Бра­ма Ве­ли­ко­го Сер­ця

Den (Ukrainian) - - Культура -

Бі­ля бу­дин­ку МЗС від­був­ся кон­церт, при­свя­че­ний укра­їн­ським в’язням, яких не­за­кон­но утри­му­ють в Ро­сії

ма не­по­ру­шно­сті ре­жи­му, гор­до від­чув се­бе ан­ти­чним ам­фі­те­а­тром. І як тут не зга­да­ти про ува­гу ми­тців, со­ціо­ло­гів, фі­ло­со­фів до те­а­траль­но­сті со­ці­аль­но­го бу­т­тя... Гі Де­бор ха­ра­кте­ри­зує су­ча­сне су­спіль­ство як « су­спіль­ство ви­ста­ви». Жорж Ба­лан­дьє опи­сує по­лі­ти­чне бу­т­тя як «ви­до­ви­щну ви­ста­ву » , яка вда­є­ться до сим­во­лі­чних спосо­бів по­ве­дін­ки. Те­а­траль­ність, яка вправ­но об’ єд­нує рі­зно­рі­дні сфе­ри де­мон­стра­тив­ної по­ве­дін­ки, де­да­лі яскра­ві­ше ви­бо­рює зна­че­н­ня ха­ра­кте­ри­сти­ки явищ со­ці­аль­но­го жи­т­тя. Во­на не тіль­ки при­вер­тає ува­гу на­тов­пу, а й пе­ре­тво­рює йо­го на сві­до­му гро­ма­ду.

Це той мо­мент, ко­ли спів­у­часть, як не­об­хі­дність, стає до­бро­чин­ні­стю. Ко­ли без­умов­на мо­раль, як іде­а­лі­зо­ва­не не­об­хі­дне, де­мон­струє рі­зни­цю з мо­ра­л­лю за зви­ча­єм.

Ко­ли мо­раль стає не­за­ле­жною скла­до­вою гу­ма­ні­за­ції гро­мад­сько­го жи­т­тя. Ко­ли по­ве­дін­ка, вчин­ки гро­ма­дя­ни­на, мо­же, й по­за сві­до­мі­стю слу­гу­ють ви­ви­щен­ню мо­ра­лі за­га­лом.

Цей ве­чір див­ним чи­ном про­ду­ку­вав ка­лей­до­скоп під­текс­тів.

До­бре зна­ний ан­самбль, із все­сві­тньо ві­до­мим ві­о­лон­че­лі­стом-ди­ри­ген­том Дми­тром Яблон­ським (США — Ізра­їль) під ху­до­жнім ке­рів­ни­цтвом Оле­ся Яська, ні­би спе­ці­аль­но для ці­єї акції влу­чно на­зва­ний «Ки­їв­ські со­лі­сти», за­про­по­ну­вав ба­га­ту му­зи­чну про­гра­му. Ти­туль­ний твір кон­цер­ту «Ні­чна се­ре­на­да» Вольф­ган­га Ама­дея Мо­цар­та ні­би спе­ці­аль­но за­гу­бив п’яту ча­сти­ну та ви­зна­че­н­ня скла­ду ін­стру­мен­тів для ви­ко­на­н­ня. Тво­ри Еду­ар­да Ел­га­ра, як і йо­го най­ві­до­мі­ші «Ені­гма ва­рі­а­ції», на­га­ду­ють не­мов­би зна­йо­мі ме­ло­дії, які що­ра­зу пе­ре­ті­ка­ють у щось но­ве й не­зна­не...

Ша­лен­ство по­чут­тів у му­зи­ці Пе­тра Чай­ков­сько­го при­ско­рює сер­це­би­т­тя. Усі зна­ки зли­ли­ся в по­ту­жний го­лос жи­вої спів­твор­чо­сті по­ва­жно­го зі­бра­н­ня за­ра­ди тор­же­ства спра­ве­дли­во­сті, лю­дя­но­сті й до­бра.

Ма­буть, ни­ні ди­пло­ма­тія до­лу­ча­є­ться до твор­чо­сті, ми­сте­цтва, не­ор­ди­нар­но­сті. При­найм­ні так спри­йма­ю­ться ди­пло­ма­ти­чно-ми­сте­цькі іні­ці­а­ти­ви ке­ро­ва­но­го Пав­лом Клім­кі­ним МЗС Укра­ї­ни.

Ка­зав Ар­тур Шо­пен­га­у­ер: «Жи­т­тя і сно­ви­ді­н­ня — сто­рін­ки одні­єї книж­ки». Тож не­хай су­про­во­джу­ють їх се­ре­на­ди, а не ка­ко­фо­нія вій­ни. А на про­сто­рі від Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го собору до Свя­тої Со­фії за­мість «ки­їв­сько­го пен­та­го­ну» по­ста­не Бра­ма Ве­ли­ко­го Сер­ця Укра­ї­ни!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.