Як гра­бу­ють істо­ри­чні пам’ятки Кри­му

Сьо­го­дні ли­ше в схі­дній ча­сти­ні пів­остро­ва вже пра­цює 15 екс­пе­ди­цій із кра­ї­ни-оку­пан­та. У зна­хі­док є два шля­хи: або до Ро­сії, або на чор­ні рин­ки сві­ту

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ле­о­нід КАРПЕНКО, жур­на­ліст

Укра­їн­ські вче­ні не ма­ють до­сту­пу до Кри­му, то­му впли­ну­ти на си­ту­а­цію не мо­жуть. Са­ме час по­кли­ка­ти на до­по­мо­гу між­на­ро­дну на­у­ко­ву гро­мад­ськість, пра­во­ві слу­жби, між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції

Асо­ці­а­ція ар­хе­о­ло­гів Укра­ї­ни скла­дає пе­ре­лік ро­сій­ських уче­них, які ста­ли пра­цю­ва­ти в оку­по­ва­но­му Ро­сі­єю Кри­му, і пе­ре­да­дуть йо­го до Єв­ро­пей­ської асо­ці­а­ції з про­ха­н­ням при­пи­ни­ти спів­пра­цю з ни­ми, — за­явив уче­ний се­кре­тар Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії НАНУ Оле­ксій Кор­він-Пі­о­тров­ський, ви­сту­па­ю­чи в ефі­рі Ра­діо Сво­бо­да. На­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії НАНУ Еве­лі­на Кравченко у свою чер­гу роз­по­ві­ла, що на­ма­га­є­ться під­три­му­ва­ти кон­та­кти з крим­ськи­ми ар­хе­о­ло­га­ми, але ре­аль­но Укра­ї­на по­ки що не має жо­дно­го впли­ву на їхню ро­бо­ту.

ЗНА­ХІД­КИ ЛЕГ­КІ, ЧА­СТІ Й... НЕВ­РА­ХО­ВА­НІ

На по­ча­тку черв­ня крим­ська оку­па­цій­на адмі­ні­стра­ція по­ві­до­ми­ла, що Крим­ський фе­де­раль­ний уні­вер­си­тет іме­ні Вер­над­сько­го до­мо­вив­ся з Ба­зель­ським уні­вер­си­те­том Швей­ца­рії про пар­тнер­ство в до­слі­джен­ні чор­но­ла­ко­вих ваз IV-III сто­літь до на­шої ери.

А бу­кваль­но ти­ждень то­му ар­хе­о­ло­ги з Чор­но­мор­сько­го цен­тру під­во­дних до­слі­джень пе­ре­да­ли Схі­дно-крим­сько­му істо­ри­ко-куль­тур­но­му му­зею-за­по­від­ни­ку (ство­ре­ний Ро­сі­єю на ба­зі Кер­чен­сько­го му­зею-за­по­від­ни­ка) зо­ло­ту се­реж­ку ран­ньо­го ел­лін­сько­го пе­рі­о­ду, яку ви­я­ви­ли під час роз­ко­пок у Схі­дно­му Кри­му. Зна­хід­ку по­пе­ре­дньо да­ту­ють пе­рі­о­дом кін­ця IV — по­ча­тку III сто­літь до на­шої ери. Як по­ві­до­мив ке­рів­ник екс­пе­ди­ції Ві­ктор Ва­ха­нє­єв, ан­ти­чну зо­ло­ту се­реж­ку бу­ло ви­яв­ле­но під час роз­чи­ща­н­ня клад­ки одно­го з під­во­дних об’єктів на гли­би­ні ли­ше пів­то­ра ме­тра. Вра­хо­ву­ю­чи її цін­ність, уже на­сту­пно­го дня зна­хід­ку до­ста­ви­ли на збе­рі­га­н­ня до му­зею-за­по­від­ни­ка. За­сту­пник ди­ре­кто­ра з на­у­ко­во-фон­до­вої ро­бо­ти му­зею-за­по­від­ни­ка На­та­лія Би­ков­ська по­ві­до­ми­ла, що по­ді­бно­го екс­по­на­та в ко­ле­кції не­має. «Це по­ки що пер­ша та­ка цін­на зна­хід­ка з роз­ко­пок ар­хе­о­ло­гі­чно­го се­зо­ну 2015 ро­ку в Схі­дно­му Кри­му», — ска­за­ла во­на.

За­сту­пник го­ло­ви «Ра­ди мі­ні­стрів» Кри­му Ла­ри­са Опа­на­сюк за­пев­ни­ла, що всі зна­хід­ки ар­хе­о­ло­гів у Кри­му за­ли­ша­ться в му­зе­ях Кри­му. Во­на ствер­джує, що «уря­дом спіль­но з пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми роз­ро­бле­но ком­пле­ксну дер­жав­ну про­гра­му з охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни Кри­му». Про­те не­за­ле­жні екс­пер­ти сло­вам Ла­ри­си Опа­на­сюк не ві­рять. Той факт, що єди­ну се­реж­ку пе­ре­да­ли до крим­сько­го му­зею, ні про що не свід­чить. По-пер­ше, то­чної кіль­ко­сті зна­хі­док ар­хе­о­ло­гів і їх доль не знає ні­хто. По-дру­ге, пу­блі­чна пе­ре­да­ча одні­єї ре­чі мі­сце­во­му му­зею ні­чо­го не озна­чає. Адже ві­до­мо, що всю істо­рію ро­сій­сько­го Кри­му від са­мо­го по­ча­тку ар­хе­о­ло­гі­чних роз­ко­пок зна­хід­ки ні­би­то за­ли­ша­ли мі­сце­вим му­зе­ям, але че­рез пев­ний час май­же всі во­ни не­гла­сно опи­ня­ли­ся в Ер­мі­та­жі, який не­ска­зан­но зба­га­тив­ся без­цін­ни­ми істо­ри­чни­ми екс­по­на­та­ми ан­ти­чно­го пе­рі­о­ду Кри­му, або ж у му­зеї Мо­скви.

Сьо­го­дні ли­ше в Схі­дно­му Кри­му вже пра­цює 15 ар­хе­о­ло­гі­чних екс­пе­ди­цій із Ро­сії, всі во­ни щось зна­хо­дять, при цьо­му зна­хід­ки не афі­шу­ю­ться. На дум­ку екс­пер­тів, у них є два шля­хи: або до Ро­сії, або на чор­ні рин­ки сві­ту. У Кри­му якщо щось і за­ли­ши­ться, то тіль­ки най­менш зна­чне.

Тим ча­сом є ба­га­то до­ка­зів то­го, що за­яви про за­ли­ше­н­ня зна­хі­док на мі­сці — це блеф. Так, уже в кві­тні цьо­го ро­ку пе­тер­бурзь­кі ар­хе­о­ло­ги на спе­ці­аль­но­му за­сі­дан­ні вче­ної ра­ди пред­став­ля­ли чи­слен­ні зна­хід­ки екс­пе­ди­цій 2014 ро­ку. Ар­хе­о­ло­ги по­ді­ли­ли­ся пла­на­ми що­до до­слі­дже­н­ня уні­каль­ної під­во­дної пам’ятки — за­то­ну­ло­го ан­ти­чно­го мі­ста Акра в Кри­му, який на­зи­ва­ють та­кож «Крим­ською Атлан­ти­дою». «Фа­хів­ці ін­сти­ту­ту пра­цю­ють тут уже че­твер­тий рік ра­зом із ко­ле­га­ми з Дер­жав­но­го Ер­мі­та­жу і Чор­но­мор­сько­го цен­тру під­во­дних до­слі­джень Кри­му», — за­зна­ча­ло­ся в по­ві­дом­лен­ні ТАСС.

Зокре­ма, у ве­ре­сні 2014 ро­ку, ко­ли під­би­ва­ли­ся під­сум­ки «пер­шо­го ро­сій­сько­го» ар­хе­о­ло­гі­чно­го се­зо­ну, пред­став­ник «держ­ко­мі­те­ту з охо­ро­ни куль­тур­ної спад­щи­ни» Со­фія Чер­но­ва роз­по­ві­сти жур­на­лі­стам про те, які са­ме пре­дме­ти ви­я­ви­ли уче­ні під час роз­ко­пок, від­мо­ви­ла­ся. «По­ки що по­дро­би­ці ми не мо­же­мо роз­го­ло­шу­ва­ти», — ска­за­ла во­на. Хо­ча в той се­зон бу­ло від­кри­то 40 до­зво­лів, роз­ко­пки ве­ли вче­ні Мо­скви, Санкт-Пе­тер­бур­га, Ту­ли, во­ни ве­ли­ся в Сім­фе­ро­поль­сько­му, Ле­нін­сько­му, Бє­ло­гор­сько­му ра­йо­нах, на око­ли­цях Кер­чі. Вче­ні до­слі­джу­ва­ли кур­ган у се­ли­щі Ле­вад­ки під Сім­фе­ро­по­лем, Се­ре­дньо­ві­чну Су­гдею в Су­да­ку, мо­гиль­ник Ней­зац у Кер­чі, ві­до­мі го­ро­ди­ща Ман­гуп-Ка­ле (Ра­йон Ба­хчи­са­рая) і Акра (Кер­чен­ський пів­острів).

Один із крим­ських уче­них-ар­хе­о­ло­гів Сер­гій Д., який про­сив не на­зи­ва­ти йо­го іме­ні, роз­по­вів для «Дня», що вся ро­сій­ська ар­хе­о­ло­гія з ХIX сто­лі­т­тя по 1954 рік по­ля­га­ла в то­му, що ба­га­ті ар­хе­о­ло­гі­чні пам’ятки Кри­му фа­кти­чно гра­бу­ва­ли­ся. Ча­сти­на зна­хі­док тут же пе­ре­прав­ля­лась до Ро­сії. Але й пі­сля 1954 ро­ку Укра­ї­на так і не змо­гла пе­ре­мог­ти в Кри­му «чор­ну ар­хе­о­ло­гію». І за­йма­ли­ся нею та­кі лю­ди пе­ре­ва­жно з Ро­сії. «Чор­ною ар­хе­о­ло­гі­єю» за­йма­ю­ться зав­жди ар­хе­о­ло­ги. І остан­ні­ми де­ся­ти­лі­т­тя­ми на сві­то­вих ау­кціо­нах з’яви­лись у про­да­жу со­тні, якщо не ти­ся­чі, уні­каль­них ар­хе­о­ло­гі­чних ра­ри­те­тів крим­сько­го по­хо­дже­н­ня.

Уже в кві­тні 2014 ро­ку — тоб­то фа­кти­чно ще в укра­їн­сько­му Кри­му! — бу­ло ви­рі­ше­но, що до­звіл на про­ве­де­н­ня ар­хе­о­ло­гі­чних роз­ко­пок на те­ри­то­рії Кри­му вже тре­ба бу­де отри­му­ва­ти в Мо­скві. Вже то­ді на той час ге­не­раль­ний ди­ре­ктор На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Хер­со­нес Тав­рій­ський» Ле­о­нід Жунь­ко за­явив, що «те­пер від­кри­ті ли­сти для те­ри­то­рії Кри­му тре­ба отри­му­ва­ти не в Ки­є­ві, а в Мо­скві».

Не­зва­жа­ю­чи на всю пи­шно­мов­ність за­яв про охо­ро­ну істо­ри­чної спад­щи­ни, вже 2014 ро­ку в крим­ській ар­хе­о­ло­гії ста­ла­ся справ­жня тра­ге­дія. У гру­дні під час про­ве­де­н­ня ро­біт із про­кла­да­н­ня во­до­про­во­ду в се­лі Ізю­мів­ка (істо­ри­чна на­зва — Там­га­джі) Кі­ров­сько­го ра­йо­ну бу­ло роз­ри­то мо­гиль­ни­ки, в яких ви­яв­ле­но фра­гмен­ти му­суль­ман­ських на­д­гро­бних плит (ба­шташ) і люд­ські кіс­тки, які, ймо­вір­но, на­ле­жать до XIII-XIV сто­літь. Го­ло­ва ре­лі­гій­ної об­щи­ни Ста­ро­го Кри­му Ра­сим Са­дре­ді­нов роз­по­вів но­во­яв­ле­ним ро­сій­ським ар­хе­о­ло­гам, що це мі­сце носить на­зву «Кур­ган Ке­маль-ата», при­чо­му вва­жа­є­ться, що са­ме тут зна­хо­ди­ться мо­ги­ла бе­кляр­бе­ка Зо­ло­тої Ор­ди Ма­мая. Дов­ко­ла кур­га­ну, на­пев­но, й бу­ло му­суль­ман­ське кла­до­ви­ще. На цьо­му мі­сці в 1994— 1995 ро­ках ар­хе­о­ло­гі­чні роз­ко­пки про­во­див до­слі­дник Марк Кра­ма­ров­ський, який на­ткнув­ся на не­зви­чай­не для му­суль­ман­ських тра­ди­цій чо­ло­ві­че по­хо­ва­н­ня і зро­бив об­ґрун­то­ва­ний ви­сно­вок про те, що тут по­ко­я­ться остан­ки Ма­мая. Вин­них у зни­щен­ні та­кої цін­ної пам’ятки ар­хе­о­ло­гії так і не зна­йшли, на­у­ко­ве зна­че­н­ня пам’ятки бу­ло втра­че­но.

При цьо­му ха­ра­ктер­но, що ви­яв­ле­н­ня люд­ських остан­ків і на­д­гро­бних плит не зу­пи­ни­ло про­ве­де­н­ня ро­біт із про­кла­да­н­ня во­до­про- во­ду. За тра­ди­ці­єю, ро­сій­ські ар­хе­о­ло­ги зни­щу­ють усе, що не сто­су­є­ться «ро­сій­сько­го», осо­бли­во не­ща­дно зни­щу­ю­ться пам’ятки тюркського й іслам­сько­го по­хо­дже­н­ня, в ці­ло­му з ви­ни ро­сій­ських ар­хе­о­ло­гів, які го­спо­да­рю­ють у Кри­му два сто­лі­т­тя, вже зни­ще­но їх де­ся­тки ти­сяч, якщо ра­ху­ва­ти му­суль­ман­ські мо­гиль­ни­ки.

У кві­тні цьо­го ро­ку ста­ла­ся дру­га тра­ге­дія. На мі­сці, де, за да­ни­ми істо­ри­ків, був роз­та­шо­ва­ний се­ре­дньо­ві­чний па­ла­цо­вий ком­плекс кал­га-сул­та­на (дру­гої лю­ди­ни в Крим­сько­му хан­стві), а та­кож ме­четь XV сто­лі­т­тя, по­бу­до­ва­на Мен­глі Гі­ре­єм I, бу­ло роз­по­ча­то бу­ді­вель­ні ро­бо­ти. До­сі жо­дні ар­хе­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня там не про­во­ди­лись, адже ро­сій­ських уче­них крим­сько­та­тар­ські пам’ятки ці­кав­лять в остан­ню чер­гу. В хо­ді ро­біт буль­до­зе­ром бу­ло по­ру­ше­но ба­га­то по­верх­ні, на якій бу­ли істо­ри­чні ра­ри­те­ти. Бу­дів­ни­цтво вда­ло­ся зу­пи­ни­ти ли­ше пі­сля втру­ча­н­ня Ду­хов­но­го управ­лі­н­ня му­суль­ман Кри­му і ви­що­го на­чаль­ства.

ТРЕ­ТЯ ЕРА ПО­ГРА­БУ­ВА­Н­НЯ

Ро­сія роз­ко­пує Крим уже май­же 200 ро­ків. Зокре­ма, в Хер­со­не­сі з 1827 ро­ку. Ще «па­трі­арх» ро­сій­ської ар­хе­о­ло­гії граф Оле­ксій Ува­ров, який роз­гор­нув 1853 ро­ку в Хер­со­не­сі ве­ли­кі роз­ко­пки, та­кож звер­нув ува­гу й на ін­ші пам’ятки, зокре­ма й на Ман­гуп. Про­те ро­сі­я­ни всі до­слі­дже­н­ня спря­мо­ву­ва­ли в один і той са­мий бік — во­ни на­ма­га­ли­ся «під­твер­ди­ти» істо­ри­чні зв’яз­ки Кри­му з Мо­сков­ською дер­жа­вою. Ува­ро­вим і бу­ло за­кла­де­но основ­ні «при­ва­ти­за­цій­ні» на­пря­ми і тра­ди­ції ро­сій­ської ар­хе­о­ло­гії в Кри­му.

Офі­цій­но тре­тя ера по­гра­бу­ва­н­ня ар­хе­о­ло­гі­чної спад­щи­ни Укра­ї­ни в Кри­му — пі­сля пер­ших двох — офі­цій­ної з XIX сто­лі­т­тя по 1954 рік і не­о­фі­цій­ної з 1954 ро­ку по 2014-й! — роз­по­ча­лась одра­зу ж пі­сля ане­ксії. Вже 14 бе­ре­зня 2014 ро­ку, ще за два дні до «ре­фе­рен­ду­му», крим­ський істо­рик Оле­ксандр Гер­цен, ві­до­мий сво­їм під­ла­бу­зни­цтвом пе­ред Ро­сі­єю й укра­ї­но­фо­бі­єю, на той час де­кан істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту Тав­рій­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту, в ін­терв’ю жур­на­лі­стам за­явив, що на «ро­сій­ських ар­хе­о­ло­гів че­ка­ють у Кри­му, щоб про­дов­жи­ти спіль­не вив­че­н­ня істо­ри­чної спад­щи­ни пів­остро­ва». Він роз’яснив, що «ро­сій­ські ар­хе­о­ло­ги в Кри­му ві­ді­гра­ють зна­чну роль. І цьо­го ра­зу йде­ться не про «то­чко­ве» вив­че­н­ня яки­хось об’єктів, а про мас­шта­бну спів­пра­цю. Що­ро­ку і в ми­ну­лі ро­ки у скла­ді крим­ських і укра­їн­ських екс­пе­ди­цій на пів­остро­ві пра­цю­ва­ли 15-20 ро­сій­ських груп».

При цьо­му слід за­ува­жи­ти, що Укра­ї­на ди­ви­ла­ся на це не про­сто крізь паль­ці, але фа­кти­чно по­ру­шу­ва­ла між­на­ро­дні пра­ви­ла. Так, се­ред ар­хе­о­ло­гів вста­нов­ле­но та­ке пра­ви­ло, що ке­ру­ва­ти екс­пе­ди­ці­я­ми, отри­му­ва­ти від­кри­то­го ли­ста на ке­рів­ни­цтво про­ве­де­н­ням до­слі­джень мо­жуть ли­ше ар­хе­о­ло­ги, які ма­ють гро­ма­дян­ство ті­єї кра­ї­ни, на те­ри­то­рії якої ве­ду­ться роз­коп- ки. Та­кою є за­галь­но­сві­то­ва пра­кти­ка. Але Укра­ї­на, спо­від­у­ю­чи це­хо­ву со­лі­дар­ність уче­них-ар­хе­о­ло­гів, ви­да­ва­ла до­зво­ли ро­сі­я­нам фа­кти­чно без обме­же­н­ня. На­то­мість пі­сля ане­ксії ро­сі­я­ни одра­зу ж від­мо­ви­ли укра­їн­ським ар­хе­о­ло­гам у доступі до Кри­му.

Осо­бли­ву роль ро­сій­ські ар­хе­о­ло­ги, за тра­ди­ці­єю, зав­жди ві­ді­гра­ва­ли в роз­ко­пках най­ба­га­тших пам’яток ар­хе­о­ло­гії Бо­спор­сько­го цар­ства та ін­ших, які сво­го ча­су каз­ко­во зба­га­ти­ли Ер­мі­таж. Во­ни зав­жди все ро­би­ли для то­го, щоб укра­їн­ських ар­хе­о­ло­гів до цих пам’яток не допу­сти­ти, по­си­ла­ли­ся на те, що у них за ни­ми вже є «шлейф до­слі­джень», а на­справ­ді — шлейф по­гра­бу­вань.

Уже 4 черв­ня 2014 ро­ку Ер­мі­таж уклав уго­ди про спів­пра­цю з Кер­чен­ським і Хер­со­не­ським му­зе­я­ми-за­по­від­ни­ка­ми.

Актив­но пра­цю­ють у Кри­му так зва­ні «під­во­дні ар­хе­о­ло­ги». Так, цьо­го ро­ку во­ни ство­рю­ють «під­во­дний ар­хе­о­ло­гі­чний парк» на Тар­хан­ку­ті, до­слі­джу­ють за­то­ну­лі су­дна, зокре­ма — під­во­дні чов­ни ча­сів вій­ни, ан­ти­чні га­ле­ри, па­ро­плав «Жан Жо­рес» та ін­ші су­дна, які ле­жать на крим­сько­му міл­ко­вод­ді.

Від­но­вив ро­бо­ту в Кри­му і Ро­сій­ський етно­гра­фі­чний му­зей. Оста­н­ня екс­пе­ди­ція йо­го до Кри­му від­бу­ла­ся ще в ра­дян­ський пе­рі­од. Про­те і на­прям ро­бо­ти йо­го вче­них та­кож мав чі­тко ви­ра­же­ну іде­о­ло­гі­чну уста­нов­ку. Ди­ре­ктор му­зею Во­ло­ди­мир Гру­сман роз­по­вів, що во­ни до­слі­джу­ва­ли і ма­ють на­мір про­дов­жу­ва­ти до­слі­джу­ва­ти етні­чний склад крим­сько­го на­се­ле­н­ня. При цьо­му він та­кож спря­мо­ва­ний на « де­мо­гра­фі­чне під­твер­дже­н­ня ро­сій­ської істо­ри­чної при­су­тно­сті» в Кри­му. Тоб­то якщо окре­мі екс­пе­ди­ції про­сто при­вла­сню­ють для Ро­сії до­ро­го­цін­ні істо­ри­чні зна­хід­ки, то цей ін­сти­тут гра­бує Крим ідей­но, на­ма­га­ю­чись до­ве­сти, що жо­дно­го етно­ге­не­зу крим­ських та­тар у Кри­му не від­бу­ва­ло­ся, а пред­став­ни­ки Мо­скви бу­ли тут зав­жди.

Ще ми­ну­ло­го ро­ку в Кри­му з’яви­лись ар­хе­о­ло­ги з Во­ло­ди­ми­ра. На пів­острів при­був та­кож спе­ці­аль­ний во­лон­тер­ський ар­хе­о­ло­гі­чний за­гін на ба­зі Ни­же­го­род­сько­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ло­ба­чев­сько­го. За­гін до­слі­джу­вав ан­ти­чне по­се­ле­н­ня II-I сто­літь до н.е., роз­та­шо­ва­не на узбе­реж­жі Азов­сько­го мо­ря. Окрім ро­біт на роз­ко­пках, у ар­хе­о­ло­гів бу­ли за­ня­т­тя з ан­ти­чної ке­ра­мі­ки і «по­льо­вий ле­кто­рій» із про­блем істо­рії Бо­спор­ської дер­жа­ви.

Сім­фе­ро­поль­ська і Крим­ська єпар­хії в рам­ках «свя­тку­ва­н­ня 1000-лі­т­тя пам’яті Хре­сти­те­ля Ру­сі кня­зя Во­ло­ди­ми­ра», окрім тра­ди­цій­них хре­сних хо­дів, по­ча­ли ор­га­ні­зо­ву­ва­ти «май­стер-кла­си з ар­хе­о­ло­гії», «олім­пі­а­ди для шко­ля­рів», те­ма­ти­чні ди­тя­чі «ран­ки» і «мо­ло­ді­жний фо­рум». Сло­вом, у Ро­сії ста­ти ар­хе­о­ло­гом ста­ло про­сті­ше про­сто­го на­віть шко­ля­ру: є ба­жа­н­ня — йди і ко­пай!

Див­на річ, але Сер­гій Аксьо­нов сам за­про­по­ну­вав про­ве­сти «цен­тра­лі­зо­ва­ні ар­хе­о­ло­гі­чні роз­ко­пки» в Кри­му ні­би­то з ме­тою ви­ті­сне­н­ня «чор­них ко­па­чів». Одра­зу ж ста­ти «во­лон­те­ра­ми» у спра­ві ар­хе­о­ло­гі­чних роз­ко­пок, не уяв­ля­ю­чи со­бі, яка це пе­кель­на пра­ця, по­го­ди­ли­ся по­над 500 осіб із рі­зних ре­гіо­нів Ро­сії. Фа­кти­чно Сер­гій Аксьо­нов за­мі­нив одних «чор­них ар­хе­о­ло­гів» ін­ши­ми, ще більш не­без­пе­чни­ми. Хто змо­же по­ба­чи­ти й облі­ку­ва­ти все, що во­ни ви­ко­па­ють?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.