Як від­чу­ти куль­тур­ний код Ки­є­ва?

У сто­ли­ці від­був­ся пер­ший арт-ха­ка­тон, що об’єд­нав мі­ські іні­ці­а­ти­ви нав­ко­ло но­во­го ти­пу ми­сле­н­ня

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ан­на СВЕНТАХ, фо­то Артема СЛІПАЧУКА, «День»

У сто­ли­ці від­був­ся пер­ший арт-ха­ка­тон, що об’єд­нав мі­ські іні­ці­а­ти­ви нав­ко­ло но­во­го ти­пу ми­сле­н­ня

«В ам по­трі­бне мі­сто, для то­го, щоб ста­ти гро­ма­дя­на­ми», — са­ме з цьо­го ви­сло­ву по­чав­ся київський ар­тха­ка­тон під на­звою «Куль­тур­ний код мі­ста». Тер­мін «ха­ка­тон» при­йшов зі сфе­ри про­грам­но­го за­без­пе­че­н­ня і озна­чає за­хід, де IT-спе­ці­а­лі­сти пра­цю­ють над ви­рі­ше­н­ням пев­них пи­тань і роз­роб­кою но­вих про­е­ктів. На­то­мість арт-ха­ка­тон пе­ре­брав на се­бе со­ці­аль­но-куль­тур­ну фун­кцію, ко­ли в ре­зуль­та­ті ана­лі­зу дій і мо­жли­во­стей усіх грав­ців мі­ста — із гро­мад­ської, під­при­єм­ни­цької, ми­сте­цької і управ­лін­ської сфер по­стає мо­дель кре­а­тив­но­го мі­ста. Ін­ши­ми сло­ва­ми, ко­ли мі­сто стає не про­сто вті­ле­н­ням ма­ке­ту ву­лиць і бу­дин­ків, а ро­зум­ним і ком­фор­тним про­сто­ром як для йо­го ме­шкан­ців, так і для ту­ри­стів. Із ці­єю ме­тою на ми­ну­лих ви­хі­дних зі­бра­ли­ся про­фе­сіо­на­ли і но­ва­чки зі сфер ар­хі­те­кту­ри, ін­же­не­рії, ми­сте­цтва, ме­діа, со­ці­аль­них іні­ці­а­тив у куль­тур­но­му цен­трі «Ізо­ля­ція», де і від­був­ся «Куль­тур­ний код мі­ста».

МІ­СТО-МА­ГНІТ ДЛЯ СУ­ЧА­СНИХ ТА­ЛАН­ТІВ

«Якщо ми го­во­ри­мо про креативне і ро­зум­не мі­сто, то тут ду­же ті­сно пе­ре­пле­те­ні ін­те­ле­кту­а­ло­міс­ткі ін­ду­стрії: кре­а­тив­ні, зе­ле­ної енер­ге­ти­ки, со­ці­аль­них ін­но­ва­цій та бі­знес- ана­лі­ти­ки. Та­ке мі­сто стає ма­гні­том для сьо­го­дні­шніх та­лан­тів. І та­кі та­лан­ти сут­тє­во впли­ва­ють на се­ре­до­ви­ще, в яко­му во­ни пра­цю­ють і жи­вуть», — ка­же у сво­є­му всту­пно­му сло­ві Іри­на Со­ло­вей, пре­зи­дент гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції Garage Gang, спів­за­снов­ни­ця пла­тфор­ми со­ці­аль­них ін­но­ва­цій «Ве­ли­ка Ідея».

Вся про­гра­ма арт- ха­ка­то­ну ба­зу­ва­ла­ся на чо­ти­рьох орі­єн­ти­рах-ви­кли­ках: «Ми­сте­цтво і Те­хно­ло­гії » , « Істо­рія та Ін­но­ва­ції » , « Куль­ту­ра і Да­ні » та « Гра і мі­сто » . Ко­ор­ди­на­тор­ка про­гра­ми «Код Мі­ста» Ві­та Ба­зан так по­яснює під­бір са­ме цих на­прям­ків: «Ми ви­бра­ли ці ви­кли­ки, оскіль­ки на їхньо­му пе­ре­ти­ні з’яв­ля­є­ться уяв­ле­н­ня про ідеї, дов­ко­ла яких мо­же ви­ни­ка­ти між­ди­сци­плі­нар­на та між­се­кто­раль­на вза­є­мо­дія в мі­сті». Тож пер­шо­го, ле­кцій­но­го, дня уча­сни­ки на­ма­га­ли­ся від­шу­ка­ти і сфор­му­лю­ва­ти «куль­тур­ний код мі­ста», а дру­го­го, пра­кти­чно­го, — за­йма­ли­ся роз­роб­кою та пі­тчин­гом (бу­кваль­но « ви­став­ля­ти на про­даж » — пре­зен­та­ція про­е­ктів з ме­тою зна­хо­дже­н­ня ін­ве­сто­рів) куль­тур­них стра­те­гій та про­е­ктів.

Усі чо­ти­ри ле­кцій­ні бло­ки так чи іна­кше пе­ре­гу­ку­ва­ли­ся між со­бою. У пер­шо­му про «Ми­сте­цтво і Те­хно­ло­гії» ле­кто­ри ме­діа-ху­до­жник Ге­ор­гій По­то­паль­ський та ар­хі­те­ктор Фе­дір Бой­цов го­во­ри­ли біль­ше про при­кла­дні сто­ро­ни пи­та­н­ня — на­при­клад, мо­ло­дий тво­рець пі­ксе­лі­зо­ва­ної ре­аль­но­сті Фе­дір Бой­цов пред­ста- вив свою вла­сну роз­роб­ку збе­ре­же­н­ня куль­тур­ної спад­щи­ни Оде­си, що­прав­да, ли­ше у вір­ту­а­лі, спосо­бом 3D-ска­ну­ва­н­ня. Сьо­го­дні пи­та­н­ня збе­ре­же­н­ня міст уже не є су­то у пло­щи­ні обо­ро­но­зда­тно­сті ( хо­ча си­ту­а­ція на схо­ді Укра­ї­ни, на жаль, по­хи­тну­ла цю тен­ден­цію), але якщо ми го­во­ри­мо про мир­ні мі­ста, то ча­сто їхнє роз­кла­да­н­ня по­чи­на­є­ться зсе­ре­ди­ни. Одна із про­блем — ре­клам­не за­смі­че­н­ня і без­дум­не зни­ще­н­ня ланд­ша­фту мі­ста не­о­ко­вир­ни­ми за­бу­до­ва­ми. Ар­хі­те­ктор Фе­дір Бой­цов по­го­джу­є­ться — у май­бу­тньо­му ре­кла­ма має пра­во на існу­ва­н­ня хі­ба що у цьо­му са­мо­му вір­ту­аль­но­му про­сто­рі, але ре­аль­ність від неї має бу­ти очи­ще­но. До ре­чі, ві­до­мий укра­їн­ський лі­те­ра­тор Та­рас Про­ха­сько в одно­му зі сво­їх есе пов’ язує за­смі­че­н­ня фі­зи­чне із мен­таль­ним за­смі­че­н­ням у го­ло­вах лю­дей, ми­слен­нє­вим ха­о­сом.

«КУЛЬ­ТУ­РА УЧА­СТІ»

А що ж мо­же по­бо­ро­ти цей ха­ос у дум­ках? На­при­клад, осми­сле­н­ня істо­рії, су­ча­сни­ми май­дан­чи­ка­ми якої мо­жуть ста­ти му­зеї. « Му­зей — це са­ме та те­ри­то­рія, яка мо­же про­во­ку­ва­ти як ці­ка­ві ідеї, так і пев­ні істо­ри­чні до­сві­ди, які ми мо­же­мо ім­пле­мен­ту­ва­ти у сьо­го­дні­шнє жи­т­тя. Му­зеї хо­чуть ста­ти більш до­сту­пни­ми і ви­ди­ми­ми для нас усіх, але му­зей, з дру­го­го бо­ку, та­кож очі­кує на фі­дбек від спіль­но­ти. Тіль­ки в та­ко­му ді­а­ло­зі на рів­них мо­жуть ство­рю- ва­ти­ся ці­ка­ві ре­чі » , — вва­жає Юлія Ва­га­но­ва, за­сту­пник ди­ре­кто­ра На­ціо­наль­но­го ху­до­жньо­го му­зею Укра­ї­ни.

Одна із ле­кто­рів пла­тфор­ми « Істо­рія та Ін­но­ва­ція » — ар­тме­не­джер, спів­ро­бі­тник Укра­їн­сько­го цен­тру роз­ви­тку му­зей­ної спра­ви Со­фія Ряб­чук та­кож на­го­ло­шує на по­нят­ті «куль­ту­ра уча­сті» в кон­текс­ті від­ві­ду­ва­н­ня му­зе­їв, ко­ли ві­дві­ду­вач про­хо­дить шлях від спо­жи­ва­ча ін­фор­ма­ції до уча­сни­ка. Аме­ри­кан­ська до­слі­дни­ця та му­зе­є­зна­вець Ні­на Сай­мон так ха­ра­кте­ри­зу­ва­ла ін­сти­ту­цію в ду­сі куль­ту­ри уча­сті: «Це мі­сце, де від­ві­ду­ва­чі мо­жуть тво­ри­ти, обмі­ню­ва­ти­ся да­ни­ми та спіл­ку­ва­ти­ся на те­ми, пов’яза­ні з пев­ним кон­тен­том», який фор­мує сам му­зей. Сьо­го­дні нам як ні­ко­ли по­трі­бен му­зей як те­ри­то­рія обго­во­ре­н­ня, осми­сле­н­ня бо­лю­чих то­чок су­спіль­ства, ви­рі­ше­н­ня про­блем (ло­каль­них і гло­баль­ний) та окре­сле­н­ня шля­хів роз­ви­тку. Істо­ри­чна спад­щи­на не по­вин­на ле­жа­ти « мер­твим ван­та­жем » , а мі­сто, яке хо­че успі­шно се­бе ре­а­лі­зу­ва­ти, не мо­же ві­ді­рва­ти­ся від сво­їх ко­ре­нів. То­му за­раз пи­та­н­ня «куль­ту­ри уча­сті» як ні­ко­ли актуальне для укра­їн­сько­го су­спіль­ства, і не тіль­ки на рів­ні му­зе­їв, а й на рів­ні гло­баль­них про­це­сів мі­сто­бу­ду­ва­н­ня у най­рі­зно­ма­ні­тні­ших сфе­рах.

ПРО «ДИ­ЗАЙН МИ­СЛЕ­Н­НЯ»

А для то­го, щоб не по­ми­ли­ти­ся у роз­ра­хун­ках при мі­сто­бу­ду­ван­ні нам по­трі­бні да­ні про ньо­го. Про це у сво­їй ле­кції го­во­рив Ми­ко­ла Ски­ба, ди­ре­ктор Аген­ції куль­тур­них стра­те­гій, спів­за­снов­ник пла­тфор­ми стра­те­гі­чних іні­ці­а­тив «Куль­ту­ра-2025». «Чи зна­є­те ви, на яко­му ета­пі роз­роб­ки про­е­кту ці­на по­мил­ки — най­ви­ща?», — за­пи­тав пан Ски­ба уча­сни­ків арт-ха­ка­то­ну. Хтось від­по­вів, що, на­пев­но, на ста­дії за­вер­ше­н­ня. На­справ­ді ж нав­па­ки, на по­ча­тко­вій ста­дії, ко­ли про­ект ли­ше по­чи­на­ють роз­ро­бля­ти. За сло­ва­ми ле­кто­ра, цьо­го до­по­ма­гає уни­кну­ти design thinking — «ди­зайн ми­сле­н­ня » . Уже са­ма на­зва по­ня­т­тя — про­мо­ви­ста. До ре­чі, ми­сле­н­ня сто­су­ва­ла­ся в чо­мусь і ле­кція Іри­ни Со­ло­вей, яка за­зна­чи­ла, що в су­ча­сної лю­ди­ни все біль­ше ско­ро­чу­є­ться «час ду­ма­н­ня » , і що ми ма­є­мо ре­зер­ву­ва­ти йо­го для се­бе. « Якщо ми хо­че­мо при­ду­ма­ти про­ект для мі­ста — тре­ба ми­сли­ти в рам­ках кра­ї­ни, якщо для кра­ї­ни — в рам­ках ці­ло­го сві­ту » , — ка­же ор­га­ні­за­тор­ка арт-ха­ка­то­ну.

— Ми по­до­ла­ли си­ту­а­цію «по­га­них гро­ма­дян » , ко­ли во­ни не роз­ви­ва­ли­ся, а ли­ше під­три­му­ва­ли­ся більш- менш си­сте­мою, яка уже не від­по­від­ає ви­кли­кам ча­су, — ко­мен­тує « Дню » Іри­на Со­ло­вей. — На­то­мість ми отри­ма­ли умов­них « по­га­них ме­рів » , які все пе­ре­кла­да­ють на во­лон­тер­ський рух. За­раз пе­ред на­ми зав­да­н­ня — при­ве­сти це до си­стем­но­сті но­во­го зраз­ка. З’яви­ли­ся но­ві грав­ці і впливові гру­пи — те­пер, крім бі­зне­су і вла­ди, це ще й гро­ма­дя­ни. Тож мі­сто, щоб роз­ви­ва­ти­ся си­стем­но, має уни­кну­ти си­ту­а­ції, ко­ли сти­хій­но роз­ви­ва­ю­ться ли­ше низові гру­пи, або ко­ли гра­мо­тний управ­лі­нець не зва­жає на осе­ред­ки са­мо­ор­га­ні­за­ції. На най­ближ­чі п’ ять- де­сять ро­ків вар­то го­во­ри­ти про опти­маль­ну стра­те­гію, яка ле­жить на пе­ре­ти­ні ін­те­ре­сів гро­мад­сько­сті, під­при­єм­ців і управ­лін­ців. Зна­хо­ди­ти то­чки ба­лан­су не так про­сто — по­трі­бно по­стій­но пе­ре­бу­ва­ти у фа­зі діа­ло­гу. Якщо ж го­во­ри­ти про куль­тур­ний код Ки­є­ва, то він вті­лю­є­ться у кон­це­пції «Му­дре мі­сто». Від­штов­ху­ю­чись від ідеї кон­цен­тра­ції му­дро­сті і пе­ре­но­ся­чи це на сьо­го­дні­шню си­ту­а­цію, мо­жна го­во­ри­ти про Ки­їв, що став «пла­виль­ним це­хом» для но­во­го куль­тур­но­го ко­ду кра­ї­ни за­га­лом.

... За під­сум­ка­ми ро­бо­ти в ко­ман­дах та пі­тчин­гу ідей мен­то­ри арт-ха­ка­то­ну ви­зна­чи­ли трьох пе­ре­мож­ців із най­кра­щи­ми мі­ськи­ми іні­ці­а­ти­ва­ми. Пер­ше мі­сце, а від­по­від­но і фі­нан­су­ва­н­ня у роз­мі­рі 1300 до­ла­рів на вті­ле­н­ня ідеї, отри­мав про­ект « Ві­ЛЬна­ХАта » , який за­про­по­ну­вав за­пов­не­н­ня кон­тен­том так зва­них пу­блі­чних про­сто­рів че­рез та­кі про­сто­ро­ві стру­кту­ри як парк, площа і ву­ли­ця. Дру­ге мі­сце здо­бу­ла іні­ці­а­ти­ва #cityfacesmap ($ 500), а тре­тє — #urbanavt ($200). Але основ­на цін­ність « Куль­тур­но­го ко­ду мі­ста » бу­ла не у мо­жли­во­сті ви­гра­ти фі­нан­су­ва­н­ня, а у фор­му­ван­ні лю­дей із но­вим ти­пом ми­сле­н­ня і «куль­ту­рою уча­сті» у жит­ті вла­сно­го мі­ста.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

УЧА­СНИ­КИ АРТ-ХА­КА­ТО­НУ ДІ­ЛИ­ЛИ­СЯ ІДЕ­Я­МИ, ЯК ПЕ­РЕ­ТВО­РИ­ТИ МІ­СТО НА МА­ГНІТ ДЛЯ СУ­ЧА­СНИХ ТА­ЛАН­ТІВ З УСІХ СФЕР — МИ­СТЕ­ЦТВА, НА­У­КИ, ТЕ­ХНО­ЛО­ГІЙ, КУЛЬ­ТУ­РИ, ІСТО­РІЇ, АР­ХІ­ТЕ­КТУ­РИ І ДИ­ЗАЙ­НУ...

«ПІКСЕЛЬОВАНА РЕ­АЛЬ­НІСТЬ». ВІ­ДВІ­ДУ­ВАЧ ЗА­ХО­ДУ «ВИ­ПРО­БО­ВУЄ» НА СО­БІ РОЗ­РОБ­КУ ФЕ­ДО­РА БОЙЦОВА ІЗ ВІР­ТУ­АЛЬ­НО­ГО ЗБЕ­РЕ­ЖЕ­Н­НЯ КУЛЬ­ТУР­НОЇ СПАД­ЩИ­НИ ОДЕ­СИ СПОСО­БОМ 3D-СКА­НУ­ВА­Н­НЯ МІ­СТА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.