«Принцип був пі­щин­кою, гвин­ти­ком у розв’язу­ван­ні вій­ни»

Юрій ША­ПО­ВАЛ — про від­кри­т­тя у Сер­бії пам’ятни­ка вбив­ці ерц­гер­цо­га Фер­ди­нан­да

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ігор САМОКИШ, «День»

Пре­зи­дент Сер­бії То­мі­слав Ні­ко­лі­чвід­крив дня­ми в Бел­гра­ді пам’ятник Гав­ри­лу Прин­ци­пу, який вбив 28 черв­ня 1914 ро­ку ав­стрій­сько­го ерц­гер­цо­га Франца Фер­ди­нан­да та йо­го дру­жи­ну Софію. Вва­жа­є­ться, що ці по­дії по­кла­ли по­ча­ток до Пер­шої сві­то­вої вій­ни.

«Принцип був ге­ро­єм, символом ідей звіль­не­н­ня, ти­ра­но­вбив­цею, носієм ідеї звіль­не­н­ня від раб­ства, яка бу­ла в Єв­ро­пі», — на­го­ло­сив пре­зи­дент Сер­бії. До ре­чі, мо­ну­мент бу­ло від­кри­то до 101-рі­чни­ці вбив­ства Фер­ди­нан­да.

Пам’ятник Гав­ри­лу Прин­ци­пу, вста­нов­ле­ний у пар­ку не­по­да­лік бу­дів­лі серб­сько­го уря­ду, яв­ляє со­бою дво­ме­тро­ву брон­зо­ва ста­тую, яку по­да­ру­ва­ла Бо­снія Сер­бії, по­ві­дом­ляє lenta.ru.

«День» по­про­сив про­фе­со­ра, до­кто­ра істо­ри­чних на­ук Юрія ША­ПО­ВА­ЛА про­ко­мен­ту­ва­ти серб­ську «тра­ктов­ку» вчин­ку Прин­ци­па і від­кри­т­тя пам’ятни­ка на йо­го честь:

— Ста­ви­тись до цьо­го слід на­сам­пе­ред спо­кій­но. А як ста­ви­тись до кар­бо­на­рі­їв, які ді­я­ли в Іта­лії з по­ча­тку ХІХ сто­лі­т­тя, чи до на­ро­до­воль­ців в Ро­сії? Їх так са­мо мо­жна по­тра­кту­ва­ти як те­ро­ри­стів, а мо­жна як бор­ців за іде­а­ли сво­бо­ди...

Тут, на мою дум­ку, є сут­тє­ві­ше пи­та­н­ня. Гав­ри­ло Принцип був пі­щин­кою, гвин­ти­ком, ча­сто­чкою у розв’язу­ван­ні вій­ни. Не бу­ло б йо­го — був би Принцип-2, Принцип-3 etc. Чи був би ще хтось не з та­єм­ної ан­ти­ав­стрій­ської ор­га­ні­за­ції «Мла­да Бо­сна». Чо­му? То­му що ті­єї Ве­ли­кої, як її на­зи­ва­ють на За­хо­ді, вій­ни жа­да­ли елі­ти то­ді­шніх про­від­них єв­ро­пей­ських кра­їн. Вій­на не­о­дмін­но ви­бу­хну­ла би з ін­шої при­чи­ни, як­би на­віть Принцип не влу­чив у свою жер­тву. Був би якийсь ін­ший ін­ци­дент, ін­ший при­від, але Тро­їстий со­юз та Ан­тан­та не­о­дмін­но роз­по­ча­ли б свою вен­дет­ту сві­то­во­го мас­шта­бу.

Те­пер про са­мо­го хло­пчи­ка. Прин­ци­пу бу­ло 19 ро­ків (то­му йо­го, до сло­ва, і не за­су­ди­ли до смер­тної ка­ри, оскіль­ки він вва­жав­ся не­пов­но­лі­тнім). Він справ­ді ві­рив, що стрі­ляє у крив­дни­ка сво­єї кра­ї­ни. Це ни­ні мо­дно зо­бра­жу­ва­ти Ав­стро-Угор­ську ім­пе­рію у па­стель­них то­нах. На­справ­ді за­зви­чай ні­чо­го одно­зна­чно­го в істо­рії не бу­ває. Це бу­ла до­сить спе­ци­фі­чна, але все-та­ки ім­пе­рія єв­ро­пей­ських мас­шта­бів. Во­на не ма­ла за­мор­ських ко­ло­ній, але ма­ла тра­ди­цій­ний ім­пер­ський ін­стру­мен­та­рій для упо­ко­ре­н­ня тих, ко­го пра­гну­ла упо­ко­ри­ти.

Ко­жна кра­ї­на са­ма, а не за чи­ї­мись ре­ко­мен­да­ці­я­ми оби­рає со­бі ге­ро­їв. По­ля­кам, на­при­клад, не по­до­ба­є­ться, що у нас є пам’ятник Сте­па­но­ві Бан­де­рі. Не всім укра­їн­цям по­до­ба­є­ться те, що у Вар­ша­ві аж по два пам’ятни­ки Юзе­фу Піл­суд­сько­му і во­я­кам ди­ві­зії Ар­мії Кра­йо­вої (пер­ший здій­сню­вав сум­ної сла­ви по­лі­ти­ку «па­ци­фі­ка­ції», а дру­га вби­ва­ла укра­їн­ців під час тра­гі­чних по­дій на Во­ли­ні в 1943—1944 ро­ках). Ну і що? Оби­дві зга­да­ні кра­ї­ни на дер­жав­но­му рів­ні не ди­кту­ють одна одній, ко­го вша­но­ву­ва­ти, а ко­го — ні. Мо­жна по­тра­кту­ва­ти Бан­де­ру як ді­я­ча, ко­трий спів­пра­цю­вав з Абве­ром, а для ко­гось він — по­слі­дов­ний дер­жав­ник, за що зре­штою і був вби­тий (на від­мі­ну, на­при­клад, від Піл­суд­сько­го).

Якщо сер­би ша­ну­ють Прин­ци­па як па­трі­о­та, а не як те­ро­ри­ста — на здо­ров’я. Із background’ом цьо­го хло­пчи­ка ще не все зро­зумі­ло. І це для ме­не біль­ша до­слі­дни­цька про­бле­ма, ніж те, що йо­му по­ста­ви­ли пам’ятник. Принцип все-та­ки не Гі­тлер...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.