«Лі­ки» від па­трі­о­ти­зму

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Укра­їн­ські ме­ди­ки — про те, чо­му ТБ не вчить лю­би­ти Ба­тьків­щи­ну

ви дан ня ви ко нує ду же важ ли ву су­спіль­ну мі­сію. Адже те, що від­бу­ло­ся на схо­ді, зна­чною мі­рою по­ясню­є­ться са­ме від­су­тні­стю від­по­від­ної ро­бо­ти в мас­шта­бах краї ни.

Впро­довж остан­ньо­го ро­ку ін­ко­ли вми каю та кож ро сійсь кий « Дождь » . Із по чу то го там за па м’ я - та ла­ся дум ка Ве не дик то ва про те, що жур на ліст не по ви нен пе ре тво - рю ва ти ся на про па ган дис та. На жаль, та кі при кла ди по ши ре ні і в на­шій кра­ї­ні. Хо­ча зви­чай­но про­па­ган дис тів ( у хо ро шо му зна чен ні) нам та­кож не ви­ста­чає — про­па­ган­дис тів ук ра їнсь кос ті, де мо кра тич - нос ті. Ма буть, че рез від сут ність справ ж ніх мо раль них ав то ри те тів се­ред по­лі­ти­ків цю роль ви­ко­ну­ють жур на ліс ти. Але окрім « про па ган - ди­стів» по­трі­бні та­кож і об’єктив­ні та не­упе­ре­дже­ні жур на­лі­сти.

Обу­рює за­си­л­ля ро­сій­ських се­рі­а­лів. Спо­ді­ва­юсь, не­за­ба­ром цьо­му на­ре­шті бу­де по­кла­де­но край. Вже не­си­ла ди­ви­ти­ся на «до­бле­сних мі­лі­ціо­не­рів» та «від­ва­жних роз­ві­дни - ків» ча­сів Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Во­дно­час по­стає пи­та­н­ня про тем, чим за­мі­ню­ва­ти ро­сій­ський про­дукт. І це справ­ді не­про­сте за­пи­та­н­ня.

Обу рює та кож рек ла ма ме дич - них пре­па­ра­тів, яку по­ка­зу­ють на­ші ка на ли. Над то ба га то там про - ду­ктів, ефе­ктив­ність яких не до­ве­де­на. І все ж укра­їн­ські гро­ма­дя­ни не­рід­ко ви­тра­ча­ють на них остан­ні ко­шти. Пе­ре­ва­жно ці пре­па­ра­ти не ма­ють сер­йо­зних по­бі­чних ефе­ктів, але во ни дез орі єн ту ють па ці єн тів. Вва жаю, що з цим не об хід но бо ро - ти­ся. На жаль, зна­чною мі­рою са­ме зав­дя­ки ві­тчи­зня­ним ЗМІ сво­го ча­су се рйоз но по хит нув ся ав то ри тет лі­ка­ря в укра­їн­сько­му су­спіль­стві. Зві­сно, тут ма­ють мі­сце й об’єктив­ні при­чи­ни, але все ж не все так по­га но, як нам про це роз по ві да ють. Во­дно­час в умо­вах де­фі­ци­ту до­ві­ри до лі ка рів па ці єн ти, на жаль, схиль­ні орі­єн­ту­ва­ти­ся на ре­кла­му. На мою дум ку, бу ти при чет ним до цьо­го сьо­го­дні про­сто амо­раль­но.

Хо ро ших про грам на ме дич ну те ма ти ку на ук ра їнсь ко му ТБ не - має. Ті ж фор­ма­ти, які є, ме­ні не по­до ба ють ся — во ни орі єн ту ють ся зде­біль­шо­го на успіх у гля­да­ча, а не на про­фе­сій­ні стан­дар­ти. Ни­ні, ко­ли ба­чу на екра­ні ме­ди­ка, за­зви­чай пе ре ми каю ка нал, бо для ме не це не ці ка во. Ду же не ви ста чає пе ре - дач, які б по яс ню ва ли лю дям важ - ли вість здо ро во го спо со бу жит тя. На жаль, ук ра їнсь ке сус піль ст во ни­ні пе­ре­ва­жно про­сто не ін­фор­мо­ва­не що­до то­го, як ба­га­то ко­жна лю­ди­на мо­же змі­ни­ти у власному жит­ті. Є ме то ди ки, які справ ді пра цю - ють. Во­ни не ви­ма­га­ють до­да­тко­вих ви­трат, нав­па­ки — ча­сто до­по­ма­га­ють еко­но­ми­ти. На жаль, для ба­га­тьох прос ті ше прий ма ти лі ки, а не ро­бо­ти фі­зи­чні впра­ви й обме­жу­ва - ти се бе у їжі. Вод но час не ду маю, що по діб ні про гра ми з’ яв лять ся у най ближ чо му май бут ньо му, ад же на цьо­му не за­ро­биш. В ефі­рі бра­кує та кож ко рот ких со ці аль них ро ли - ків на ме дич ну те ма ти ку, на прик - лад про сер це во- ле ге не ву ре ані ма - цію, про не­без­пе­ку під­ви­ще­но­го ар­те рі аль но го тис ку то що. Вва жаю, як що те ле ба чен ня все ж ви знає за со бою пев ну мі сію, а не ли ше ба - жа­н­ня за­ро­бля­ти гро­ші за ра­ху­нок спів­ві­тчи­зни­ків, во­но має пе­ре­гля­ну­ти вла­сні підходи.

«НА ЕКРА­НАХ БРА­КУЄ ПРО­ПА­ГАН­ДИ ЗДО­РО­ВО­ГО СПОСО­БУ ЖИ­Т­ТЯ»

Оле­ксандр ВАРЧЕНКО, на­чаль­ник клі­ні­ки ще­ле­пно-ли­цьо­вої хі­рур­гії, сто­ма­то­ло­гії, ото­ла­рин­го­ло­гії та очних хво­роб Він­ни­цько­го вій­сько­во­ме­ди­чно­го клі­ні­чно­го цен­тру, пол­ков­ник ме­ди­чної слу­жби:

— Пе­ре­ва­жно я див­лю­ся новини та на­у­ко­во-по­пу­ляр­ні пе­ре­да­чі. Як уча­сник АТО, ко­жно­го дня ува­жно слід­кую за по­ді­я­ми з фрон­ту. Жур­на­лі­сти, які ве­дуть ре­пор­та­жі з зо­ни бо­йо­вих дій, — мо­лод­ці. Не­рід­ко во ни пра цю ють прос то на пе ре до - вій, час то з ри зи ком для влас но го жи­т­тя. Я в за­хва­ті від їхньої ро­бо­ти і ду­же ці­ную її! На­віть не мо­жу від­зна­чи­ти, якусь одну про­гра­му — по­до­ба­ю­ться всі.

За­га­лом на­яв­ний ви­бір про­грам ме­не за­до­воль­няє. Якщо чо­гось не­має на одно­му ка­на­лі, зав­жди мо­жна пе­ре­мкну­ти на ін­ший. По­ки що, на щас тя, ме ні не до во ди ло­ся ба - чи­ти на ек ра ні брех ню чи від вер - то за­мов­ні ма­те­рі­а­ли, хо­ча, ма­буть, є і во­ни. Пе­ре­ва­жно ж на пе­ре­гляд ТБ у ме­не за­ли­ша­є­ться ду­же не­ба­га­то ча­су.

На жаль, ук ра їн ці не ці ну ють влас но го здо ров’ я й най час ті ше не ве­дуть здо­ро­во­го спосо­бу жи­т­тя. Це по­мі­тно з огля­ду на за­хво­рю­ва­н­ня, з яки­ми до­во­ди­ться пра­цю­ва­ти. На­се лен ню не ви ста чає осві че нос ті й під го тов ки в ме дич них пи тан нях, не ви ста чає куль ту ри вжи ван ня спир т них на по їв. Не спри­яє цьо му й той спо сіб жит тя, який про па гує ТБ. Адже ко го пе ре важ но по ка зу - ють? Усі­ля­ких бан­ди­тів, шан­та­жи­стів то­що. Та­кі про­гра­ми ме­ні не до впо до би. За зви чай, по ки ні чо го се - рйоз но го не ста ло ся, лю ди сво їм здо ров’ ям не ці кав лять ся. За те по­тім — зав ж ди зви ну ва чу ють лі ка - рів. На екра­нах бра­кує про­грам, які б під ви щу ва ли за галь ний рі вень куль ту ри й осві че нос ті. На мою дум­ку, клю­чо­вою фун­кці­єю ТБ має бу­ти про­сві­тни­цька.

По­до­ба­є­ться про­гра­ма «Я со­ром­лю­ся сво­го ті­ла» на «СТБ». Це про­сто крик ду ші! Ми та ких па ці єн тів ба чи мо що дня. Ду маю, гля да чам корисно ба­чи­ти та­кі при­кла­ди, які по ка зу ють, до чо го при зво дять по - га ні звич ки та не здо ро вий спо сіб жи­т­тя. Як ка­жуть, кра­ще один раз по­ба­чи­ти, ніж сім ра­зів по­чу­ти.

Ме­ні зда­є­ться, те­ле­ка­на­ли му­сять біль­ше пра­цю­ва­ти над па­трі­о­ти­чним ви­хо­ва­н­ням мо­ло­ді. Тут, зви­чай­но, пе­ре­д­усім не ви­ста­чає хо­ро­шо­го ві­тчи­зня­но­го кі­но­про­ду­кту. Хо­ча, ду­маю, па­трі­о­тизм мо­жна за­охо­чу­ва­ти і за до­по­мо­гою роз­ва­жаль­них про­грам. Те­ле­кон­тент по­ви­нен вчи­ти гля­да­чів лю­бо­ві до бли­жньо­го, до ба­тьків, до Ба­тьків­щи­ни, по­ва­ги до стар­ших. На пер­ший по­гляд зда­є­ться, що це — ви­со­ко­пар­ні сло­ва, але во­ни по­трі­бні. Мо­жли­во, і я ко­лись у мо­ло­до­сті всьо­го цьо­го не ро­зу­мів, але ко­ли по­бу­ва­єш там, де пе­кло, ці від­чу­т­тя ду­же за­го­стрю­ю­ться.

«КА­НА­ЛИ МА­ЮТЬ ЧА­СТІ­ШЕ ПО­КА­ЗУ­ВА­ТИ БІЙ­ЦІВ АТО»

Оле­ксандр ХОМЕНКО, го­лов­ний лі­кар Лу­цько­го вій­сько­во­го го­спі­та­лю:

— На ТБ див­лю­ся хі­ба що новини — на ін­ше не ви­ста­чає ча­су. За­га­лом ін­фор­ма­цій­них про­грам на ві­тчи­зня­них ка­на­лах ви­ста­чає. Як­би ще во­ни бу­ли прав­ди­ві... Бу­ває, та са­ма по­дія на рі­зних ка­на­лах по­да­є­ться в зов­сім рі­зно­му сві­тлі. Тоб­то про якусь до­сто­вір­ність го­во­ри­ти не до­во­ди­ться. Щоб зро­зу­мі­ти ло­гі­ку по­дій, на­ма­га­ю­ся ди­ви­ти­ся одра­зу де­кіль­ка ка­на­лів й по­рів­ню­ва­ти ін­фор­ма­цію, яку во­ни про­по­ну­ють.

Ін­ко ли хо четь ся й фільм по ди - ви­ти­ся. Мо­жли­во, якийсь зі ста­рих, іно­зем­но­го ви­ро­бни­цтва або ра­дян- ський — не всі во­ни по­га­ні. Мо­жна ви­бра­ти щось жит­тє­ве, без по­лі­ти­чно­го під­текс­ту. Го­лов­не, щоб там був мир, спо­кій, при­ро­да, якісь опти­мі­сти­чні мо­ти­ви, щоб не бу­ло стрі­ля­ни­ни. Та­ких кар­тин бра­кує в ефі­рі. Не­скін­чен­ні ж бо­йо­ви­ки по­си­лю­ють на­пру­гу й не да­ють гля­да­че­ві від­по­чи­ти. По­лі­ти­чні ток-шоу ко­мен­ту­ва­ти не хо­чу.

Хо­ті­ло­ся б біль­ше ба­чи­ти на екра­ні уча­сни­ків АТО, зокре­ма й де­мо­бі­лі­зо­ва­них. Але не са­му ли­ше вій­ну, смер­ті і по­ра­не­н­ня — цьо­го ви­ста­чає. До­бре, що ТБ не оми­нає акту­аль­них га­ря­чих тем — що­до про­блем за­без­пе­че­н­ня, со­ці­аль­но­го за­хи­сту бій­ців. Не­об­хі­дно біль­ше по­ка­зу­ва­ти, як вій­сько­во­слу­жбов­ці на­ла­го­джу­ють своє жи­т­тя пі­сля по­вер­не­н­ня з вій­ни, як жи­вуть по­ра­не­ні, кон­ту­же­ні, їхній по­бут, ро­дин­ні сто­сун­ки, чи зна­хо­дять во­ни ро­бо­ту. Та­кі сю­же­ти ва­жли­ві пе­ре­д­усім для са­мих уча­сни­ків АТО, во­ни до­по­мо­жуть їм більш аде­ква­тно оці­ню­ва­ти вла­сну си­ту­а­цію. Крім то­го, та­кі ма­те­рі­а­ли спри­я­ють то­му, щоб про­бле­ми, які за­раз існу­ють, ви­рі­шу­ва­лись яко­мо­га швид­ше. Во­ни за­охо­чу­ють чи­нов­ни­ків більш від­по­від­аль­но ста­ви­тись до вла­сної ро­бо­ти.

Ни­ні в ефі­рі обмаль се­рі­а­лів укра­їн­сько­го ви­ро­бни­цтва. Спо­сте­рі­га­ти ж «кра­си­ве жи­т­тя» десь на Ка­на­рах чи на Га­вайях не­має жо­дно­го ба­жа­н­ня — та­кі філь­ми ли­ше дратують лю­дей. Вва­жаю, що те­ле­ба­че­н­ня має по­ка­зу­ва­ти, до чо­го при­зво­дить па­лі­н­ня, зло­вжи­ва­н­ня ал­ко­го­лем, нар­ко­ти­ка­ми. На жаль, про ме­ди­ци­ну укра­їн­ські ка­на­ли зга­ду­ють хі­ба що в День ме­ди­чно­го пра­ців­ни­ка.

«ТБ РОЗ­ПО­ВІД­АЄ, МО­ЖЕ, 40% ВІД ТІ­ЄЇ ПРАВ­ДИ, ПРО ЯКУ ГО­ВО­РЯТЬ УЧА­СНИ­КИ БО­ЙО­ВИХ ДІЙ»

Оле­ксандр БО­РО­ДАЙ, на­чаль­ник клі­ні­ки ушко­джень Вій­сько­во­клі­ні­чно­го цен­тру Пів­ні­чно­го ре­гіо­ну, пол­ков­ник ме­ди­чної слу­жби, Хар­ків:

— Ме­ні по­до­ба­ю­ться пі­зна­валь­ні пе­ре­да­чі, на зра­зок тих, які по­ка­зує ка­нал Discovery. Вва­жаю, що на укра­їн­сько­му те­ле­ба­чен­ні не ви­ста­чає про­грам, які б ви­хо­ву­ва­ли па­трі­о­тизм, лю­бов до Ба­тьків­щи­ни. За­раз їх фак тич но вза га лі не має — їхнє мі­сце зай­ня­ли не­скін­чен­ні то­кшоу. На мою дум­ку, ка­на­ли по­вин­ні вра­хо­ву­ва­ти у цьо­му пи­тан­ні ін­те­ре­си дер­жа­ви. За­га­лом же на пе­ре­гляд ТБ ме­ні ба­наль­но бра­кує ча­су. Про зміст по­лі­ти­чних про­грам най­ча­сті­ше ді­зна­ю­ся від дру­жи­ни. Че­рез мою клі­ні­ку про­хо­дить ду­же ба­га­то бій­ців, і я чу­до­во знаю про си­ту­а­цію, яка скла­ла­ся на схо­ді. Мо - жу ска за ти, що ТБ роз по ві дає, мо - же, хі­ба що 40% від ті­єї прав­ди, про яку го­во­рять уча­сни­ки бо­йо­вих дій.

ФО­ТО БО­РИ­СА КОРПУСЕНКА

«ДУ­ЖЕ НЕ ВИ­СТА­ЧАЄ ПЕ­РЕ­ДАЧ, ЯКІ Б ПО­ЯСНЮ­ВА­ЛИ ЛЮ­ДЯМ ВА­ЖЛИ­ВІСТЬ ЗДО­РО­ВО­ГО СПОСО­БУ ЖИ­Т­ТЯ, — ВІД­ЗНА­ЧАЄ КА­ТЕ­РИ­НА АМО­СО­ВА. — ХО­РО­ШИХ ПРО­ГРАМ НА МЕ­ДИ­ЧНУ ТЕ­МА­ТИ­КУ НА ТБ НЕ­МАЄ. А ТІ ФОР­МА­ТИ, ЯКІ Є, ОРІ­ЄН­ТУ­Ю­ТЬСЯ НА УСПІХ У ГЛЯ­ДА­ЧА, А НЕ НА ПРО­ФЕ­СІЙ­НІ СТАН­ДАР­ТИ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.