На по­вен «Го­лос». Післямова

Чо­му Укра­ї­ні не ста­ти іні­ці­а­то­ром між­на­ро­дно­го та­лант-шоу та­ко­го фор­ма­ту, в яко­му бра­ли б участь пе­ре­мож­ці на­ціо­наль­них кон­кур­сів?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Як на ме­не, най­більш зна­чу­щою укра­їн­ською те­ле­по­ді­єю пер­шої по­ло­ви­ни 2015 ро­ку ста­ло п’яте та­лант-шоу «Го­лос кра­ї­ни» на «плю­сах». «День» уже не раз пи­сав про ни­ні­шній «Го­лос», про йо­го без­сум­нів­ні здо­бу­тки, тож я на­ма­га­ти­мусь не по­вто­рю­ва­ти­ся, зо­се­ре­див­шись на пи­та­н­нях стра­те­гі­чних.

Пер­ше і го­лов­не, що не­об­хі­дно від­зна­чи­ти, — «Го­лос» став успі­шною спро­бою ті­єї «змі­стов­ної укра­ї­ні­за­ції», яка так по­трі­бна кра­ї­ні та є во­дно­час і де­ра­дя­ни­за­ці­єю, і єв­ро­пе­ї­за­ці­єю ві­тчи­зня­но­го те­ле­про­сто­ру. По­зба­вив­шись стан­дар­тних для пер­ших «Го­ло­сів» (крім хі­ба що тре­тьо­го се­зо­ну) та ін­ших та­лант-шоу «мо­сков­ських го­стей», які фа­кти­чно за­йма­ли­ся вер­бу­ва­н­ням обда­ро­ва­ної мо­ло­ді для куль­тур­но­го про­сто­ру «рус­ско­го ми­ра», ор­га­ні­за­то­ри й уча­сни­ки змо­гли зав­дя­ки цьо­му здій­сни­ти про­рив за ме­жі ра­дян­щи­ни-пост­ра­дян­щи­ни. Адже вже са­ме спіл­ку­ва­н­ня з «го­стя­ми», не ка­жу­чи про су­то му­зи­чні аспе­кти кон­кур­су, ви­ма­гає ви­яв­ле­н­ня спіль­них куль­тур­них ко­дів, у про­сто­рі яких тіль­ки й мо­жли- ве дій­ство. А яки­ми мо­жуть бу­ти та­кі спіль­ні ко­ди, ска­жі­мо, зі Ста­сом П’єхою та Ва­ле­рі­єю, які фі­гу­ру­ва­ли як тре­не­ри у пер­ших «Го­ло­сах»? Це, ма­буть, ри­то­ри­чне за­пи­та­н­ня...

Зви­чай­но, на­вряд чи до­ціль­но апрі­о­рі від­мов­ля­ти­ся від за­про­ше­н­ня тре­не­рів-іно­зем­ців на на­сту­пні се­зо­ни «Го­ло­су кра­ї­ни». Але це ма­ють бу­ти, по-пер­ше, віль­ні від ра­дян­ських і не­о­ра­дян­ських вну­трі­шніх на­ста­нов спів­а­ки, по-дру­ге, лю­ди, не чу­жі Укра­ї­ні й укра­їн­ській куль­ту­рі, по­тре­тє, «про­су­ну­ті» у сен­сі сво­єї єв­ро­пей­сько­сті пер­со­на­лії. Зві­сно, та­ких не­ба­га­то. Але во­ни є, і не ли­ше в су­сі­дніх кра­ї­нах. Чо­му б, ска­жі­мо, ор­га­ні­за­то­рам «Го­ло­су» в цьо­му пла­ні не звер­ну­ти ува­гу на Поль­щу, Бі­ло­русь і Мол­до­ву?

На тлі «Го­ло­су кра­ї­ни» й ін­ших та­лант-шоу (пе­ре­д­усім «Го­лос. Ді­ти») ду­же силь­но про­грає в остан­ні ро­ки, як на ме­не, пі­сен­ний кон­курс Єв­ро­ба­че­н­ня. Там усе мен­ше ва­жать ми­сте­цькі яко­сті уча­сни­ка, все біль­ше — йо­го зда­тність шо­ку­ва­ти пу­блі­ку та опер­ти­ся на актив­ну під­трим­ку пев­них груп на­се­ле­н­ня кра­їн Єв­ро­пи й ви­ко­ри­ста­ти гео­по­лі­ти­чні пре­фе­рен­ції тих чи ін­ших дер­жав. З ро­ку в рік най­ви­щі ба­ли в го­ло­су­ван­ні те­ле­гля­да­чів одер­жу­ють, ска­жі­мо, гре­цькі ви­ко­нав­ці від Кі­пру, і кі­пр­ські — від Гре­ції, не­за­ле­жно від яко­сті му­зи­ки та во­ка­лу. Ну, а про те, скіль­ки го­ло­сів тра­ди­цій­но зби­рає на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі Ро­сія (зно­ву-та­ки, не­за­ле­жно від твор­чих да­них ви­ко­нав­ця), і го­во­ри­ти не до­во­ди­ться. Най­смі­шні­шим (і най­сум­ні­шим), утім, як на ме­не, є ін­ше: на кон­кур­сі Єв­ро­ба­че­н­ня улю­блен­ці пу­блі­ки з «Го­ло­су кра­ї­ни» на­вряд чи по­тра­пи­ли бна­віть до фі­на­лу, не ка­жу­чи вже про при­зо­ві мі­сця. Не той фор­мат, що­бв­ра­жа­ти гля­да­чів май­стер­ні­стю ви­ко­на­н­ня...

Отож є про­по­зи­ція. Як ві­до­мо, фор­мат «Го­ло­су» (The Voice) бу­ло ство­ре­но у Ні­дер­лан­дах і за­ку­пле­но те­ле- ком­па­ні­я­ми двох із га­ком де­ся­тків кра­їн. Не знаю, чи у всіх він про­во­ди­ться ре­гу­ляр­но, але та­кі та­лант-шоу ма­ють ве­ли­ку по­пу­ляр­ність у низ­ці дер­жав. То чо­му бУкра­ї­ні (вла­сне, «плю­сам») не ста­ти іні­ці­а­то­ром і про­мо­то­ром між­на­ро­дно­го та­лант-шоу в фор­ма­ті «Го­ло­су», де бра­ли б участь один чи два пе­ре­мож­ці чи при­зе­ри від­по­від­них на­ціо­наль­них кон­кур­сів? Мо­гло бви­йти щось вель­ми ці­ка­ве і, го­лов­не, змі­стов­не, які­сне, креативне, не­бу­ден­не, з від­чу­тно ін­шою ау­ди­то­рі­єю, ніж Єв­ро­ба­че­н­ня, де в осно­ві гля­да­цьких сим­па­тій — та­лант і вмі­н­ня, а не зда­тність до ви­бри­ків. Мо­жли­во, для по­ча­тку та­ке та­лант-шоу мо­гло боб ’єд­на­ти ви­ко­нав­ців ли­ше з 10 — 12 кра­їн, а да­лі роз­ши­рю­ва­ти свої про­сто­ри, за­во­йо­ву­ю­чи но­ву й но­ву ау­ди­то­рію на­віть за ме­жа­ми тих дер­жав, де про­хо­дять зма­га­н­ня у фор­ма­ті The Voice. Вар­то спро­бу­ва­ти, чи не так? Бо ж по­пе­ре­ду в ми­сте­цтві зав­жди має бу­ти щось но­ве, якась не­бу­ден­на пер­спе­кти­ва, чи не так?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.