«Укра­їн­ські се­рі­а­ли в прайм-тайм — за пів­ро­ку»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

«День» про­вів ре­зо­нан­сний кру­глий стіл, на яко­му ра­зом з клю­чо­ви­ми грав­ця­ми ме­діа-рин­ку шу­кав від­по­відь на за­пи­та­н­ня: що за­ва­жає Укра­ї­ні ви­ро­бля­ти вла­сний те­ле­ві­зій­ний кон­тент

«Держ­кі­но від­кри­ло скринь­ку Пан­до­ри», День, №110 від 25 черв­ня 2015 ро­ку. — Ред.)

Уся ін­ду­стрія ди­ви­ла­ся, як це ви рі шить Дер ж кі но. Ви ж ухва ли ли рі шен ня аб со лют но за фор маль ни ми озна ка ми. На справ ді, всі ук ра їнсь кі ка - на­ли і про­дю­се­ри остан­ні кіль­ка мі ся ців го ту ва ли ся до мо - мен­ту пе­ре­хо­ду в «но­ву ре­аль­ність » . Май же всі за пус ти ли ви роб ниц т во сво їх се рі а лів, шу ка ли еко но міч ні під ста ви для цьо­го... Цен­траль­ні ка­на­ли за яви ли про ве ли чез ні го - ди­ни укра­їн­ських се­рі­а­лів, які во­ни вже ви­пу­сти­ли або за­пу­сти­ли у ви­ро­бни­цтво, але за­раз усе за­ви­сло. Бо че­рез укра­їн­ське за ко но дав ст во, як з’ ясу ва - ло ся, не тіль ки му ха мо же про ско чи ти, а й ці лий ле гі он ро­сій­ських се­рі­а­лів. І та­ке по­ка­зо­ве рі­ше­н­ня Держ­кі­но зму­шує ка на ли за мис ли ти ся над тим, що во­ни ро­би­ти­муть зав­тра. Це як у бо­ксі, ко­ли у на­пів­важ­кій ва­зі ти ви­хо­диш зма­га­ти ся, а за мість рів но го су пер - ни­ка про­ти те­бе сто­їть Во­ло­ди­мир Клич ко. То му, за мість роз­мов що­до під­трим­ки укра­їн­ських се­ріа лів, по­трі­бно бу­ло зро би ти все мож ли ве, щоб укра­їн­ські се­рі­а­ли ви­йшли на екра­ни. Всі ва­же­лі для цьо­го в Держ­кі­но на ру­ках.

«ПО­ДІЇ НА СХО­ДІ УКРА­Ї­НИ — ЦЕ РЕ­ЗУЛЬ­ТАТ ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НОЇ ВІЙ­НИ»

Юрій АР­ТЕ­МЕН­КО: — Роль дер жа ви ду же прос та — це ре гу ля ція прос то ру. А ще — тре ба да ти гро ші на під - трим ку ви роб ниц т ва влас ної про­ду­кції. До то­го ж да­ти гро - ші ро зум но — під кон к рет ні про ек ти, ко- про да­кшн, що дав но ро бить Ро сія з до по мо - гою Фон­ду кі­но. Во­ни вкладають в це ве ли чез ні гро ші, але про­па­гу­ють ідеї «рус­ско­го ми - ра», а ми по­вин­ні про­па­гу­ва­ти свої ідеї. На жаль, не в усіх є ро зу мін ня важ ли вос ті ви роб - ни­цтва сво­го які­сно­го ТБ-кон - тен­ту. Не всі ще зро­зумі­ли, що си ту а ція на схо ді Укра ї ни — це ре зуль тат ін фор ма цій ної вій ни. Ко ли де пу та ти ма ють 100 гри вень на пен сію, на озбро єн ня або на кі но... во ни роб лять свій ви бір. Як роз ви - ва­ти за та­ких умов ви­ро­бни­цтво? Да вай те по вер не мо ся на по­ча­ток. Чо­му во­но вза­га­лі не роз ви ва ло ся? За раз ак тив но зви­ну­ва­чу­ють ко­ли­шні скла­ди Нац ра ди, що бу ла ко руп ція, що не спра вед ли во про во ди ли кон­кур­си — це все прав­да. Але прав да та кож в ін шо му — не - пра виль но бу ло по бу до ва но в Укра­ї­ні сам те­ле­ра­діо­про­стір. За мість то го, щоб в ін те ре сах дер жа ви сти му лю ва ти ство - рен ня ди тя чих ка на лів, спор - тив них, куль тур них, кіль ка сус піль но- по лі тич них олі гар - хи на­пря­му при­хо­ди­ли до пре­зи ден та і го во ри ли, мов ляв, дай ме­ні ка­нал, а за це я на те­бе не «на­їжджа­ти­му», біль­ше то­го — під­три­му­ва­ти­му ін­фор­ма­цій­но. А по­тім, під час ви­бо­рів у пар­ла­мент, ці олі­гар­хи за до по мо гою ка на лів ви рі шу ва­ли свої пи тан ня, про су ва ли влас них лю дей... І це пра цю - ва­ло. ТБ в Укра­ї­ні не бу­ло біз - не­сом. Якщо ми го­во­ри­мо про влас не ви роб ниц т во, то во но по­трі­бне для то го, щоб при­но­си­ти рей­тин­ги і за­ро­бля­ти цим гро ші. У нас же ТБ — це на - сам пе ред по лі ти ка. Ніх то не ду мав про ви хов ну роль, сус - піль ну від по ві даль ність, про - па­гу­ва­н­ня цін­но­стей... Те­ле­ба­че­н­ня не ви­ро­щу­ва­ло сво­їх зі- рок жур­на­лі­сти­ки, сво­їх ав­то­рів, сце­на­ри­стів, опе­ра­то­рів... На­ві­що? Мо­жна все ку­пи­ти го­то­ве, і чу­жих «зі­рок» за­про­си­ти... Сьо­го­дні ж ми ді­йшли до та­ко­го ста­ну, що ви­ро­бни­цтво по­трі­бно пі­ді­йма­ти пра­кти­чно із са­мо­го по­ча­тку. І хо­ча за­кон про за бо ро ну ро сійсь ких се рі - алів не­до­ско­на­лий, він дає під­ста­ви тро­хи нор­ма­лі­зу­ва­ти си­ту­а­цію. Цей за­кон по ду­ху пра­виль­ний.

Зна­є­те, хо­ро­ший шанс змі­ни­ти­ся у ка­на­лів був то­ді, ко­ли ми тіль­ки при­йшли в На­цра­ду... При­га­дую, що до нас у пер­ші дні ро­бо­ти увір­ва­ли­ся патріотично на­ла­што­ва­ні хло­пці з ви­мо­гою за­бо­ро­ни­ти ро­сій­ські філь­ми, але в нас та­ких пов­но­ва­жень не­має, це пре­ро­га­ти­ва Держ­кі­но. Однак ми зі­бра­ли всі ка­на­ли і з іні­ці­а­ти­ви Ткаченка по­про­си­ли обме­жи­ти філь­ми про си­ло­ви­ків з кра­ї­ни-агре­со­ра... Але тре­ба ро­зу­мі­ти, що на ка­на­лах вла­сни­ки між со­бою сваряться, і ці сто­сун­ки спу­ска­ють на топ-ме­не­дже­рів, і на­віть на жур­на­лі­стів. Одні за Ко­ло­мой­сько­го, ін­ші за Льо­во­чкі­на, тре­ті — за Ахме­то­ва... Не­має со­лі­дар­но­сті... То­му хо­ро­ші ідеї від одних не від­ра­зу спри­йма­ю­ться. І се­рі­а­ли де­я­кі ка­на­ли не обме­жи­ли аж до прийня­т­тя за­ко­ну. При­га­дую, си­ді­ли на зу­стрі­чі та­ла­но­ви­ті ме­не­дже­ри й го­во­ри­ли, що в нас не вій­на, а АТО, що тре­ба об’єд­ну­ва­ти дві куль­ту­ри — ро­сій­ську і укра­їн­ську... Мо­жли­во, за бу­квою за­ко­ну ка­на­ли, які не хо­чуть втра­ча­ти гро­ші, мо­жна зро­зу­мі­ти — во­ни на­ма­га­ю­ться обі­йти за­кон. Але по ду­ху це — не­при­пу­сти­мо...

ЧИМ І ЯК КА­НА­ЛИ ЗА­МІ­НЮ­ЮТЬ ВО­РО­ЖИЙ КОН­ТЕНТ?

Ю.А.: — Знаю, що ба­га­то ка­на­лів за­раз за­ку­по­ву­ють по­пу­ляр­ні фор­ма­ти, і бу­дуть ада­пто­ву­ва­ти їх на укра­їн­ський ґрунт. Але не про­сто ду­блю­ва­ти, тре­ба пе­ре­зні­ма­ти. Зна­є­те, про­сто взя­ти се­рі­ал «След» і йо­го «від­тю­нін­гу­ва­ти» — це не­нор­маль­но.

О.Т.: — Ми ку­пу­є­мо за­раз за­хі­дні та ро­сій­ські фор­ма­ти, зокре­ма й до­во­лі ві­до­мі, і пов­ні­стю їх пе­ре­зні­ма­є­мо. У «1+1» та гру­пи на­ших ка­на­лів є про­бле­ми з осін­ньою сі­ткою мов­ле­н­ня, бо ні­хто не пе­ред­ба­чав, що так швид­ко все ста­не­ться. Але ми за­пу­сти­ли ви­ро­бни­цтво. Вар­то пів­ро­ку по­му­чи­ти­ся, але ко­ли ін­ду­стрія за­пра­цює — зу­пи­ни­ти її вже бу­де не­мо­жли­во. Адже укра­їн­ський гля­дач бу­де від­да­ва­ти пе­ре­ва­гу ві­тчи­зня­ним ге­ро­ям та істо­рі­ям. Якщо сьо­го­дні пропу­сти­мо цю на­го­ду й зно­ву да­мо мо­жли­вість ім­пор­ту­ва­ти ро­сій­ські се­рі­а­ли під ви­гля­дом укра­їн­ських, усьо­го цьо­го не ста­не­ться, ін­ду­стрія не за­пра­цює. На­віть за дер­жав­ної під­трим­ки. Адже якщо во­на й бу­де, то сер­йо­зно це на си­ту­а­цію не впли­не. Для одно­го ве­ли­ко­го ка­на­лу, та­ко­го як «1+1», мо­ва йде про ді­а­па­зон від 108 до 216 го­дин се­рі­а­лів на рік. Це — ве­ли­че­зні об­ся­ги.

Ю.А.: — У цій си­ту­а­ції є два мо­мен­ти. По-пер­ше — са­мо­ре­гу­ля­ція, па­трі­о­тизм, але у нас во­ни не спра­цю­ва­ли. По-дру­ге — при­мус до ви­ро­бни­цтва кі­но. І це, на мій по­гляд, одна з фун­кцій На­цра­ди. Зви­чай­но, маю на увазі за­кон­ний, «ци­ві­лі­зо­ва­ний при­мус». Ми пе­ре­бу­ва­є­мо у пе­ре­хі­дно­му пе­рі­о­ді. Хтось десь не­до­пра­цьо­вує, але я ві­рю, якщо за­раз збе­рі­га­ти нор­маль­ний темп — усе на­ла­го­ди­ться. Зви­чай­но, ко­ли бу­ла б ще са­мо­ре­гу-

ЮРІЙ АР­ТЕ­МЕН­КО

АН­ДРІЙ ЯЩИШИН

ОЛЕ­КСАНДР ТКА­ЧЕН­КО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.