«Порт­ре­ти нев­тра­че­них» і... пи­сан­ки

Дня­ми у Ки­є­ві від­кри­ли дві виставки ху­до­жниць зі США

Den (Ukrainian) - - Панорама Дня - Ма­рія ПРО­КО­ПЕН­КО, «День»

Про­е­кти пред­ста­ви­ли в Аме­ри­кан­сько­му до­мі — куль­тур­но-осві­тньо­му цен­трі та про­сто­рі для спіл­ку­ва­н­ня. Пер­ша ви­став­ка — ек­спо­зи­ція пи­са­нок Со­фій­ки Зє­лик, дру­га — «Порт­ре­ти нев­тра­че­них», се­рія аква­ре­лей Грейс Ма­го­ні, на яких зо­бра­же­ні укра­їн­ські баб­ці. Ав­то­ри — сти­пен­ді­а­ти Пре­мії іме­ні Фул­брай­та. Грейс до­слі­джує куль­ту­ру за­хо­ду Укра­ї­ни, Со­фій­ка — вплив на­ро­дно­го ми­сте­цтва на твор­чість ми­тців укра­їн­сько­го схо­ду на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя. Виставки ху­до­жниць пе­ре­гу­ку­ю­ться за те­ма­ми: во­ни, ко­жна по-сво­є­му, до­слі­джу­ють те, як в Укра­ї­ні ми­ну­ле пе­ре­плі­та­є­ться з сьо­го­де­н­ням.

Со­фій­ка Зє­лик на­ро­ди­ла­ся у НьюЙорку, у ро­ди­ні укра­їн­ських емі­гран­тів. «У 1940—1950-х ро­ках мої ба­тьки, баб­ця, дядь­ко му­си­ли пе­ре­їха­ти в Аме­ри­ку. Не хо­ті­ли, а му­си­ли, — акцен­тує Со­фій­ка. — Мої рі­дні при­ве­зли з со­бою в Аме­ри­ку всі тра­ди­ції. З рі­зних при­чин ці зви­чаї то­ді не мо­гли роз­ви­ва­ти­ся в Укра­ї­ні. І ме­ні при­єм­но, що ці тра­ди­ції збе­ре­гли­ся в Аме­ри­ці і я по­ка­за­ла ре­зуль­тат цьо­го в Укра­ї­ні».

Ху­до­жни­ця ство­рює пи­сан­ки і роз­пи­сує ке­ра­мі­ку з ди­тин­ства, пер­шим її вчи­те­лем бу­ла ма­ма. Со­фій­ка пра­цює за тра­ди­цій­ною те­хно­ло­гі­єю. На ви­став­ці в Аме­ри­кан­сько­му до­мі пред­став­ле­ні де­ся­тки ро­біт з ві­зе­рун­ка­ми, ха­ра­ктер­ни­ми для рі­зних ре­гіо­нів Укра­ї­ни.

« Ко­жен на­род має свій спо­сіб при­кра­ша­н­ня яєць: сло­ва­ки, ма­дя­ри, аме­ри­кан­ські ін­ді­ан­ці. Укра­їн­ську пи­сан­ку ви­рі­зняє те, що во­на з’ яви­ла­ся ще у до­хри­сти­ян­ські ча­си, — ка­же Со­фій­ка Зє­лик. — Лю­ди, які на­се­ля­ли су­ча­сну Укра­ї­ну, ду­же ша­ну­ва­ли сон­це. Ці­ле яй­це вті­лю­ва­ло від­ро­дже­н­ня при­ро­ди, а жов­ток був символом бо­га сон­ця. Ві­ри­ли, що ко­ли три­ма­ють у ру­ках пи­сан­ку, мо­жуть підкорити сон­це».

На аква­ре­лях Грейс Ма­го­ні — облич­чя стар­ших жі­нок із Ки­є­ва, Лу­ган­ська, Ма­рі­у­по­ля. Ко­гось ху­до­жни­ця ба­чи­ла на ву­ли­цях Ки­є­ва, ко­гось — на фо­то у со­ці­аль­них ме­ре­жах. На ча­сти­ні ро­біт — ма­лень­кі фі­гур­ки ба­бусь у ру­сі. Хтось грає у ба­дмін­тон, хтось під­мі­тає ву­ли­цю, а хтось кро­кує з обе­рем­ком кві­тів. «Ко­ли ка­жуть про Ре­во­лю­цію Гі­дно­сті в Укра­ї­ні, акцен­ту- ють, що во­на від­бу­ла­ся зав­дя­ки мо­ло­ді. Але то­ді Май­дан під­три­ма­ли ба­га­то лі­тніх лю­дей, які до­по­ма­га­ли акти­ві­стам і за­раз ду­же ві­рять у май­бу­тнє Укра­ї­ни. Ме­ні за­хо­ті­ло­ся біль­ше роз­кри­ти це пи­та­н­ня, — роз­по­від­ає про свій про­ект Грейс Ма­го­ні. — У мо­їх ге­ро­їнь — рі­зний кон­текст. Хтось був на Май­да­ні, в одної баб­ці зі схо­ду Укра­ї­ни че­рез вій­ну зруй­но­ва­но бу­ди­нок. Ці лю­ди пе­ре­бу­ва­ли у рі­зних екс­тре­маль­них си­ту­а­ці­ях і сьо­го­дні ра­зом з усі­ма хви­лю­ю­ться че­рез по­дії в Укра­ї­ні».

Оби­дві виставки три­ва­ти­муть в Аме­ри­кан­сько­му до­мі у Ки­є­ві до 30 ли­пня. Вхід — віль­ний, єди­на ви­мо­га — ма­ти при со­бі будь-який до­ку­мент із фо­то.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.