Укра­їн­ськийа­на­лог «Animal Planet»

Рів­нен­ський ман­дрів­ник зняв до­ку­мен­таль­ний фільм про Орі­но­ко, який уже до­сту­пний сту­ден­там- біо­ло­гам

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Те­тя­на ІЛЬНИЦЬКА, Рів­не Оле­ксандр ЧЕПАЛОВ, Хар­ків, фо­то ав­то­ра

Райсь кі кра є ви ди, ту не лі з гіл ля де рев над рі кою, роз - кі­шні кві­ти, яскра­ві ме­те­ли­ки з бла­ки­тни­ми кри­ла­ми, пріс но вод ні дель фі ни, пі ра - ньї, ска ти, елек т рич ні вуг рі. А ще бу­дин­ки без стін та пле­ме­на ін­ді­ан­ців, які є го ли ми- бо си ми, але щас - ли ви ми. Рів ненсь кий ман д рів ник­до­слі­дник Ро­сти­слав Ши­ку­ла, який об’ їз див пів сві ту, за вер шив ро бо ту над до­ку­мен­таль­ним філь­мом про свою по­до­рож рі­кою Орі­но­ко. Те­пер йо­го мо­жуть по­ба­чи­ти сту­ден­ти Між­на­ро­дно­го еко но мі ко- гу ма ні - тар­но­го уні­вер­си­те­ту ім. С. Дем’ян­чу­ка, де ви­кла­дає Ро­сти­слав Ши­ку­ла (він є до­цен­том ка­фе­дри біо­ло­гії).

ЛЕ­ТІВ ЛІ­ТА­КОМ, ЇХАВ АВ­ТО­БУ­СОМ, МА­ШИ­НОЮ, ПЛИВ ЧОВ­НОМ

Щоб ді­ста­ти­ся до мі­сця при­зна­че­н­ня, Ро­сти­слав Ши­ку­ла ле­тів лі­та ком, їхав ав то бу сом, ма ши ною, плив чов­ном. На по­ча­тку по­до­ро­жі про від ни ком був то ва риш ро дом із Іва­но-Фран­ків­ська, який за­раз жи­ве на Ка­риб­ських остро­вах. Їх ча­сти­на на­ле­жить Ве­не­су­е­лі. То­ва­риш «вів» ман­дрів­ни­ка по те­ле­фо­ну. Усе роз­по­від­ав, кон­суль­ту­вав, за по тре­би Рос тис лав від да вав слу хав ку спів роз мов ни ку, а по яс ню вав усе про­від­ник. Так три­ва­ло до­ти, до­ки ви­ста­чи­ло ба­та­реї те­ле­фо­ну.

На справ ді по до ро жу ва ти Ве не - су­е­лою не так про­сто, ді­ли­ться Ро­стис лав Ши ку ла. Тре ба доб ре зна ти особ ли вос ті міс це во го жит тя. Так, до обі ду на вок за лі квит ка не ку - пиш, бо все за­чи­не­не — сі­є­ста. Та й із на зва ми на се ле них пун к тів не - прос то. При їж д жа ю чи в будь- яку кра­ї­ну, ман­дрів­ник-на­у­ко­вець зав­жди ку­пує кар­ту ті­єю мо­вою, якою роз­мов­ля­ють мі­сце­ві ме­шкан­ці. А у Ве не су е лі на зви, вка за ні на кар ті, від­рі­зня­ю­ться від тих, які ви­ко­ри­сто­ву­ють ін­ді­ан­ці.

«Моє пер­ше вра­же­н­ня від ман­дрів ки — це жах. Я при їхав у міс то Пу­ер­то-Ор­дас, що на схо ді Ве­не­су­е­ли. По ча ток дель ти Орі но ко ду же за бруд не ний. Ін­ді ан ці, яких за раз на ма га ють ся ур ба ні зу ва ти, зли ва - ють у річ ку бен зин, во ду з по рош - ком із праль них ма шин, а ще там ду же ба га то плас ти ку. Усе це я прин ци по во не зні мав, то му та ких пей за жів у філь мі не ма. За те я ді - став­ся до ди­ких мі­сцин, ку­ди не ді­ста ла ся ци ві лі за ці­їя Ось там кра є - ви­ди справ­ді рай­ські, — роз­по­від­ає Ро­сти­слав Ши­ку­ла. — Вза­га­лі Ве­не­су­е­лу не­да­рем­но так на­зва­ли. Адже са­ме слово пе­ре­кла­да­є­ться як мі­ні­Ве не ція. Усе че рез вод ні прос то ри. Якщо пли­сти углиб дель­ти Орі­но­ко, ку­ди ті­ка­ють де­я­кі пле­ме­на ін­ді­ан­ців, то від­кри­ва­ю­ться над­зви­чай­но гар ні пей за жі. Ти пли веш на че по ка на лу, але на вко ло не бу дин ки, а паль­ми з пло­да­ми мо­рі­че, раз у раз по­тра­пля­єш у ту­нель із кущів ман­го, по яких ла зять тро піч ні пта хи го а ци ни. Во ни ма ють ду же спе ци - фі­чні ла­пи. Цей вид, до ре­чі є пе­ре­хі­дним між ре­пти­лі ями і пта­ха­ми.

На вко ло ду же гар ні па хо щі від кві­тів та пло­дів. На де­ре­вах — мав­пи та па­пу­ги. А пе­ред чов­ном час від ча су про пли ва ють дель фі ни, ви ди - ха­ю­чи по­ві­тря, на­че ки­ти. Зня­ти їх не­про­сто. Але зго­дом я зна­йшов мі­сце, де дель­фі­ни пла­ва­ють із ди­тин­ча­та­ми. До ре­чі, для мі­сце­вих пле­мен це свя­щен­ні тва­ри­ни».

Ко ли чо ло вік по до ро жу вав ди - ки­ми мі­сци­на­ми, то брав про­від­ни­ка. Зу­пи­няв­ся у мі­сце­вих пле­мен. А щоб жи­ти із ни­ми, му­сив пра­цю­ва - ти — ло­ви­ти ри­бу. Вождь дав йо­му хи­жу та 14-рі­чну го­спо­дар­ку.

Бу ди ноч ки там без стін, по яс - нює до слід ник. Ха тин ка — на па - лях, звер­ху дах із паль­мо­во­го гі­л­ля, плас ка під ло га і га мак. Він ви ко - ри­сто­ву­вав мо­скі­тну сі­тку, але мі­сце вим меш кан цям це не по тріб но. Пле ме на ма ють об ме же не спіл ку - ва­н­ня, всю­ди пе­ре­су­ва­ю­ться на чов­нах. По-ін­шо­му там не мо­жли­во. Бо по ос т ро ву мож на прой ти мет рів 100. А да­лі зно­ву во­да по ко­лі­на, по по­яс, а по­тім і глиб­ше.

«ЯК­БИ ЗА­ЛИ­ШИВ­СЯ ЖИ­ТИ У ПЛЕ­МЕ­НІ, БУВ БИ ША­МА­НОМ. І СА­МЕ ЗАВ­ДЯ­КИ ЗНА­Н­НЯМ ІЗ БІО­ЛО­ГІЇ »

«Во­ни хо­дять го­лі-бо­сі, але ща­сли­ві, бо не обме­же­ні до­гма­ми ци­ві­лі за ції. Пле ме на хар чу ють ся ри - бою, їдять на віть па пуг і мавп ( до ре чі, зни щу ю чи рід кіс ні ви ди), че - ре пах, а ще по лю ють на ла ман ти - нів. Це та кі со бі бе ге мо ти з риб’ ячим хвос том. Ін­ді ан ці го ту - ють м’ясо без со­лі (її там у прин­ци­пі не­ма). Сма­жать йо­го на во­гни­щі або ва­рять. Го­спо­дар­ства не ве­дуть, бо міс це вість не та, але ку рей три - ма­ють. А ще там ба­га­то фру­ктів. Я скуш ту вав 20 ви дів, — ка же Рос - тис лав Ши ку ла. — А ще я зму ше - ний був ви пи ти їх ній сла бо ал ко - голь­ний на­пій. Йо­го го­ту­ють із со­ку одно­го пло­дів і... сли­ни, щоб рі­ди­на за бро ди ла. На справ ді все не так

Вза га лі ця ман д рів ка бу ла час - ти­на пла­ну пе­ре­мі­ще­н­ня по Пів­ден - ній Аме­ри­ці. Свій фільм Ро­сти­слав Ши ку ла на звав «Орі но ко — сес т ра Ама зон ки » . Адже хо тів по рів ня ти ці дві рі­ки і тва­рин, пта­хів, кра­бів, які там ме­шка­ють. На­справ­ді во­ни ду­же схо­жі, ка­же на­у­ко вець.

«Я за­йма­ю­ся тим, що по­рів­нюю ри си по діб нос ті тва рин на різ них кон­ти­нен­тах. Та­ким чи­ном скла­да­єть ся уяв лен ня про світ до по яви лю­ди­ни. З екс­пе­ди­ції рі­чкою Орі­но­ко при віз ска та, пі ра нью, ме те ли - ків, жу­ків, тер­мі­тів, паль­мо­ві го­рі - хи, кра­бів, па­ву­ків-пта­хо­їдів, ко­ни­ків-стри­бун­ців зав­довж­ки до 10 сан­ти мет рів, — роз по ві дає до слід - ник. — Вза га лі фільм про Орі но - ко — це вже де ся та ро бо та. Я на - вчаю сту ден тів. На лек ці ях ду же ефек тив но ви ко рис то ву ва ти ві део. Окрім то го, в зоо ло гіч но му му зеї, що діє при Між­на­ро­дно­му еко­но­мі­ко- гу ма ні тар но му уні вер си те ті ім. С. Дем’ян­чу­ка, пред­став­ле­на ко­ле­кція «Кунс­тка­ме­ра при­ро­ди», яку я зби­раю май­же 35 ро­ків. Від­ві­ду­ва­чі за пи ту ють про екс по на ти: звід ки во ни, як сю ди по тра пи ли. Щоб не ли­ше роз­по­ві­сти про це, а й по­ка­за­ти, я й ви рі шив зні ма ти філь ми. Тим біль ше, що ук ра їнсь ких до ку - мен таль них стрі чок про при ро ду, які бу ли б ана ло га ми про ек тів « ВВС. Жи ва при ро да » та « Animal planet » , не має. Сьо год ні ці філь ми мо­жна зна­йти в уні­вер­си­тет­ській бібліотеці. Та­кож пла­ную їх пе­ре­да­ти в об лас ну кни го збір ню. А на чер - зі — фільм про най біль ший у сві ті водоспад Ан­хель». ється, в жит­ті го­лов­ної ге­ро­ї­ні і всіх, хто її ото­чує. На сце­ні ба­га­то зброї, на­силь­ни­цьких дій — зна­чно біль­ше, аніж то­го ви­ма­гає сю­жет Ме­рі­ме — Бі­зе. Лю­ди в камуфляжній фор­мі вза­га­лі з «ін­шої опе­ри», то­чні­ше з Дон­бас Опе­ри ни­ні­шньої. З ін­шо­го сві­ту і Кар­мен На­та­лі Ма­твє­є­вої (на сві­тли­ні). Мо­жли­во, хтось звик до гу­сті­шо­го тем­бру ме­цо-со­пра­но ви­ко­нав­ців Кар­мен. Спів­а­чка не справ­ляє вра­же­н­ня тан­цю­ю­чої опер­ної ге­ро­ї­ні, яка спів­ає про «ля мур». Ця жін­ка — са­ма без­стра­шність, а її жа­да­н­ня є ви­бір­ко­вим. То­му в ре­зуль­та­ті то­ре­а­дор, який гра­є­ться із смер­тю, для неї стає на­ба­га­то ближ­чим, аніж вай­лу­ва­тий Хо­зе, який «во­ює» з тю­тюн­ни­ця­ми на фа­бри­ці. Осо­бли­вих до­ка­зів гі­дно­сті Ма­твє­є­вої — актри­си і спів­а­чки не по­тре­бу­ють. До то­го ж, ви­бра­ли її се­ред ін­ших во­ка­лі­сток са­мі по­ста­нов­ни­ки (ди­ри­гент Ві­ктор Пло­скі­на та ре­жи­сер Армен Ка­ло­ян). На­та­ля Ма­твє­є­ва про­де­мон­стру­ва­ла на сце­ні обра­зну транс­фор­ма­цію її ге­ро­ї­ні — від пе­ред­чу­т­тя смер­ті до лю­бов­ної зне­мо­ги, від гні­ву до ра­до­сті...

До ре чі, в на ступ но му се зо ні ко лек тив ХНАТОБа від зна чить три юві леї: 235 ро ків пер шої му­зич ної ви ста ви в Хар ко ві; 140-річ­чя по­стій­них опер­них ан­тре­приз і 90 ро­ків ство­ре­н­ня пер­шо­го укра­їн­сько­го те­а­тру опе­ри і ба­ле­ту!

ФО­ТО РО­СТИ­СЛА­ВА ШИКУЛИ

«Я ЗА­ЙМА­Ю­СЯ ТИМ, ЩО ПО­РІВ­НЮЮ РИ­СИ ПО­ДІ­БНО­СТІ ТВА­РИН НА РІ­ЗНИХ КОН­ТИ­НЕН­ТАХ. ТА­КИМ ЧИ­НОМ СКЛА­ДА­Є­ТЬСЯ УЯВ­ЛЕ­Н­НЯ ПРО СВІТ ДО ПО­ЯВИ ЛЮ­ДИ­НИ. IЗ ЕКС­ПЕ­ДИ­ЦІЇ РІ­ЧКОЮ ОРІ­НО­КО ПРИ­ВІЗ СКАТА, ПІ­РА­НЬЮ, МЕ­ТЕ­ЛИ­КІВ, ЖУ­КІВ, ТЕР­МІ­ТІВ, ПАЛЬ­МО­ВІ ГО­РІ­ХИ, КРА­БІВ, — РОЗ­ПО­ВІД­АЄ МАНДРІВНИКДОСЛІДНИК РО­СТИ­СЛАВ ШИ­КУ­ЛА. — ВЗА­ГА­ЛІ ФІЛЬМ ПРО ОРІ­НО­КО — ЦЕ ВЖЕ ДЕ­СЯ­ТА РО­БО­ТА»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.