Як «по­да­ва­ти» істо­рію

Den (Ukrainian) - - Преc-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День» Ан­на СВЕНТАХ, «День»

Як чу­жа лю­ди­на мо­же пра­цю­ва­ти на утвер д жен ня Укра їнсь кої дер - жа­ви, якщо во­на при­їха­ла сю­ди про­сто за­ро­бля­ти гро­ші?

Як ав тор книж ки « Що да ла Укра­ї­на сві­то­ві», де впер­ше ком­плек с но оці не но вне сок ви дат них ук ра їн ців у роз ви ток сві то вої на - уки, тех ні ки, осві ти і куль ту ри, для ме не ди ко зву чить ар гу мент, що в нас бу­цім­то не зна­йшло­ся сво­їх про­фе­сіо­на­лів. На по­са­ди по­мі­чни ків пре зи ден та США, ге не рал­гу бер на то ра Ка на ди, прем’ єр- мі - ніс т ра Фран ції ук ра їн ці зна хо - дя­ться, а очо­ли­ти один із ре­гіо­нів Укра­їн­ської дер­жа­ви — ні?

З одно­го бо­ку, я ві­таю сво­го ко­лиш ньо го сту ден та Ми ха ї ла Са а - ка­шві­лі з при­зна­че­н­ням на по­са­ду го­ло­ви Оде­ської ОДА. Я йо­го вчив і знаю, що це був хо ро ший сту - дент, кот рий на кож но му се мі - нарсь ко му за нят ті тяг нув ру ку, і зреш тою, він справ ді ре алі зу вав у Гру зії ба га то по зи тив них ре форм. Та чи ж знай де мо на кож ний ре гі - он чу­жин­ця?

Ко лись, до ре чі, в Ро сії ви рі - ши­ли здій­сню­ва­ти курс на ре­фор - ми за ра ху нок нім ців. І чим це за - кін чи ло ся?

Ін­ша річ, ко­ли до роз­бу­до­ви на­шої дер­жа­ви за­лу­че­но до­свід­че­них ук ра їн ців із ді ас по ри — це їх ній обов’язок бра­ти участь у цій спра­ві, бо їх ні бать ки, яким вда ло ся сво го ча су ви рва ти ся з « ко му ніс - ти­чно­го раю», де­ся­тки ро­ків мрі­я­ли про від род жен ня не за леж ної Укра­їн­ської дер­жа­ви.

— Істо­ри­чні про­гра­ми на укра­їн­сько­му ТБ пе­ре­ва­жно прив’яза­ні до пев них дат. Окре мих про ек - тів яв­но обмаль: на «5 ка­на­лі» — « Ма ши на ча су » , на « ЗІКу » — «Істо­ри­чна прав­да». Чи мо­же істо­рія бу­ти рей­тин­го­вою?

— Істо­рія мо­же бу­ти рей­тин­го­вою, але для цьо­го тре­ба по­ка­за­ти її акту­аль­ність. Крім то­го, ці про­гра ми ма ють охоп лю ва ти шир ше коло за­ці­кав­ле­них лю­дей, а не ли­ше елі­ти. Тоб­то тре­ба по­ка­зу­ва­ти в іс то рич но му зрі зі жит тя пе ре січ - но­го укра­їн­ця, йо­го ро­ди­ни... Так, гля дач ди ви ти меть ся про гра му, якщо там роз­по­від­а­ти­муть про ре­пре­со­ва­них, не­спра­ве­дли­во за­су­дже них... бо в ньо го в ро ди ні бу ла та­ка істо­рія. Тоб­то тре­ба бу­ду­ва­ти пе­ре­да­чі на пер­со­наль­ній пам’ яті укра­їн­ців. Взя­ти, до при­кла­ду, ви­зволь­ний рух — ба­га­то го­во­рять про Бан­де­ру, а чо­му б не до­слі­ди­ти і не по­ка­за­ти на екра­нах, як жив ря­до­вий під­піль­ник чи ме­шка­нець якось кон­кре­тно­го се­ла? Сьо­го­дні це зро­би­ти ще не пі­зно, хоч ча­су уже втра­че­но ба­га­то.

«ЛІ­ТНЯ ШКО­ЛА ЖУР­НА­ЛІ­СТИ­КИ «Дня» — ЦЕ ШАНС ДЛЯ МО­ЛО­ДІ»

— За ва ши ми спо сте ре жен - ня­ми, чи змі ню єть ся си ту а ція на ук ра їнсь ко му ТБ пі сля Май да - ну- 2014?

— Си­ту­а­ція пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті хоч зі скри­пом, але зру­шу­є­ться. З’яв­ля­ю­ться но­ві ці­ка­ві про­гра­ми, зокре­ма на «1+1». Але це ще не та кар тин ка те ле прос то ру, якої по - тре бує сус піль ст во. Сьо год ні, по - вто рю ся, тре ба да ти шанс сво їм жур на ліс там. За 25 ро ків, до ки я чи­тав істо­рію Укра­ї­ни для сту­ден­тів Ін­сти ту ту жур на ліс ти ки КНУ іме ні Та ра са Шев чен ка, по мі чав ду­же ба­га­то са­мо­бу­тніх сту­ден­тів, які ма ли щи­рий ін те рес, во ни праг ну ли до знань... Де во ни за - раз? Їх тре­ба бу­ло своє­ча­сно і пра­виль­но під­три­ма­ти, щоб во­ни мо­гли се­бе ре­а­лі­зу­ва­ти.

Та­кий шанс дає Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня», яка до­дає ба­га­то до те­о­ре­ти­чних за­нять, на­вчає правил гро­ма­дян­ської по­ве­дін­ки.

— Як ви по­ясню­є­те сту­ден­там, зок ре ма май бут нім жур на ліс там, що їм з про­фе­сій­ної то­чки зо­ру по­трі­бно зна­ти істо­рію?

— На го ло шую на то му, що це їм по­трі­бно для глиб­шо­го усві­дом­лен ня са мих се бе, кра ї ни, в якій во ни жи вуть. Зно ву ж та ки, ко ли на ші су сі ди за яв ля ють на увесь світ, що, мов­ляв, та­ка дер­жа­ва, як Укра­ї­на, не від­бу­ла­ся, то са­ме укра їнсь ким жур на ліс там тре ба по - ши­рю­ва­ти прав­ду про на­ше ми­ну­ле. А від­так — зна­ти пе­ре­д­усім пе­рі о ди ста нов лен ня ук ра їнсь кої дер жав нос ті. Сьо год ні, крім то го, акту­а­лі­зу­ва­ли­ся «ста­рі» пи­та­н­ня, ска­жі­мо, так зва­ної ві­чної дру­жби і бра­тер­ства з ро­сі­я­на­ми. Дру­зі, ні­які ми не бра­ти, сьо­го­дні­шній день це під твер д жує, жод ної спіль ної «ко­ли­ски» не бу­ло.

— Як вда єть ся за ці ка ви ти мо­лодь?

— У ко­жно­го — своя ме­то­ди­ка. Я сти­му­люю так: про­шу пи­са­ти не ре­фе­ра­ти, а стат­ті на істо­ри­чні те­ми й опуб лі ку ва ти їх. Ка жу сту - ден­там: якщо на­дру­ку­є­те своє до - слі­дже­н­ня — в ра­йон­ній чи все­укра­їн­ській га­зе­ті, на ці­ка­во­му сай­ті — я ставлю 10 ба­лів. І сту­ден­ти зна­хо­дять ці­ка­ву ін­фор­ма­цію, пе­ре­о­сми­слю­ють, про­пу­ска­ють крізь се­бе і... по­ши­рю­ють ці зна­н­ня.

Знаю, що де­я­кі сту­ден­ти зро­би­ли на­віть ін­тер­нет-сто­рін­ку і там по­ши­рю­ва­ли свої текс­ти. Я пе­ре­ві­ряв, скіль­ки пе­ре­гля­дів цих текстів — їх чи­та­ють со­тні лю­дей. І це — ва­жли­ві те­ми про укра­їн­ський кон­текст Дру­гої сві­то­вої вій­ни, про про­бле­ми но­ві­тньої істо­рії...

Ще я даю кон­кре­тно­му сту­ден­то­ві но­ву книж­ку на істо­ри­чну те­ма­ти­ку, щоб він на­пи­сав на неї ре­цен­зію. Або за­про­шую ві­до­му лю­ди­ну, сту­ден­ти-жур­на­лі­сти спіл­ку­ю­ться з нею про­тя­гом па­ри, а по­тім пи­шуть ре­пор­таж про цю для них істо­ри­чну по­дію. Ска­жі­мо, які емо­ції мо­жна бу­ло про­чи­та­ти у зві­тах про зу­стріч із Дми­тром Пав­ли­чком. Де­я­кі сту­ден­ти на­віть на­пи­са­ли ці ре­пор­та­жі у вір­шо­ва­ній фор­мі.

От­же, тре­ба шу­ка­ти ці­ка­ві фор­ми ро бо ти зі сту ден та ми. Одна з них, до ре­чі, — під­го­ту­ва­ти ро­до­ве де ре во з ко мен та ря ми. Тоб то я став лю за вдан ня сту ден там, щоб во ни у віль ний від за нять час до - слі­джу­ва­ли свою ге­не­а­ло­гію. І які ве­ли­че­зні ва­тма­ни з порт­ре­та­ми й біо гра фі я ми сво го ро до во ду во ни при­но­сять!

Та ким чи ном, ці сту ден ти не тіль ки са мі ці кав лять ся сво їм ро - до во дом, а й за лу ча ють до цьо го ро ди чів, і ті та кож ді зна ють ся про ми ну ле сво їх пред ків — ко ло за ці - кав ле них сво­єю ми нув ши ною збіль шу єть ся. А знан ня про свій ро до від ви кли кає за ці кав лен ня істо рі­єю сво го краю, Укра ї ною. А це не менш важ ли во, аніж на пи - сан ня ре фе ра ту на те му са мо стій - но го зав­дан ня...

Во­ло­ди­мир СЕР­ГІЙ­ЧУК: «По­трі­бно бу­ду­ва­ти пе­ре­да­чі на пер­со­наль­ній пам’яті укра­їн­ців»

го­во­го мов­ле­н­ня. На сьо­го­дні На­цра­да має план пе­ре­хо­ду на ци­фру у чо­ти­ри ета­пи, остан­ній з яких має за кін чи ти ся 2017 ро ку. Але чи мо­жли­во це, якщо за 9 ро­ків не бу­ло зро­бле­но фа­кти­чно ні­чо­го у цьо­му на прям ку? За по ві дом лен ням « Те лек р ти ки » , на за сі дан ні Ко мі - те ту з пи тань сво бо ди сло ва та ін - фор ма цій ної по лі ти ки пан Ар­те - мен­ко за­явив, що у дер­жав­но­го ре­гу­ля­то­ра не­має ні ко­штів, ні мо­жли вос тей впро вад жу ва ти циф ру. Ку­ди ж по­ді­ли­ся 10 міль­йо­нів?..

За остан­ні два ти­жні з’яви­ло­ся ба га то проб лем них тем- мар ке рів, які по­зна­ча­ють стан укра­їн­сько­го ме діа- се ре до ви ща. Біль шість із них зав’яза­на, до ре­чі, на На­цра­ді і так чи інак ше пов’ яза на між со - бою — це і про дов жен ня лі цен зії «Ін­те­ру» і не­пе­ре­о­форм­ле­н­ня її ка­на лу « 112 Укра ї на » , який за раз уза га лі під за гро зою по збав лен ня лі­цен­зії. Це і за­кон про про­зо­рість ме­діа-вла­сно­сті, ухва­ле­ний у пер - шо­му чи­тан­ні цьо­го ти­жня — ва­жли­вий до­ку­мент, про­те юри­сти ра­дять по­че­ка­ти до дру­го­го чи­та­н­ня, щоб ба чи ти, на скіль ки ді євим за - ли­ши­ться до­ку­мент. Це і за­твер­дже­н­ня но­вих роз­мі­рів штра­фу за по­ру­ше­н­ня За­ко­ну «Про те­ле­ба - че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня» для те­ле­ор­га­ні­за­цій та про­вай­де­рів про­грам­ної по­слу­ги. Але спіль­ний зна­мен­ник для усіх цих про­це­сів, ре­зуль­та ти яких по тріб но за раз не гай но ви­прав­ля­ти, — це ко­ру­пцій­на скла­до­ва. І до­ки дер­жа­ва не змо­же ви­рі­ши­ти цьо­го пи­та­н­ня — усі ре­фор ми ме діа- прос то ру так і за ли - ша­ти­му­ться у «мер­твій то­чці».

ІСТО­РИК ВО­ЛО­ДИ­МИР СЕР­ГІЙ­ЧУК БУ­ДЕ ЛЕ­КТО­РОМ У ЛІ­ТНІЙ ШКО­ЛІ ЖУР­НА­ЛІ­СТИ­КИ «Дня»-2015

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.