Жи­т­тя як спа­лах...

Двад­цять ро­ків то­му пі­шов у Ві­чність ле­ген­дар­ний спі­вак На­за­рій Ярем­чук

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­рія ВИ­ШНЕВ­СЬКА, Чер­нів­ці

Твор­чий по­літ Ярем­чу­ка обір­ва­ла тяж­ка хво­ро­ба. 2 ли­пня він на­зав­жди спо­чив на Алеї сла­ви но­во­го Чер­ні­ве­цько­го цвин­та­ря. На похо­рон з’їха­ли­ся лю­ди з усіх ку­то­чків, ви­сла­ли кві­та­ми шлях від йо­го бу­дин­ку на то­ді­шній ву­ли­ці Ін­тер­на­ціо­наль­ній (ни­ні це вул. На­за­рія Ярем­чу­ка) до цвин­та­ря че­рез усі Чер­нів­ці. З На­за­рі­єм про­ща­ла­ся вся Укра­ї­на...

Що­ро­ку 30 черв­ня ро­ди­на спів­а­ка, йо­го дру­зі, твор­чі по­бра­ти­ми, пред­став­ни­ки мі­сце­вої вла­ди й гро­мад­сько­сті при­хо­дять на кла­до­ви­ще, щоб на мі­сці ві­чно­го спо­чин­ку на­ро­дно­го ар­ти­ста Укра­ї­ни, По­че­сно­го гро­ма­дя­ни­на Чер­нів­ців На­за­рія Ярем­чу­ка вша­ну­ва­ти йо­го сві­тлу пам’ять.

— Ра­но На­за­рій Ярем­чук по­ки­нув цей світ, — з су­мом ка­же Остап САВ­ЧУК, ху­до­жній ке­рів­ник Чер­ні­ве­цької обла­сної фі­лар­мо­нії. — Він пі­шов від нас у не­пов­ні со­рок чо­ти­ри... Але і сьо­го­дні, 20 ро­ків по­то­му, на йо­го мо­ги­лі у Чер­нів­цях зав­жди жи­ві кві­ти, і стеж­ка до му­зею у йо­го рі­дно­му се­лі Рів­ня не за­ро­стає. Що­ден­но при­їжджа­ють гру­пи ту­ри­стів, а йо­го се­стра па­ні Ка­те­ри­на зав­жди при­ві­тно про­во­дить екс­кур­сії. На­за­рій був справ­жнім па­трі­о­том, який сво­їм го­ло­сом про­слав­ляв Укра­ї­ну.

— Він був щирим і без­ко­ри­сли­вим, усім на­ма­гав­ся до­по­мог­ти, — при­га­дує за­снов­ник гур­ту « Сме­рі­чка » Лев­ко ДУТКІВСЬКИЙ. — Та­лант На­за­рія був ба­га­то­гран­ним. До­бре грав у фут­бол, пи­сав вір­ші. Один із них при­свя­тив ме­ні на 30-річ­чя і на­звав свою при­свя­ту «Ві­кна твор­чо­сті». Упро­довж ми­сте­цько­го жи­т­тя ми ра­зом ба­га­то га­стро­лю­ва­ли не ли­ше те­ри­то­рі­єю ко­ли­шньо­го СРСР, а й за­ру­бі­жни­ми кра­ї­на­ми — Ка­на­дою, Аме­ри­кою, Ав­стра­лі­єю, Фран­ці­єю та ба­га­то ін. На по­ча­тку 1970-х На­за­рій Ярем­чук пе­ре­жи­вав свій зо­ря­ний час. Йо­го про­ни­кли­вий го­лос став ві­до­мим у сві­ті. Зав­дя­ки ве­ли­че­зно­му та­лан­ту На­за­рій міг успі­шно пра­цю­ва­ти і жи­ти де­ін­де, але ні­за­що не хо­тів за­ли­ша­ти сво­го мі­сао Чер­нів­ці. Він був справ­жнім па­трі­о­том Бу­ко­вин­сько­го краю.

— Як хо­ті­ло­ся б, щоб Ярем­чук був ра­зом з на­ми, щоб у ба­га­то­ти­ся­чно­му дру­жньо­му ко­лі за­спі­вав свою по­пу­ляр­ну пі­сню « Ро­ди­на, ро­ди­на — від ба­тька до си­на...». У день пам’яті цю пі­сню за­спі­ва­ють йо­го си­ни Дми­тро та На­зар і донь­ка Ма­рі­чка... Я вва­жаю, що до­сі спі­вак, рів­ний за кра­сою го­ло­су На­за­рія, на ві­тчи­зня­ній естра­ді не з’ явив­ся, — ка­же спі­вак і ком­по­зи­тор Пав­ло ДВОР­СЬКИЙ. — Го­лос На­за­рія, чи­стий, як ран­ко­ва ро­са, ще­дрий, як ко­ло­си­ста ни­ва, ви­со­кий, як не­бо го­лу­бе, і сьо­го­дні не­се до­бро в люд­ські сер­ця. Світ йо­го пі­сень не­зрів­нян­но кра­си­вий. Він спів­ав, на­віть бу­ду­чи тяж­ко хво­рим, і щи­ро ві­рив, що ви­со­ке ми­сте­цтво вря­ту­є­світ.

За 20 ро­ків, від­ко­ли не­ма­єз на­ми На­за­рія Ярем­чу­ка, йо­го мі­сія в на­шо­му жит­ті за­ли­ша­є­ться ду­же ве­ли­чною і ви­зна­чаль­ною. Це мі­сія єд­на­ти по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців дов­ко­ла на­ціо­наль­ної куль­ту­ри, ви­со­ко­го ми­сте­цтва, при­че­тно­сті й про­дов­же­н­ня тих іде­а­лів, тих ви­со­ких по­ми­слів, що спо­від­у­вав Н. Ярем­чук. На­га­да­є­мо, зі сце­ни Чер­ні­ве­цької обла­сної фі­лар­мо­нії 1 кві­тня 1973 р. роз­по­чав­ся про­фе­сій­ний шлях ан­сам­блю «Сме­рі­чка» ра­зом із йо­го со­лі­ста­ми Ва­си­лем Зін­ке­ви­чем і На­за­рі­єм Ярем­чу­ком під ке­рів­ни­цтвом Лев­ка Ду­тков­сько­го. По­над 22 ро­ки Ярем­чук за­ли­шав­ся вір­ним цій сце­ні. То­му не ви­пад­ко­во бу­ло ви­рі­ше­но вста­но­ви­ти ме­мо­рі­аль­ну до­шку на фа­са­ді фі­лар­мо­нії з на­го­ди 60- річ­чя ви­да­тно­го ми­тця та від­кри­ти кім­на­ту­му­зей На­за­рія Ярем­чу­ка в при­мі­щен­ні фі­лар­мо­нії.

— Ідея ство­ре­н­ня ці­єї кім­на­ти ви­но­шу­ва­ла­ся від­то­ді, як Лев­ко Ду­тков­ський за­сну­вав Фонд іме­ні На­за­рія Ярем­чу­ка пі­сля йо­го смер­ті, — роз­по­ві­ла за­ві­ду­ва­чка на­у­ко­во-ме­то­ди­чно­го від­ді­лу Чер­ні­ве­цько­го обла­сно­го кра­є­знав­чо­го му­зею Єв­до­кія АН­ТО­НЮК-ГАВРИЩУК, яка без­по­се­ре­дньо бра­ла участь в оформ­лен­ні екс­по­зи­ції кім­на­ти­му­зею. — Що­ро­ку в дні, ко­ли вша­но­ву­ва­ли пам’ять На­за­рія Ярем­чу­ка, лю­ди ро­би­ли по­да­рун­ки (во­ни екс­по­ну­ю­ться в ша­фах і час­тко­во в екс­по­зи­ції). На­при­клад, Почаївська чу­до­твор­на іко­на, ку­пле­на на ко­шти бла­го­дій­ни­ків із Хо­тин­сько­го й Ви­жни­цько­го ра­йо­нів й по­да­ро­ва­на ра­зом із ру­шни­ком. Або сві­тли­ни, по­да­ро­ва­ні одно­кур­сни­ком На­за­рія. До ро­бо­ти зі ство­ре­н­ня екс­по­зи­ції бу­ли за­лу­че­ні на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник на­у­ко­во-ме­то­ди­чно­го від­ді­лу Чер­ні­ве­цько­го обла­сно­го кра­є­знав­чо­го му­зею Окса­на Дре­біт і ху­до­жник обла­сної бі­бліо­те­ки ім. Ми­хай­ла Іва­сю­ка Ми­ко­ла Кри­во­ру­чко. Ни­ні в му­зеї близь­ко 300 експонатів. Ро­бо­та ще не за­вер­ше­на. Є ба­га­то аль­бо­мів. Пе­ре­ва­жна біль­шість ма­те­рі­а­лів збе­рі­га­є­ться в Оста­па Сав­чу­ка. Є за­пи­ски На­за­рія, во­ни ду­же цін­ні, бо там єдо­тик не тіль­ки пе­ра Ярем­чу­ка, а йо­го ду­ші й сер­ця. За­раз хра­ни­те­лем Кім­на­ти-му­зею ім. На­за­рія Ярем­чу­ка єАна­то­лій Ві­знюк — син Юрія Ві­зню­ка, учи­те­ля Во­ло­ди­ми­ра Іва­сю­ка.

30 черв­ня Чер­ні­ве­цька обла­сна фі­лар­мо­нія зі­бра­ла по­бра­ти­мів спів­а­ка по пі­сен­но­му ре­ме­слу, ша­ну­валь­ни­ків йо­го твор­чо­сті на ве­чір пам’яті, на яко­му зву­ча­ли пі­сні, при­свя­че­ні На­за­рію Ярем­чу­ку.

ФО­ТО З АР­ХІ­ВУ «Дня»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.