Ци­прас, Грач і плач 40 000 єв­ре­їв

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Ра­ні­ше лі­то бу­ло спе­ко­тним по­де­ко­ли у фі­зи­чно­му сен­сі, те­пер — ще й у мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чно­му. Ін­фор­ма­цій­ні по­ві­дом­ле­н­ня ши­плять са­лом на ско­во­рід­ці і плав­лять асфальт спо­кою. Чи те ще бу­де во­се­ни?

Го­лов­на сві­то­ва но­ви­на — фінансова за­ги­бель Ел­ла­ди в пу­чи­ні кри­зи. За п’ять остан­ніх ро­ків кра­ї­на про­їла 240 мі­льяр­дів чу­жих єв­ро й не змо­гла ви­пла­ти­ти за кре­ди­та­ми пів­то­ра мі­льяр­да сво­їх. Чо­му по­ві­дом­ле­н­ня з бе­ре­гів Егей­сько­го мо­ря не ско­ли­хну­ли на­ші уря­до­во-еко­но­мі­чні ко­ла, не­ві­до­мо? Адже ми та­кі близь­кі зі ста­ро­дав­нім на­ро­дом за вмі­н­ням від­кла­да­ти на зав­тра те, що мо­жна зро­би­ти сьо­го­дні, та за схиль­ні­стю до лі­ви­зни у тру­до­вих від­но­си­нах. Ми на­віть об­ска­ка­ли сво­їх пра­во­слав­них бра­тів. Час про­їда­н­ня кре­ди­тів у пе­ред­ре­форм­но­му за­ці­пе­нін­ні у нас дов­ший. Ду­же хо­ті­ло­ся б ба­чи­ти роз­плю­ще­ні об скло ка­бмі­нів­ських ві­кон облич­чя на­ших ре­фор­ма­то­рів, які роз­див­ля­ю­ться де­та­лі по­дій у Гре­ції. Там же стіль­ки ко­ри­сно­го для май­бу­тньо­го на­шої кра­ї­ни!

По­лі­ти­чна смерть лі­вої іде­о­ло­гії Ци­пра­са збі­гла­ся з при­ро­дною кон­чи­ною стов­па «рус­ско­го ми­ра» та на­став­ни­ка Пу­ті­на, який ба­га­то зро­бив для ви­ко­рі­ню­ва­н­ня спо­кою в Ле­ван­ті. Скор­бо­тна да­та ли­ца­рів пла­ща й кин­джа­ла Луб’ян­ки збі­гла­ся з ве­се­лою для ЛГБТ люд­ства. Ні­ко­ли ще з ча­сів ел­лі­нів і мон­голь­сько­го хан­ства, се­ксу­аль­них та ін­ших ре­во­лю­цій ін­тим­ні пи­та­н­ня так не роз­ді­ля­ли люд­ство. Сол­да­ти Оле­ксан­дра Ма­ке­дон­сько­го ко­ха­ли­ся у по­хо­ді, во­їн Чин­гі­сха­на міг ви­ли­ти по­чу­т­тя на вів­цю, з цьо­го ні­хто не ро­бив про­бле­ми. А тут ро­зі­йшли­ся на ра­дість на­силь­ни­кам, що від­чу­ли слаб­ке мі­сце в оцін­ці їхніх схиль­но­стей. Ви­яв­ля­є­ться, з про­ти­ле­жною ста­т­тю з при­му­су кра­ще, ніж з одна­ко­вою з ко­ха­н­ням? Ні, нам та­кий секс не по­трі­бен.

Якщо вже за­го­во­ри­ли про від­чу­т­тя вдя­чно­сті, при­хиль­но­сті й ін­ші нез’ясов­ні спо­ну­ки, то до­ре­чно зга­да­ти про ви­на­го­ро­ди, які, як по­ці­лун­ки, мо­раль­но сти­му­лю­ють ге­ро­їв. Я про ор­ден «Яро­сла­ва Му­дро­го» п’ято­го сту­пе­ня. Те­пер він при­кра­шає смо­кінг ви­да­тно­го гу­ма­ні­та­рія на­шо­го ча­су М.Охен­дов­сько­го. (Ди­ви­ся ста­тус ор­де­на.) За роз­по­ря­дже­н­ням Пе­тра Оле­ксі­йо­ви­ча По­ро­шен­ка ві­до­мий го­ло­ва ЦВК став по­ряд з ака­де­мі­ком Б.Па­то­ном, пи­сьмен­ни­ком І.Дра­чем, по­е­том Б.Олій­ни­ком та ін­ши­ми ви­да­тни­ми ді­я­ча­ми на­шої куль­ту­ри, лі­те­ра­ту­ри та по­лі­ти­ки, вклю­ча­ю­чи Ле­о­ні­да Гра­ча, який ви­явив­ся за­раз у за­хо­пле­но­му Кри­му пе­ре­мож­цем. Я це до то­го, що ор­де­ни в нас ви­да­ю­ться не ли­ше зна­ко­вим пер­со­нам у по­зи­тив­но­му сен­сі, а й у не­га­тив­но­му. Ві­ко­пам’ятний Пав­ло Ла­за­рен­ко теж спить з Yaroslav the Great під по­ду­шкою. Отри­му­вав, як укра­їн­ський про­сві­ти­тель, а ко­ри­сту­є­ться в ста­ту­сі ви­пу­ще­но­го на сво­бо­ду аме­ри­кан­ця. За­ба­ган­ки до­лі, па­но­ве!

Але якщо ми зга­да­ли Ле­о­ні­да Гра­ча, ка­ва­ле­ра ор­де­нів рі­зних кра­їн з при­чи­ни сво­їх ко­му­ні­сти­чних за­слуг, то тре­ба під­кре­сли­ти ще одну. Не­що­дав­но ожи­лий по­лі­ти­чний динозавр за­го­во­рив го­ло­сом ста­ро­дав­ньо­го про­ро­ка. Що­прав­да, не ара­мій­ською, а ро­сій­сько-ра­дян­ською мо­вою. Він ска­зав пор­та­лу «Кри­Ме­дія», що 40 000 (со­рок ти­сяч) єв­ре­їв, зму­чив­шись у Ізра­ї­лі від ту­ги за ба­тьків­щи­ною, по­про­си­ли у Пу­ті­на по­лі­ти­чно­го при­тул­ку в Кри­му. По­годь­те­ся, хо­хма ще та, щоб ось так її за­ли­ши­ти без ува­ги. Уява про­ти во­лі ма­лює Сті­ну пла­чу, де стіль­ки на­ро­ду, скіль­ки не бу­ло у Мо­ї­сея в Єги­пті, роз­со­вує по трі­щи­нах за­пи­со­чки на кшталт «лю­бий ді­ду­сю, за­бе­ри ти ме­не звід­си». І не ку­ди-не­будь до Бі­р­обі­джа­на, а пря­мо в ре­мейк Се­кто­ра Га­за, тоб­то в Сол­хат, як на­зи­ва­ли Крим се­ре­дньо­ві­чні єв­реї, спо­сте­рі­га­ю­чи за ко­рін­ни­ми жи­те­ля­ми пів­остро­ва. Але якщо крим­ські та­та­ри, тур­ки, ци­га­ни й ка­ра­ї­ми, а те­пер укра­їн­ці, де­пор­то­ва­ні ідей­ни­ми ко­ле­га­ми Гра­ча, Пу­ті­ну за­явок не по­да­ли, то ви­рі­ши­ли зу­пи­ни­ти­ся на ін­ших на­ро­дах. Пі­до­зрюю не­с­про­ста. Дня­ми ро­сій­ський ко­ра­бель з «гу­ма­ні­тар­кою» в до­не­цько­му сти­лі, для Аса­да, ізра­їль­тя­ни шви­день­ко ви­дво­ри­ли зі сво­їх вод, щоб не по­ши­рю­вав за­ра­зу. От Грач ви­рі­шив уби­ти двох зай­ців. Ре­а­бі­лі­то­ву­ва­ти свою по­ве­дін­ку в ро­ки ке­рів­ни­цтва крим­ським об­ко­мом, що за­ймав­ся й ви­сил­кою єв­ре­їв зокре­ма. І одно­ча­сно спа­плю­жи­ти ре­пу­та­цію 40 000 ізра­їль­тян, ні­би­то зна­йо­мих з та­ки­ми ж, як Грач і Пу­тін.

Зви­чай­но, ви­йшов­ши з ту­ма­ну фан­та­зій при­ста­рі­ло­го ко­му­ні­ста, ми по­ба­чи­мо зов­сім ін­шу кар­ти­ну сві­ту. Ві­до­мий між­на­ро­дний жур­нал «The times of Israel» по­ві­дом­ляє: ізра­їль­ські ра­би­ни від­кри­ли офіс у схі­дній Укра­ї­ні, щоб спри­я­ти пе­ре­мі­щен­ню осіб, які ба­жа­ють по­ки­ну­ти зруй­но­ва­ні вій­ною й не­на­ви­стю мі­ста. Але осо­бли­вість крим­на­шів­сько­го сві­то­гля­ду по­ля­гає не в то­му, щоб про­е­кту­ва­ти на сі­тків­ку очей нав­ко­ли­шній світ. Там йде ін­ший про­цес пси­хо­фі­зіо­ло­гі­чно­го зо­бра­же­н­ня дій­сно­сті. Дум­ки одно­го за­сти­ла­ють по­гля­ди ба­га­тьох. Але цьо­го лі­та до­бре по­мі­тно, як дає збої про­е­кцій­ний апа­рат ста­рої си­сте­ми. На­пев­но, за­сві­ти­ла­ся плів­ка з чу­до­ви­ми сю­же­та­ми. Гре­ки, які обра­ли Ци­пра­са, ви­хо­дять на мі­тин­ги про­ти ньо­го і за Єв­ро­со­юз. Лес­бі­ян­ки й го­мо­се­ксу­а­лі­сти ви­зна­ні лю­дьми, як у Ста­ро­дав­ній Гре­ції й Ри­мі. Ате­їст і роз­ві­дник При­ма­ков від­спі­ва­ний сво­їм ко­ле­гою Ки­ри­лом у вузь­ко­му ко­лі по­слі­дов­ни­ків фі­ло­со­фії ми­ну­ло­го. На­го­ро­да, що зна­йшла М.Охен­дов­сько­го, обер­ну­ла­ся про­ти ньо­го й Пре­зи­ден­та пи­та­н­ням про ге­ро­їв на­шо­го ча­су. Ле­о­нід Грач до­дав до про­тив­ни­ків ко­му­ні­сти­чної мо­ра­лі на­ба­га­то біль­ше ніж 40 ти­сяч ізра­їль­тян. От­же, не­зва­жа­ю­чи на пе­ре­грів в атмо­сфе­рі лі­та 2015-го, по­лі­ти­чний клі­мат мі­ня­є­ться на кра­ще. І якщо вчи­ни­ться гро­за, то не­спо­ді­ван­ки в гро­мах і бли­скав­ках не бу­де. Не­хай про­л­лю­ться до­щі, оми­є­ться при­ро­да й осві­жи­ться атмо­сфе­ра, вва­жа­ють лю­ди, втом­ле­ні від по­вчань кри­ва­во­го ХХ сто­лі­т­тя. У но­во­му хо­че­ться жи­ти іна­кше.

Оле­ксандр ПРИЛИПКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.