Не ли­ше про мар­ки

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - Олег КОЦАРЕВ

Ва­ле­рій Че­ре­дни­чен­ко пред­ста­вив пер­ший укра­їн­ський по­сі­бник із фі­ла­те­лії

Уви­дав­ни­цтві «Смо­ло­скип» ви­йшла дру­ком книж­ка Ва­ле­рія Че­ре­дни­чен­ка «Про фі­ла­те­лію всім». Як за­пев­няє ав­тор і ви­дав­ці, це пер­ший укра­їн­ський по­сі­бник із ко­ле­кціо­ну­ва­н­ня мар­ки, а от­же, справ­жня по­дія для ві­тчи­зня­них при­хиль­ни­ків цьо­го хо­бі. Утім, ко­ли чи­та­єш ви­да­н­ня, ро­зу­мі­єш, що во­но бу­де ці­ка­вим не ли­ше фі­ла­те­лі­стам, а й лю­дям, які ма­ють до фі­ла­те­лії да­ле­кий сто­су­нок.

«Про фі­ла­те­лію всім» скла­да­є­ться з кіль­кох ча­стин. По­ча­ток — це вза­га­лі істо­рія дру­ку та ко­ле­кціо­ну­ва­н­ня ма­рок. Аж від 1840 ро­ку, ко­ли Ро­у­ленд Гілл ство­рив мар­ку но­мі­на­лом один пен­ні із зо­бра­же­н­ням бри­тан­ської ко­ро­ле­ви Ві­кто­рії, що ві­до­ма ни­ні під на­звою «Чор­ний пен­ні». Роз­гля­да­ю­чи сві­то­ву істо­рію по­што­вої мар­ки, Ва­ле­рій Че­ре­дни­чен­ко пе­ре­хо­дить, ясна річ, і до Укра­ї­ни — роз­по­від­ає про на­ші пер­ші мар­ки, ство­ре­ні під час не­три­ва­лих спроб утвер­дже­н­ня дер­жав­но­сті 1917 — 1920 ро­ків. А та­кож — про до­во­лі уні­каль­не яви­ще — пер­шу й остан­ню мар­ку Ра­дян­ської Укра­ї­ни, ви­пу­ще­ну 1923 ро­ку. Що ж, у 1920-ті, не­вдов­зі пі­сля утвер­дже­н­ня біль­шо­ви­ків при вла­ді, з фор­ма­ми об’єд­на­н­ня ра­дян­ських ре­спу­блік іще екс­пе­ри­мен­ту­ва­ли, тож ча­сом у них ви­ни­ка­ли до­да­тко­ві озна­ки дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту. По­тім ні про які мар­ки УСРР і УРСР уже не мо­гло бу­ти й мо­ви — хі­ба що про укра­їн­ську те­ма­ти­ку зо­бра­жень на мар­ках тих чи ін­ших дер­жав. За­те, роз­по­від­ає Че­ре­дни­чен­ко, бу­ли укра­їн­ські «не­по­што­ві» й «не­дер­жав­ні» мар­ки, що дру­ку­ва­лись у ді­а­спо­рі на За­хо­ді, ска­жі­мо, пла­стун­ські мар­ки. Основ­ний же роз­ви­ток укра­їн­ської мар­ки, зві­сно, при- па­дає вже на ча­си не­за­ле­жно­сті. Ці­ка­во, що до книж­ки, за­га­лом ба­га­то ілю­стро­ва­ної, вві­йшли й зо­бра­же­н­ня най­но­ві­ших ма­рок, сю­же­ти яких при­свя­че­ні Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті та вій­ні на Дон­ба­сі.

Іще один клю­чо­вий роз­діл — «Ана­то­мія мар­ки». Ме­ні зда­є­ться, що са­ме він іще на­віть біль­шою мі­рою, ніж істо­ри­чна ча­сти­на книж­ки, зда­тний «за­ра­зи­ти» фі­ла­те­лі­єю лю­дей, ко­трі ра­ні­ше цим ці­ле­спря­мо­ва­но не за­йма­ли­ся. Адже са­ме тут мо­жна про­чи­та­ти, за яки­ми са­ме озна­ка­ми ство­рю­ю­ться ко­ле­кції, ді­зна­ти­ся про рі­зні «сти­лі» зби­ра­н­ня ма­рок, про від­по­від­ні ці­ка­ві істо­рії. На­при­клад, ви­яви­ти, що де­я­кі ко­ле­кціо­не­ри шу­ка­ють не про­сто будь-які мар­ки, а ви­клю­чно ті, на яких у зо­бра­жен­ні чи су­про­від­но­му текс­ті є по­мил­ки. Лі­так, ска­жі­мо, до­го­ри дри­гом або ко­ра­бель «Ле­нін», що хо­див у Ар­кти­ку, ра­птом опи­ня­є­ться по­ряд із пін­гві­на­ми, що чем­но си­дять на кри­зі (за­був ху­до­жник про те, що пін­гві­ни жи­вуть в Ан­тар­кти­ці, а не в Ар­кти­ці — а ко­ле­кціо­не­рам ра­дість: з’яви­ла­ся но­ва ди­ва­ку­ва­та й уні­каль­на мар­ка). Є ко­ле­кції те­ма­ти­чні, пов’яза­ні з пев­ни­ми кра­ї­на­ми, зо­се­ре­дже­ні ви­клю­чно на по­га­ше­них або не­по­га­ше­них мар­ках то­що.

Не обі­йти­ся в та­кій книж­ці без слов­ни­ка. До ува­ги чи­та­чів — де­ся­тки спе­ці­аль­них фі­ла­те­лі­сти­чних тер­мі­нів та ін­шої «ор­га­ні­за­цій­ної» ін­фор­ма­ції (зокре­ма й ор­га­ні­за­цій­ної в бу­кваль­но­му сен­сі: Ва­ле­рій Че­ре­дни­чен­ко не за­був опи­са­ти стру­кту­ри й асо­ці­а­ції, в які гру­пу­ю­ться зби­ра­чі ма­рок Укра­ї­ни). Уся ця «те­хні­чна» ін­фор­ма­ція на­справ­ді зов­сім не «су­ха». Нав­па­ки, во­на ви­ра­зно ілю­струє те, як фі­ла­те­лія, що мо­же зда­ва­ти­ся ко­мусь не над­то осми­сле­ним, про­стим і ме­ха­ні­чним за­ня­т­тям, ви­яв­ляє се­бе куль­тур­ним яви­щем, спосо­бом діа­ло­гу зі сві­том та пі­зна­н­ня дій­сно­сті.

А якщо ви й не ви­рі­ши­те пі­сля про­чи­та­н­ня книж­ки «Про фі­ла­те­лію всім» по­пов­ни­ти ря­ди ко­ле­кціо­не­рів, то одне мо­жна га­ран­ту­ва­ти — ви вже ди­ви­ти­ме­те­ся на по­што­ві кон­вер­ти й мар­ки зов­сім по-но­во­му та біль­ше звер­та­ти­ме­те ува­ги на їхній сенс. Що осо­бли­во сим­во­лі­чно й ва­жли­во в той пе­рі­од, ко­ли че­рез роз­ви­ток еле­ктрон­них ко­му­ні­ка­цій ли­сту­ва­н­ня ста­ло менш на­ван­та­же­ним бу­ден­ні­стю, а все більш ви­ра­зно акцен­ту­є­ться як еле­мент куль­ту­ри.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.