«Кар­мен» із... Пів­ден­ної Паль­мі­ри

У ре­пер­ту­а­рі Опер­но­го те­а­тру з’яви­ла­ся ви­ста­ва, яка да­рує на­дію

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­ри­на ЧЕРКАШИНАГУБАРЕНКО, му­зи­ко­зна­вець

Оде­са зав­жди ча­ру­ва­ла сво­єю не­по­втор­ні­стю і за­ли­ша­ла­ся вір­ною опти­мі­сти­чно­му ду­ху. Ось і оста­н­ня зна­чна ми­сте­цька по­дія, яка тут від­бу­ла­ся, ста­ла зай­вим свід­че­н­ням, що оде­си­ти — на­род осо­бли­вий, який ні­ко­ли не під­ко­ря­є­ться не­спри­я­тли­вим об­ста­ви­нам, у всіх спра­вах де­мон­стру­є­твор­чу енер­гію та ви­на­хі­дли­вість. Не­аби­який резонанс ма­ла у мі­сті оста­н­ня прем’ єра Оде­сько­го на­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го те­а­тру опе­ри та ба­ле­ту.

« Кар­мен » Жор­жа Бі­зе — опе­ра, яка ко­ри­сту­є­ться осо­бли­вою лю­бов’ю пу­блі­ки. Ни­ні­шня по­ста­нов­ка з’яви­ла­ся у скла­дні для ми­сте­цько­го жи­т­тя ча­си, ко­ли те­атр не міг роз­ра­хо­ву­ва­ти на на­ле­жне дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня, а мав по­кла­да­ти­ся ли­ше на вла­сні си­ли і ре­сур­си. І ре­сур­си ке­рів­ни­цтво та­ки зумі­ло від­най­ти, по­да­ру­вав­ши гля­да­чам над­зви­чай­но яскра­ву, та­ла­но­ви­ту ви­ста­ву, яка ста­ла свід­че­н­ням ви­со­ко­го твор­чо­го по­тен­ці­а­лу ко­ле­кти­ву.

Успі­ху ви­ста­ви перш за все спри­я­ла її му­зи­чна скла­до­ва. Ди­ри­гент- по­ста­нов­ник Оле­ксан­дру Са­мо­і­ле під­кре­слив у тво­рі Жор­жа Бі­зе ба­га­то­барв­ність ор­ке­стро­вої па­лі­три, ви­ра­зні кон­тра­сти під­не­се­ної свя­тко­во­сті, бу­я­н­ня за­паль­них тан­цю­валь­них ри­тмів і ме­ло­дій ши­ро­ко­го ди­ха­н­ня, а та­кож ре­льє­фно ви­ді­лив на­пру­же­ні мо­мен­ти, пов’яза­ні з дра­ма­ти­чним пе­ре­пле­те­н­ням люд­ських доль. В опе­рі зна­чну роль ві­ді­гра­ють ши­ро­ко роз­бу­до­ва­ні ма­со­ві хо­ро­ві сце­ни. Як єди­ний зла­го­дже­ний ор­га­нізм ви­сту­пив у по­ста­нов­ці хор те­а­тру — один із кра­щих опер­них хо- ро­вих ко­ле­кти­вів, ке­ро­ва­них до­свід­че­ним ко­ри­фе­єм Ле­о­ні­дом Бу­тен­ком. При цьо­му в ма­льов­ни­чо­му ви­до­ви­щі, ство­ре­но­му ре­жи­се­ром і ба­лет­мей­сте­ром-по­ста­нов­ни­ком в одній осо­бі Ге­ор­гі­єм Ков­ту­ном, хор, мі­манс і ба­лет ви­сту­па­ють як уча­сни­ки на­про­чуд актив­ної й роз­га­лу­же­ної сце­ні­чної дії.

Ко­ле­ктив­ний ге­рой ви­ста­ви — стро­ка­тий на­товп, який ви­зна­чає атмо­сфе­ру пів­ден­но­го іспан­сько­го мі­ста Се­ві­льї. Тем­пе­ра­мент, по­стій­на зміна вра­жень, під­ви­ще­на емо­цій­на тем­пе­ра­ту­ра ха­ра­кте­ри­зу­ють на­строї цьо­го се­ре­до­ви­ща, в яко­му па­ну­є­зу­хва­ла і не­без­пе­чна кра­су­ня-ци­ган­ка на ім’я Кар­мен. У ви­ко­нан­ні Ка­те­ри­ни Цим­ба­люк за роз­ку­ті­стю по­ве­дін­ки її ге­ро­ї­ні, впев­не­ної у сво­їх жі­но­чих ча­рах, від­чу­ва­є­ться при­хо­ва­на хо­ло­дна від­сто­ро­не­ність, на­віть вну­трі­шня спу­сто­ше­ність. Кар­мен Те­тя­ни Спа­ської більш без­по­се­ре­дня і не­ви­му­ше­на, щи­ра у сво­їх за­хо­пле­н­нях.

Ці­ка­во, що в цен­трі тво­ру тут опи­ни­ла­ся тра­ге­дія зла­ма­но­го жи­т­тя юно­го сол­да­та Хо­зе ( Оле­ксандр Про­ко­по­вич і Ко­стян­тин Ан­дре­єв) і те­ма са­мо­від­да­но­го жер­тов­но­го ко­ха­н­ня чи­стої ду­шею Мі­ка­е­ли (Юлія Те­ре­щук і Ана­ста­сія Го­луб). При цьо­му Ге­ор­гій Ковтун про­де­мон­стру­вав у сво­їй ін­тер­пре­та­ції не ли­ше та­лант ви­на­хі­дли­во­го твор­ця ма­со­вих сцен, а й май­стер­ність у від­тво­рен­ні ню­ан­сів люд­ських сто­сун­ків. Цьо­му спри­я­ло ви­ра­зне обра­зне рі­ше­н­ня низ­ки клю­чо­вих епі­зо­дів, у яких окре­сле­ний роз­ви­ток двох дра­ма­ти­чних лю­бов­них три­ку­тни­ків: Мі­ка­е­ла — Хо­зе — Кар­мен, Хо­зе — Кар­мен — Еска­мі­льо ( Ва­дим Чер­ні­гов­ський і Оле­ксандр Стрюк). Над­зви­чай­но по­е­ти­чно ви­рі­ше­на по­ста­нов­ни­ком сце­на по­ба­че­н­ня Хо­зе і Мі­ка­е­ли у пер­шій дії. А зна­ме­ни­ту арію Хо­зе — йо­го лю­бов­не зі­зна­н­ня, звер­ну­те до Кар­мен, — по­став­ле­но на зра­зок ба­ле­тно­го ада­жіо, і во­на спри­йма­є­ться як єди­ний мо­мент, ко­ли ми дій­сно ві­ри­мо у щи­рість по­чут­тів са­мої Кар­мен.

У ви­ста­ві, по­збав­ле­ній ти­по­вих вад су­ча­сної ре­жи­су­ри, схиль­ної не ра­ху­ва­ти­ся з ав­тор­ським за­ду­мом, єба­га­то зна­хі­док, які ро­блять твір акту­аль­ним без нав’ язли­вої йо­го мо­дер­ні­за­ції. Бо при­клад Кар­мен на­га­ду­є­про те, що ни­ні ста­ють осо­бли­во оче­ви­дни­ми не­без­пе­чні наслідки руй­нів­но­го на­ча­ла, яке за­кла­де­но у ді­ях і вчин­ках на­віть одні­єї ха­ри­зма­ти­чної осо­би­сто­сті. І ра­зом із тим ви­ста­ва да­є­змо­гу від­чу­ти, як по­при фі­наль­ну ка­та­стро­фу тут пе­ре­ма­га­є­жит­тє ствер­дна енер­гія, носієм якої є са­ма му­зи­ка Жор­жа Бі­зе з її по­зи­тив­ним то­ну­сом, на­тхнен­ною лі­ри­кою та енер­гій­ни­ми ри­тма­ми.

ФО­ТО ЮРІЯ ЛИ­ТВИ­НЕН­КА

ГО­ЛОВ­НІ ПАР­ТІЇ ВИ­КО­НУ­ЮТЬ ОЛЕ­КСАНДР ПРО­КО­ПО­ВИЧ (ХО­ЗЕ) І КА­ТЕ­РИ­НА ЦИМ­БА­ЛЮК (КАР­МЕН)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.