Не­без­пе­чний ту­пик

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КА­ПСА­МУН, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Якщо із са­мо­го по­ча­тку бу­ло зро­зумі­ло, що Мін­ські до­мов­ле­но­сті при­ре­че­ні на не­ви­ко­на­н­ня, то­ді який ви­хід?

Остан­ні пе­ре­го­во­ри в Па­ри­жі і Мін­ську що­до ви­рі­ше­н­ня си­ту­а­ції в Дон­ба­сі яв­но де­мон­стру­ють від­су­тність про­гре­су в цьо­му пи­тан­ні. За­яви уча­сни­ків, вклю­ча­ю­чи Кремль, не змі­ню­ю­ться — «стур­бо­ва­ні си­ту­а­ці­єю на схо­ді Укра­ї­ни» і «тре­ба ви­ко­ну­ва­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті». «День» із са­мо­го по­ча­тку на­зи­вав про­цес, який був за­по­ча­тко­ва­ний і про­дов­жу­вав­ся в сто­ли­ці Бі­ло­ру­сі, — «ди­пло­ма­ти­чним ко­тлом». Цей апрі­о­рі про­гра­шний фор­мат для на­шої кра­ї­ни, на який по­го­див­ся Ки­їв, від­мо­вив­шись від «же­нев­сько­го фор­ма­ту», фа­кти­чно став ча­сти­ною спе­цо­пе­ра­ції Крем­ля про­ти Укра­ї­ни. І він три­ває. У во­єн­но­му пла­ні на сьо­го­дні­шній день Ро­сія пов­ні­стю кон­тро­лює Крим і ча­сти­ну Дон­ба­су. В ди­пло­ма­ти­чно­му на­прям­ку на­шу кра­ї­ну фа­кти­чно зму­шу­ють ви­ко­ну­ва­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті без ана­ло­гі­чних дій з бо­ку Крем­ля. Але тут є ве­ли­ка не­без­пе­ка шля­хом змін до укра­їн­ської Кон­сти­ту­ції по­тра­пи­ти в подаль­шу за­ле­жність від агре­со­ра.

Про­ана­лі­зу­є­мо остан­ні за­яви пред­став­ни­ків За­хо­ду. Си­гна­ли Мо­скви, їх ме­та і ци­ні­чність дав­но зро­зумі­лі. Ось, на­при­клад, оста­н­ня за­ява-шан­таж пос­т­пре­да РФ при ОБСЄ Ан­дрія Ке­лі­на. «По­ра зро­зу­мі­ти, що якщо про­дов­жу­ва­ти в то­му ж клю­чі, то зі­ткне­н­ня на Дон­ба­сі мо­жуть отри­ма­ти но­вий мас­штаб, який да­ле­ко ви­хо­дить за ме­жі цьо­го ре­гіо­ну. У цьо­му не за­ці­кав­ле­ні ні Ро­сія, ні ін­ші су­сі­ди Укра­ї­ни, ні, на­пев­но, кра­ї­ни Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. Про­грес у ре­а­лі­за­ції мін­ських до­мов­ле­но­стей по­ки не­до­ста­тній. До кін­ця 2015 ро­ку за­ли­ша­є­ться шість мі­ся­ців. Спли­ває час, від­ве­де­ний на за­вер­ше­н­ня кон­сти­ту­цій­ної ре­фор­ми, погодження по­стій­но­го осо­бли­во­го ста­ту­су окре­мих ре­гіо­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей», — за­зна­чив Ке­лін.

От­же чи ро­зу­мі­ють всю не­без­пе­ку в Єв­ро­пі і сві­ті? Су­дя­чи з остан- ньо­го ви­сту­пу ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря ООН Пан Гі Му­на на се­сії ПАРЄ, — ні. «Це не має жо­дно­го зв’яз­ку з по­лі­тко­ре­ктні­стю і ди­пло­ма­ті­єю, — на­пи­са­ла у се­бе в «Фейс­бу­ці» упов­но­ва­же­ний Пре­зи­ден­та з пи­тань мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції в До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях Іри­на Ге­ра­щен­ко. — Це про­сто без­зу­бий і не­акту­аль­ний ви­ступ, щоб всім спо­до­ба­ти­ся (ду­же хо­че пе­ре­о­бра­ти­ся) —і в ре­зуль­та­ті всіх роз­ча­ру­вав. Жо­дно­го сло­ва! про ане­ксію Кри­му, жо­дно­го сло­ва про агре­сію РФ про­ти Укра­ї­ни. Про­сто про кон­флікт на схо­ді і пра­ва лю­ди­ни. І біль­ше ніж 6000 вби­тих . З чи­єї зброї, па­не Гі Мун? І якось так див­но спів­па­ло, що са­ме пе­ред тим, як укра­їн­ська де­ле­га­ція ма­ла по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня, обго­во­ре­н­ня при­пи­ни­ло­ся. Я пла­ну­ва­ла від іме­ні на­шої де­ле­га­ції за­пи­та­ти йо­го, чо­му не зга­дав у ви­сту­пі ане­ксію Кри­му? І чо­му со­ром’язли­во не го­во­рить, що це АГРЕ­СІЯ — РФ про­ти Укра­ї­ни. І що ду­має про вве­де­н­ня ми­ро­твор­ців на Дон­бас? І чи не по­ра РФ, яка бло­кує всі рі­ше­н­ня Ра­дбе­зу ООН, ви­клю­чи­ти з Ра­ди без­пе­ки».

Да­лі біль­ше. Єв­ро­пей­ський со­юз пе­ре­ко­нує Ки­їв ви­ко­на­ти «пі­зні» пун­кти Мін­ських до­мов­ле­но­стей, зокре­ма що­до на­да­н­ня спец­ста­ту­су Дон­ба­су. При цьо­му в ЄС на­по­ля­га­ють, що це по­трі­бно зро­би­ти, не че­ка­ю­чи, по­ки Ро­сія та під­кон­троль­ні їй бо­йо­ви­ки ви­ко­на­ють свою ча­сти­ну угод, пе­ре­дає «Єв­ро­пей­ська прав­да». Та­ку дум­ку ви­сло­вив під час ві­зи­ту до Ки­є­ва єв­ро­ко­мі­сар з пи­тань роз­ши­ре­н­ня і по­лі­ти­ки су­сід­ства Йо­га­нес Ган у рам­ках зу­стрі­чі з де­пу­та­та­ми Вер­хов­ної Ра­ди та Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни Пе­тром По­ро­шен­ком. «Єв­ро­пей­ці ви­ма­га­ють від нас за­про­по­ну­ва­ти стра­те­гію спе­ці­аль­но­го ста­ту­су для Дон­ба­су. І що­би цей ста­тус не був обме­же­ний трьо­ма ро­ка­ми (як у за­ко­ні про ста­тус окре­мих те­ри­то­рій), а ді­яв на по­стій­ній осно­ві», — за­зна­чи­ла за­сту­пник гла­ви пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту у за­кор­дон­них спра­вах Іван­на Клим­пуш-Цин­ца­дзе. Во­на на­го­ло­си­ла, що по­при те, що не ви­ко­на­ні пер­ші кро­ки — не до­три­му­є­ться пе­ре­мир’я, не від­ве­де­на те­хні­ка, нам не по­вер­ну­ли за­ру­чни- ків, — ЄС про­по­нує Ки­є­ву зро­би­ти п’ятий чи сьо­мий крок.

«Єв­ро­па вто­ми­ла­ся від санкцій та кон­флі­кту в Укра­ї­ні, — ко­мен­тує «Дню», ана­лі­тик Ін­сти­ту­ту Єв­ро-Атлан­ти­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва Во­ло­ди­мир ГОРБАЧ. — Але про­бле­ма в то­му, що во­на вто­ми­ла­ся й са­ма від се­бе і від сво­єї ро­лі на між­на­ро­дній аре­ні, яку очі­ку­ють від неї су­сі­ди. Ця роль їй ду­же важ­ко да­є­ться. Якщо ж го­во­ри­ти кон­кре­тно що­до по­зи­ції єв­ро­ко­мі­са­ра Га­на та про­по­зи­цій ЄС в укра­їн­сько-ро­сій­сько­му кон­флі­кті, то з ме­тою вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції во­на на­ма­га­є­ться за­йма­ти роль по­се­ре­дни­ка. І як будь-який по­се­ре­дник, ЄС слу­хає оби­дві сто­ро­ни, то­му ко­ли ро­сі­я­ни про­тя­гом мі­ся­ця звер­та­ю­ться до За­хо­ду та ЄС з про­ха­н­ням «впли­ну­ти на по­зи­цію Укра­ї­ни», бо на­чеб­то са­мі во­ни впли­ва­ють на по­зи­цію бо­йо­ви­ків на Дон­ба­сі, цей по­се­ре­дник ра­но чи пі­зно звер­та­є­ться до Укра­ї­ни з ме­тою впли­ву та по­сту­пок».

«На­ша спра­ва в да­ній си­ту­а­ції — да­ти нор­маль­ну, спо­кій­ну та об­ґрун­то­ва­ну від­по­відь, яку б по­се­ре­дник пе­ре­дав сво­їм «ро­сій­ським пар­тне­рам», — про­дов­жує екс­перт. — На­ша від­по­відь має бу­ти та­кою, як во­на і зву­чить: якщо є Мін­ські до­мов­ле­но­сті, то є й ал­го­ритм їх ви­ко­на­н­ня, то­му не мо­жна по­ча­ти вті­лю­ва­ти їх з кін­ця, а по­трі­бно ді­йти до фі­наль­ної то­чки із де­о­ку­па­ці­єю Дон­ба­су. А до цьо­го тре­ба при­пи­ни­ти во­гонь, обмі­ня­тись за­ру­чни­ка­ми, від­ве­сти вій­ська і т.д. По-ін­шо­му ал­го­ри­тми не пра­цю­ють».

Однак си­ту­а­ція на­ба­га­то скла­дні­ша. Так, існує пас­тка у ви­гля­ді Мін­ських до­мов­ле­но­стей, але по­трі­бно шу­ка­ти ви­хід. Мі­ні­мум, при­пи­ни­ти гра­ти за пра­ви­ла­ми Крем­ля. Це сто­су­є­ться і Єв­ро­пи, яка на­ма­га­є­ться за­мо­ро­зи­ти кон­флікт, і Укра­ї­ни, вла­да якої дав­но вже діє на­пів­мі­ра­ми. Про­ти нас силь­ний і ро­зум­ний су­пер­ник, який пе­ре­слі­дує не­при­пу­сти­му для на­шої кра­ї­ни ме­ту.

Щоб зро­зу­мі­ти справ­жні на­мі­ри Мо­скви, тре­ба по­слу­ха­ти її ру­по­ра Вла­ді­мі­ра Со­лов­йо­ва. «Ме­ні ка­жуть: що, про­ект Но­во­ро­сія за­кін­чив­ся? Я ка­жу: нав­па­ки, він тіль­ки по­чи­на­є­ться, — за­явив він не­що­дав­но. — На­ві­що нам за­би­ра­ти Лу­ганськ, До­нецьк? У чо­му сенс? Адже якщо Лу­ганськ і До­нецьк з до­три­ма­н­ням всіх сво­їх ін­те­ре­сів та ав­то­но­мії бу­дуть у скла­ді Укра­ї­ни, то та­ка Укра­ї­на ні­ко­ли не бу­де ан­ти­ро­сій­ською. Це бу­дуть ан­ти­ті­ла, які очи­стять всю Укра­ї­ну від фа­шист­ської не­чи­сті. Бо то­ді під­ні­ме го­ло­ву Хар­ків, Оде­са, Дні­про­пе­тровськ. Во­ни по­чнуть го­ло­су­ва­ти, во­ни зга­да­ють свою істо­рію, по­ба­чать, що ви­йшло, і в най­ко­ро­тший строк не Лу­ганськ і До­нецьк бу­дуть на­ші, а вся Укра­ї­на. А вся Укра­ї­на — це біль­ше, ніж Лу­ганськ і До­нецьк. На­ба­га­то. І без єди­но­го по­стрі­лу. За ра­ху­нок ди­пло­ма­тії і пар­ти­зан­ських за­го­нів. Ви­йде чи не ви­йде — це ін­ше пи­та­н­ня. В край­ньо­му ви­пад­ку ми зна­є­мо, що рів то­ва­ри­ша Яце­ню­ка не зда­тний зу­пи­ни­ти по­ту­жний рух ро­сій­ських де­сан­тни­ків».

Від­но­си­ти­ся по­вер­хо­во до слів «при­двор­но­го про­па­ган­ди­ста» не слід. Йо­го уста­ми го­во­рить ро­сій­ська вла­да, яка за­га­няє Укра­ї­ну і За­хід у глу­хий кут. Чи го­то­ва на­ша по­стмай­дан­на вла­да ви­йти з ньо­го? «Для тих, хто усві­дом­лює, в чо­му на­справ­ді по­ля­га­ють стра­те­гі­чні ін­те­ре­си Ро­сії та Укра­ї­ни, бу­ло з са­мо­го по­ча­тку зро­зумі­ло, що Мін­ські до­мов­ле­но­сті при­ре­че­ні на не­ви­ко­на­н­ня, — на­го­ло­шує Во­ло­ди­мир Горбач. — Єди­на ко­ристь від Мін­ських до­мов­ле­но­стей бу­ла у змен­шен­ні ін­тен­сив­но­сті бо­їв та кіль­ко­сті смер­тей. Сьо­го­дні­шня стра­те­гія Ро­сії спря­мо­ва­на на вну­трі­шню де­ста­бі­лі­за­цію — роз­хи­ту­ва­н­ня си­ту­а­ції в Укра­ї­ні, до­ве­де­н­ня до еко­но­мі­чно­го бан­крут­ства і т.д. Ми цю стра­те­гію зна­є­мо і му­си­мо чи­ни­ти їй опір, мо­бі­лі­зу­вав­ши всі на­ші ре­сур­си».

«За­хід не мо­же за­сто­су­ва­ти зов­ні­шній кон­троль за ви­ко­на­н­ням цих до­мов­ле­но­стей, на­при­клад, у ви­гля­ді ми­ро­твор­чої мі­сії, — ка­же Горбач. — Ро­сія ж мо­же при­пи­ни­ти цей кон­флікт одним по­ма­хом ру­ки, про­те во­на цьо­го ро­би­ти не хо­че і в цьо­му не за­ці­кав­ле­на. Біль­ше то­го, для ро­сій­сько­го ке­рів­ни­цтва, пі­сля всіх вчи­не­них ним вій­сько­вих зло­чи­нів, це пи­та­н­ня стає не про­сто про­бле­мою вла­ди, а пи­та­н­ням жи­т­тя, смер­ті або сво­бо­ди для тих, хто від­да­вав на­ка­зи та здій­сню­вав між­на­ро­дні зло­чи­ни. Єди­ний ви­хід для зу­пи­не­н­ня цьо­го кон­флі­кту — від­сто­ро­не­н­ня від вла­ди ро­сій­сько­го ке­рів­ни­цтва. В ін­шо­му ж ра­зі сто­я­ти­ме пи­та­н­ня існу­ва­н­ня ро­сій­ської дер­жав­но­сті в її ни­ні­шньо­му ви­гля­ді. То­му тре­ба зня­ти фа­ктор ри­зи­ку та ге­не­ра­тор вій­ни у да­но­му кон­флі­кті, який є не укра­їн­сько-ро­сій­ським, а носить ба­га­то­рів­не­вий ха­ра­ктер. Він є і ре­гіо­наль­ним — з ЄС, і гло­баль­ним — зі США. Ма­ють під­клю­чи­ти­ся всі — і світ, і Укра­ї­на».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.