Як ожи­ви­ти «Ма­где­бурзь­ке пра­во»

Де­цен­тра­лі­за­ція: поль­ський до­свід

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван АНТИПЕНКО, «День», фо­то ав­то­ра

Одна з на­йо­бго­во­рю­ва­ні­ших тем в укра­їн­сько­му ін­форм­про­сто­рі — змі­ни до Кон­сти­ту­ції в пи­та­н­нях де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди. Не­див­но, адже про пе­ре­да­чу пов­но­ва­жень і зна­чної ча­сти­ни по­да­тків «на мі­сця» го­во­рять з 1990-х ро­ків, а най­біль­ше — пе­ред ко­жни­ми ви­бо­ра­ми. Втім, ре­аль­ної ре­фор­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в Укра­ї­ні до­сі не про­ве­де­но.

1 ли­пня Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко коротко пред­ста­вив змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну що­до де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди, які отри­ма­ли схва­ле­н­ня Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії та укра­їн­ської Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії. Про­ект За­ко­ну про змі­ни до Кон­сти­ту­ції що­до де­цен­тра­лі­за­ції най­ближ­чи­ми дня­ми ма­ють роз­гля­ну­ти у Вер­хов­ній Ра­ді.

Осо­бли­во­сті за­про­ва­дже­н­ня ши­ро­кої де­цен­тра­лі­за­ції ста­ли й основ­ною те­мою між­на­ро­дно­го про­е­кту «Укра­їн­ська шко­ла жур­на­лі­сти­ки», який від­бу­вав­ся за під­трим­ки мі­ні­стерств за­кор­дон­них справ Поль­щі, Ка­на­ди та поль­ської гро­мад­ської іні­ці­а­ти­ви «Віль­на Бі­ло­русь». Про­ект мав на ме­ті по­ка­за­ти пред­став­ни­кам укра­їн­ських ме­діа з рі­зних ре­гіо­нів до­свід ре­а­лі­за­ції ре­фор­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в Поль­щі. Ор­га­ні­за­то­ри про­ве­ли низ­ку ці­ка­вих зу­стрі­чей у Вар­ша­ві із те­о­ре­ти­ка­ми та пра­кти­ка­ми впро­ва­дже­н­ня поль­сько­го зраз­ка де­цен­тра­лі­за­ції, на який, схо­же, ба­га­то в чо­му спи­ра­є­ться й ни­ні­шня укра­їн­ська вла­да. Про­по­ну­є­мо чи­та­чам «Дня» най­ці­ка­ві­ші дум­ки поль­ських екс­пер­тів, які ува­жно сте­жать за хо­дом ре­форм в Укра­ї­ні й да­ють кіль­ка цін­них по­рад.

«БУ­ЛА ПО­ЛІ­ТИ­ЧНА ВО­ЛЯ ДО ЗМІН»

За сло­ва­ми поль­сько­го по­лі­ти­ка, еко­но­мі­ста, екс-ме­ра Вар­ша­ви Мар­ці­на Свєн­ці­цкі, сьо­го­дні Укра­ї­на у ви­гі­дні­шо­му по­ло­жен­ні, якщо по­рів­ню­ва­ти з Поль­щею зраз­ка 1989 ро­ку, ко­ли ре­фор­ма мі­сце­вих гро­мад роз­по­ча­ла­ся в цій кра­ї­ні.

«На той час Поль­ща зна­хо­ди­ла­ся в ду­же скла­дно­му еко­но­мі­чно­му ста­но­ви­щі. Дер­жа­ва не об­слу­го­ву­ва­ла сво­го зов­ні­шньо­го бор­гу, бу­ла фа­кти­чно бан­кру­том. Ін­фля­ція ся­гну­ла 600%. Гро­ші не ма­ли цін­но­сті, кри­за бу­ла то­таль­ною, — го­во­рить пан Свєн­ці­цкі. — Але бу­ла по­лі­ти­чна во­ля до змін. Ко­ли у Вар­ша­ві до вла­ди при­йшли де­мо­кра­ти, на мі­сцях ще за­ли­ши­ла­ся ста­ра но­мен­кла­ту­ра. Ма­ло бу­ло обра­ти но­вих лю­дей, їм ви­рі­ши­ли да­ти ши­ро­кі пов­но­ва­же­н­ня й ін­стру­мен­ти для ви­рі­ше­н­ня мі­сце­вих про­блем. У нас бу­ло обмаль ча­су, адже ви­бо­ри ма­ли від­бу­ти­ся в трав­ні 1990 ро­ку, а ре­фор­му по­ча­ли впро­ва­джу­ва­ти у ве­ре­сні 1989-го. Му­си­ли пра­цю­ва­ти швид­ко. Та най­го­лов­ні­ше, що за цю ре­фор­му від­по­від­ав один екс­перт — Єжи Ре­гуль­ський. Він мав усі не­об­хі­дні пов­но­ва­же­н­ня. І він устиг це зро­би­ти. За цей час Ре­гуль­ський пе­ре­гля­нув близь­ко 90 за­ко­нів про осві­ту, куль­ту­ру, охо­ро­ну здо­ров’я, еко­ло­гії та ін­ших. І всю­ди бу­ло ви­ді­ле­но пов­но­ва­же­н­ня, які тре­ба від­да­ти мі­сце­вій вла­ді, а які — цен­траль­ній. Так са­мо з фі­нан­со­вою скла­до­вою. Гмі­ни (ра­йо­ни. — Авт.) са­мі фор­му­ва­ли свої бю­дже­ти, за­ли­ша­ли на мі­сцях біль­шість по­да­тків, а та­кож отри­ма­ли час­тку з дер­жав­ної ка­зни. На­при­клад, у сфе­рі осві­ти на­да­ва­ла­ся суб­си­дія, ви­хо­дя­чи з кіль­ко­сті учнів у на­вчаль­но­му за­кла­ді».

Однак цьо­го бу­ло не до­сить, за­зна­чає поль­ський по­лі­тик. Фі­скаль­ний по­тен­ці­ал гмін був рі­зним, то­му за­про­ва­джу­ва­лась ви­рів­ню­валь­на си­сте­ма, аби най­бі­дні­ші гро­ма­ди «під­тя­гну­ли­ся» до се­ре­дньо­го рів­ня до­хо­дів гро­ма­дян по кра­ї­ні. «До­хо­ди зби­ра­ли­ся від мі­сце­во­го по­тен­ці­а­лу, але не бу­ли пре­дме­том тор­гів із мі­ні­стер­ством фі­нан­сів, — за­зна­чає Мар­цін Свєн­ці­цкі. — Бу­ли спе­ці­аль­ні про­гра­ми для рі­зних гмін, вра­хо­ву­ю­чи їхнє гео­гра­фі­чне по­ло­же­н­ня й еко­но­мі­чну спро­мо­жність. Але основ­ні до­хо­ди гро­мад зби­ра­ли­ся на мі­сцях. Сто­сов­но не­ру­хо­мо­сті і пу­блі­чних зе­мель­них ді­ля­нок, то все, що бу­ло на те­ри­то­рії гмін, ста­ло їхньою вла­сні­стю, і во­ни мо­гли ро­би­ти з ним, що за­хо­чуть: змі­ню­ва­ти при­зна­че­н­ня, про­да­ва­ти».

Що­до на­гля­ду за ді­яль­ні­стю мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, він за­ли­шив­ся на рів­ні воє­вод (го­лів ОДА. — Авт.), які при­зна­ча­ли­ся і звіль­ня­ли­ся прем’є рмі­ні­стром. Але на­гляд вів­ся ли­ше на пре­дмет за­кон­но­сті прийня­т­тя рі­шень мі­сце­ви­ми ра­да­ми.

ДРУ­ГИЙ І ТРЕ­ТІЙ ЕТА­ПИ

Май­же че­рез де­сять ро­ків, роз­по­від­ає пан Свєн­ці­цкі, Поль­ща при­йшла до дру­го­го і тре­тьо­го ета­пу ре­форм — на рів­ні по­ві­тів і воє­водств. «Во­се­ни 1997 ро­ку при­йшла но­ва ко­а­лі­ція, яка зно­ву отри­ма­ла ма­ло ча­су на змі­ни. Екс­пер­ти пра­цю­ва­ли ці­ло­до­бо­во. Але ма­ю­чи по­пе­ре­дній до­свід, впо­ра­ли­ся швид­ше. До ре­фор­ми у нас бу­ло 49 воє­водств, із яких утво­ри­ло­ся біль­ше трьо­хсот по­ві­тів і ші­стнад­цять воє­водств, — про­дов­жує поль­ський екс­перт. — Про­бле­ми бу­ли на рів­ні кри­те­рі­їв роз­по­ді­лу й об’єд­на­н­ня. Бу­ло роз­ро­бле­но фор­му­лу, з якою по­їха­ли по ре­гіо­нах. Там зу­стрі­ли сер­йо­зний опір, бу­ли про­те­сти, де­мон­стра­ції. Та бу­ли зна­йде­ні ком­про­мі­сні рі­ше­н­ня, які ухва­ли­ла цен­траль­на вла­да. Нам вда­ло­ся про­тя­гну­ти да­ту ви­бо­рів і всти­гну­ти про­ве­сти ре­фор­му до них. Це бу­ло ду­же ва­жли­во».

Про­бле­ма ви­ни­кла з ве­ли­ким чи­нов­ни­цьким апа­ра­том, який тре­ба бу­ло під­по­ряд­ку­ва­ти від уря­ду до мі­сце­вої вла­ди. Зі слів па­на Свєн­ці­цкі, чи­нов­ни­кам да­ли пе­ре­хі­дний пе­рі­од, пев­ні га­ран­тії за­ня­то­сті, про­ве­де­не на­вча­н­ня і най­кра­щі лю­ди за­ли­ши­ли­ся ви­ко­ну­ва­ти свої фун­кції на ко­ристь гро­мад.

«В УКРА­Ї­НІ Є ДО­СВІД­ЧЕ­НІ ЕКС­ПЕР­ТИ»

Го­во­ря­чи про Укра­ї­ну, Мар­цін Свєн­ці­цкі на­го­ло­шує, що те­пе­рі­шній вла­ді вар­то зро­би­ти кіль­ка сут­тє­вих ре­чей на шля­ху де­цен­тра­лі­за­ції, але пе­ре­д­усім — при­зна­чи­ти одно­го від­по­від­аль­но­го екс­пер­та. «Це мо­же бу­ти укра­їн­ський екс­перт, який має між­на­ро­дний до­свід у цьо­му пи­тан­ні. І сьо­го­дні в Укра­ї­ні ду­же ба­га­то та­ких лю­дей, не­зрів­нян­но біль­ше, ніж бу­ло у Поль­щі 1989 ро­ку. Тре­ба да­ти йо­му пов­но­ва­же­н­ня, лю­дей, і щоб во­ни за­йма­ли­ся тіль­ки мі­сце­вим са­мов­ря­ду­ва­н­ням, роз­роб­кою не­об­хі­дних за­ко­нів. Цій ко­ман­ді тре­ба під­по­ряд­ку­ва­ти пред­став­ни­ків у ре­гіо­нах, на­ла­го­ди­ти з ни­ми зв’яз­ки, аби во­ни мо­гли про­во­ди­ти там тре­нін­ги, по­я­сню­ва­ти, що змі- ни­ться і для чо­го. Адже на мі­сцях мо­же бу­ти ба­га­то спро­ти­ву, — за­зна­чив пан Свєн­ці­цкі. — Сьо­го­дні ба­га­то між­на­ро­дних фон­дів за­ці­кав­ле­ні в до­по­мо­зі Укра­ї­ні: поль­ські, ка­над­ські, бри­тан­ські, швед­ські. Про­блем із фі­нан­су­ва­н­ням не бу­де. Га­даю, за пів­ро­ку Укра­ї­на мо­гла б про­ве­сти цю ре­фор­му. Однак зро­би­ти це кра­ще до ви­бо­рів, адже фор­му­ва­ти ор­га­ни вла­ди ста­ро­го зраз­ка — без­пер­спе­ктив­но».

МІ­СЦЕ­ВА ВЛА­ДА ПО­ВИН­НА МА­ТИ ІН­СТРУ­МЕН­ТИ

Сво­ї­ми дум­ка­ми що­до за­сад де­цен­тра­лі­за­ції по­ді­лив­ся ще один поль­ський по­лі­тик, юрист, екс-го­ло­ва Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Поль­щі Єжи Стем­пень. Він під­кре­слює, що пі­сля по­дій на Май­да­ні 2014 ро­ку бу­ло ви­дно ба­жа­н­ня ба­га­тьох укра­їн­ських по­лі­ти­ків про­ве­сти ре­фор­му мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. За­раз, го­во­рить пан Стем­пень, в Укра­ї­ни є чу­до­ва на­го­да за­про­ва­ди­ти за­хі­дну мо­дель управ­лі­н­ня.

«За­хі­дна Єв­ро­па роз­ви­ва­ла­ся іна­кше, ніж Схі­дна. І це мо­жна по­мі­ти­ти ще з V ст. н. е. На За­хо­ді зни­кло рим­ське ці­сар­ство, цен­траль­на вла­да не ди­кту­ва­ла жорс­тких умов, що да­ло змо­гу роз­ви­ва­ти­ся мі­стам. На­то­мість на Схо­ді цен­траль­на вла­да бу­ла силь­ною аж до XVI ст. І до сьо­го­дні на Схо­ді фор­му­є­ться та­кий са­мий не­по­ру­шний образ вла­ди, — вва­жає Єжи Стем­пень. — Але щоб вла­да мі­сце­ва бу­ла ді­є­вою, во­на по­вин­на ма­ти юри- ди­чний ста­тус, бю­джет, ін­стру­мен­ти впли­ву і во­ло­ді­ти май­ном на те­ри­то­рії гро­ма­ди. Ко­жна гро­ма­да має ви­би­ра­ти ра­ду, ме­ра. Є дис­ку­сії що­до спосо­бу обра­н­ня ме­ра, і су­ча­сний поль­ський ва­рі­ант не є іде­аль­ним. Однак будь-які віль­ні ви­бо­ри — кра­ще, ніж їх від­су­тність».

Ефе­ктив­но роз­ви­ва­ти­ся укра­їн­ським гли­бин­кам не дає їхній ста­тус і роз­по­ро­ше­н­ня вла­ди, вва­жає поль­ський юрист. «У Поль­щі ми при­йшли до об’єд­на­н­ня у гмі­ни кіль­кі­стю не мен­ше п’яти ти­сяч ме­шкан­ців. Сьо­го­дні ж у сві­ті є тен­ден­ція, яка свід­чить про те, що ефе­ктив­но управ­ля­ти мо­жна адмі­но­ди­ни­цею з на­се­ле­н­ням не мен­ше ніж сто ти­сяч лю­дей. В Укра­ї­ні є ти­ся­чі ма­лень­ких сіл, які не мо­жуть ви­жи­ти са­мо­стій­но, — за­зна­чає пан Стем­пень. — Укру­пне­н­ня — єди­ний пра­виль­ний шлях. Ра­зом з тим, аби ефе­ктив­но роз­по­ря­джа­ти­ся май­ном гро­мад, не­об­хі­дно ство­ри­ти че­сну су­до­ву си­сте­му і від­кри­тий ре­єстр, у яко­му опи­са­на істо­рія, стан ко­жно­го об’єкта не­ру­хо­мо­сті та зе­мель­ної ді­лян­ки. Це — осно­ва. У Поль­щі ця си­сте­ма збе­ре­гла­ся за ра­дян­ських ча­сів і в 1990-х да­ла змо­гу від­бу­ду­ва­ти еко­но­мі­ку. В Укра­ї­ні го­спо­дар­ни­ку скла­дно зро­зу­мі­ти, чи не за­бе­руть у ньо­го зем­лю або май­но пі­сля змі­ни вла­ди і що з ци­ми об’єкта­ми ро­би­ло­ся ра­ні­ше. Це при­галь­мо­вує ін­ве­сти­ції. Та, по­гля­нув­ши на по­пе­ре­дні 25 ро­ків поль­сько­го до­сві­ду, мо­жна ска­за­ти, що на­ші успі­хи пов’яза­ні не та­кою мі­рою з від­кри­тим рин­ком, де­мо­кра­ти­за­ці­єю, як пе­ре­д­усім — з ре­фор­мою мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Без неї не бу­де жо­дно­го роз­ви­тку».

ВИ­МА­ГА­ТИ РЕ­ФОРМ

Укра­ї­ні Єжи Стем­пень ра­дить по­ча­ти з то­го ж, з чо­го по­ча­ла Поль­ща на по­ча­тку 1990-х. І про­цес ре­фор­му­ва­н­ня має пі­ти швид­ше, бо є ба­га­тий єв­ро­пей­ський до­свід. «Як­би я був пре­зи­ден­том Укра­ї­ни, я б по­ста­вив на ство­ре­н­ня си­сте­ми про­зо­рих ре­є­стрів, мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня і не­за­ле­жних су­дів. Це дає умо­ви для роз­ви­тку, — ка­же поль­ський екс­перт. — Укра­їн­ське су­спіль­ство, ЗМІ по­вин­ні ви­ма­га­ти цьо­го від вла­ди, бо це її ком­пе­тен­ція. І по­чи­на­ти ро­би­ти вже, не за­го­во­рю­ю­чи пи­та­н­ня дру­го­ря­дним. Ра­ні­ше ми не ві­ри­ли, що впа­де ко­му­нізм, але го­ту­ва­ли­ся. І ко­ли з’яви­ла­ся на­го­да — по­ча­ли впро­ва­джу­ва­ти свої на­у­ко­ві роз­роб­ки, ідеї. І ця ре­фор­ма вря­ту­ва­ла Поль­щу від олі­гар­хії, яка ни­ні галь­мує Укра­ї­ну. Якщо ж зно­ву за­гля­ну­ти в істо­рію, то за­ча­тки мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня на укра­їн­ських зем­лях ми зна­хо­ди­мо ще в XIV сто­літ­ті. Я маю на увазі Ма­где­бурзь­ке пра­во. А це — при­клад за­хі­дно­го ми­сле­н­ня, єв­ро­пей­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в той час, ко­ли не бу­ло ні Мо­ско­вії, ні Ре­чі По­спо­ли­тої. Сьо­го­дні ре­аль­не са­мов­ря­ду­ва­н­ня є ли­ше в За­хі­дній Єв­ро­пі, США, Ав­стра­лії. І Укра­ї­на по­вин­на пра­гну­ти від­но­ви­ти в се­бе та­ку мо­дель. По­лі­ти­ки мо­жуть ба­га­то го­во­ри­ти про свої про­гра­ми, але я ра­джу пе­ре­ві­ря­ти їхню щи­рість і ком­пе­тен­цію став­ле­н­ням до мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня».

КИ­ЇВ. ПАМ’ЯТНИК МА­ГДЕ­БУРЗЬ­КО­МУ ПРА­ВУ. ЗА­ЧА­ТКИ МІ­СЦЕ­ВО­ГО СА­МОВ­РЯ­ДУ­ВА­Н­НЯ НА УКРА­ЇН­СЬКИХ ЗЕМ­ЛЯХ МИ ЗНА­ХО­ДИ­МО ЩЕ В XIV СТО­ЛІТ­ТІ, В ТІ ЧА­СИ, КО­ЛИ НЕ БУ­ЛО НІ МО­СКО­ВІЇ, НІ РЕ­ЧІ ПО­СПО­ЛИ­ТОЇ. УКРА­Ї­НА ПО­ВИН­НА ПРА­ГНУ­ТИ ВІД­НО­ВИ­ТИ В СЕ­БЕ ТА­КУ МО­ДЕЛЬ

МАР­ЦІН СВЄН­ЦІ­ЦКІ

ЄЖИ СТЕМ­ПЕНЬ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.