь!»

1927 ро­ку, став­ши мо­но­поль­ним ке­рів­ни­ком ВКП( б) й СРСР, Ста­лін за­явив: « Чер­во­на ар­мія є ар­мія Жов­тне­вої ре­во­лю­ції, ар­мія ди­кта­ту­ри про­ле­та­рі­а­ту... На­ша ар­мія є ар­мі­єю сві­то­вої ре­во­лю­ції, ар­мі­єю ро­бі­тни­ків усіх кра­їн » . А що ро­би­ти, ко­ли вій­на зі «сві­то­вим ка­пі­та­лом» зму­шує по­ру­ши­ти чийсь дер­жав­ний су­ве­ре­ні­тет? Ні­чо­го стра­шно­го, вчив біль­шо­ви­ків Ста­лін: « Бу­ва­ють ви­пад­ки, ко­ли пра­во на са­мо­ви­зна­че­н­ня всту­пає в су­пе­ре­чність із ін­шим, ви­щим пра­вом, — пра­вом ро­бі­тни­чо­го кла­су, що при­йшов до вла­ди, на змі­цне­н­ня сво­єї вла­ди. В та­ких ви­пад­ках... пер­ше по­вин­не від­сту­пи­ти пе­ред дру­гим. Так сто­я­ла спра­ва, на­при­клад, 1920 ро­ку, ко­ли ми зму­ше­ні бу­ли, в ін­те­ре­сах обо­ро­ни вла­ди ро­бі­тни­чо­го кла­су, пі­ти на Вар­ша­ву » . На­га­даю, що «обо­ро­на вла­ди ро­бі­тни­чо­го кла­су » здій­сню­ва­ла­ся 1920 ро­ку під га­слом: «Да­йош Вар­ша­ву, да­йош Бер­лін!! та су­про­во­джу­ва­ла­ся за­кли­ком «на­по­ї­ти чер­во­них ко­ней во­дою Ві­сли і Рей­ну». Це якраз і є « оте­че­ствен­ная/ ві­тчи­зня­на вій­на » по- ле­нін­ськи і по­ста­лін­ськи. А що не вда­ло­ся «ви­зво­ли­ти» і при­єд­на­ти до «ба­тьків­щи­ни сві­то­во­го про­ле­та­рі­а­ту » Поль­щу й Ні­меч­чи­ну (а да­лі ру­ши­ти на Францію й Іта­лію, що­би ра­дя­ні­зу­ва­ти їх, як мрі­яв улі­тку 1920 ро­ку Ле­нін) — це за­слу­га поль­ських військ під ко­ман­ду­ва­н­ням мар­ша­ла Піл­суд­сько­го, які роз­гро­ми­ли під Вар­ша­вою чер­во­ні ар­ма­ди Ми­хай­ла Ту­ха­чев­сько­го, та во­я­ків УНР під ору­дою ге­не­рал­хо­рун­жо­го Мар­ка Бе­зру­чка, які під За­мо­стям зу­пи­ни­ли до­сі не­пе­ре­мо­жну Пер­шу кін­ну ар­мію Се­ме­на Бу­дьон­но­го.

І якщо хтось іще сум­ні­ва­є­ться в то­му, що бу­ло «оте­че­ством» для біль­шо­ви­ків і їхніх одно­дум­ців, не­хай вслу­ха­є­ться в офі­цій­ний гімн Ко­мін­тер­ну: «Наш ло­зунг — все­мир­ный Со­вет­ский Со­юз!»

А да­лі по­чи­на­є­ться най­ці­ка­ві­ше. Мо­ло­то­вим. Але полковий ко­мі­сар Оси­пов уже знає про но­ву сві­то­ву вій­ну ( яку в ра­дян­ській пре­сі до 22 черв­ня 1941 ро­ку зва­ли « дру­гою ім­пе­рі­а­лі­сти­чною » ) і вжи­ває тер­мін «ві­тчи­зня­на вій­на».

Що має на увазі полковий ко­мі­сар Оси­пов? Він пи­ше, що за умов ка­пі­та­лі­зму тру­дя­щі не ма­ють ві­тчи­зни, яку слід за­хи­ща­ти, а от за умов со­ці­а­лі­зму — ма­ють, при­чо­му йде­ться не тіль­ки про жи­те­лів ста­лін­ської дер­жа­ви: « Тіль­ки в умо­вах СРСР тру­дя­щі зна­йшли справ­жню ві­тчи­зну, справ­жню, а не уяв­ну ба­тьків­щи­ну... Ве­ли­ка Жов­тне­ва со­ці­а­лі­сти­чна ре­во­лю­ція да­ла ро­бі­тни­кам і тру­дя­щим усіх кра­їн со­ці­а­лі­сти­чну ві­тчи­зну — Ра­дян­ський Со­юз, за­хист яко­го є обов’ яз­ком че­сті всьо­го між­на­ро­дно­го про­ле­та­рі­а­ту». То­жма­є­мо об­ґрун­ту­ва­н­ня по­ня­т­тя « ві­тчи­зня­на вій­на » , тіль­ки в де­що ін­шо­му сен­сі, ні­жво­но вжи­ва­є­ться сьо­го­дні...

Да­лі полковий ко­мі­сар Оси­пов пи­ше, ро­зви­ва­ю­чи на­ве­де­ні ви­ще те­зи Ста­лі­на: « На одній шо­стій ча­сти­ні зем­ної ку­лі існує мо­гу­тня дер­жа­ва ро­бі­тни­ків і се­лян, що по­бу­ду­ва­ли під ке­рів­ни­цтвом біль­шо­ви­цької пар­тії со­ці­а­лі­сти­чне су­спіль­ство. Це со­ці­а­лі­сти­чне су­спіль­ство є ба­тьків­щи­на сві­то­во­го про­ле­та­рі­а­ту і мо­гу­тня ба­за ви­зволь­ної бо­роть­би тру­дя­щих про­ти ім­пе­рі­а­лі­зму. За­хист ці­єї ві­тчи­зни є свя­щен­ним обов’ яз­ком між­на­ро­дно­го про­ле­та­рі­а­ту».

Але не тіль­ки за­хист СРСР ста­не ві­тчи­зня­ною вій­ною, а за пев­них умов і на­ціо­наль­но- ви­зволь­на вій­на. « На­ціо­наль­но- ви­зволь­ні вій­ни не­ми­ну­чі в епо­ху ім­пе­рі­а­лі­зму, ко­ли біль­ше по­ло­ви­ни всьо­го люд­ства стра­ждає під ко­ло­ні­аль­ним гні­том і при­гні­чу­є­ться ку­пкою ім­пе­рі­а­лі­сти­чних хи­жа­ків. У цих вій­нах про­ле­та­рі­ат ви­сту­пає про­ти ім­пе­рі­а­лі­зму на бо­ці при­гно­бле­них і по­не­во­ле­них на­ро­дів... В на­ші дні та­кою на­ціо­наль­но- ви­зволь­ною вій­ною, ві­тчи­зня­ною та спра­ве­дли­вою, є вій­на ки- чає, що не ви­клю­че­на мо­жли­вість та­кої мі­жна­ро­дної об­ста­нов­ки, ко­ли са­мим хо­дом істо­ри­чно­го про­це­су ро­бі­тни­чий клас зму­ше­ний бу­де взя­ти на се­бе іні­ці­а­ти­ву во­єн­них дій... Ле­нін і Ста­лін вчать, що най­кра­ща обо­ро­на — це пе­ре­хід у на­ступ на во­ро­га, роз­гром во­ро­га в йо­го кра­ї­ні. «На чу­жій зем­лі за­хи­ща­ти свою зем­лю» — так учив Ле­нін, так учить Ста­лін, та­кі на­ші стра­те­гія і та­кти­ка».

Від­так май­бу­тня «ві­тчи­зня­на вій­на» — це вій­на на чу­жій те­ри­то­рії, яка, вель­ми ймо­вір­но, по­чне­ться з іні­ці­а­ти­ви Крем­ля актив­ни­ми ді­я­ми Чер­во­ної ар­мії і ве­сти­ме­ться для роз­ши­ре­н­ня меж «ві­тчи­зни».

Та­кий текст — не са­мо­ді­яль­ність пол­ко­во­го ко­мі­са­ра Оси­по­ва чи ре­да­кції ви­да­н­ня. Пі­сля чис­тки в Чер­во­ній ар­мії у 1937—1938 ро­ках та­кі ре­чі бу­ли ви­клю­че­ні. Тим біль­ше, що ше­фом вій­сько­вої про­па­ган­ди був Лев Ме­хліс, член ор­гбю­ро ЦК ВКП(б), за­сту­пник нар­ко­ма обо­ро­ни і на­чаль­ник Го­лов­но­го по­лі­т­управ­лі­н­ня Чер­во­ної ар­мії. Усі текс­ти ар­мій­ських ви­дань чи­та­ли­ся, пра­ви­ли­ся і за­твер­джу­ва­ли­ся осо­би­сто ним, а вже по­тім ішли у на­бір. У ті ро­ки він ко­ри­сту­вав­ся осо­бли­вою до­ві­рою Ста­лі­на і, без­умов­но, був у кур­сі го­лов­них стра­те­гі­чних за­ду­мів «во­ждя на­ро­дів». Адже та­єм­ні пе­ре­го­во­ри з Ні­меч­чи­ною йшли з трав­ня 1939 ро­ку, і вже в пер­шу де­ка­ду сер­пня ви­йшли на фі­ні­шну пря­му — під­пи­са­н­ня еко­но­мі­чної уго­ди, па­кту про не­на­пад і та­єм­них до­ку­мен­тів про по­діл Цен­траль­но­Схі­дної Єв­ро­пи, і Ме­хліс не міг не зна­ти про стра­те­гію Ста­лі­на. Тим біль­ше, що 19 сер­пня Ста­лін до­сить де­таль­но орі­єн­ту­вав своє най­ближ­че ото­че­н­ня про на­сту­пне під­пи­са­н­ня уго­ди з Ні­меч­чи­ною і се­рію «ви­зволь­них по­хо­дів» Чер­во­ної ар­мії з ме­тою по­ста­ви­ти всю Єв­ро­пу під свій кон­троль, роз­ши­рю­ю­чи крок за кро­ком ме­жі СРСР. Утім, ще на XVIII з’ їзді ВКП( б) 14 бе­ре­зня 1939 ро­ку Ме­хліс за­кін­чив свою про­мо­ву сло­ва­ми: «Не за го­ра­ми, то­ва­ри­ші, той час, ко­ли на­ша ар­мія, ін­тер­на­ціо­наль­на за па­ну­ю­чою в ній іде­о­ло­гі­єю, у від­по­відь на на­ха­бну ви­лаз­ку во­ро­га до­по­мо­же ро­бі­тни­кам кра­їн- агре­со­рів по­зба­ви­ти­ся... яр­ма ка­пі­та­лі­сти­чно­го раб­ства і лі­кві­дує ка­пі­та­лі­сти­чне ото­че­н­ня, про яке го­во­рив то­ва­риш Ста­лін».

Як ба­чи­мо, єди­не, що змі­ни­ло­ся за ті пів­ро­ку — те, що Чер­во­на ар­мія не че­ка­ти­ме на «на­ха­бну ви­лаз­ку во­ро­га » , а « за­лі­зною ру­кою во­на ві­зьме роз­бій­ни­ка за гор­ло» ще до ці­єї «ви­лаз­ки». Го­ту­є­ться до під­пи­са­н­ня пакт про не­на­пад із Ні­меч­чи­ною, СРСР за­яв­ляє про свій ней­тра­лі­тет в «ім­пе­рі­а­лі­сти­чній вій­ні » , — але Чер­во­на ар­мія від­вер­то пе­ре­орі­єн­то­ву­є­ться зав­да­ти пер­шою удар...

Отож, під­су­мо­ву­є­мо: якщо про­ле­та­рі всьо­го сві­ту вже ма­ють свою ві­тчи­зну, хо­ча у ма­сі сво­їй стра­жда­ють під гні­том ка­пі­та­лі­стів, то вій­на за роз­ши­ре­н­ня Со­ці­а­лі­сти­чної Ві­тчи­зни і бу­де Ві­тчи­зня­ною. Ін­ши­ми сло­ва­ми, якщо відкинути дов­го­лі­тню мі­фо­ло­гію, то слід ви­зна­ти: тер­мін «Ві­тчи­зня­на вій­на» від са­мо­го по­ча­тку озна­чав агре­сив­ну, на­сту­паль­ну, за­гар­бни­цьку вій­ну, ме­тою якої бу­ло за­хо­пле­н­ня но­вих зна­чних те­ри­то­рій у Єв­ро­пі та Азії, а то й усьо­го Ста­ро­го Сві­ту, всі­єї Єв­ра­зії.

Від­так по­ня­т­тя «ві­тчи­зня­на вій­на», як во­но з’яви­ло­ся у на­дру­ко­ва­ній у « Прав­ді » від 23 черв­ня 1941 ро­ку про­мо­ві В’ яче­сла­ва Мо­ло­то­ва і у стат­ті Єме­лья­на Яро­слав­сько­го — не їхня вла­сна ім­про­ві­за­ція ( та­ко­го не мо­гло бу­ти в прин­ци­пі), а ста­лін­ська «до­ма­шня за­го­тов­ка». Ба біль­ше: у ре­да­кцій­ній стат­ті га­зе­ти « Изве­стия » від 24 черв­ня (а ця ста­т­тя у ті ча­си за­твер­джу­ва­ла­ся осо­би­сто Ста­лі­ним), пи­са­ло­ся: то­чи­ться бій за кра­ї­ну Рад, тоб­то за ві­тчи­зну всіх тру­дя­щих.

Так са­мо і ра­дян­сько-ні­ме­цька вій­на, до якої Чер­во­на ар­мія ре­тель­но го­ту­ва­ла­ся, не бу­ла ім­про­ві­за­ці­єю з бо­ку Крем­ля. Але Гі­тлер не схо­тів че­ка­ти, по­ки йо­го « ви­зво­лять», і по­чав пер­шим, не­на­ба­га­то ви­пе­ре­див­ши Ста­лі­на. Свід­чень при­го­ту­вань до по­хо­ду Чер­во­ної ар­мії на За­хід без­ліч (їхній ана­ліз — це ін­ша те­ма). На­при­клад, один із про­від­них тру­ба­ду­рів біль­шо­ви­цької ери Все­во­лод Ви­шнев­ський (був допу­ще­ний до ба­га­тьох дер­жав­них та­єм­ниць і до­бре зна­йо­мий із то­ді­шні­ми мар­ша­ла­ми й ге­не­ра­ла­ми) ще 14 кві­тня 1941 ро­ку в сво­є­му що­ден­ни­ку за­пи­сує: « На­ша по­ра, час від­кри­тої бо­роть­би, «свя­щен­них» бо­їв (за ви­сло­вом Мо­ло­то­ва в одній не­дав­ній бе­сі­ді) — все ближ­че!» А 5 трав­ня 1941 ро­ку в цьо­му що­ден­ни­ку з’яв­ля­є­ться за­пис про те, що, ймо­вір­но, СРСР зна­йде мо­мент і по­чне про­ти Ні­меч­чи­ни « ре­во­лю­цій­ну вій­ну, під­ла­му­ю­чи ви­щу пла­но­мір­ну фа­зу ка­пі­та­лі­зму » . Са­ме 5 трав­ня Ста­лін ви­сту­пив пе­ред ви­пу­скни­ка­ми вій­сько­вих ака­де­мій у Крем­лі й по­ста­вив ме­ту пе­ре­йти « до во­єн­ної по­лі­ти­ки на­сту­паль­них дій», пе­ре­бу­ду­вав­ши в на­сту­паль­но­му ду­сі всю про­па­ган­ду. Ви­шнев­ський ре­а­гує 13 трав­ня за­пи­сом про « кам­па­нію в пре­сі про на­сту­паль­ний дух ро­сій­сько­го ра­дян­сько­го на­ро­ду » і про по­ча­ток іде­о­ло­гі­чно­го та пра­кти­чно­го на­сту­пу. Мов­ляв, Со­вєт­ський Со­юз по­чи­нає гран­діо­зну бо­роть­бу про­ти фа­ши­зму «в ім’я ре­во­лю­ціо­ні­зу­ва­н­ня Єв­ро­пи і, зві­сно, Азії » . «По­пе­ре­ду — наш по­хід на За­хід. По­пе­ре­ду — мо­жли­во­сті, про які ми мрі­я­ли дав­но » , — за­вер­шує з опти­мі­змом пи­сьмен­ник. І, на­ре­шті, 2 черв­ня, за Ви­шнев­ським, чер­во­но­ар­мій­цям по­ча­ли зно­ву по­ка­зу­ва­ти ан­ти­гі­тле­рів­ські філь­ми, чо­го не бу­ло з ве­ре­сня 1939 ро­ку.

У сьо­го­дні­шній Ро­сії мі­фо­ло­ге­ма « Ве­ли­кої Ві­тчи­зня­ної вій­ни» — один із чіль­них ін­стру­мен­тів легітимації вла­ди та ви­прав­да­н­ня всіх ми­ну­лих зло­чи­нів біль­шо­ви­цько­го ке­рів­ни­цтва і всіх май­бу­тніх зло­ді­янь пу­тін­сько­го ре­жи­му. Для пе­ре­ва­жної ма­си на­се­ле­н­ня Ро­сії ця вій­на де­фа­кто три­ває й по­ни­ні, оскіль­ки Ро­сій­ська дер­жа­ва опи­ни­ла­ся в кіль­ці «фа­ши­стів» та «ім­пе­рі­а­лі­сти­чних за­гар­бни­ків » . І на вій­ну з Укра­ї­ною ро­сі­я­ни див­ля­ться як на про­дов­же­н­ня ті­єї дав­ньої « Ві­тчи­зня­ної вій­ни » . Але ши­ло ви­ла­зить із мі­шка, ло­гі­ка істо­рії не­вбла­ган­на — ця вій­на аж­три­чі впро­довж ХХ сто­лі­т­тя у пла­нах її іні­ці­а­то­рів, в са­мій сво­їй осно­ві бу­ла за­гар­бни­цькою з ме­тою роз­ши­ре­н­ня «оте­че­ства», то­жі ни­ні во­на про­сто не мо­же з бо­ку ім­пе­рі­а­лі­сти­чної Ро­сії бу­ти ін­шою.

Ве­ду­чий сто­рін­ки «Iсто­рія та «Я» — Iгор СЮНДЮКОВ. Те­ле­фон: 303-96-13.

Адре­са еле­ктрон­ної по­шти (e-mail): master@day.kiev.ua

ФО­ТО З САЙ­ТА VK.COM

ПА­РАД ПЕ­РЕ­МО­ГИ НА КРА­СНІЙ ПЛО­ЩІ. СУ­ВО­РА ПРАВ­ДА ІСТО­РІЇ СВІД­ЧИТЬ: ЦЯ ВІЙ­НА У ПЛА­НАХ ЇЇ ІНІ­ЦІ­А­ТО­РІВ У СА­МІЙ СВО­ЇЙ ОСНО­ВІ БУ­ЛА ЗА­ГАР­БНИ­ЦЬКОЮ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.