Ар­гу­мен­ти 1952 ро­ку

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ро­ман ЯЦІВ, про­ре­ктор Львів­ської ака­де­мії ми­стецтв

ти пер­спе­кти­ву ци­ві­лі­зо­ва­но­го жи­т­тя вже в ін­шій кра­ї­ні.

При під­го­тов­ці стат­ті до ре­пу­блі­ка­ції збе­ре­же­но стиль і мов­ні осо­бли­во­сті лі­те­ра­тур­ної ре­да­кції, з не­зна­чною ада­пта­ці­єю до су­ча­сних ви­мог. Абре­ві­а­ту­ра ЗДА озна­чає З’єди­не­ні Дер­жа­ви Аме­ри­ки, в су­ча­сній ре­да­кції — США. Ста­т­тя по­да­є­ться зі ско­ро­че­н­ня­ми (пов­ний текст див. на сай­ті « Укра­ї­на Incognita » http://incognita.day.kiev.ua). В ори­гі­на­лі з нею мо­жна озна­йо­ми­ти­ся на сай­ті га­зе­ти «Сво­бо­да» (ар­хів, 1952 рік, чи­сла 273—277 за 14, 15, 16, 17 і 18 жов­тня). яко­мусь-не­будь еле­мен­то­ві на­ціо­наль­но­го ха­ра­кте­ру. Цей еле­мент мо­же бу­ти по­гли­не­ний, пе­ре­мо­же­ний ін­ши­ми еле­мен­та­ми, але він зді­бний та­кож і пе­ре­мог­ти. Ко­ли Ро­сія мо­же ми­ри­ти­ся з існу­ю­чим ла­дом ре­чей, то во­на не бу­де ма­ти май­бу­тно­сті, на ко­тру ми на­ді­є­мось. Ко­ли во­на бу­де і да­лі йти по пе­тер­бур­сько­му шля­ху або ще по­вер­не­ться до мо­сков­ських тра­ди­цій, то во­на не бу­де ма­ти дру­го­го по­кли­ка­н­ня, як на­ки­да­тись на Ев­ро­пу, як на­пів­вар­вар­ська, на­пів­ро­збе­ще­на ор­да, руй­ну­ва­ти ци­ві­лі­зо­ва­ні кра­ї­ни і, на­кі­нець, за­ги­ну­ти се­ред за­галь­ної ру­ї­ни».

Пе­ред­ба­че­н­ня О. Гер­це­на в ве­ли­кій мі­рі здій­сню­ю­ться і ще раз під­твер­джу­ють про пев­ну від­по­від­аль­ність ро­сі­ян — єди­но­го дер­жав­но­го на­ро­ду в СССРяк за свій уряд та йо­го ді­яль­ність, так і за своє на­ро­дне на­ціо­наль­не по­во­дже­н­ня. І не див­но, що на адре­су цьо­го на­ро­ду з та­ки­ми вла­сти­во­стя­ми та зді­бно­стя­ми на 35-му Ев­хза­ри­чно­му Кон­гре­сі Рим­сько­Ка­то­ли­цької цер­кви 28 трав­ня 1952 ро­ку, кар­ди­нал Спель­ман ска­зав, що: «...Існує ві­дір­ва­на з прив’язу убив­ця-на­ція, впер­то спо­тво­рю­ю­ча ве­ли­кі і ма­лі на­ції сво­ї­ми фаль­ши­ви­ми чу­де­са­ми». І по­ряд з цим на адре­су цьо­го на­ро­ду світ ще не­дав­но чув і по­дя­ку Ста­лі­на за те, що ця на­ція в най­кри­ти­чні­ші ро­ки 1941 — 1942 для ста­лін­ської ти­ра­нії без про­те­стів і за­ма­хів на неї за­ли­ши­лась їй тра­ди­цій­но до кін­ця вір­ною і, на­віть, пі­шла на ве­ли­кі жер­тви, щоб її збе­рег­ти...

...Все ж ціл­ком пев­ним уже за­ли­ша­є­ться те, що про­від­ні крем­лів­ські зло­чин­ці, ор­га­ні­за­то­ри і на­тхнен­ни­ки комуністичного де­спо­ти­зму від за­су­дже­н­ня те­пер уже на Зем­лі ні­ку­ди не вте­чуть...

... Те­пер, ко­ли в ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту під­во­дя­ться під­сум­ки кри­ва­вої істо­рії Ро­сій­ської ім­пе­рії, де­мо­кра­ти­чним на­ро­дам стає ціл­ком ясно, що ро­сі­я­ни як на­род, зру­чно використовуються ти­ра­на­ми для змі­цне­н­ня сво­го па­ну­ва­н­ня, — тож об’єктив­но не ма­ють під­став на по­сі­да­н­ня про­від­но­го мі­сця в сві­то­во­му по­лі­ти­чно­му і го­спо­дар­сько­му жит­ті. І пі­сля зни­ще­н­ня су­ча­сно­го ро­сій­сько­го комуністичного то­та­лі­зму, во­ни бу­дуть при­му­ше­ні взя­тись за са­мо­очи­ще­н­ня та пе­ре­ви­хо­ва­н­ня сво­єї ду­хо­во­сти, а по­ряд з цим і за під­не­се­н­ня ма­те­рі­аль­ної за­без­пе­че­но­сті сво­го на­ро­ду до рів­ня де­мо­кра­ти­чних на­ро­ді ЗДА та За­хі­дньої Ев­ро­пи.

Не­вда­ла гра ро­лі на­ро­ду «ви­зво­ли­те­ля» за­кін­чу­є­ться. На дов­го­ча­сно­му по­лі­ти­чно­му іспи­ті істо­рії, ро­сій­ський дер­жав­ний про­від про­тя­гом ба­га­тьох ге­не­ра­цій був зав­жди глу­хим та чужим до по­треб віль­ної лю­ди­ни, не ви­я­вив дер­жав­ної зрі­ло­сті та від­по­від­но­сті до дій­сних на­ро­дних по­треб.

Ці ряд­ки не на­пи­са­ні для про­по­віді не­на­ви­сті до ро­сі­ян, а ли­ше для об’єктив­но­го осві­тле­н­ня су­ча­сно­го ста­ну, цьо­го єди­но­го дер­жав­но­го на­ро­ду в СССР, на­ро­ду, яко­го ко­му­ні­сти­чна дер­жав­ність з’яв­ля­є­ться пря­мим на­слід­ком йо­го не­змін­них ба­га­то­ві­ко­вих дер­жав­них, по­лі­ти­чних та на­ціо­наль­них тра­ди­цій. Цей об’єктив­ний ви­сно­вок істо­рії жо­дний по­лі­тик (за ви­клю­че­н­ням по­лі­ти­ка­нів) не мо­же ви­пу­ска­ти з сво­го по­гля­ду в оцін­ці ро­сій­ських справ зокре­ма, чи справ схі­дньо-ев­ро­пей­ської по­лі­ти­ки вза­га­лі. Від­ки­не­н­ня ж цьо­го най­ва­жли­ві­шо­го ви­снов­ку істо­рії Ро­сій­ської ім­пе­рії бу­де зав­жди ко­жно­го за­во­ди­ти або в не­трі по­лі­ти­чно за­гроз­ли­вих ім­пер­ських фан­та­зій ро­сій­сько­го емі­гра­цій­но­го лі­бе­ра­лі­зму, або до сим­па­тій та під­трим­ки ста­лін­ської ти­ра­нії, але ні в якій мі­рі не дасть ні­ко­му змо­ги три­ма­тись на по­зи­ці­ях єди­но­го твор­чо­го про­гре­сив­но­го по­лі­ти­чно­го кур­су су­ча­сно­сті — по­слі­дов­но­го де­мо­кра­ти­зму.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.