Єв­ро­а­тлан­ти­чний роз­во­рот Чор­но­го­рії

Про втра­ту ро­сій­сько­го впли­ву на Бал­ка­ни

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії -

цій про­те­сту, то че­рез раз до вій­сько­вих ко­ра­блів НАТО, які час від ча­су за­хо­дять в пор­ти Чор­но­го­рії, мо­же ви­йти не­ве­ли­кий пі­кет. Або на свя­тку­ван­ні рі­чни­ці НАТО в По­дго­ри­ці кіль­ка осіб мо­жуть по­сто­я­ти з пла­ка­та­ми. На цьо­му про­те­стні актив­но­сті ви­чер­пу­ю­ться.

Най­більш по­слі­дов­ни­ми і не­при­ми­рен­ни­ми про­тив­ни­ка­ми НАТО є свя­ще­ни­ки Серб­ської пра­во­слав­ної цер­кви — най­по­пу­ляр­ні­шої в Чор­но­го­рії. «Не мо­жна за­бу­ти зло­чи­ни, які НАТО вчи­ни­ло що­до без­не­вин­но­го на­се­ле­н­ня Чор­но­го­рії», — ось ци­та­та з не­дав­ньої за­яви одно­го з іє­рар­хів Чор­но­гор­ської ми­тро­по­лії Серб­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви, єпис­ко­па Іо­а­ні­кія.

Під час сво­го ві­зи­ту в По­дго­ри­цю 11 черв­ня Єнс Стол­тен­берг ви­сло­вив спів­чу­т­тя з при­во­ду за­ги­бе­лі ци­віль­них осіб під час бом­бар­ду­вань Альян­сом Юго­сла­вії. «Ме­ні ду­же при­кро, що так ста­ло­ся. Хо­чу ви­сло­ви­ти спів­чу­т­тя сім’ям усіх тих, хто втра­тив близь­ких 1999 ро­ку», — ска­зав він під час пре­скон­фе­рен­ції пі­сля зу­стрі­чі з чор­но­гор­ським прем’єр-мі­ністр Мі­ло Джу­ка­но­ви­чем. Він став пер­шим ген­се­ком НАТО, який зро­бив та­ку за­яву.

ЖИТ­ТЄ­ВО ВА­ЖЛИ­ВЕ РІ­ШЕ­Н­НЯ

Як го­лов­ні про­мо­у­те­ри всту­пу в НАТО ви­сту­па­ють уряд на чо­лі з Мі­ло Джу­ка­но­ви­чем (го­ло­ва прав­ля­чої Де­мо­кра­ти­чної пар­тії со­ці­а­лі­стів), спі­кер пар­ла­мен­ту Ран­ко Кри­во­ка­пич (лі­дер Со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чної пар­тії), ке­рів­ник пар­тії «По­зи­тив­на Чор­но­го­рія» Дар­ко Па­йо­вич, дер­жав­ні ЗМІ, гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції (Атлан­ти­чний со­юз Чор­но­го­рії, ALFA Centar).

Клю­чо­вий для Чор­но­го­рії мо­тив всту­пу до Альян­су — са­мо­збе­ре­же­н­ня і за­без­пе­че­н­ня мі­цно­го ми­ру в ре­гіо­ні.

За да­ни­ми со­ціо­ло­гі­чно­го до­слі­дже­н­ня агент­ства Damar, про­ве­де­но­го з 8 по 14 черв­ня 2015 ро­ку, при­бі­чни­ки член­ства Чор­но­го­рії в НАТО най­ва­жли­ві­шим вва­жа­ють те, що «НАТО га­ран­ту­ва­ти­ме збе­ре­же­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту Чор­но­го­рії» (так вва­жа­ють 37,4% ре­спон­ден­та) і «НАТО га­ран­ту­ва­ти­ме, що на Бал­ка­нах не по­вто­ри­ться кро­во­про­ли­т­тя» (33,1%).

При­во­ди для за­не­по­ко­є­н­ня в Чор­но­го­рії є. Те­ри­то­рі­аль­ні пре­тен­зії су­сі­дів до Чор­но­го­рії — зви­чай­на спра­ва. них юри­ди­чно зо­бов’язу­ю­чих рі­шень вла­да Бі­Гне ухва­лю­ва­ла, те­ма про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся акту­аль­ною.

Скла­дні­ша си­ту­а­ція з чор­но­гор­сько­ко­сов­ським кор­до­ном.

У бе­ре­зні 2014 ро­ку де­мар­ка­цію кор­до­ну між дво­ма кра­ї­на­ми бу­ло офі­цій­но за­вер­ше­но. Про­те 26 черв­ня цьо­го ро­ку пар­ла­мент Ре­спу­блі­ки Ко­со­во ухва­лив ре­зо­лю­цію з ви­мо­гою змі­ни­ти кор­дон з Чор­но­го­рі­єю. До то­го мі­сце­ві жи­те­лі ко­сов­ських при­кор­дон­них сіл про­ве­ли де­кіль­ка акцій про­те­сту, ствер­джу­ю­чи, що Чор­но­го­рія за­йшла на 40 км углиб те­ри­то­рії Ко­со­ва і те­пер во­ни не мо­жуть ко­ри­сту­ва­ти­ся сво­їм май­ном, яке опи­ни­ло­ся на чор­но­гор­сько­му бо­ці.

Прийня­та ре­зо­лю­ція ко­сов­сько­го пар­ла­мен­ту про­по­нує при ви­зна­чен­ні кор­до­нів зва­жа­ти на Кон­сти­ту­цію СФРЮ 1974 ро­ку, згі­дно з якою те­ри­то­рія ко­ли­шньо­го Серб­сько­го ав­то­ном­но­го краю Ко­со­во вклю­ча­ла спір­ну ді­лян­ку.

Про­ект рі­ше­н­ня, за­про­по­но­ва­ний пред­став­ни­ком пар­тії Альянс за май­бу­тнє Ко­со­ва, під­три­ма­ла аб­со­лю­тна біль­шість де­пу­та­тів — 72, і тіль­ки дев’ять пар­ла­мен­та­рів — від серб­ських пар­тій — бу­ли про­ти. Та­ким чи­ном на­мі­ри ко­сов­ської вла­ди ціл­ком сер­йо­зні.

Про­блем­ною зо­ною є і мор­ський шельф.

Кор­дон на мо­рем і су­ші між Хор­ва­ті­єю і Чор­но­го­рі­єю про­хо­дить по тим­ча­со­вій лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня, по­зна­че­ній на ма­пі на по­ча­тку 2000-х. При­на­ле­жність те­ри­то­рій бу­ла ви­зна­че­на під час пе­ре­го­во­рів з мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня зброй­но­го кон­флі­кту в ра­йо­ні Ду­бров­ник — пів­острів Прев­ла­ка.

Не всі ді­лян­ки мор­сько­го кор­до­ну є без­за­пе­ре­чни­ми, і це пи­та­н­ня пе­рі­о­ди­чно за­го­стрю­є­ться. Так Чор­но­го­рія офі­цій­но за­яв­ля­ла про­тест у зв’яз­ку з по­ча­тком про­ве­де­н­ня Хор­ва­ті­єю роз­від­ки ро­до­вищ на­фти і га­зу на спір­ній ді­лян­ці шель­фу. А Хор­ва­тія на­стіль­ки бу­ла не зго­дна з мар­шру­том про­кла­де­н­ня еле­ктри­чно­го ка­бе­лю з Іта­лії до Чор­но­го­рії дном мо­ря, що іта­лій­ській ком­па­нії до­ве­ло­ся про­кла­да­ти ко­му­ні­ка­ції в об­хід спір­них ді­ля­нок. Це при­зве­ло до зна­чно­го по­до­рож­ча­н­ня про­е­кту і за­трим­ки з йо­го стар­том.

Якщо ж го­во­ри­ти про гло­баль­ні­ші про­бле­ми, то до­сить бу­де на­га­да­ти, що су­сі­да­ми Чор­но­го­рії є Сер­бія і Ал­ба­нія. Про­е­кти і «Ве­ли­кої Сер­бії», і «Ве­ли­кої Ал­ба­нії» обов’яз­ко­во вклю­ча­ють у се­бе Чор­но­го­рію.

Мо­жна упев­не­но го­во­ри­ти про те, що най­ближ­чи­ми мі­ся­ця­ми ро­сій­ські ди­пло­ма­ти, по­літ­те­хно­ло­ги і аген­ти по­ста­ра­ю­ться під­си­ли­ти свою ро­бо­ту з про­ти­дії пла­нам роз­ши­ре­н­ня НАТО. Ма­лень­ку бал­кан­ську кра­ї­ну в цій си­ту­а­ції ря­тує ли­ше одне — Ро­сія вже осла­бле­на вій­ною в Укра­ї­ні і між­на­ро­дни­ми сан­кці­я­ми, пов’яза­ни­ми з укра­їн­ськи­ми по­ді­я­ми. Сил і за­со­бів для спе­ці­аль­них опе­ра­цій в ін­ших ре­гіо­нах сві­ту за­ли­ша­є­ться з ко­жним днем все мен­ше.

У цій си­ту­а­ції Кремль ду­же роз­ра­хо­вує на Сер­бію. Про­те ке­рів­ни­цтво ці­єї кра­ї­ни ви­бра­ло та­кти­ку дру­жби з усі­ма. У трав­ні Пре­зи­дент Сер­бії брав участь у свя­тку­ва­н­нях у Мо­скві з на­го­ди Дня Пе­ре­мо­ги, а серб­ські вій­сько­ві мар­ши­ру­ва­ли за Чер­во­ною пло­щею. Про­те не­за­дов­го до цьо­го, в бе­ре­зні, Сер­бія під­пи­са­ла Ін­ди­ві­ду­аль­ний план пар­тнер­ства (IPAP) з НАТО. А в кві­тні кра­ї­на при­єд­на­ла­ся до Ме­ха­ні­зму ци­віль­ної обо­ро­ни ЄС.

Якщо Чор­но­го­рії вда­сться отри­ма­ти за­про­ше­н­ня в НАТО і ре­аль­ну мо­жли­вість ста­ти чле­ном Альян­су, це ста­не дру­гим за ва­жли­ві­стю успі­хом ко­ман­ди Джу­ка­но­ви­ча пі­сля по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів ре­фе­рен­ду­му про про­го­ло­ше­н­ня не­за­ле­жно­сті кра­ї­ни в трав­ні 2006 ро­ку.

Та­кий хід по­дій ста­не від­чу­тним уда­ром для зов­ні­шньої по­лі­ти­ки Ро­сії. Яки­ми бу­дуть дії Крем­ля у від­по­відь?

Якщо за­па­су мі­цно­сті в Ро­сії ви­ста­чить, то Кремль з по­дво­є­ною енер­гі­єю по­чне «від­во­йо­ву­ва­ти своє» — на Бал­ка­нах, по всьо­му сві­ту. По­гір­ша­ють і без то­го не­про­сті сто­сун­ки з США. На­при­клад, пер­ший за­сту­пник го­ло­ви ко­мі­те­ту Дер­жду­ми РФ з між­на­ро­дних справ Ле­о­нід Ка­ла­шни­ков про­по­нує у від­по­відь на за­про­ше­н­ня Чор­но­го­рії в чле­ни Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го альян­су роз­гля­ну­ти при­пи­не­н­ня спів­пра­ці з США у сфе­рі по­ста­чань ти­та­ну і ви­хід з до­го­во­ру про стра­те­гі­чні на­сту­паль­ні озбро­є­н­ня (СНО). По­зна­чи­ться не­за­до­во­ле­ність Ро­сії і на Укра­ї­ні: ви­мо­ги до Ки­є­ва в хо­ді мир­но­го пла­ну вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі по­си­ля­ться, по­зи­ція ро­сій­ської сто­ро­ни ста­не ще більш не­при­ми­рен­ною, а до­по­мо­га те­ро­ри­стам збіль­ши­ться.

Як да­ле­ко мо­жуть зай­ти ро­сій­ські «за­хо­ди у від­по­відь», то­чно не змо­же ска­за­ти ні­хто. Але все йде до то­го, що сил на все­сві­тній ре­ванш у «рус­ско­го ми­ра» вже не за­ли­ши­ться.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.