Світ змі­нив­ся пі­сля за­хо­пле­н­ня Кри­му

Те­пер тре­ба ви­хо­ди­ти з імо­вір­но­сті ре­аль­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня крем­лем ядер­ної зброї

Den (Ukrainian) - - Панорама Дня - Дми­тро ШУШАРІН, істо­рик, пу­блі­цист; Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Ро­сій­ські й укра­їн­ські ін­те­ле­кту­а­ли де­да­лі рід­ше, але все-та­ки про­дов­жу­ють смі­я­ти­ся з то­го, що не смі­шно. Та­ким не­смі­шним бу­ло спіл­ку­ва­н­ня дер­жду­ми з ге­про­ку­ра­ту­рою з при­во­ду Кри­му та кра­їн бал­тії. З рі­ше­н­ням про не­за­кон­ність пе­ре­да­чі пів­остро­ва зі скла­ду РРФСР до скла­ду УРСР усе зро­зумі­ло — про­па­ган­дист­ська ту­фта. Але де­пу­тат­ське про­ха­н­ня про не­за­кон­ність здо­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті трьо­ма дер­жа­ва­ми — чле­на­ми ЄС і НАТО зна­чно сер­йо­зні­ше, хо­ча ген­про­ку­ра­ту­ра вже за­яв­ляє про без­пер­спе­ктив­ність ці­єї за­тії.

Ви­пад­ко­во чи ні, але все це збі­гло­ся з по­явою но­вої на­ціо­наль­ної стра­те­гії США. В оприлюдненому до­ку­мен­ті Ро­сія на­ле­жить до ре­ві­зіо­ніст­ських дер­жав, тоб­то кра­їн, схиль­них до пе­ре­гля­ду кор­до­нів і за­пе­ре­че­н­ня ни­ні­шньо­го сві­то­во­го по­ряд­ку. За­га­лом та­ких ре­ві­зіо­ні­стів чо­ти­ри — ще Іран, КНДРі Ки­тай. З Іра­ном і КНДРу­се зро­зумі­ло — во­ни на­ма­га­ю­ться по­ру­ши­ти ра­ке­тно­ядер­ну рів­но­ва­гу й під­три­му­ють те­ро­ри­сти­чні ор­га­ні­за­ції. А Ки­тай остан­нім ча­сом від­зна­чив­ся екс­пан­сі­єю в Пів­ден­но-Ки­тай­сько­му мо­рі.

Ро­сій­ський ре­ві­зіо­нізм най­не­без­пе­чні­ший, оскіль­ки сто­су­є­ться Єв­ро­пи й мо­же при­зве­сти до ядер­но­го кон­флі­кту на кон­ти­нен­ті. Ре­аль­ність та­ко­го по­во­ро­ту по­дій те­пер ви­зна­є­ться екс­пер­та­ми в Ро­сії й сві­ті. Ще ре­аль­ні­шим є ядер­ний шан­таж з бо­ку крем­ля з ду­же рі­зни­ми ці­ля­ми. Але якщо від Пхе­нья­на дав­но вже від­ку­по­ву­ю­ться ри­сом, ма­зу­том і не­до­тор­кан­ні­стю ра­хун­ків прав­ля­чої ди­на­стії, то ви­мо­ги Ро­сії мо­жуть ви­яви­ти­ся жа­хли­ви­ми.

І смі­я­ти­ся тут ні з чо­го. За­хі­дні екс­пер­ти вже роз­гля­да­ють ймо­вір­ність на­па­ду на Есто­нію, де за ста­рою вже тра­ди­ці­єю лег­ко збун­ту­ва­ти ро­сій­сько­мов­не на­се­ле­н­ня. Спра­ва зви­чна, за­тія не­до­ро­га, але є що по­пи­ля­ти. У всіх крем­лів­ських про­е­ктах це один з істо­тних сти­му­лів. А да­лі — обну­ле­н­ня НАТО. Не втру­ти­ти­ся Альян­су не мо­жна, а втру­ти­ти­ся не­мо­жли­во. Ні­хто ж не ду­мав, що це сер­йо­зно.

По­вто­рю вже якось ска­за­не. Хоч би що го­во­ри­ло­ся, хоч би що ро­би­ло­ся, НАТО бу­ло ство­ре­не не для за­сто­су­ва­н­ня си­ли, а для її де­мон­стра­ції. Це сто­су­є­ться і ядер­ної зброї. Хоч би яка гон­ка озбро­єнь йшла, по­лі­ти­ки всьо­го сві­ту не­гла­сно, за умов­ча­н­ням, ви­хо­ди­ли з то­го, що зброя ма­со­во­го ура­же­н­ня не за­сто­со­ву­ва­ти­ме­ться. Світ змі­нив­ся пі­сля за­хо­пле­н­ня Кри­му — це ви­зна­є­ться вже всі­ма. Але він став ін­шим ще й то­му, що ко­ли­шній мов­ча­зний кон­сен­сус по­ру­ше­но. Те­пер тре­ба ви­хо­ди­ти з ймо­вір­но­сті ре­аль­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня крем­лем ядер­ної зброї.

Ось це і є но­вий світ, хо­ча пря­мо про це го­во­рить ма­ло хто. Не­має те­хно­ло­гії при­сто­су­ва­н­ня до но­вих об­ста­вин — у них до­ве­де­ться вжи­ти­ся лю­дям, на­ро­дам, кра­ї­нам.

Пе­ре­би­ра­ю­чи рі­зні ва­рі­ан­ти подаль­ших від­но­син з Ро­сі­єю, за­хі­дні екс­пер­ти до­хо­дять ви­снов­ку, що сьо­го­дні­шня кри­за є на­ба­га­то пе­ре­ва­жні­шим сце­на­рі­єм, ніж який-не­будь ін­ший. Це єди­ний ва­рі­ант, який до­зво­лить За­хо­ду за­ли­ши­ти­ся в ро­лі клю­чо­во­го сві­то­во­го грав­ця й до­би­ва­ти­ся змі­цне­н­ня мі­жна­ро­дної спів- пра­ці і який не пе­ред­ба­чає за­не­па­ду Ро­сії (що в будь-яко­му ра­зі є дов­го­стро­ко­вою пер­спе­кти­вою). Ко­ли ни­ні­шній ре­жим у Ро­сії зре­штою ля­же, ви­ни­кне си­ту­а­ція, по­рів­нян­на з роз­па­дом Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Для бо­роть­би з мо­жли­ви­ми на­слід­ка­ми цьо­го зна­до­би­ться згур­то­ва­не за­хі­дне спів­то­ва­ри­ство й ін­сти­ту­ти. А по­ки За­хо­ду кра­ще го­ту­ва­ти­ся до дов­гих ро­ків за­стою у від­но­си­нах.

По­пе­ре­дній абзац — не моя дум­ка, а спро­ба за­хі­дних ана­лі­ти­ків зна­йти опти­маль­ний ва­рі­ант по­ве­дін­ки в си­ту­а­ції, що скла­ла­ся. За­не­пад Ро­сії за­раз дій­сно ма­ло­ймо­вір­ний і зав­жди вкрай не­ба­жа­ний. То­му — хо­че­мо ми то­го чи ні — За­хід усі­ля­ко спри­я­ти­ме ста­біль­но­сті ни­ні­шньо­го крем­лів­сько­го ре­жи­му. У Мо­скві це чу­до­во ро­зу­мі­ють і умі­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти.

Але мрія про ста­біль­ну кри­зу ба­зу­є­ться на то­му, що Ро­сія не під­си­лю­ва­ти­ме свою екс­пан­сію. Зов­ні­шньо­по­лі­ти­чні об­ста­ви­ни да­ють під­ста­ви для та­ких на­дій, але не ма­ють жо­дно­го зна­че­н­ня. Ви­рі­шаль­ним чин­ни­ком, що ви­зна­чає по­ве­дін­ку крем­ля, бу­ли й за­ли­ша­ю­ться по­тре­би вну­трі­шньо­го управ­лі­н­ня. А в ньо­му вій­на про­ти Укра­ї­ни ста­ла осно­вою сер­йо­зних успі­хів.

Все­ро­сій­ський центр вив­че­н­ня гро­мад­ської дум­ки за­фі­ксу­вав різ­ке зро­ста­н­ня по­зи­тив­них оці­нок ар­мії. У її боє­зда­тно­сті впев­не­ні 86 від­со­тків на­се­ле­н­ня. 2013-го — 57 від­со­тків. На­га­даю: Ле­ва­да-центр кон­ста­ту­вав під­трим­ку Пу­ті­на на рів­ні 89 від­со­тків. Зна­чно зро­сла кіль­кість тих, хто хо­тів би, щоб їхні най­ближ­чі ро­ди­чі слу­жи­ли в ар­мії, яка те­пер спри­йма­є­ться як ефе­ктив­но пра­цю­ю­чий со­ці­аль­ний ліфт. Утім, для жи­те­лів Кав­ка­зу й сіль­ської Ро­сії во­на зав­жди ним бу­ла.

Оче­ви­дною є мі­лі­та­ри­за­ція су­спіль­ства й су­спіль­ної сві­до­мо­сті. Під­три­му­ва­ти йо­го на та­ко­му рів­ні, як і рі­вень до­ві­ри гла­ві дер­жа­ви, мо­жна ли­ше по­стій­ни­ми агре­сив­ни­ми ді­я­ми. Крім то­го, ло­гі­ка роз­ви­тку то­та­лі­тар­но­го ре­жи­му ве­де до вста­нов­ле­н­ня одно­о­сі­бної вла­ди, від чо­го Пу­тін ще вель­ми да­ле­кий, якщо вза­га­лі цьо­го пра­гне, що, втім, не так вже й ва­жли­во. Зов­ні­шня ек­спан­сія — най­ва­жли­ві­ше зна­ря­д­дя вста­нов­ле­н­ня та­ко­го ре­жи­му.

Че­рез усі ці при­чи­ни роз­ра­хо­ву­ва­ти на ста­біль­ну кри­зу на­вряд чи вар­то. За­хі­дні екс­пер­ти, схо­же, до­сі ви­хо­дять з то­го обра­зу СРСР, що склав­ся за Бре­жнє­ва, ко­ли ста­біль­ність бу­ла най­ви­щою цін­ні­стю для ра­дян­ських во­ждів. Але ні­чо­го спіль­но­го з ті­єю мо­де­л­лю ни­ні­шній по­лі­ти­чний ре­жим, що пе­ре­бу­ває у ста­дії бур­хли­во­го зро­ста­н­ня й змі­цне­н­ня, не має.

Най­важ­че й най­не­при­єм­ні­ше пи­та­н­ня — ці­на, яку За­хід го­то­вий спла­ти­ти за ста­біль­ність. Су­дя­чи з усьо­го, це зно­ву до­лі на­ро­дів, які зно­ву ста­ють пре­дме­том тор­гу й змо­ви.

Що ж до ро­сій­ської про­гре­сив­ної гро­мад­сько­сті, то во­на го­то­ва від­мо­ви­ти­ся від обго­во­ре­н­ня го­лов­ної те­ми — зов­ні­шньої по­лі­ти­ки крем­ля, ро­сій­ської агре­сії й екс­пан­сії. І пе­ре­йти до пу­сто­по­ро­жніх дис­ку­сій про спосо­би вдо­ско­на­ле­н­ня то­та­лі­тар­но­го ла­ду.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.