Му­зи­ка з... еко­ло­гі­чним на­прям­ком

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­на ГАВ­РИ­ЛЮК

26 черв­ня у Монреалі роз­по­чне­ться Між­на­ро­дний фе­сти­валь джа­зу

Ця по­дія, як і усе ве­ли­ке, по­чи­на­ла­ся з ма­ло­го — ідеї двох дру­зів Ан­дре Ме­нар­да та Але­на Сі­мар­да, яким про­сто не бу­ло чим зайня­ти­ся влі­тку. На той мо­мент не зна­йшло­ся ні­ко­го, хто під­три­мав би їх. У за­тію не ві­ри­ли ані дру­зі, ані уряд, у яко­го во­ни про­си­ли до­по­мо­ги. Але ві­ра в ди­во — ру­шій­на си­ла усіх кар­ко­лом­них ідей. Ан­дре та Але­ну вда­ло­ся не ли­ше ор­га­ні­зу­ва­ти пер­ший фе­сти­валь, а й роз­ви­ну­ти йо­го до рів­ня най­ві­дві­ду­ва­ні­шо­го джа­зо­во­го фе­сти­ва­лю сві­ту! На сьо­го­дні фе­сти­валь три­ває по­над 10 днів, за цей час від­бу­ва­є­ться по­над 500 кон­цер­тів більш ніж 2 000 му­зи­кан­тів із 20 кра­їн сві­ту! Про­те за всі­єї сво­єї мас­шта­бно­сті Між­на­ро­дний фе­сти­валь джа­зу ли­ша­є­ться ду­же ка­мер­ним, адже кон­цер­ти від­бу­ва­ю­ться не ли­ше на ве­ли­ких сце­нах, ай у ма­лень­ких ка­фе і ба­рах, у май­же сі­мей­ній атмо­сфе­рі... На­ди­ха­ю­ча істо­рія чи не так?

Осо­би­сто я ні­ко­ли не бу­ла по­ці­но­ву­ва­чем джа­зу. Чо­мусь ме­ні зав­жди зда­ва­ло­ся, що маю не до­ста­тньо тон­кий слух та ду­шев­ну ор­га­ні­за­цію... Але усе змі­ню­є­ться — не­що­дав­но ме­ні по­ща­сти­ло по­чу­ти еко­джаз. Це пе­ре­вер­ну­ло моє жи­т­тя та уяв­ле­н­ня про му­зи­ку вза­га­лі!

Ви­на­хі­дни­ком цьо­го на­прям­ку є Пол Він­тер — джа­зо­вий те­нор­са­ксо­фо­нист, за­хо­пле­ний еко­ло­гі­чною ети­кою Аль­бер­та Швей­це­ра, го­лов­ною іде­єю якої є «ети­ка бла­го­го­ві­н­ня пе­ред жи­т­тям». Са­ме та­ке став­ле­н­ня до всьо­го жи­во­го спо­ну­ка­ло По­ла Він­те­ра при­слу­ха­ти­ся до го­ло­сів тва­рин. І він ді­йшов ви­снов­ку, що усе жи­ве спів­ає. До­ка­зом цьо­го став йо­го екс­пе­ри­мент, під час яко­го він за­пи­сав спів тва­рин та зву­ки при­ро­ди і огор­нув усе це му­зи­чною гар­мо­ні­єю, не до­да­ю­чи і не пе­ре­ро­бля­ю­чи жо­дно­го фра­гмен­ту «го­ло­су жи­т­тя».

1979 ро­ку під час екс­пе­ри­мен­ту бу­ла за­пи­са­на ком­по­зи­ція, про яку я хо­чу роз­по­ві­сти. Во­на має на­зву «Ко­ли­ско­ва ма­те­рі ки­ти­хи ма­лень­ко­му тю­ле­ню». По­чув­ши цю п’єсу, я змі­ни­ла­ся без­по­во­ро­тно. Над­зви­чай­ний го­лос ки­ти­хи, її ди­ха­н­ня, шум хвиль у по­єд­нан­ні з де­лі­ка­тни­ми зву­ка­ми са­ксо­фо­на ви­кли­ка­ли у ме­ні «бла­го­го­ві­н­ня пе­ред жи­т­тям». І я вва­жаю цю му­зи­ку най­кра­щим вті­ле­н­ням ети­ки Аль­бер­та Швей­це­ра.

Це вар­то по­чу­ти! Це вар­то від­чу­ти!

МА­ЛЮ­НОК АВ­ТО­РА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.