Бі­бліо­те­ка «Дня» – Со­ю­зу ру­си­нів-укра­їн­ців Сло­вач­чи­ни

За­сту­пник го­ло­ви прав­лі­н­ня Со­ю­зу Пав­ло Бог­дан: «У нас ду­же ма­ло об’єктив­ної ін­фор­ма­ції про су­спіль­не та куль­тур­не жи­т­тя в су­ча­сній Укра­ї­ні»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, спе­ці­аль­но для «Дня», Ужго­род

Під час пе­ре­бу­ва­н­ня в Ужгороді на пред­став­лен­ні фо­то­ви­став­ки «Дня» го­лов­но­го ре­да­кто­ра Ла­ри­си Ів­ши­ної роз­по­вів ке­рів­ни­ку па­трі­о­ти­чно­го все­укра­їн­сько­го ви­да­н­ня, се­ред ін­шо­го, й про укра­їн­ську гро­ма­ду су­сі­дньої Сло­вач­чи­ни, її ду­хов­ні та істо­ри­чні зв’яз­ки із За­кар­па­т­тям. Па­ні Ла­ри­са по­про­си­ла за на­го­ди пе­ре­да­ти для по­треб Со­ю­зу ру­си­нів-укра­їн­ців Сло­вач­чи­ни книж­ки «Дня», зокре­ма «Си­лу м’яко­го зна­ка», «Укра­ї­на Іncognita ТОП-25», «Апо­кри­фи Кла­ри Гу­дзик», книж­ку до­слі­дни­ка Го­ло­до­мо­ру в Укра­ї­ні Джейм­са Мей­са та низ­ку ін­ших, що­би на­ші бра­ти-су­сі­ди ма­ли мо­жли­вість отри­ма­ти прав­ди­ву ін­фор­ма­цію про скла­дні сто­рін­ки укра­їн­ської істо­рії без тра­кту­ва­н­ня «бі­ло­кам’яної». Дня­ми я ви­ко­нав цю мі­сію — бі­бліо­те­ку ро­зум­них кни­жок «Дня» пе­ре­дав за­сту­пни­ко­ві го­ло­ви прав­лі­н­ня Со­ю­зу ру­си­нів-укра­їн­ців Сло­вач­чи­ни па­ну Пав­лу Бо­г­да­ну, який від­ві­дав Ужго­род. При­на­гі­дно по­про­сив йо­го роз­по­ві­сти, чим сьо­го­дні жи­ве укра­їн­ство Сло­вач­чи­ни.

— Упро­довж пер­шо­го пів­річ­чя ни­ні­шньо­го ро­ку ми про­ве­ли низ­ку куль­тур­ни­цьких акцій, — ка­же пан Пав­ло. — У кві­тні в Пря­ше­ві від­був­ся 25-й кон­курс ху­до­жньо­го чи­та­н­ня се­ред жі­нок «Стру­ни сер­ця» іме­ні Іре­ни Не­ви­цької, в яко­му взя­ли участь де­кл­ама­тор­ки зі Сло­вач­чи­ни та го­сті із За­кар­па­т­тя. По цьо­му ми зор­га­ні­зу­ва­ли 54-й за ра­хун­ком фе­сти­валь дра­ми і ху­до­жньо­го сло­ва для ді­тей і мо­ло­ді іме­ні Оле­ксан­дра Ду­хно­ви­ча. Не­зва­жа­ю­чи на те, що кіль­кість шкіл у Схі­дній Словаччині, в яких ви­вча­є­ться укра­їн­ська мо­ва, що­ро­ку змен­шу­є­ться, цьо­го ра­зу у фесті взя­ло участь біль­ше уча­сни­ків, ніж за­зви­чай. Окре­мі з них пред­став­ля­ли на­віть ті шко­ли, в яких укра­їн­ська мо­ва уже не ви­вча­є­ться, але зав­дя­ки ен­ту­зі­а­зму учнів, учи­те­лів та ба­тьків ді­ти ви­сту­пи­ли у на­шо­му кон­кур­сі. В огля­ді дра­ма­ти­чних ко­ле­кти­вів чу­до­во за­свід­чив свій твор­чий по­тен­ці­ал гурт з се­ла Ря­шів фра­гмен­том п’єси Гри­го­рія Кві­тки­Основ’янен­ка «Сва­та­н­ня на Гон­ча­рів­ці», а го­стя­ми свя­та ста­ли ми­тці дра­ма­ти­чно­го те­а­тру з Му­ка­че­во­го.

А на­при­кін­ці трав­ня у на­ших сло­ва­цьких бра­тів від­був­ся юві­лей­ний, 50-й, фе­сти­валь фоль­кло­ру у се­лі Ка­м­йон­ка, де во­дно­час уро­чи­сто від­кри­ли чу­до­вий ам­фі­те­атр. Окрім го­спо­да­рів, пред­ста­вив своє ми­сте­цтво на­ро­дний ко­ле­ктив «Ма­те­рин­ка» із се­ла Кам’яни­ця, що під Ужго­ро­дом. Скла­до­вою ча­сти­ною цьо­го фе­сти­ва­лю був кон­курс спів­о­чих гур­тів. Цьо­го ро­ку в ньо­му взя­ли участь 17 ко­ле­кти­вів.

За­вер­ше­н­ням цьо­го­рі­чно­го ве­сня­но-лі­тньо­го ци­клу куль­тур­них ім­през ста­ло най­стар­ше за ві­ком та одне з най­по­ва­жні­ших куль­тур­них свят Сло­вач­чи­ни — 61-й фе­сти­валь ру­си­нів-укра­їн­ців Сло­вач­чи­ни у мі­сті Сви­дник, у яко­му ви­сту­пи­ли ди­тя­чі ко лек ти ви із Сни ни, Кеж мар ку, Сви­дни­ка, Пря­ше­ва, два ко­ле­кти­ви з Укра­ї­ни — «По­до­ля­но­чка» з Хмельницького та «Ви­хи­ля­си» із За­по­ріж­жя. До­ро­слі ми­сте­цькі ко­ле­кти­ви пред­ста­ви­ли фоль­клор­на гру­па із Ста­щи­на ін­сце­ні­за­ці­єю ба­ла­ди «Чор­на рі­л­ля ізо­ра­на і ку­ля­ми за­сі­я­на» — на вша­ну­ва­н­ня пам’яті жертв Пер­шої і Дру­гої сві­то­вих во­єн, які са­ме тут, під Ду­клею, по­кла­ли свої жи­т­тя. Ан­самбль «Кар­па­тя­нин» із Пря­ше­ва по­ка­зав ін­сце­ні­за­цію від’їзду за­ро­бі­тчан до Аме­ри­ки на­при­кін­ці ХІХ сто­лі­т­тя, а «По­ру­блян­ка» із Ру­ської По­ру­би — «Ве­чор­ни­ці». По­при не­го­ду, го­спо­да­рі га­ря­че ві­та­ли й до­ро­гих го­сті із Сер­бії та Хор­ва­тії, ан­самбль пі­сні і тан­цю «Вер­хо­ви­на» з Дро­го­би­ча та гурт «Со­ко­ли».

Якщо го­во­ри­ти про куль­тур­ні за­хо­ди, ми бу­ли би ду­же ра­ді, як­би та­ка по­ва­жна куль­тур­но-па­трі­о­ти­чна акція, як між­на­ро­дна фо­то­ви­став­ка «Дня», що не­дав­но від­бу­ва­ла­ся в Ужгороді, ді­ста­ла­ся й до нас. По­за­ми­ну­ло­го ро­ку в Пря­ше­ві бу­ло від­кри­то су­ча­сний Куль­тур­ний центр ру­си­нів-укра­їн­ців Сло­вач­чи­ни, який уже прийняв ці­лу низ­ку ху­до­жніх та фо­то­ви­ста­вок, зокре­ма й з Укра­ї­ни. Усі во­ни бу­ли над­зви­чай­но те­пло сприйня­ті та ви­со­ко оці­не­ні гро­ма­дою Пря­ше­ва та йо­го око­лиць. За­га­лом, у нас ду­же ма­ло об’єктив­ної ін­фор­ма­ції про су­спіль­не та куль­тур­не жи­т­тя в су­ча­сній Укра­ї­ні, то­му бу­де­мо ду­же ра­ді, якщо при­йма­ти­ме­мо та­ку ви­став­ку у се­бе, — на­го­ло­сив пан Пав­ло.

Ко­ли я по­ці­ка­вив­ся у за­сту­пни­ка очіль­ни­ка Со­ю­зу пи­та­н­ням, як укра­їн­ська вла­да та її ди­п­уста­но­ви сьо­го­дні спри­я­ють на­ла­го­джен­ню зв’яз­ків з Укра­ї­ною, йо­го на­стрій яв­но пі­ду­пав.

— Бу­кваль­но з пер­ших ро­ків здо­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни у Пря­ше­ві за­пра­цю­ва­ло Ге­не­раль­не кон­суль­ство Укра­ї­ни. По­при рі­зні про­бле­ми, во­но за усі ро­ки бу­ло справ­жнім осер­дям спри­я­н­ня укра­їн­ству схі­дної Сло­вач­чи­ни, ко­тре впро­довж сто­літь скла­да­ло єди­ний на­ціо­наль­ний і куль­тур­ний ма­те­рик з укра­їн­ством За­кар­па­т­тя. Ми­ну­ло­го ро­ку, пі­сля Май­да­ну (!) укра­їн­ський уряд, з ме­тою за­оща­дже­н­ня ко­штів, лі­кві­ду­вав Ген­кон­суль­ство, ра­зом з ще кіль­ко­ма ана­ло­гі­чни­ми уста­но­ва­ми на при­кор­дон­них з Укра­ї­ною те­ри­то­рі­ях. Те­пер раз на мі­сяць кон­суль­ський пред­став­ник при­їздить до нас з Бра­ти­сла­ви — і все. Ми ду­же шко­ду­є­мо за тим, що так ста­ло­ся, — ди­пло­ма­ти­чно ре­зю­му­вав Пав­ло Бог­дан.

А якщо го­во­ри­ти від­вер­то, то ни­ні­шня укра­їн­ська вла­да бру­таль­но від­штов­хну­ла від се­бе те за­кор­дон­не укра­їн­ство, яке го­стро по­тре­бує на­шої хо­ча б сим­во­лі­чної до­по­мо­ги. По Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті по­лі­ти­ка по­двій­них стан­дар­тів буй­ним цві­том роз­кві­тла на Пе­чер­ських па­гор­бах. До укра­їн­ської ді­а­спо­ри у США, Ка­на­ді та Ав­стра­лії, ко­тра має ав­то­ри­тет та вплив на там­те­шні уря­ди, П.По­ро­шен­ко та А.Яце­нюк по­ка­зо­во де­мон­стру­ють гли­бо­ку по­ша­ну, бо ж по­трі­бно за­ру­чи­ти­ся їхньою під­трим­кою для отри­ма­н­ня кре­ди­тів. Укра­їн­ці ба­га­тих і впли­во­вих кра­їн ни­ні­шнім на­шим ке­рів­ни­кам — рі­дні бра­т­тя. Укра­їн­ці Сло­вач­чи­ни, Поль­щі, Румунії, Мол­до­ви, та й Ро­сії — ко­трі са­мі по­тре­бу­ють на­шо­го пі­клу­ва­н­ня і за­сту­пни­цтва для них — па­син­ки і на­хлі­бни­ки.

Я не знаю, чи ба­га­то за­оща­ди­ла вла­да Укра­ї­ни на за­крит­ті Ген­кон­сульств у сло­ва­цько­му Пря­ше­ві, ру­мун­ській Су­ча­ві, угор­ській Ні­ре­дьга­зі, але імі­дже­ві втра­ти є оче­ви­дни­ми, мас­шта­бни­ми і на­вряд чи по­прав­ні. Це — оче­ви­дний по­зи­тив­ний для іно­зем­них де­на­ціо­на­лі­за­то­рів си­гнал, ко­трі си­стем­но роз­дро­блю­ють укра­їн­ські си­ли, рік у рік згор­та­ють уря­до­ві осві­тні та куль­тур­ні про­гра­ми, спри­я­ють про­ни­кнен­ню й на свої об­ши­ри ду­ху «Рус­ско­го мі­ра». Як мо­ви­ться, не так тії во­ро­жень­ки, як рі­днії лю­ди...

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

ПАВ­ЛО БОГ­ДАН

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.