Окса­на СИ­РО­ЇД: «Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія, роз­гля­да­ю­чи про­ект змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, опи­ни­ла­ся під по­лі­ти­чним впли­вом»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро КРИВЦУН, «День»

— Не­що­дав­но ви ра­зом і з фра­кці­єю «Са­мо­по­міч» за­про­по­ну­ва­ли Пре­зи­ден­ту про­ект змін до Кон­сти­ту­ції. Що в ньо­му мі­сти­ло­ся?

— Ве­не­цій­ська ко­мі­сія схва­ли­ла по­пе­ре­дній ви­сно­вок що­до про­е­кту змін Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни в ча­сти­ні де­цен­тра­лі­за­ції. І вже ми­ну­ло­го вів­тор­ка ми ра­зом із фра­кці­єю «Са­мо­по­міч» від­пра­ви­ли Пре­зи­ден­ту на­ше ба­че­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції в ча­сти­ні де­цен­тра­лі­за­ції. Із цих змін ви­дно, що ми не опо­ну­є­мо де­цен­тра­лі­за­ції, а за­го­стрю­є­мо ува­гу на де­яких ре­чах, які є за­гроз­ли­ви­ми для ста­біль­но­сті Укра­їн­ської дер­жа­ви, ба­лан­су вла­ди та де­мо­кра­тії в на­шій кра­ї­ні. Ми опо­ну­є­мо ли­ше цим ре­чам та про­по­ну­є­мо фор­му­лу, зав­дя­ки якій їх мо­жна змі­ни­ти.

— А як бу­ло ви­рі­ше­но пред­ста­ви­ти про­ект змін Ве­не­ці­ан­ській ко­мі­сії? Кон­сти­ту­цій­на ко­мі­сія да­ла на це зго­ду Во­ло­ди­ми­ру Грой­сма­ну?

— Го­ло­ва Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни по­ві­до­мив чле­нів ро­бо­чої гру­пи Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії, що він ве­зе текст до Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії. По­тім він ка­зав, що це бу­ла не ро­бо­ча, а при­ва­тна по­їзд­ка. Пі­зні­ше ж з’ясу­ва­ло­ся, що в ме­жах ці­єї «при­ва­тної по­їзд­ки» він ви­сту­пив із пред­став­ле­н­ням про­е­кту змін.

— Як ви оці­ни­те про­цес на­пи­са­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції в ча­сти­ні де­цен­тра­лі­за­ції, які Во­ло­ди­мир Грой­сман не­що­дав­но пред­ста­вив Ве­не­ці­ан­ській ко­мі­сії?

— Змі­ни до Кон­сти­ту­ції ми про­во­ди­мо не ли­ше то­му, що у нас не­зба­лан­со­ва­на си­сте­ма вла­ди, і Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни по­тре­бує ви­рів­ню­ва­н­ня. Це ли­ше одна при­чи­на, яка по­ля­гає у змі­сті. Ін­ша ж при­чи­на — як кон­сти­ту­цій­ні змі­ни вно­си­ли­ся у по­пе­ре­дні ро­ки. Єди­ний успі­шний при­клад кон­сти­ту­цій­но­го про­це­су в на­шій кра­ї­ні — той, у ре­зуль­та­ті яко­го бу­ла ухва­ле­на Кон­сти­ту­ція 1996 ро­ку. 2004 ро­ку від­бу­ло­ся «пар­но­ко­пи­тне» го­ло­су­ва­н­ня, яким бу­ли вне­се­ні змі­ни до Кон­сти­ту­ції 1996 ро­ку. 2010 ро­ку пе­ре­жи­ли чер­го­ве зґвал­ту­ва­н­ня Кон­сти­ту­ції, ко­ли Кон­сти­ту­цій­ний Суд за­мі­нив со­бою пар­ла­мент та по­вер­нув у дію до­ку­мент від 1996 ро­ку. І пі­сля Май­да­ну не бу­ло ін­шо­го ви­хо­ду, крім як по­вер­ну­ти­ся до то­го ва­рі­ан­ту за­ко­ну, що був 2004 ро­ку, бо, по­пер­ше, 2010 ро­ку кон­сти­ту­цій­ний про­цес був пов­ні­стю не­ле­гі­тим­ним, а по-дру­ге, це бу­ло не­об­хі­дним з мо­ти- вів на­ціо­наль­ної без­пе­ки — іна­кше ми мо­гли не вря­ту­ва­ти­ся. Але все це пі­дір­ва­ло до­ві­ру до Кон­сти­ту­ції. І те­пер, ко­ли ми вно­си­мо до неї змі­ни, му­си­мо ду­ма­ти про про­цес не менш, ніж про зміст. Це озна­чає не ли­ше до­три­ма­н­ня ре­гла­мен­ту, а й те, що йо­му ма­ють до­ві­ря­ти лю­ди.

Якщо за­пи­та­ти лю­дей, чо­го ж са­ме сто­су­ю­ться кон­сти­ту­цій­ні змі­ни, роз­роб­ка яких від­бу­ва­є­ться за­раз, та як від­бу­ва­є­ться цей про­цес, то ма­ло хто на це від­по­вість. Усім го­во­рять за­галь­не слово «де­цен­тра­лі­за­ція», не по­ясню­ю­чи, чо­го са­ме во­на сто­су­є­ться та чо­му во­на про­по­ну­є­ться са­ме у та­кій фор­мі. Це сто­су­є­ться й усіх ін­ших на­прям­ків, над яки­ми пра­цює Кон­сти­ту­цій­на ко­мі­сія — правосуддя та прав і сво­бод лю­ди­ни і гро­ма­дя­ни­на. Але від цьо­го про­це­су ві­дір­ва­ні не ли­ше пе­ре­сі­чні гро­ма­дя­ни, а на­віть чле­ни Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії. На­при­клад, я, як член КК, не знаю, хто пи­сав про­ект змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни. Де­я­кі го­во­рять, що він пи­сав­ся лю­дьми з Бан­ко­вої, але це ли­ше чу­тки та спе­ку­ля­ції, бо то­чно на це пи­та­н­ня ні­хто не від­по­вість. Від по­ча­тку до про­це­су бу­ли за­лу­че­ні екс­пер­ти, які на­да­ли які­сні та до­брі про­по­зи­ції що­до змін. Але ко­ли го­во­ри­ти про ключові ре­чі, які спри­чи­ню­ють най­біль­шу кри­ти­ку — про їх ав­тор­ство ні­ко­му не­ві­до­мо.

Обго­во­ре­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції по­ля­гає у то­му, щоб кон­сти­ту­ціо­на­лі­сти та по­лі­ти­ки ана­лі­зу­ва­ли за­про­по­но­ва­ні мо­де­лі змін. Той, хто їх про­по­нує, має їх пред­став­ля­ти із ар­гу­мен­та­ми на її ко­ристь. У нас же у КК ні­хто не обго­во­рю­вав мо­де­лі — ко­жно­го ра­зу від­бу­ва­є­ться пе­ре­ти­ска­н­ня — хто ко­го «до­жме». І ко­ли я кри­ти­кую пред­став­ле­ні змі­ни, я по­я­снюю, які сер­йо­зні за­гро­зи не­се ця мо­дель. На жаль, до­сі ні від ко­го не по­чу­ла контр­ар­гу­мен­тів, що ця кри­ти­ка є без­під­став­ною.

— Що са­ме не­по­ко­їть вас у змі­сті за­про­по­но­ва­но­го про­е­кту?

— У ньо­му є три основ­ні за­гро­зи, які зму­шу­ють нас би­ти на спо­лох. І якщо ро­зі­бра­ти­ся в змі­сті цих про­блем, то стає зро­зумі­лим, чо­му про­цес на­пи­са­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції є ку­лу­ар­ним.

■ ПО-ПЕР­ШЕ, не­зба­лан­со­ва­на ви­ко­на­вча вла­да. Ми і так ма­є­мо че­рез це про­бле­ми, бо во­на роз­ді­ле­на на дві ча­сти­ни — між Пре­зи­ден­том та Ка­бмі­ном з прем’єром.

Пре­зи­дент має вплив на двох мі­ні­стрів в уря­ді, на ви­ко­нав­чу вла­ду на мі­сцях — го­лів обла­сних та ра­йон­них адмі­ні­стра­цій, на не­за­ле­жні ре­гу­ля- то­ри — Фонд дер­жмай­на, НКРЕКП, а та­кож на Слу­жбу без­пе­ки Укра­ї­ни та Ге­не­раль­ну про­ку­ра­ту­ру. Роз’єд­на­ність ви­ко­нав­чої вла­ди при­зво­дить до то­го, що Пре­зи­дент, який не є під­кон­троль­ним пар­ла­мен­ту, здій­снює ви­ко­нав­чу вла­ду, яка по­вин­на бу­ти під­кон­троль­на Ра­ді. Тож ко­ли лю­ди кри­ти­ку­ють Ка­бмін, іно­ді во­ни не ро­зу­мі­ють, що той не мо­же ні­чо­го зро­би­ти, бо не має на це пов­но­ва­же­н­ня.

На­при­клад, усі зви­ну­ва­чу­ють уряд у не­о­б­ґрун­то­ва­но­му під­нят­ті та­ри­фів, але на­ра­ху­ва­н­ня та­ри­фів — це фун­кція НКРЕКП, яка під­по­ряд­ко­ва­на Пре­зи­ден­ту. Підзві­тність ви­ко­нав­чої вла­ди пар­ла­мен­ту є вкрай ва­жли­вою, а Пре­зи­дент не є підзві­тним чи під­кон­троль­ним пар­ла­мен­ту в ча­сти­ні здій­сне­н­ня ви­ко­нав­чої вла­ди, то­му він мо­же її здій­сню­ва­ти сва­віль­но.

Але в цей же час кон­сти­ту­цій­ни­ми змі­на­ми нам про­по­ну­є­ться на­да­ти гла­ві дер­жа­ви ще біль­ші пов­но­ва­же­н­ня, щоб той мав пра­во на­зна­ча­ти за по­да­н­ням Ка­бмі­ну та звіль­ня­ти пре­фе­ктів. Крім то­го, він ма­ти­ме пов­но­ва­же­н­ня ска­со­ву­ва­ти їхні акти. В той же час пре­фе­кти здій­сню­ва­ти­муть ви­ко­нав­чу вла­ду на мі­сцях, ко­ор­ди­ну­ва­ти­муть ді­яль­ність, кон­тро­лю­ва­ти­муть та здій­сню­ва­ти­муть на­гляд за ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди мі­сце­вих те­ри­то­рі­аль­них ор­га­нів, а та­кож здій­сню­ва­ти­муть на­гляд за ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня (ОМС). Про­те пре­фект мо­же або здій­сню­ва­ти ли­ше ко­ор­ди­ну­ю­чі фун­кції що­до ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди на мі­сцях і на­гляд за ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня або здій­сню­ва­ти ви­ко­нав­чу вла­ду. По­єд­ну­ва­ти ж ці фун­кції — це не де­цен­тра­лі­за­ція, а нав­па­ки, цен­тра­лі­за­ція. І зре­штою ви­хо­дить так, що пре­фект — це го­ло­ва обла­сної або ра­йон­ної адмі­ні­стра­ції з до­да­тко­ви­ми фун­кці­я­ми про­ку­ро­ра.

■ ПО-ДРУ­ГЕ, за­не­по­ко­є­н­ня ви­кли­кає пра­во Пре­зи­ден­та тим­ча­со­во зу­пи­ня­ти пов­но­ва­же­н­ня ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. За­раз це від­бу­ва­є­ться під ри­то­ри­кою вій­ни. Але у нас під нею вже ухва­ли­ли за­ба­га­то сум­нів­них рі­шень та за­ко­нів. Слід зро­зу­мі­ти, що Кон­сти­ту­ція пи­ше­ться не для вій­ни, бо, ство­рив­ши від­по­від­ну си­сте­му, ми жи­ти­ме­мо у ста­ні вій­ни ві­чно.

Та­кож лу­на­ють ар­гу­мен­ти про про­я­ви се­па­ра­ти­зму в мі­сце­вій вла­ді. Але вже ми­нув рік пі­сля інав­гу­ра­ції Пре­зи­ден­та та пів­то­ра — пі­сля змі­ни ке­рів­ни­цтва у си­ло­во­му та пра­во­охо­рон­но­му бло­ках. Скіль­ки мо­жна на­зва­ти кри­мі­наль­них справ за фа­кта­ми се­па­ра­ти­зму, те­ро­ри­зму чи за­гро- зі нац­без­пе­ки? Сьо­го­дні ді­ють СБУ, ГПУ — ін­сти­ту­ти, під­кон­троль­ні Пре­зи­ден­ту. Тож для чо­го гла­ві дер­жа­ви до­да­тко­ві пов­но­ва­же­н­ня, якщо ефе­ктив­но не використовуються вже чин­ні? Щоб убез­пе­чи­ти кра­ї­ну від се­па­ра­ти­зму, тре­ба пра­цю­ва­ти до йо­го фа­кти­чних про­я­вів, бо пі­сля цьо­го слід від­кри­ва­ти кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня та за­три­му­ва­ти се­па­ра­ти­стів. Роз­пу­ском ор­га­нів мі­сце­вої вла­ди цю про­бле­му не ви­рі­ши­ти. До то­го ж у про­е­кті змін йде­ться не про се­па­ра­тизм, а про будь-які рі­ше­н­ня ОМС, які по­ру­шу­ють Кон­сти­ту­цію, а це ду­же ши­ро­ке по­ня­т­тя.

■ ПО-ТРЕ­ТЄ, над­зви­чай­но три­во­жна річ — ни­ні­шній За­кон «Про осо­бли­вий по­ря­док мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей » , який ви­но­си­ться на рі­вень Кон­сти­ту­ції. Зви­чай­но, з бо­ку За­хо­ду є ве­ли­че­зний тиск, щоб Укра­ї­на в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку ви­ко­ну­ва­ла Мін­ські до­мов­ле­но­сті. Я ро­зу­мію тих лю­дей, які на нас ти­снуть, адже во­ни не мо­жуть да­ти ра­ди цій си­ту­а­ції, во­ни вто­ми­ли­ся від Укра­ї­ни, до то­го ж, це є ча­сти­ною спосо­бу їхньо­го ми­сле­н­ня. Окрім то­го, во­ни ду­же да­ле­кі від на­ших про­блем, по­га­но ро­зу­мі­ють, що на­справ­ді від­бу­ва­є­ться та до­сі опе­ру­ють по­ня­т­тям «кон­флікт на схо­ді Укра­ї­ни» за­мість «вій­на про­ти Укра­ї­ни». Во­ни на­ма­га­ю­ться ві­ри­ти та пе­ре­ко­на­ти нас, що зу­пи­ни­ти вій­ну мо­жна че­рез змі­ну Кон­сти­ту­ції, ви­бо­ри на Дон­ба­сі і т.ін. Але якщо ми під­да­мо­ся цьо­му ти­ску, це озна­ча­ти­ме, що ми під­пи­са­ли­ся під тим, що це наш «вну­трі­шній кон­флікт» і цим са­мим ми йо­го ви­рі­шу­є­мо. Та­ким чи­ном, ми ле­гі­ти­му­є­мо всіх ро­сій­ських на­йман­ців, які є за­раз на Дон­ба­сі, і во­ни ста­нуть «ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня». Що ми ка­за­ти­ме­мо на­шим сол­да­там про тих, хто сто­їть за лі­ні­єю зі­ткне­н­ня? Що це не во­рог, а «пред­став­ник ор­га­ну мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня» і він стрі­ляє, бо у ньо­го «осо­бли­вий по­ря­док здій­сне­н­ня мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня»? Крім то­го, ми бу­де­мо зму­ше­ні утри­му­ва­ти ці зруй­но­ва­ні те­ри­то­рії за ра­ху­нок укра­їн­сько­го бю­дже­ту. То нев­же ми му­си­мо опо­да­тко­ву­ва­ти лю­дям пен­сії, щоб пла­ти­ти ці гро­ші на роз­ви­ток зруй­но­ва­но­го Ро­сі­єю Дон­ба­су?

Зви­чай­но, всі на нас ти­снуть, щоб ми по­го­ди­ли­ся на цей фор­мат. Але як тіль­ки ми на ньо­го по­го­ди­мось, усі про нас за­бу­дуть та ро­би­ти­муть ви­гляд, що укра­їн­ська про­бле­ма ви­рі­ше­на. І як тіль­ки на Дон­ба­сі від­бу­де­ться чер­го­ве за­го­стре­н­ня кон- флі­кту, нам вка­зу­ва­ти­муть на по­тре­бу до­мов­ля­ти­ся з «ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня».

— По­ка­зо­во, що Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія роз­гля­ну­ла про­ект кон­сти­ту­цій­них змін та ду­же швид­ко зро­би­ла свої ви­снов­ки.

— Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія, як скла­до­ва єв­ро­пей­ської ін­фра­стру­кту­ри, та­кож опи­ни­ла­ся під по­лі­ти­чним впли­вом. У на­шо­му ви­пад­ку во­на зро­би­ла не ви­ня­тко­во юри­ди­чну екс­пер­ти­зу, а на жаль, вда­ла­ся до по­лі­ти­чної ар­гу­мен­та­ції. Зокре­ма що­до не­об­хі­дно­сті вре­гу­лю­ва­н­ня «осо­бли­во­го ста­ту­су» Дон­ба­су. І то­му, як на ме­не, ви­снов­ки Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії що­до ни­ні­шньо­го про­е­кту бу­ли на­ба­га­то м’якши­ми, ніж у схо­жо­го про­е­кту ще рік то­му, тіль­ки че­рез те, що во­ни отри­ма­ли цю фор­му­лу сто­сов­но «осо­бли­во­го ста­ту­су». Мої при­пу­ще­н­ня ґрун­ту­ю­ться на три­ва­лих дис­ку­сі­ях із пред­став­ни­ка­ми Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії, на опо­се­ред­ко­ва­ній ін­фор­ма­ції, яку я маю що­до ти­ску на ВК з бо­ку Ро­сії, та на оста­то­чно­му текс­ті про­е­кту кон­сти­ту­цій­них змін. Якщо по­рів­ня­ти ми­ну­ло­рі­чні ви­снов­ки Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії, не­що­дав­ні та ті, що во­на на­дасть пі­сля схва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту, то це бу­дуть три рі­зні ре­аль­но­сті.

— Чи ви­ста­чить ро­зу­мі­н­ня гли­би­ни про­бле­ми та во­лі Вер­хов­ній Ра­ді, щоб зу­пи­ни­ти змі­ни, які мо­жуть за­крі­пи­ти цей дис­ба­ланс у вла­ді?

— У нас є сум­ний до­свід, як за­мість то­го, щоб зна­хо­ди­ти спіль­не ро­зум­не рі­ше­н­ня, про­бле­ми у пар­ла­мен­ті ви­рі­шу­ють ме­то­дом ти­ску. Але це пи­та­н­ня до ко­жно­го де­пу­та­та, лі­де­ра фра­кції, го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди, прем’єра та Пре­зи­ден­та: на­скіль­ки ми го­то­ві бу­ти вну­трі­шньо гі­дни­ми, щоб че­сно по­ди­ви­ти­ся лю­дям в очі та ска­за­ти їм, що ми не обма­ню­є­мо їх, не по­гір­шу­є­мо ни­ні­шній стан ре­чей та, не­зва­жа­ю­чи на зов­ні­шній тиск, від­сто­я­ли свою дер­жав­ність?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.