Iсто­рія одно­го бо­же­ві­л­ля

У На­ціо­наль­но­му ху­до­жньо­му му­зеї на Гру­шев­сько­го три­ває ви­став­ка «Enfant Terrible. Оде­ський кон­це­пту­а­лізм»

Den (Ukrainian) - - Культура -

Кон­це­пту­а­лізм — ми­сте­цький на­прям, що офор­мив­ся в кін­ці 1960-х — на по­ча­тку 1970-х рр. у США та Єв­ро­пі. Згі­дно з цим ме­то­дом кон­це­пція тво­ру ва­жли­ві­ша за йо­го фі­зи­чне ви­ра­же­н­ня. Оскіль­ки ме­та ав­то­ра — пе­ре­да­ча пев­ної ідеї, то кон­це­пту­аль­ні об’єкти мо­жуть існу­ва­ти у ви­гля­ді фраз, текстів, схем, гра­фі­ків, кре­слень, сві­тлин, ау­діо— та ві­део­ма­те­рі­а­лів. Коментар ви­хо­дить на пер­ше мі­сце. Пре­дме­том до­слі­дже­н­ня мо­же ста­ти будь-яка річ, яви­ще, про­цес, оскіль­ки кон­це­пту­аль­не ми­сте­цтво яв­ляє со­бою чи­стий ху­до­жній жест. Один із за­снов­ни­ків те­чії, аме­ри­кан­ський ху­до­жник Джо­зеф Ко­шут, ви­зна­чав зав­да­н­ня кон­це­пту­а­лі­зму в «до­ко­рін­но­му пе­ре­о­сми­слен­ні то­го, яким чи­ном фун­кціо­нує твір ми­сте­цтва... ми­сте­цтво — це си­ла ідеї, а не ма­те­рі­а­лу » . Кла­си­чним зраз­ком є ком­по­зи­ція Ко­шу­та « Один і три стіль­ці » ( 1965), що вклю­чає сті­лець, йо­го фо­то­гра­фію й опис цьо­го пре­дме­та зі слов­ни­ка. Кон­це­пту­аль­не ми­сте­цтво звер­та­є­ться не до емо­цій­но­го сприйня­т­тя, а до ін­те­ле­кту­аль­но­го осми­сле­н­ня по­ба­че­но­го.

До ре­чі, ще один па­трі­арх кон­це­пту­аль­но­го на­пря­му — Іл­ля Ка­ба­ков — на­ро­див­ся в Дні­про­пе­тров­ську, але сві­то­ву сла­ву здо­був у США, ку­ди пе­ре­їхав 1989 ро­ку. А втім, при­че­тність Укра­ї­ни цим не обме­жу­є­ться, і тут ма­є­мо пев­ний па­ра­докс: адже на­ше ми­сте­цтво, де зав­жди па­ну­ва­ли ба­ро­ко­ва емо­цій­ність і ро­ман­ти­чний па­фос, пе­ре­ва­жну ча­сти­ну сво­єї істо­рії бу­ло не схиль­не до за­над­то ра­ціо­на­лі­сти­чних по­бу­дов. Одна­че «Enfant Terrible. Оде­ський кон­це­пту­а­лізм» свід­чить про ін­ше.

Пер­ше вра­же­н­ня — це стра­шен­но ве­се­ло. На­віть якось від­чай­ду­шно ве­се­ло. Від акції «От­стри­га­ние та­ба­чно­го дыма» до «Зву­ка чаю», від ба­не­ру «Зким ви, май­стри Ре­не­сан­су?» до ба­наль­ної кри­шки ка­стру­лі, при­кле­є­ної по­верх му­дро­ва­ної та­бли­ці «Эн­таль­пия во­зду­ха и па­ра», від на­пря­му «кре­ти­ні­сти­чний ре­а­лізм» до де­таль­но за­до­ку­мен­то­ва­них «Спосо­бів убив­ства пра­по­ром». Якщо вда­ти­ся до мор­ських ана­ло­гій, то оде­ських кон­це­пту­а­лі­стів мо­жна по­рів­ня­ти з ри­бал­ка­ми, що ви­тя­га­ють не­во­да, ри­бу ви­пу­ска­ють, а смі­т­тя, що за­стря­ло в сі­тці, зби­ра­ють як без­цін­ний скарб; як ска­за­но на одно­му з ві­део: «Ми вста­нов­лю­ва­ли між­пре­дме­тні зв’яз­ки від не­ор­га­ні­чної хі­мії до п’яних ба­ла­чок». Ця ін­ту­ї­тив­на стра­те­гія, на від­мі­ну від до­слі­дів аме­ри­кан­ців, ґрун­ту­ва­ла­ся на жа­до­бі жи­т­тя, під­мі­не­но­го іде­о­ло­гі­зо­ва­ною ре­аль­ні­стю СРСР. До­во­дя­чи до пов­ної ні­се­ні­тни­ці не­злі­чен­ні ін­стру­кції, на­ста­но­ви, на­ка­зи ра­дян­ської ре­пре­сив­ної ма­ши­ни шля­хом їх пе­ре­тво­ре­н­ня на ми­сте­цтво, пер­ші «про­то­кон­це­пту­а­лі­сти» на­вряд чи зна­ли про існу­ва­н­ня кон­це­пту­а­лі­зму як та­ко­го — і не­змін­но ли­ша­ли­ся у ви­гра­ші.

По­тім бу­ла не­від­во­ро­тна мі­гра­ція. Свою енер­гію оде­ські бун­тів­ни­ки пе­ре­не­сли ту­ди, де ма­ли біль­ше мо­жли­во­стей і шир­шу ау­ди­то­рію — до Мо­скви. Зо­гля­ду на це, най­ці­ка­ві­ші є пер­ші дві за­ли, де пред­став­ле­ний в основ­но­му пе­рі­од під­пі­л­ля. По­мі­тно, що, чим біль­ше по­сла­блю­є­ться тиск, тим на­по­ле­гли­ві­ше та з усе менш пе­ре­кон­ли­ви­ми ре­зуль­та­та­ми ху­до­жни­ки на­ма­га­ю­ться імі­ту­ва­ти за­хі­дні те­хні­ки й фор­ми. Зре­штою, хтось про­сто ви­чер­пав­ся, хтось ки­нув­ся за­ро­бля­ти, об­слу­го­ву­ю­чи бру­дні пі­ар-кам­па­нії вла­ди на по­ча­тку 2000-х. Сво­бо­да ви­яви­ла­ся за­над­то важ­ким ви­про­бу­ва­н­ням, а но­ві по­ко­лі­н­ня ди­ха­ють геть іна­кшим по­ві­трям, в яко­му на­віть аб­сурд має ви­гля­да­ти при­ва­бли­во й те­хно­ло­гі­чно.

Ви­сно­вок на­стіль­ки ж оче­ви­дний, на­скіль­ки пов­ною мі­рою не про­го­во­ре­ний. По су­ті, наш кон­це­пту­а­лізм — ця не­кра­си­ва, але уні­каль­на жа­хли­ва ди­ти­на, Enfant Terrible, — був спа­ла­хом бли­ску­чо­го мар­гі­не­су, змо­вою та­лан­тів, що до­бро­віль­но зай­ня­ли ні­шу мі­ських бо­же­віль­них.

Та­ка си­ту­а­ція на­вряд чи вже по­вто­ри­ться. Та й не тре­ба.

А ось що тре­ба на­шо­му ми­сте­цтву за­раз — так це бо­дай де­щи­цю бо­же­ві­л­ля. Тих са­мих справ­жніх буй­них зі ста­рої пі­сні.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.