Єли­са­вет­град не мо­жна Iн­гульськ

У Кі­ро­во­гра­ді три­ває по­ле­мі­ка що­до змі­ни на­зви обла­сно­го цен­тру

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Без пе­ре­біль­ше­н­ня істо­ри­чне рі­ше­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди що­до де­ко­му­ні­за­ції укра­їн­ської дій­сно­сті спо­ну­ка­ло кі­ро­во­град­ців зно­ву за­ду­ма­ти­ся над за­дав­не­ни­ми про­бле­ма­ми і по­зба­ви­ти­ся ам­плуа «чер­во­но­го по­ясу», яким бу­ла під­пе­ре­за­на Укра­ї­на про­тя­гом де­ся­ти­літь. У про­дов­же­н­ня слу­хань на те­му пе­ре­йме­ну­ва­н­ня обла­сно­го цен­тру, які пе­рі­о­ди­чно від­бу­ва­ю­ться і фа­кти­чно не ма­ють ви­рі­шаль­них ре­зуль­та­тів, до Кі­ро­во­гра­да не­що­дав­но з’їха­ли­ся на­у­ков­ці з усі­єї Укра­ї­ни, щоб у рам­ках Все­укра­їн­ської на­у­ко­во-пра­кти­чної кон­фе­рен­ції на­пра­цю­ва­ти фа­хо­ві ре­ко­мен­да­ції що­до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня мі­ста.

Ни­ні в Кі­ро­во­гра­ді на­ра­хо­ву­є­ться 67 назв ра­дян­сько­го пе­рі­о­ду, май­же по­ло­ви­на з них ре­пре­зен­тує істо­рію ре­гіо­ну, ін­ша по­ло­ви­на — істо­рію мі­ста. Пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті мі­сто по­зба­ви­ло­ся пам’ятни­ка С. Кі­ро­ву, пло­щу Кі­ро­ва пе­ре­йме­но­ва­но на Ге­ро­їв Май­да­ну, кіль­ка ву­лиць отри­ма­ли на­зви на честь Ге­роя Не­бе­сної Со­тні та за­ги­блих уча­сни­ків АТО (зокре­ма ву­ли­ця Дзер­жин­сько­го ста­ла ім. Чмі­лен­ка, Фрун­зе — Юрія Оле­фі­рен­ка, Но­во­ро­сій­ська — Ро­ма­на Май­сте­рю­ка то­що). Про­те гло­баль­но про­бле­ма пе­ре­йме­ну­вань та най­ме­ну­вань кі­ро­во­град­ських гео­гра­фі­чних назв усе ще впи­ра­є­ться у від­су­тність за­галь­ної то­по­ні­мі­чної кон­це­пції. Вла­сне, один із її ва­рі­ан­тів і за­про­по­ну­вав на не­що­дав­ніх гро­мад­ських слу­ха­н­нях кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук, кра­є­зна­вець Ми­ко­ла Ту­пчі­єн­ко. Кон­це­пція ґрун­ту­є­ться на му­зей­но­му під­хо­ді, який пе­ред­ба­чає ма­кси­маль­не збе­ре­же­н­ня ав­тен­ти­чних назв ву­лиць мі­ста, що ви­ни­кли у рі­зні епо­хи, ма­ють зна­чний пе­рі­од по­бу­ту­ва­н­ня і утвер­ди­ли­ся в істо­ри­чних до­ку­мен­тах та на­ро­дній тра­ди­ції. За сло­ва­ми М. Ту­пчі­єн­ка, про­цес пе­ре­йме­ну­ва­н­ня то­по­ні­мів у Кі­ро­во­гра­ді від­бу­ва­є­ться на фо­ні бо­роть­би між при­бі­чни­ка­ми но­вої істо­ри­чної ре­аль­но­сті та її про­тив­ни­ка­ми. Тоб­то прин­ци­пи най­ме­ну­вань зво­дя­ться до двох під­хо­дів: ма­кси­маль­но збе­рег­ти ста­рі ра­дян­ські на­зви та ма­кси­маль­но ви­прав­да­ти но­ві, які від­обра­жа­ють ре­а­лії укра­їн­ської істо­рії та куль­ту­ри. Ав­то­ри кон­це­пції на­ма­га­ли­ся від­най­ти єди­ний під­хід до то­по­ні­мі­чної по­лі­ти­ки в Кі­ро­во­гра­ді, який опи­рав­ся б на оцін­ку істо­ри­чної зна­чу­що­сті. Про­те, як за­свід­чив шквал кри­ти­ки (ча­сти­на її сто­су­ва­ла­ся ар­гу­мен­тів ав­то­ра на ко­ристь на­зви мі­ста Єли­са­вет­град — ні­би­то на честь свя­тої Єли­за­ве­ти, а не ца­ри­ці Єли­за­ве­ти), му­зей­ний під­хід не від­по­від­ає ви­мо­гам гро­ма­ди.

Уча­сни­ки слу­хань та­кож не сприйня­ли про­по­зи­цію ав­то­рів ви­три­му­ва­ти 10-рі­чний «мо­ра­то­рій» на пе­ре­йме­ну­ва­н­ня ву­лиць на честь по­мер­лих ді­я­чів куль­ту­ри, на­у­ки, а та­кож но­ві­тніх ге­ро­їв, які за­ги­ну­ли під час про­ве­де­н­ня АТО. До ре­чі, ма­ли що ска­за­ти і при­бі­чни­ки так зва­но­го «рус­ско­го ми­ра», ко­му­ні­сти, яким важ­ко зро­зу­мі­ти, на­скіль­ки згу­бною є ра­дян­ська іде­о­ло­гія для май­бу­тньо­го Укра­ї­ни. Во­ни апе­лю­ють до ми­ну­лої по­ту­жно­сті Ра­дян­сько­го Со­ю­зу і про­гно­зо­ва­но про­по­ну­ють не чі­па­ти то­по­ні­ми-ра­дя­ні­зми, у то­му чи­слі й на­зву Кі­ро­во­град.

Силь­ним се­ред гро­мад­сько­сті є й за­пит на на­зву Єли­са­вет­град, да­ну під час за­сну­ва­н­ня мі­ста. Про­те і тут «єли­са­вет­град­ці» роз­ді­ли­ли­ся: одні вва­жа­ють, що ця на­зва по­хо­дить від іме­ні Свя­тої Єли­за­ве­ти (ні­би­то на її честь бу­ла на­зва­на фор­те­ця, яка да­ла по­ча­ток су­ча­сно­му мі­сту), ін­ші — на честь ца­ри­ці Єли­за­ве­ти Пе­трів­ни, за чи­їм на­ка­зом 1754 ро­ку збу­до­ва­но одно­ймен­ну фор­те­цю.

На­то­мість гру­па ін­те­лі­ген­ції (се­ред них ака­де­мік, про­фе­сор Гри­го­рій Кло­чек, го­ло­ва обла­сної Спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Ва­силь Бон­дар, го­ло­ва кі­ро­во­град­ської обла­сної ор­га­ні­за­ції «Про­сві­та» Оле­ксандр Ра­ту­шняк та ін­ші) упев­не­на, що по­вер­не­н­ня Кі­ро­во­гра­ду на­зви Єли­са­вет­град іде­аль­но впи­су­є­ться в про­ект «Но­во­ро­сія» пу­тін­ської кон­це­пції «рус­ско­го ми­ра», про що в ефі­рі те­ле­ка­на­лу «Рос­сия» за­явив го­лов­ний про­па­ган­дист Крем­ля Дми­тро Кі­сє­льов (про­гра­ма «Ве­сти» від 12.04.2015).

Все­укра­їн­ська на­у­ко­во-пра­кти­чна кон­фе­рен­ція «Пе­рей­ме­ну­валь­ні про­це­си в то­по­ні­мі­ці як цін­ні­сний ви­бір укра­їн­сько­го су­спіль­ства» за­свід­чи­ла, що без фа­хо­вих екс­пер­тних ре­ко­мен­да­цій бу­де ду­же важ­ко обра­ти опти­маль­ний ва­рі­ант на­зви для Кі­ро­во­гра­да.

Як ви­я­ви­ло­ся, укра­їн­ські на­у­ков­ці (се­ред них ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту на­ціо­наль­ної пам’яті Во­ло­ди­мир В’ятро­вич, до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор Ін­сти­ту­ту укра­їн­ської ар­хе­о­гра­фії та дже­ре­ло­знав­ства іме­ні М. Гру­шев­сько­го НАН Укра­ї­ни Ві­ктор Бре­ху­нен­ко, до­ктор істо­ри­чних на­ук, ди­ре­ктор на­у­ко­во-до­слі­дно­го ін­сти­ту­ту ко­за­цтва Та­рас Чу­хліб та ін­ші вче­ні з Ки­є­ва, Дні­про­пе­тров­ська, Дні­про­дзер­жин­ська, Оде­си) одно­стай­ні у сво­їх про­по­зи­ці­ях що­до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня на­се­ле­них пун­ктів, і Кі­ро­во­гра­да зокре­ма. Фа­хів­ці вва­жа­ють, що ви­бір назв для на­се­ле­них пун­ктів має від­бу­ва­ти­ся за кри­те­рі­я­ми, які за­свід­чу­ють істо­ри­чну са­мо­бу­тність, са­мо­до­ста­тність та єв­ро­пей­ськість на­ції та дер­жа­ви. Та­ки­ми кри­те­рі­я­ми є де­ко­ло­ні­за­ція, укра­ї­но­цен­три­чність, кра­є­цен­тризм, уні­каль­ність, то­ле­ран­тність та не­пер­со­на­лі­зо­ва­ність.

Уче­ні вва­жа­ють, що опти­маль­ним для Кі­ро­во­гра­да є то­по­нім Ін­гульськ, який на­га­дує істо­рію мі­ста за ко­за­цьких ча­сів, пе­ре­гу­ку­є­ться з адмі­ні­стра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­ною оди­ни­цею Воль­но­стей Вій­ська За­по­розь­ко­го Ни­зо­во­го — Ін­гуль­ською па­лан­кою, роз­та­шо­ва­ною на по­гра­нич­чі Кі­ро­во­град­ської, Дні­про­пе­тров­ської та Ми­ко­ла­їв­ської обла­стей. До то­го ж на єв­ро­пей­ських кар­тах 1750—1779-х рр. фор­те­ця Свя­тої Єли­са­ве­ти по­зна­че­на як Ін­гул­го­род. Під час кон­фе­рен­ції на­у­ков­ці різ­ко роз­кри­ти­ку­ва­ли по­зи­цію окре­мих кі­ро­во­град­ських гро­мад­ських ді­я­чів що­до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня Кі­ро­во­гра­да на Єли­са­вет­град. Не отри­ма­ла під­трим­ки від фа­хів­ців і на­зва Зла­то­піль, яку до­не­дав­на ло­бі­ю­ва­ла мі­сце­ва ін­те­лі­ген­ція.

На дум­ку до­кто­ра істо­ри­чних на­ук, про­фе­со­ра Та­ра­са Чу­хлі­ба, зміна ро­сій­ської ра­дян­ської на­зви на ро­сій­ську ім­пер­ську озна­ча­ти­ме ви­зна­н­ня, що нам, укра­їн­цям, ком­фор­тно бу­ти по­не­во­ле­ни­ми Ро­сі­єю. Крім то­го, фа­хо­ві істо­ри­ки на­га­да­ли кі­ро­во­град­цям ще один до­ве­де­ний факт: на­справ­ді фор­те­ця Свя­тої Єли­са­ве­ти не бу­ла пер­шим по­се­ле­н­ням на те­ри­то­рії ни­ні­шньо­го Кі­ро­во­гра­да. Пер­шо­дже­ре­лом по­яви мі­ста бу­ли ко­за­цькі по­се­ле­н­ня, які й «піджив­лю­ва­ли» фор­те­цю пі­сля її за­сну­ва­н­ня. Істо­ри­ки по­ясни­ли і те, чо­му не мо­жна вва­жа­ти, що на­зва Єли­са­вет­град по­хо­дить від на­зви Свя­тої Єли­за­ве­ти, а не від іме­ні ца­ри­ці Єли­за­ве­ти Пе­трів­ни. По­ді­бно до Сан­ктПе­тер­бур­га, Ка­те­ри­но­сла­ва, Єка­те­рин­бур­га ім­пер­ська Ро­сія ці­ле­спря­мо­ва­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла цар­ські іме­на та іме­на свя­тих. Ось та­ка ім­пер­ська за­ву­а­льо­ва­на про­па­ган­да, на га­чок якої по­тра­пи­ли і де­я­кі су­ча­сні кі­ро­во­град­ці, що но­сталь­гу­ють за ста­рою на­звою.

Під­сум­ком кон­фе­рен­ції ста­ло звер­не­н­ня до де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни із за­кли­ком на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні уне­мо­жли­ви­ти ре­а­ні­ма­цію ро­сій­ських ім­пер­ських назв на те­ре­нах Укра­ї­ни, вні­сши від­по­від­ні змі­ни до укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства. Крім то­го, уча­сни­ки кон­фе­рен­ції по­ста­ви­ли свої під­пи­си під звер­не­н­ням до де­пу­та­тів Кі­ро­во­град­ської мі­ської ра­ди з про­ха­н­ням вра­хо­ву­ва­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си Укра­ї­ни, ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про пе­ре­йме­ну­ва­н­ня Кі­ро­во­гра­да.

На­сту­пним ета­пом пі­сля гро­мад­ських слу­хань має ста­ти за­лу­че­н­ня до цьо­го про­це­су вла­ди, де­пу­та­тів, а та­кож ви­зна­че­н­ня ме­то­ди­ки обра­н­ня но­вої на­зви Кі­ро­во­гра­да та по­да­н­ня її на за­твер­дже­н­ня до Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни. Один із мо­жли­вих ва­рі­ан­тів — з’ясу­ва­ти но­ве ім’я шля­хом опи­ту­ва­н­ня жи­те­лів одно­ча­сно із мі­сце­ви­ми ви­бо­ра­ми, що ма­ють від­бу­ти­ся во­се­ни.

МА­ЛЮ­НОК МА­КСИ­МА СМАГИНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.