Iз со­піл­кою, а не мар­шаль­ським же­злом

У Ки­є­ві три­ває ви­став­ка «ART-спро­тив оку­па­ції»

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксій КУЖЕЛЬНИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни

Спо чат ку у ста ро дав ніх гре - ків му­за­ми бу­ли три богині: Ме ле та — до свід че ність, Мне ма — пам’ ять, Ае­да — піс ня. З пли ном ча су во ни про го - ло си ли ма тір’ ю де в’ яти муз Мне - мо­зі­ну — пам’ять. Із при­га­ду­вань на род жу єть ся піс ня, та нок, кар - ти­на. Тож як­би не бу­ло пам’яті — не бу ло б те ат ру, по езії, мис тец т - ва вза га лі. Сьо год ні куль тур на ам не зія зма га єть ся з бу мом пам’ яті у ви - гля ді по пу ляр нос ті ме му а рів, ме мо рі а лів та му зе їв.

Му­зей те­а­траль­но­го, му­зи­чно­го та кі­но­мис тец т ва Укра ї ни, як будь- який му зей, тоб то бу ди нок муз, шу кає від по ві дей на хви­лю­ва­н­ня, бо­лі дня сво­єї ма те рі. Се ред екс по на тів ви став ки «ART-спро­тив оку­па - ції», яка три­ва­ти­ме до 31 сер­пня, пер­шою при­вер­ну­ла мою ува­гу «Пам’ятка бій­ця на пер ші хви ли ни пе ре - бу ван ня в зо ні бой о - вих дій » . Ре ко мен да - ції ціл ком ко рис ні й для мир­но­го жи­т­тя: «На­ма­гай­те­ся не пе­ре­о­ці ню ва ти і не до оці - ню­ва­ти не­без­пе­ку! Не за­ну­рюй­тесь у се­бе по­дум ки, три май те ува - гу на об­ста­нов­ці. Кон­такт з ре аль ніс тю мо - же вря­ту­ва­ти жи­т­тя».

Про чи тав і пі - шов ди ви ти ся екс по - зи цію вдру ге, оскіль - ки зі бра ні ма те рі а ли зі зві ту про вне сок ді - ячів мис тец т ва у спра ву АТО пе ре тво - ри ли ся на ви дін ня, на тхнен ні бла гом при га ду ван ня, щас тям пам’ я тан ня про гли бин - ний зв’ язок усьо го з усім, кож но - го з усі ма. Так бу ває, особ ли во в му­зе­ях, ко­ли опи­ня­є­шся в ми­ті, в якій скон­цен­тру­ва­лись ча­си, епо­хи, лю ди і на ро ди.

На світлинах Ір­ма Ві­тов­ська, яка ро­бить ляль­ки, ні­би зши­ває на силь ни­цьки ро зі рва ні на шмат ки ре чі нит кою пам’ яті. Їх ку­пу­ють ді­тла­хам, а отри­ма­ні гро­ші над­си­ла­ють фронт.

Її ко ле га, та кож із Мо ло до го те­а­тру, Рим­ма Зю­бі­на на ви­со­ких під бо рах роз по ві дає з тан ку бій - цям анек до ти, ак торсь кі бай ки. Не схо жа ані на Та ра пунь ку, ані на Штеп се ля, во на ви гля дає точ - ною ко­пі­єю їх обох ра­зом. Та­ка в ній си ла ба жан ня укрі пи ти, на - ди­хну­ти на­ших за­хи­сни­ків.

Фран­ків­ці На­та­ля Сум­ська та Ана то лій Хос ті ко єв, які роз - мов­ля­ють з по­ра­не­ни­ми, спів­а­ють по-сі­мей­но­му, ні­би у ви­шне­во­му сад­ку, — та­ким спокоєм, та­кою впев­не­ні­стю в пе­ре­мо­зі спов­не­ні їхні облич­чя.

Бан­ду­рис­тка С. Мир­во­да при­во зить на пе ре до ву коб за рів. Хлоп ці хо ром спі ва ють з ни ми зна­ні зі шко­ли Шев­чен­ко­ві вір­ші. Зда єть ся, до них до лу ча єть ся го - лос Дні­пра, і їхня пі­сня стає силь­ні­шою, аніж грім ви­бу­хів.

За­по­ча­тко­ва­на Єв­ге­ном Ни­щу­ком ще як мі­ні­стром куль­ту­ри «На­ро­дна фі­лар­мо­нія», ни­ні з йо­го актор­ською уча­стю, уча­стю ба­га­тьох му­зи­чних ко­ле­кти­вів, окре­мих ви­ко­нав­ців, під ку­ра­тор­ством Р. Ло­цман ствер­джує ми­сте­цтвом зда­тність люд­сько­го ду­ху не ско­ря­ти­ся, адже під уда­ра­ми чу­жої куль­ту­ри, що так са­мо є актом вій­ни, не ско­ри­ла­ся на­ша куль­ту­ра.

Дра­ма­тург Н. Во­ро­жбит та ре­жи­сер Г. Же­но з учня­ми роз­бом­бле­ної шко­ли ство­ри­ли ви­ста­ву за фа­кто­дра­мою з їхніх спогадів. Гір­кі спо­га­ди ди­тин­ства... До­бре, ко­ли їх мо­жна ви­сло­ви­ти, що­би, як ка­зав до­ктор З. Фрейд , від­тор­гну­ті, во­ни не по­вер­ну­ли­ся в ті­ло.

У су­сі­дньо­му за­лі роз­мі­сти­лась по­стій­на ек­спо­зи­ція «Все для фрон­ту — все для пе­ре­мо­ги». Тут фрон­то­ві сві­тли­ни ча­сів Ві­тчи­зня­ної вій­ни, мун­дир Шель­мен­ка-ден­щи­ка, в яко­му без­ліч ра­зів ра­ду­вав фрон­то­ви­ків гу­мо­ром Г. Кві­тки-Основ’янен­ка В. Яре­мен­ко.

По­ряд — фо­то­ре­пор­таж про зі гра ну на по лях су час ної вій ни ви ста ву про по ні ве че не ці­єю вій - ною ко­ха­н­ня — «Вар­шав­ська ме­ло­дія-2», в якій гра­ють Ада Роговцева, ди­тин­ство якої при­па­ло на вій­ну; Ахтем Сєі­та­бла­єв — ре­жи­сер філь­му про пі­сля­во­єн­ну тра­ге­дію та­тар­сько­го на­ро­ду «Хай­тар­ма»; Ка­те­ри­на Сте­пан­ко­ва, ре­жи­сер те­а­тру «Су­зір’я», ко­тра пі­сля кіль­кох де­сан­тів у фрон­то­ву зо­ну під­ка­за­ла йо­го пра­ців­ни­кам, що по­трі­бно над­си­ла­ти на фронт на­ші на­ціо­наль­ні пра­по­ри, які зно­шу­ю­ться не тіль­ки від не­го­ди, а й від об­стрі­лю­ва­н­ня во­ро­га­ми.

Лі­нія жи­т­тя за­без­пе­чує стру­кту ру для пам’ яті ін ди ві ду аль ної, а істо­рія ви­бу­до­вує стру­кту­ру ко­ле­ктив­ної пам’яті.

Ко­ли я по­ба­чив за­хи­сну сі­тку, одну з ба­га­тьох, яку зро­би­ли пра­ців­ни­ки Му­зею те­а­траль­но­го, му­зи­чно­го та кі­но­ми­сте­цтва, це ви­да­ло­ся ме­ні ціл­ком сим­во­лі­чним, бо в за­хи­сті прав­ди пам’яті — сенс му­зей­ної ро­бо­ти. Пер­со­наль­на пам’ять гли­бо­ко пов’яза­на з істо­рі­єю, по­за­як во­на ін­те­грує осо­би­сті стра­ж­да­н­ня окре­мих ін­ди­ві­дів зі спіль­ни­ми тра­ге­ді­я­ми, які во­ни пе­ре­жи­ва­ли.

Із со піл кою, а не мар шаль сь - ким жез лом ви хо дить ми тець на по ле бит ви, але вне сок йо го в пе - ре­мо­гу має не мен­ше зна­че­н­ня.

ФО­ТО ВО­ЛО­ДИ­МИ­РА ФАЛІНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.