Ви­па­док у во­сьмо­му кла­сі

За­мі­тка ко­ри­сту­ва­ча Tatiana Narbut-Kondratieva (спів­то­ва­ри­ство «Со­ло із со­цме­реж з... ор­ке­стром»)

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

ти. Про­сто ета­лон ра­дян­сько­го за­ву­ча й спів­ро­бі­тни­ка мі­ськв­но.

За­вуч ого­ло­си­ла, що бу­де пе­ре­вір­ка вмі­сту порт­фе­лів учнів.

Не за­пи­туй­те на­ві­що. До­сі за­гад­ка.

По­ки я усві­дом­лю­ва­ла те, що від­бу­ва­є­ться, ви­ди­ха­ла й по­дум­ки від­то­чу­ва­ла фор­му­лю­ва­н­ня гнів­ної від­по­віді, ді­ти по­ча­ли ді­ста­ва­ти сум­ки й ви­кла­да­ти вміст на пар­ти.

Троє вже про­де­мон­стру­ва­ли на­чаль­ни­ко­ві осві­ти свої ре­чі, ко­ли я на­ре­шті зна­йшла пра­виль­ний образ і зі всі­єю гор­до­ви­ті­стю по­ці­ка­ви­ла­ся: «Об­шук? Ми зло­чин­ці, ма­буть?» — ті­тка з мі­ськв­но обро­ни­ла ди­тя­чий порт­фель і по­ди­ви­ла­ся на ме­не очи­ма зди­во­ва­но­го уда­ва.

«Це не на­ша! Не на­ша, — за­ле­пе­та­ла за­вуч, — во­на у нас тим­ча­со­во, від са­на­то­рію!»

« Порт­фель! » — гар­кну­ла ме­ні мі­ськв­но­шна ті­тка.

Си­ту­а­ція по­до­ба­ла­ся ме­ні над­зви­чай­но — пов­на без­кар­ність ( а що во­ни мо­гли ме­ні зро­би­ти?) і мо­жли­вість по­гра­ти одра­зу в ку­пу кі­но­шних ге­ро­їнь.

За­дер­ши одну бро­ву до се­ре­ди­ни ло­ба, я вкра­дли­во по­ці­ка­ви­ла­ся: «А осо­би­стий до­гляд бу­де? І у вас, зви­чай­но, є від­по­від­ні пов­но­ва­же­н­ня?»

«Вста­ти!» — гар­кну­ла ба­гро­ва вже ті­тка.

« Ру­ки за спи­ну, облич­чям до сті­ни?» — уто­чни­ла я й пе­ре­ки­ну­ла но­гу на но­гу.

І тут — о, ди­во! Ху­лі­ган з остан­ньої пар­ти, шми­гнув но­сом і за­пи­тав: «Ні, ну а чо, прав­да, це?» — і за­сте­бнув порт­фель. Оскіль­ки ви­ра­зних по­яснень на про­сте за­пи­та­н­ня отри­ма­но не бу­ло — ті­тки кіль­ка се­кунд не мо­гли ви­ди­хну­ти — ре­шта теж по­ча­ли скла­да­ти ре­чі, за­кри­ва­ти порт­фе­лі й при­би­ра­ти під пар­ти.

І мі­ськв­но­шна на­чаль­ни­ця пі­шла. За нею ки­ну­ла­ся за­вуч, по­обі­цяв­ши, що ще з на­ми роз­бе­ре­ться.

Я, зві­сно, ста­ла ге­ро­ї­нею кла­су й ко­ри­сту­ва­ла­ся не­змін­ною лю­бов’ю й ав­то­ри­те­том у всіх, окрім тих трьох, які вже всти­гли пред’яви­ти свої порт­фе­лі.

Ці ме­не зне­на­ви­ді­ли. І на­віть на­ма­га­ли­ся якось па­ко­сти­ти, але ру­ка у хулігана з остан­ньої пар­ти бу­ла важ­ка, тож я від­бу­ла свій тер­мін у чу­жій шко­лі в основ­но­му при­єм­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.