До­мів­ка, ро­бо­та, ада­пта­ція

В Укра­ї­ні ство­ри­ли Дер­жав­ну про­гра­му під­трим­ки пе­ре­се­лен­ців на 2015 — 2016 ро­ки. Що во­на про­по­нує та що ви­ма­гає?

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Окса­на МИКОЛЮК, «День»

Си ла ми гро мадсь кос ті, на уков ців та пред­став­ни­ків вла­ди в Укра­ї­ні роз­ро­бле­но Дер­жав­ну ком­пле­ксну про­гра­му під­трим­ки та со­ці­аль­ної ада­пта­ції вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб. На­сту­пний крок — роз­ро­би­ти До­ро­жню кар­ту отри­ма­н­ня до­сту­пно­го жи­тла ВПО та вій­сько­вих АТО. За оцін­ка­ми екс­пер­тів, 50% пе­ре­се­лен­ців уже не по­вер­ну­ться до­до­му. При цьо­му фа­хів­ці вва­жа­ють, офі­цій­на ци­фра 1,3 міль­йо­на ВПО — силь­но за­ни­же­на. Не­о­фі­цій­на — 2,5 міль­йо­ни. От­же, пи­та­н­ня за­без­пе­че­н­ня жи­тлом — но­мер один. Йде­ться на­сам­пе­ред про дер­жав­не бу­дів­ни­цтво (час­тка дер­жа­ви в бу­дів­ни­цтві, яке про­во­ди­ться в Укра­ї­ні, — 0,3 — 0,4%) та бу­дів­ни­цтво в пар­тнер­стві з ін­ве­сто­ра­ми: со­ці­аль­не жи­тло, жи­тло для мо­ло­ді, ко­мер­цій­не жи­тло, кре­ди­ту­ва­н­ня на бу­дів­ни­цтво то­що.

За­ві­ду­ва­чка від­ді­лу мо­ні­то­рин­го­вих до­слі­джень со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних транс­фор­ма­цій Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки та про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни Іри­на Ба­ла­кі­рє­ва вва­жає, що пе­ре­се­лен­ців тре­ба спри­йма­ти не як тим­ча­со­ве яви­ще чи про­бле­му, а як по­тен­ці­ал. І зу­си­л­ля спря­му­ва­ти на ін­те­гра­цію цих лю­дей.

— Ми за­про­по­ну­ва­ли три ва­рі­ан­ти про­гра­ми. Один із них, на на­шу дум­ку, на­йопти­маль­ні­ший, пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня спе­ці­аль но го ви ко нав чо го ор га ну вла ди. Йо го фун­кції — ви­рі­ши­ти всі пи­та­н­ня жит­тє­ді­яль­но­сті пе­ре­се­лен­ців та мо­жли­вість ко­ор­ди­ну­ва­ти ро­бо­ту ін­ших дер­жав­них ор­га­нів вла­ди з пи­тань ВПО, — роз­по­від­ає Іри­на Ба­ла­кі­рє­ва. — За­хо­ди, ви­пи­са­ні в про­гра­мі, вклю­ча­ють в се­бе на­да­н­ня жи­тла, ство­ре­н­ня ро­бо­чих місць, окре­мий роз­діл сто­су­є­ться со­ці­аль­ної ада­пта­ції та со­ці­аль­но­го за­хи­сту, куль­тур­ної ін­те­гра­ції. Та­кож пе­ред­ба­че­но про­гра­му для тих, хто хо­че по­вер­ну­ти­ся.

Екс­пер­ти вва­жа­ють, що пи­та­н­ня за­без­пе­че­н­ня жи­тлом тре­ба ви­рі­шу­ва­ти па­ра­лель­но з пра­це­вла­шту­ва­н­ням.

— Чі­тко ді­ю­чо­го ре­аль­но­го пра­во­во­го ме­ха­ні­зму ре­а­лі­за­ції прав на жи­тло ВПО ни­ні в Укра­ї­ні не­має. У рам­ках існу­ю­чих сьо­го­дні юри­ди­чних, за­ко­но­дав­чих та фі­нан­со­вих ре­а­лій, пи­та­н­ня жи­тла для пе­ре­се­лен­ців ви­рі­ши­ти не­мо­жли­во. Ма­те­ма­ти­ка — про­ста: для ство­ре­н­ня, обла­шту­ва­н­ня одно­го жи­тла на одну ро­ди­ну з мі­ні­маль­ни­ми ре­ча­ми по­трі­бно мі­ні­мум 50 ти­сяч до­ла­рів. За­га­лом це де­ся­тки мі­льяр­дів до­ла­рів, — го­во­рить ко­ор­ди­на­тор еко­но­мі­чних про­грам ГО «Кон­грес Схо­ду» Ві­ктор Ів­кін. — Ве­ли­ким ре­зер­вом для роз­мі­ще­н­ня пе­ре­се­лен­ців є сіль­ська мі­сце­вість. Але, на жаль, біль­шість пе­ре­се­лен­ців — з ур­ба­ні­зо­ва­них ре­гіо­нів, то­му тре­ба ство­рю­ва­ти сти­му­ли: від­кри­ва­ти ви­ро­бни­цтва, да­ва­ти «зе­ле­не» сві­тло під­при­єм­ни­цтву. За­га­лом пи­та­н­ня за­без­пе­че­н­ня жи­тлом пе­ре­се­лен­ців у сві­то­вій пра­кти­ці зав­жди ви­рі­шу­ва­ли­ся за одним на­пря­мом — гу­ма­ні­тар­ним: до­по­ма­га­ли між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції, всі ін­ші пи­та­н­ня — в ком­пе­тен­ції дер­жа­ви. Без по­лі­ти­чної во­лі ні­чо­го не мо­жна ви­рі­ши­ти.

Як по­ка­зує пра­кти­ка, рі­ше­н­ня жи­тло­вої про­бле­ми, з від­ри­вом від пи­та­н­ня зайня­то­сті, на жаль, ство­рює ще біль­ші про­бле­ми: зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті, мар­гі­на­лі­за­цію, со­ці­аль­ну ізо­ля­цію. За сло­ва­ми ке­рів­ни­ка кон­суль­ської слу­жби По­соль­ства Гру­зії Іра­клія Адба­дзе, у Гру­зії пи­та­н­ня пе­ре­се­лен­ців час­тко­во ви­рі­ши­ли за ра­ху­нок бу­дів­ни­цтва жи­тла (ін­ве­сто­ри), час­тко- во — до­зво­ля­ли при­ва­ти­зо­ву­ва­ти тим­ча­со­ве жи­тло, вкла­да­ти свої ко­шти у бу­дів­ни­цтво. Він на­го­ло­сив, що «план із со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня пе­ре­се­лен­ців у Гру­зії не спра­цю­вав»: не ство­рив­ши ро­бо­чих місць, а тіль­ки на­дав­ши со­ці­аль­ні ви­пла­ти і жи­тло, кра­ї­на отри­ма­ла зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті. То­му пан Адба­дзе за­сте­рі­гає Укра­ї­ну: не ста­ви­ти пе­ре­се­лен­ців в умо­ви без­прав­но­сті та без­си­л­ля, а нав­па­ки, сти­му­лю­ва­ти у них актив­ну по­зи­цію.

Зна­чно ускла­днює си­ту­а­цію, на дум­ку де­мо­гра­фів, ма­ла мобільність укра­їн­ців: лю­ди при­ро­сли до сво­го мі­сця про­жи­ва­н­ня, і че­рез це ду­же важ­ко ада­пту­ю­ться до но­вих умов.

— Спе­ци­фі­ка Укра­ї­ни — низь­ка мобільність на­се­ле­н­ня, а вій­на цю про­бле­му за­го­стри­ла: з’яви­ла­ся ка­те­го­рія лю­дей, які не зна­ють, як по­во­ди­ти­ся на но­во­му мі­сці. При­чи­на в то­му, що в Укра­ї­ні ство­ре­на структура, яка не до­зво­ляє лю­дям швид­ко змі­ню­ва­ти мі­сце ро­бо­ти та про­жи­ва­н­ня, на­віть ко­ли є пер­спе­кти­ва ро­сту в ін­шо­му мі­сті, — вва­жає про­від­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту де­мо­гра­фії та со­ці­аль­них до­слі­джень ім. М.В. Пту­хи Іри­на Но­вак. — На­то­мість у Єв­ро­пі та США ду­же по­ши­ре­на пра­кти­ка, ко­ли лю­ди лег­ко мі­гру­ють з одно­го мі­сця в ін­ше, ко­ли для цьо­го є мо­жли­во­сті, ре­сур­си та пер­спе­кти­ва.

По­вер­та­ю­ться на оку­по­ва­ну те­ри­то­рію або у при­фрон­то­ву зо­ну гро­ма­дя­ни, які не змо­гли ада­пту­ва­ти­ся. За­ли­ша­ю­ться більш мо­ло­ді та осві­че­ні. Згі­дно з до­слі­дже­н­ня­ми, най­пер­ши­ми із зо­ни про­ве­де­н­ня АТО ви­їха­ли при­ва­тні під­при­єм­ці. Ра­но чи пі­зно ці й ін­ші ВПО за­хо­чуть ма­ти вла­сне жи­тло й бу­дуть шу­ка­ти мо­жли­во­сті.

— За­раз ми на­ма­га­є­мо­ся від­ро­ди­ти дер­жав­ну про­гра­му бу­дів­ни­цтва до­сту­пно­го жи­тла та ада­пту­ва­ти її до ни­ні­шніх умов, — го­во­рить пре­зи­дент Бу­ді­вель­ної па­ла­ти Укра­ї­ни Пе­тро Шилюк. — Об’єд­на­н­ня зу­силь дер­жа­ви, ін­ве­сто­рів та при­ва­тно­го ка­пі­та­лу до­зво­ляє за­без­пе­чи­ти на­се­ле­н­ня жи­тлом за зна­чно мен­шою ці­ною. Ни­ні Бу­ді­вель­на па­ла­та вже по­ча­ла ро­бо­ту із гро­мад­ськи­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми об’єд­на­н­ня­ми. Всі ро­зу­мі­ють, що без­пла­тно­го жи­тла не бу­де. І то­му має бу­ти чі­тко ви­пи­са­но: що та­ке со­ці­аль­не жи­тло, що та­ке — ко­мер­цій­не, мо­ло­ді­жне, і хто за яку ці­ну, що мо­же ку­пи­ти. Ми про­по­ну­є­мо та­ку схе­му: пе­ре­се­лен­ці об’єд­ну­ю­ться в гро­мад­ські об’єд­на­н­ня, при­хо­дять до за­бу­дов­ни­ка і го­во­рять: що, в яко­му ра­йо­ні, якої пло­щі хо­чуть ку­пи­ти (у бу­дів­ни­цтво чо­го хо­чуть вкла­сти ко­шти). Та­кож вва­жаю, що дер­жа­ві тре­ба ство­рю­ва­ти ме­ха­ні­зми кре­ди­ту­ва­н­ня: щоб ку­пи­ти це жи­тло — хай на­віть кре­ди­тне, але з пер­спе­кти­вою.

У за­хо­дах, за­зна­че­них для ре­а­лі­за­ції пра­ва пе­ре­се­лен­ців на жи­тло на 2015 — 2016 ро­ки, іде­ться, на­сам­пе­ред, про ство­ре­н­ня ре­є­стру об’єктів не­ру­хо­мо­сті (не­за­вер­ше­них бу­дів­ництв, по­ки­ну­тих бу­дин­ків то­що), ви­зна­че­н­ня по­треб пе­ре­се­лен­ців у жи­тлі, а та­кож роз­роб­ка про­е­ктів роз­ви­тку мі­сце­вих гро­мад із бу­дів­ни­цтва по­стій­но­го та со­ці­аль­но­го жи­тла для ВПО. По­пе­ре­дньої ро­бо­ти ду­же ба­га­то, от­же, вла­сне жи­тло у пе­ре­се­лен­ців з’яви­ться не ско­ро (про­гра­ма ще бу­де вдо­ско­на­лю­ва­ти­ся, а по­тім, спо­ді­ва­ю­ться фа­хів­ці, — тре­ба прой­ти за­твер­дже­н­ня Ка­бмі­ном). Хо­ча де­я­кі екс­пер­ти го­во­рять, що з ни­ні­шні­ми те­хно­ло­гі­я­ми ми мо­же­мо бу­ду­ва­ти у два-три ра­зи біль­ше, ніж на­при­кін­ці 1980-х.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.