Шанс на но­ве жи­т­тя

Укра­їн­ський хі­рург без­ко­штов­но до­по­ма­гає бій­цям АТО і за­кли­кає лі­ка­рів­ко­лег ство­ри­ти єди­не ме­ди­чне то­ва­ри­ство до­по­мо­ги тим, хто її по­тре­бує

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія БІЛОУСОВА, «День»

Ми про­дов­жу­є­мо пи­са­ти про пред­став­ни­ків бі­зне­су і сфе­ри по­слуг, які без­ко­штов­но до­по­ма­га­ють бій­цям АТО та їхнім ро­ди­нам (по­пе­ре­дні істо­рії чи­тай­те в ма­те­рі­а­лі Ін­ни Лиховид «Бла­го­дій­на... сфер по­слуг» у «Дні» № 80 за 13 трав­ня цьо­го ро­ку). Сьо­го­дні «День» роз­по­вість про пла­сти­чну хі­рур­гію, яка по­вер­тає бій­цям не тіль­ки есте­ти­ку облич­чя й ті­ла, але й їхню фун­кціо­наль­ність. Дми­тро Слос­сер — один з най­кра­щих пла­сти­чних хі­рур­гів кра­ї­ни. У ньо­го за пле­чи­ма — 18 ро­ків хі­рур­гі­чної пра­кти­ки (з яких 8 — за кор­до­ном) і ти­ся­чі успі­шно про­ве­де­них опе­ра­цій.

«ЦЕ НАШ ОБОВ’ЯЗОК»

Пі­сля акти­ві­за­ції вій­сько­вих дій у ве­ре­сні 2014 ро­ку Дми­тро за­про­по­ну­вав свої по­слу­ги як во­лон­тер-хі­рург Ки­їв­сько­му вій­сько­во­му шпи­та­лю. Але там йо­му від­мо­ви­ли. «Там пра­цю­ють свої лі­ка­рі. Во­ни пра­цю­ють ба­га­то, важ­ко і не го­то­ві від­да­ва­ти па­ці­єн­тів, з яки­ми, вва­жа­ють, мо­жуть впо­ра­ти­ся. Я ду­маю, що це не зов­сім пра­виль­но. На­пев­но, бу­ли мо­мен­ти, пов’яза­ні з тим, що їхні па­ці­єн­ти бу­ли за­ра­хо­ва­ні до Зброй­них сил Укра­ї­ни і фор­маль­но на­ле­жа­ли до вій­сько­во­слу­жбов­ців», — го­во­рить він про при­чи­ни від­мо­ви.

За­раз Дми­тро на­дає про­фе­сій­ну до­по­мо­гу тяж­ко­по­ра­не­ним бій­цям АТО на ба­зі клі­ні­ки «Обе­ріг», де він пра­цює. «Ми го­то­ві ро­би­ти свій вне­сок і до­по­ма­га­ти та­ким па­ці­єн­там. Це наш обов’язок. Я б хо­тів звер­ну­ти­ся че­рез га­зе­ту «День» на­сам­пе­ред до вій­сько­ви­ків, що по­стра­жда­ли в хо­ді АТО й по­тре­бу­ють сер­йо­зної ме­ди­чної до­по­мо­ги, пов’яза­ної з ре­кон­стру­кці­єю зов­ні­шно­сті. Оскіль­ки «Обе­ріг» — клі­ні­ка екс­пер­тної до­по­мо­ги, то ми го­то­ві від­би­ра­ти найскладніші ви­пад­ки з рід­кі­сни­ми ва­рі­ан­та­ми травм, де по­трі­бна сер­йо­зна ре­кон­стру­кція, і на ре­гу­ляр­ній осно­ві без­ко­штов­но лі­ку­ва­ти та­ких па­ці­єн­тів. На­при­клад, раз на мі­сяць про­во­ди­ти якусь скла­дну опе­ра­цію», — по­яснив він. Кон­кре­тний принцип від­бо­ру та­ких па­ці­єн­тів за­раз за­твер­джу­є­ться з ке­рів­ни­цтвом клі­ні­ки.

Дми­тро Во­ло­ди­ми­ро­вич роз­по­вів, що за­раз до Цен­тру пла­сти­чної хі­рур­гії, який він очо­лює, вже над­хо­дять звер­не­н­ня і ві- ді­бра­но пер­шо­го па­ці­єн­та. «Ми прийня­ли на лі­ку­ва­н­ня бій­ця, в яко­го в ре­зуль­та­ті трав­ми, отри­ма­ної в бою, пра­кти­чно не­має 1/4 ча­сти­ни че­рев­ної стін­ки. Це трав­ма бу­ла не су­мі­сна із жи­т­тям: у ньо­го не­має ча­сти­ни ки­ше­чни­ка, роз­дро­бле­но та­зо­сте­гно­ву кіс­тку, по­шко­дже­но но­гу. Па­ці­єнт пе­ре­ніс вже близь­ко 20 опе­ра­цій, і за­раз пе­ред на­ми сто­їть зав­да­н­ня ре­кон­стру­ю­ва­ти йо­го стін­ку жи­во­та, щоб від­нов­ле­н­ня бу­ло не ли­ше есте­ти­чним, але й фун­кціо­наль­ним, — по­яснив пла­сти­чний хі­рург.

ВИ­ПА­ДОК ЮРІЯ ГЛАДЧЕНКА

Йде­мо до пе­рев’язу­валь­ної, де за­раз пе­ре­бу­ває той са­мий бо­єць. Йо­го звуть Юрій Глад­чен­ко. Він ро­дом із Лу­ган­ська і рік про­слу­жив кон­тра­ктни­ком у Дер­жав­ній при­кор­дон­ній слу­жбі Укра­ї­ни. Роз­по­від­ає, як отри­мав по­ра­не­н­ня: «2 черв­ня 2014 ро­ку в Лу­ган­ську близь­ко 200 се­па­ра­ти­стів ото­чи­ли на­шу вій­сько­ву бри­га­ду з 150 осіб, по­чав­ся об­стріл. З одно­го бо­ку — ви­со­тний бу­ди­нок, з ін­шо­го — го­ра, з тра­си — те­жво­гонь. Ось так і три­ма­ли­ся. На шо­стій го­ди­ні бою ме­не бу­ло по­ра­не­но з про­ти­тан­ко­во­го гр­ана­то­ме­та ку­му­ля­тив­ним сна­ря­дом. Пла­зма від та­ко­го сна­ря­да про­па­лює тан­ки й сті­ни. Стру­мінь пла­зми по­тра­пив у пра­ву ча­сти­ну жи­во­та, про­па­лив ча­сти­ну ки­ше­чни­ка (лі­кар по­ка­зує фо­то ді­ри — роз­мі­ром з ку­лак), роз­дро­бив та­зо­сте­гно­ву кіс­тку і ви­йшов на­скрізь. Го­ди­ну при­том­ний че­кав на швид­ку до­по­мо­гу». 12 днів лі­ка­рі Лу­ган­ської обла­сної лі­кар­ні бо­ро­ли­ся за жи­т­тя Юрія, по­тім — лі­ка­рі Ки­їв­сько­го шпи­та­лю. Те, що він ви­жив, — ди­во, а що пе­ре­жив — зга­ду­ва­ти не хо­че. Тіль­ки якщо коротко. За­галь­на кіль­кість опе­ра­цій — близь­ко 20, роз­по­від­ає 22рі­чний Юрій. Він ви­знає, укра­їн­ські лі­ка­рі зро­би­ли все, що мо­гли. Але ра­на кро­во­то­чи­ла що­дня. Вря­ту­ва­ти хло­пця мо­гли ли­ше за кор­до­ном. Ор­га­ні­зу­ва­ти йо­му лі­ку­ва­н­ня за кор­до­ном до­по­мо­гла на­ро­дний де­пу­тат Ма­рія Ма­ті­ос. Про­те єв­ро­пей­ські клі­ні­ки всі від­мов­ля­ли­ся че­рез скла­дність ви­пад­ку. Одна ізра­їль­ська клі­ні­ка по­го­ди­ла­ся прийня­ти укра­їн­ця. Там йо­му вря­ту­ва­ли жи­т­тя, але де­фект жи­во­та змо­гли за­кри­ти ли­ше шкі­рою. Це не до­по­мо­гло від­но­ви­ти пов­ні­стю йо­го фун­кціо­наль­ність.

До­ро­би­ти те, що не всти­гли ізра­їль­ські лі­ка­рі, взяв­ся Дми­тро Слос­сер. Сам пла­сти­чний хі­рург ви­знає: зав­да­н­ня не з лег­ких. «Ві­зьме­мо йо­го вла­сні м’язи, тка­ни­ни й бу­де­мо фа­кти­чно за­но­во «лі­пи­ти» ча­сти­ну жи­во­та», — по­яснює він те, що бу­дуть ро­би­ти. Ви­па­док з Юрі­єм Глад­чен­ком, від­зна­чає лі­кар, не ви­мі­рю­є­ться гро­ши­ма. По­ді­бні пла­сти­чні опе­ра­ції займають ба­га­то ча­су (5-7 го­дин), то­ді як, на­при­клад, збіль­ше­н­ня гру­дей — 45 хви­лин. Скла­дність по­ля­гає в то­му, що, мож- ли­во, де­фект та­ко­го роз­мі­ру бу­де важ­ко вши­ти й мо­же зна­до­би­ти­ся ви­ко­ри­ста­н­ня спе­ці­аль­ної син­те­ти­чної сі­тки, яка ви­ко­ну­ва­ти­ме роль вну­трі­шньої стін­ки жи­во­та. Її по­трі­бно бу­де за­кри­ти звер­ху м’язо­вим кла­птем.

Оці­ни­ти від­со­ток успі­шно­сті та­ких опе­ра­цій, за сло­ва­ми Дми­тра Слос­се­ра, не­мо­жли­во. Адже це не ру­ка або но­га. Але при пра­виль­но­му пла­ну­ван­ні й про­ве­ден­ні опе­ра­ції мо­жна за­без­пе­чи­ти до­сить хо­ро­ший ре­зуль­тат. Са­ме опе­ра­ції та­ко­го ро­ду роз­ві­ю­ють міф, до­дає Слос­сер, що пла­сти­чна хі­рур­гія — це ви­ня­тко­во есте­ти­ка. «Ба­га­то хто про­сто не ба­чить, що зна­чна ча­сти­на на­шої ро­бо­ти — якраз ре­кон­стру­ктив­на пла­сти­ка», — го­во­рить він.

У ХІ­РУР­ГІВ-ПЛАСТИКІВ ДО­ДА­ЛО­СЯ РО­БО­ТИ

За­га­лом, від­зна­чає Слос­сер, за­раз у хі­рур­гів-пластиків до­да­ло­ся ро­бо­ти. Він по­яснив, що всіх уча­сни­ків АТО тре­ба роз­ді­ли­ти на дві ка­те­го­рії. Пер­ша — лю­ди, які отри­му­ють тер­мі­но­ву до­по­мо­гу ще в бо­ях від лі­ка­рів. Дру­га — ко­ли звер­та­ю­ться по до­по­мо­гу ли­ше че­рез пів­ро­ку або рік пі­сля по­ра­не­н­ня, і за­зви­чай во­на сто­су­є­ться лі­ку­ва­н­ня опі­ків, руб­ців, де­фе­ктів шкі­ри. Дру­гою гру­пою і за­йма­ю­ться пла­сти­чні хі­рур­ги. Опі­ка­ми й по­ді­бни­ми де­фе­кта­ми шкі­ри за­йма­ю­ться лі­ка­рі-ком­бу­сті­о­ло­ги, ко­трі та­кож­пред­став­ля­ють пла­сти­чну хі­рур­гію. Але зу­стрі­ча­є­ться й ба­га­то ін­ших де­фе­ктів, пов’яза­них із пла­сти­кою облич­чя. «Ча­сто йде­ться про фун­кціо­наль­не від­нов­ле­н­ня, а не тіль­ки есте­ти­чне. Щоб цьо­го до­сяг­ти, до­во­ди­ти­ся пра­цю­ва­ти спіль­но з ли­цьо­ви­ми хі­рур­га­ми й ін­ши­ми фа­хів­ця­ми», — по­яснює він.

По­тік па­ці­єн­тів до пла­сти­чних хі­рур­гів, за сло­ва­ми Дми­тра Слос­се­ра, ви­кли­ка­ний дво­ма при­чи­на­ми. Пер­ша — ко­ре­гу­ва­ти руб­ці, шра­ми й ін­ші сер­йо­зні шкір­ні де­фе­кти мо­жна не ра­ні­ше ніж че­рез рік. Дру­га — до­ки лю­ди­на зна­хо­ди­ться на військовій слу­жбі, то лі­ку­ва­ти йо­го зо­бов’яза­ні вій­сько­ві шпи­та­лі, і ли­ше пі­сля ви­хо­ду на «гро­ма­дян­ку» він мо­же звер­та­ти­ся по до­по­мо­гу до ін­ших ме­д­уста­нов.

«По­ки слу­жиш, то не мо­жеш звер­та­ти­ся до при­ва­тних клі­нік, ли­ше пі­сля де­мо­бі­лі­за­ції. Згі­дно із за­ко­ном, в ра­зі по­ра­не­н­ня має лі­ку­ва­ти цен­траль­ний шпи­таль. Ме­не за їхні­ми мір­ка­ми до­лі­ку­ва­ли: ки­ше­чник від­нов­ле­но, в прин­ци­пі, я хо­джу. За­раз ме­ні да­ють дру­гу гру­пу на два ро­ки, а по­тім про­хо­ди­ти зно­ву ко­мі­сії», — роз­по­від­ає Юрій Глад­чен­ко. Він ви­знає, що вій­сько­ві лі­ка­рі зро­би­ли все, щоб йо­го вря­ту­ва­ти, по­ста­ви­ти на но­ги. Але во­дно­час він ви- знає і не­до­ско­на­лість ді­ю­чої ме­ди­чної си­сте­ми. Пи­та­н­ня про дру­гу гру­пу у ко­ли­шньо­го при­кор­дон­ни­ка Юрія ви­кли­кає лег­кий по­див. «Це не спра­ве­дли­во. Да­ва­ли б вже до­ві­чно. Во­ни, на­пев­но, ду­ма­ють, що за два ро­ки у ме­не ви­ро­сте дов­гий ки­ше­чник, но­га від­но­ви­ти­ся пов­ні­стю або ви­ро­сте та­зо­сте­гно­ва кіс­тка», — з іро­ні­єю го­во­рить він.

«РА­ЗОМ ДО­ПО­МОГ­ТИ ТИМ, ХТО ЦЬО­ГО ПО­ТРЕ­БУЄ, ЗНА­ЧНО ПРО­СТІ­ШЕ»

За сло­ва­ми Дми­тра Слос­се­ра, ба­га­то йо­го ко­лег з Оде­си, Дні­про­пе­тров­ська, Хар­ко­ва до­по­ма­га­ють по­ра­не­ним із зо­ни АТО. Але щоб гло­баль­ні­ше ви­рі­ши­ти це зав­да­н­ня, на дум­ку пла­сти­чно­го хі­рур­га, тре­ба ви­рі­ши­ти де­кіль­ка про­блем.

Пер­ша — ство­ри­ти єди­ний ре­єстр па­ці­єн­тів, ку­ди ко­жен по­тер­пі­лий має вне­сти опис сво­їх ка­ліцтв, по­да­ти фо­то­гра­фії, за­пов­ни­ти ан­ке­ту, а во­лон­те­ри або жлі­ка­рі, що хо­чуть до­по­мог­ти, мо­жуть обра­ти со­бі па­ці­єн­та. «До­ступ до цьо­го ре­сур­су по­вин­ні ма­ти як лі­ка­рі, так і ре­да­кто­ри ЗМІ, щоб за мо­жли­во­сті че­рез свої ка­на­ли до­по­ма­га­ти та­ким лю­дям», — го­во­рить він. Про­то­тип та­ко­го ре­сур­су ство­ре­но для про­гра­ми «По­вер­ніть ме­ні кра­су».

Дру­ге — ство­ри­ти єди­не ме­ди­чне то­ва­ри­ство до­по­мо­ги лю­дям, що її по­тре­бу­ють. «Я іні­ці­ю­ва­ти­му йо­го ство­ре­н­ня. Йо­го сенс у то­му, щоб будь-який лі­кар за ба­жа­н­ня міг до­по­мог­ти то­му, хто має в цьо­му по­тре­бу (не­за­ле­жно, вій­сько­вий це чи ні), на­дав­ши без­ко­штов­ну мед­до­по­мо­гу. Це наш со­ці­аль­ний обов’язок. Я звер­та­ю­ся до лі­ка­рів: якщо у вас є ба­жа­н­ня взя­ти участь у ство­рен­ні та­кої бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції — звер­тай­те­ся, ра­зом до­по­мог­ти тим, хто цьо­го по­тре­бує, зна­чно про­сті­ше», — го­во­рить він.

Тре­тє — змі­ни­ти стру­кту­ру су­ча­сної ме­ди­ци­ни. На­при­клад, го­во­рить Слос­сер, мо­жна за­по­зи­чи­ти до­свід Ізра­ї­лю. У 90-ті ро­ки він про­хо­див ре­зи­ден­ту­ру в Єру­са­ли­мі, де бу­ло ба­га­то по­ра­не­них (ци­віль­них і вій­сько­вих) пі­сля ви­бу­хів ав­то­бу­сів, вла­што­ва­них те­ро­ри­ста­ми. «Там не­має рі­зни­ці вій­сько­вий або ци­віль­ний шпи­таль. Що­біль­ше, де­пу­та­ти там та­ко­жо бслу­го­ву­ю­ться у спіль­них лі­кар­нях, а не в за­кри­тій уста­но­ві», — по­яснив він.

До­ки вер­став­ся но­мер Дми­тро Слос­сер по­ві­до­мив, що опе­ра­ція Юрія Гладченка про­йшла успі­шно і па­ці­єн оду­жує.

ДМИ­ТРО СЛОС­СЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.