А про гля­да­чів не зга­да­ли...

Акто­ри Львів­сько­го те­а­тру ім. Ле­сі Укра­їн­ки зір­ва­ли ви­ста­ву і страй­ку­ють, ви­ма­га­ю­чи звіль­не­н­ня ди­ре­кто­ра. «День» спро­бу­вав ро­зі­бра­ти­ся, як ви­рі­ши­ти цей кон­флікт

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксій ПАЛЯНИЧКА, Львів

Без­пре­це­ден­тна си­ту­а­ція від­бу­ва­є­ться у твор­чо­му ко­ле­кти­ві. 20 черв­ня роз­по­ча­ли страйк пра­ців­ни­ки Львів­сько­го укра­їн­сько­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру ім. Ле­сі Укра­їн­ки. Під час ви­ста­ви «Дів­ка» 25 пра­ців­ни­ків те­а­тру звер­ну­ли­ся до гля­да­чів, ви­слов­лю­ю­чи не­до­ві­ру сво­є­му ди­ре­кто­ро­ві Оле­ксі­ю­Ко­ло­мій­це­ву че­рез пі­до­зру у фі­нан­со­вих ма­хі­на­ці­ях та пе­ре­ви­ще­н­ня по­са­до­вих обов’яз­ків.

На­га­да­є­мо, О. Ко­ло­мій­цев — те­а­траль­ний ре­жи­сер, ком­по­зи­тор, актор, спі­вак і пе­да­гог. За­кін­чив Дні­про­пе­тров­ське му­зу­чи­ли­ще ім. Глін­ки і ре­жи­сер­ський фа­куль­те­ти Хар­ків­сько­го уні­вер­си­те­ту ми­стецтв ім. Ко­тля­рев­сько­го. Пра­цю­вав як ре­жи­сер і со­ліст у Хар­ків­сько­му те­а­трі опе­ри і ба­ле­ту та Хар­ків­ській муз­ко­ме­дії. Ор­га­ні­зу­вав арт- тріо в жан­рі нео­кла­си­чно­го кро­со­ве­ру « Esthetic Empire » , по­тім « Те­атр зне­до­ле­них » . Пра­цю­вав ре­жи­се­ром у му­зи­чно- дра­ма­ти­чних те­а­трах До­не­цька, Дні­про­дзер­жин­ська, Оде­си, Пол­та­ви, а з 2014-го — ди­ре­ктор Львів­сько­го те­а­тру ім. Ле­сі Укра­їн­ки. З по­яво­ю­Ко­ло­мій­це­ва акти­ві­зу­ва­ло­ся твор­че жи­т­тя у ко­ле­кти­ві, але ди­кта­тор­ські за­ма­шки ке­рів­ни­ка по­ро­джу­ва­ли кон­флі­кти, які ви­ли­ли­ся у бунт... Про­те­сту­валь­ни­ки за­яви­ли про без­стро­ко­вий страйк і по­обі­ця­ли не ви­хо­ди­ти з те­а­тру, якщо їхні пре­тен­зії до ке­рів­ни­ка не ві­зьмуть до ува­ги (див. «День» №108). Але пі­сля пе­ре­мо­вин з пред­став­ни­ка­ми мі­ської ра­ди по­ли­ши­ли при­мі­ще­н­ня, по­го­див­шись на обго­во­ре­н­ня кон­флі­кту, від­по­від­но — йо­го розв’ яза­н­ня, за уча­стю­пред­став­ни­ків обох за­ці­кав­ле­них сто­рін, та­кож — очіль­ни­ка управ­лі­н­ня куль­ту­ри ЛМР Іри­ни Ма­гдиш та ке­рів­ни­ка де­пар­та­мен­ту гу­ма­ні­тар­ної по­лі­ти­ки ЛМР Га­ли­ни Слі­чної. Як розв’ яза­ти цей кон­флікт? « День » спро­бу­вав ро­зі­бра­ти­ся у си­ту­а­ції.

Ві­кто­рія ШВИД­КО, ди­ре­ктор Пер­шої сце­ни су­ча­сної дра­ма­тур­гії «Дра­ма.UA»:

— У те­а­трі ба­га­то від­бу­ло­ся за остан­ній рік, і не ва­жли­во, який ха­ра­ктер ке­рів­ни­ка, ва­жли­во те, що він ро­бить. Але одна спра­ва ма­ти ці­ка­ві ідеї, а ін­ша бу­ти ке­рів­ни­ком. Вла­сне для ке­рів­ни­ка стра­те­гія ду­же ва­жли­ва, а ко­ли її не­має то те­атр чи будь-яка ін­ша уста­но­ва по­чи­нає роз­пов­за­ти­ся по швах.

Що­до на­шої спів­пра­ці, то бу­ло та­ке вра­же­н­ня ні­би­то ми спіл­ку­є­мо­ся рі­зни­ми мо­ва­ми. На­при­клад, в один мо­мент ми про щось до­мов­ля­є­мо­ся, а по­тім ми­на­ють дві го­ди­ни і з’ясо­ву­є­ться, що ні­хто не до­мов­ляв­ся... Тоб­то, якийсь та­кий про­кол у ко­му­ні­ка­ції. Бу­ли рі­зні си­ту­а­ції, ко­ли ін­фор­ма­ці­ю­о­дне від одно­го ми не озву­чу­ва­ли, бо вва­жа­ли, що й так усе зро­зумі­ло.

Оле­ксій Ко­ло­мій­цев не вла­што­вує акто­рів як ди­ре­ктор, бо він не ви­ко­нує сво­їх по­са­до­вих обов’яз­ків, адже, ма­буть, скла­дно бу­ти всі­ма уосо­бле­н­ня­ми, яки­ми він се­бе вва­жає. Дії акто­рів ло­гі­чні, оскіль­ки йо­го кон­тракт за­кін­чу­є­ться. Да­лі він мо­же за­ли­ши­ти­ся як ре­жи­сер, але по­са­ду ди­ре­кто­ра, роз­по­ря­дни­ка му­ні­ци­паль­ної уста­но­ви, ме­ні зда­є­ться, він про­сто не ви­тя­гує. Бо­же­на ГО­РО­ДНИ­ЦЬКА, ми­сте­цтво­зна­вець:

— По-пер­ше, зри­ва­ти ви­ста­ву, ко­ли зал за­пов­не­ний на дві тре­ти­ни (а це для те­а­тру більш ніж до­ста­тньо) — не­по­ва­га до гля­да­ча! По-дру­ге, за­хо­плю­ва­ти при­мі­ще­н­ня ко­му­наль­ної вла­сно­сті, яко­ює те­атр — без­глу­здо. А по-тре­тє, ви­ма­га­ти від управ­лі­н­ня куль­ту­ри звіль­не­н­ня ди­ре­кто­ра в су­бо­ту-не­ді­лю, за від­су­тно­сті у мі­сті на­чаль­ни­ка управ­лі­н­ня — про­сто не­ло­гі­чно...

Ре­во­лю­ція — це шлях до ре­фор­ми, а те­а­тру ре­фор­ма ду­же по­трі­бна, і ми це всі до­бре зна­є­мо, але те, що ста­ло­ся в те­а­трі має ма­ло спіль­но­го з ре­во­лю­ці­єю — це був бунт. Ре­во­лю­ціо­не­ри де­кла­ру­ють ви­мо­ги, а мо­ло­ді лю­ди у ту су­бо­тню ніч не зна­ли кон­кре­тно чо­го ви­ма­га­ють, ли­ше жа­лі­ли­ся, що їхній ди­ре­ктор хо­ро­ший ре­жи­сер, але він п’ є, ма­тю­ка­є­ться, при­ни­жує їх і про­сто хам.

Зна­є­те, хо­ро­ший ре­жи­сер, не зо­бов’яза­ний бу­ти хо­ро­шо­ю­лю ди­ною. А що до то­го, що Ко­ло­мій­цев хо­ро­ший і та­ла­но­ви­тий ре­жи­сер із вла­сним кре­а­тив­ним ба­че­н­ням — це без­за­пе­ре­чно. Ін­ша річ, що у жит­ті він не зав­жди вміє ко­ре­ктно по­во­ди­ти­ся і спіл­ку­ва­ти­ся з лю­дьми. При­ни­жу­ва­ти лю­дей — не на­ле­жить до рис по­ря­дної лю­ди­ни. Але це «ку­хня», нев­мі­н­ня по­ро­зу­мі­ти­ся з ке­рів­ни­ком на та­ко­му рів­ні не є при­чи­но­ю­ви­но­си­ти це на пу­блі­ку.

За рік із хво­сти­ком, Ко­ло­мій­цев зму­сив-та­ки Львів за­го­во­ри­ти про те­атр, який вар­тий ува­ги і має пра­во на жи­т­тя, бо ж до­сі тут не ді­я­ло­ся ні­чо­го, окрім, як про­да­ва­ли се­конд-хенд та ви­став­ляв­ся Му­зей вос­ко­вих фі­гур.

Я за ре­во­лю­цію, і я не стою ні на бо­ці Ко­ло­мій­це­ва, ні по ін­ший бік від бун­та­рів, але зви­ну­ва­чу­ю­чи ко­гось у фі­нан­со­вих ма­хі­на­ці­ях — тре­ба ма­ти під­ста­ви, ми не по­чу­ли фа­ктів.

Да­лі є ли­ше два ва­рі­ан­ти: або Ко­ло­мій­це­ву про­дов­жать кон­тракт, і во­ни про­дов­жать ро­бо­ту, хо­ча я сла­бо уяв­ляю, як мо­жна пра­цю­ва­ти на ре­зуль­тат у та­кій во­ро­жій атмо­сфе­рі. Або Ко­ло­мій­це­ву кон­тракт не про­дов­жать, він за­бе­ре свої ви­ста­ви і по­їде да­лі, а ко­ле­ктив за­ли­ши­ться зі сво­ї­ми «здо­бу­тка­ми». В будь-яко­му ра­зі для обох сто­рін кон­флі­кту він за­ли­шить не­га­тив­ний слід.

Оле­ксій КРАВ­ЧУК, ре­жи­сер, по­ста­нов­ник ви­ста­ви «Ба­ба» Пав­ла Ар’є на сце­ні Львів­сько­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру ім. Ле­сі Укра­їн­ки:

— Оле­ксій Ко­ло­мій­цев лю­ди­на та­ла­но­ви­та і в ньо­го є ро­бо­ти ці­ка­ві, але зав­жди в осно­ві по­бу­до­ви здо­ро­во­го ко­ле­кти­ву має бу­ти ети­ка. Бо те­атр — це ан­самбль, який збе­рі­га­є­ться тіль­ки за цих умов. Я ду­маю, що про­дов­же­н­ня спів­пра­ці тру­пи та ко­ле­кти­ву мо­жли­ве. Ко­жен із нас мо­же ро­би­ти по­мил­ки, річ у тім, які ми ро­би­мо ви­снов­ки. Окрім то­го, вар­то при­бра­ти ма­ні­пу­ля­тив­ність у спіл­ку­ван­ні, бо то­ді ство­рю­є­ться не­щи­рість, а ди­ре­ктор має бу­ти від­кри­тим. Ме­ні зда­є­ться, тіль­ки так мо­жна пра­цю­ва­ти да­лі.

Майя ГАРБУЗЮК, те­а­тро­зна­вець, Львів:

— Як член екс­пер­тної ра­ди з про­ве­де­н­ня кон­кур­су на ва­кан­тну по­са­ду ди­ре­кто­ра цьо­го те­а­тру, за­ува­жую, що у лю­то­му 2014 р., пі­сля пред­став­ле­н­ня пре­тен­ден­тів на по­са­ду, біль­шість уча­сни­ків ра­ди, і я зокре­ма, го­во­ри­ли про не­від­по­від­ність кан­ди­да­ту­ри па­на Ко­ло­мій­це­ва на по­са­ду са­ме як ди­ре­кто­ра те­а­тру. Го­лов­ним ар­гу­мен­том бу­ла твор­ча за­ан­га­жо­ва­ність та ми­сте­цькі ам­бі­ції ці­єї лю­ди­ни, яка пре­тен­ду­ва­ла са­ме на твор­чий се­гмент у ро­бо­ті те­а­тру, і аж ні­як не на обов’ яз­ки адмі­ні­стра­то­ра і ме­не­дже­ра. Ке­рів­ни­ки мі­сько­го управ­лі­н­ня про­і­гно­ру­ва­ли як по­ра­ди чле­нів ко­мі­сії, так і ціл­ком об’єктив­ні факти — адже за остан­ні ро­ки О. Ко­ло­мій­цев змі­нив так ба­га­то місць ро­бо­ти, а ін­фор­ма­ція про йо­го ді­яль­ність у те­а­трах Хар­ко­ва та Пол­та­ви бу­ла на­стіль­ки не­га­тив­ною , що це ма­ло б на­сто­ро­жи­ти тих, хто вва­жає се­бе ре­чни­ка­ми львів­ської гро­ма­ди і упов­но­ва­же­ний при­йма­ти рі­ше­н­ня. Що­до ети­чної складової, то во­на вла­сне і ста­ла клю­чо­вою то­чкою кон­флі­кту, оскіль­ки акто­ри, про­пра­цю­вав­ши з ним ці­лий се­зон, ді­йшли до пев­ної ме­жі сво­го люд­сько­го ви­сна­же­н­ня, фі­зи­чно­го та пси­хі­чно­го, до ті­єї ме­жі, на якій во­ни про­сто ви­рі­ши­ли не втра­ча­ти сво­єї гі­дно­сті. І тут йшло­ся не про­сто про про­бле­ми ко­му­ні­ку­ва­н­ня між ко­ле­кти­вом і паном Оле­ксі­єм, а про по­ру­ше­н­ня то­таль­них за­са­дни­чих прав і норм спів­пра­ці між ке­рів­ни­ком і під­ле­гли­ми. То­му вва­жаю, що ко­рінь си­ту­а­ції, що скла­ла­ся, у не­ком­пе­тен­тно­му рішенні мі­сько­го управ­лі­н­ня куль­ту­ри, що за­кла­ло «мі­ну» спо­віль­не­ної дії у фун­да­мент ко­ле­кти­ву, що ви­хо­див з три­ва­лої твор­чої та ор­га­ні­за­цій­ної кри­зи під ору­до­ю­ін­шо­го ми­сте­цько­го ке­рів­ни­ка, Лю­дми­ли Ко­ло­со­вич. До ре­чі, ко­ле­ктив­ний лист від акто­рів та пра­ців­ни­ків цьо­го те­а­тру на адре­су мі­сько­го управ­лі­н­ня куль­ту­ри про не­ба­жа­н­ня ба­чи­ти О. Ко­ло­мій­це­ва сво­їм ке­рів­ни­ком бу­ло про­і­гно­ро­ва­но ще то­ді, на са­мих по­ча­тках. Тож чи мо­жна ди­ву­ва­ти­ся, що про­те­сту­валь­ни­ки не вба­ча­ли в управ­лі­н­ня куль­ту­ри не те, що по­ра­дни­ка, а на­віть про­сто спів­ро­змов­ни­ка?

Ни­ні оби­дві сто­ро­ни кон­флі­кту ма­ють ар­гу­мен­та­цію, але факти тро­хи не збі­га­ю­ться. По­лю­ва­н­ня на вин­них не до­по­мо­же. На­то­мість по­трі­бно шу­ка­ти шля­хи ви­хо­ду з кон­флі­кту. Най­де­мо­кра­ти­чні­шим і най­прийня­тні­шим, зви­чай­но, бу­де ва­рі­ант, ко­ли Оле­ксій Ко­ло­мій­цев за­ли­ши­ться в те­а­трі тіль­ки на по­са­ді ре­жи­се­ра. Однак ли­ши­ти­ся в те­а­трі пі­сля та­ких зви­ну­ва­чень та­кож не­про­ста річ...

ФО­ТО З САЙ­ТА ТЕ­А­ТРУ

У ЛЬВІВ­СЬКО­МУ ДРА­МА­ТИ­ЧНО­МУ ТЕ­А­ТРІ ІМ. ЛЕ­СІ УКРА­ЇН­КИ МА­ЛА ЙТИ ВИ­СТА­ВА DIVKA, АЛЕ ПІ­СЛЯ ТРЕ­ТЬО­ГО ДЗВІН­КА АКТО­РИ ВІД­МО­ВИ­ЛИ­СЯ ГРА­ТИ...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.