Та­лан­ти – в уні­сон

Den (Ukrainian) - - Культура -

Чим­за­пам ’ята­є­ться і чо­го на­вчає фо­рум«Дон­культ-20 15» у Льво­ві

сам іні­ці­ю­вав. До Льво­ва му­зи­ки при­ве­зли не­зви­чай­но на­си­че­ну про­гра­му — бі­ля пів­со­тні пі­сень, ча­сти­ну яких бу­ло зі­бра­но без­по­се­ре­дньо Оле­ною Тю­ри­ко­вою на Дон­ба­сі.

Якщо по­рів­ню­ва­ти про­цес і ре­зуль­тат під­го­тов­ки схі­дних і за­хі­дних укра­їн­ських му­зик, то львів­ські ми­тці акцен­ту­ва­ли свою ува­гу зов­сім на ін­ших ре­чах — на твор­чо­му під­хо­ді, кре­а­тив­но­сті, при цьо­му ча­стень­ко куль­га­ла якість ви­ко­на­н­ня. На­при­клад, спіль­но­му ви­сту­по­ві ан­сам­блю «CONSTANTY» і віджея Ми­хай­ла Ба­ра­ба­ша не ви­ста­ча­ло еле­мен­тар­ної зла­го­дже­но­сті та ви­учки, що зму­шу­ва­ло слу­ха­ча за­су­му­ва­ти, адже в ці­ло­му за­дум про­е­кту був сві­жий, смі­ли­вий і вра­жа­ю­чий.

Най­біль­ш­про­ду­ктив­ни­ми ви­яви­ли­ся ті про­е­кти, яких са­мі му­зи­кан­ти біль­шза все по­бо­ю­ва­ли­ся, — як з’ ясу­ва­ло­ся, аб­со­лю­тно без­під­став­но. Чу­до­вий до­не­цький ди­ри­гент Ві­ктор Олійник, ві­ді­грав­ши се­зон 2013/ 2014 у До­не­цькій опе­рі і за­вер­шив­ши йо­го по­ста­нов­кою ба­ле­ту «Лі­со­ва пі­сня» Ві­та­лія Ки­рей­ка, ви­їхав з До­не­цька, став­ши ди­ри­ген­том Іва­но-фран­ків­ської фі­лар­мо­нії. Са­ме йо­го за­про­си­ли ви­ко­на­ти спіль­но з ор­ке­стром Львів­ської фі­лар­мо­нії про­гра­му з сим­фо­ні­чної му­зи­ки дон­ба­сів­ських ав­то­рів — Сер­гія Про­коф’ єва, Єв­ге­на Пе­три­чен­ка та Оле­ксія Скри­пни­ка. Ре- зуль­тат ви­йшов ди­во­ви­жний — ор­кестр і ди­ри­гент спіл­ку­ва­ли­ся без будь- яких куль­тур­них і мов­них бар’єрів, і на кон­цер­ті ко­ле­ктив зву­чав по- справ­жньо­му яскра­во і осми­сле­но.

ЯК «ЗШИВАТИ» ЛАНД­ШАФТ

Чу­до­вим ви­йшов і кон­церт-за­кри­т­тя фо­ру­му, в яко­му один із най­біль­шти­ту­ло­ва­них укра­їн­ських ди­ри­ген­тів Ки­ри­ло Карабиць ви­сту­пив у Львів­ській опе­рі ра­зом із Фі­лар­мо­ні­чним ор­ке­стром, Га­ли­цьким ка­мер­ним хо­ром і со­лі­ста­ми — Окса­ною Са­ви­цькою (альт) і Ва­си­лем По­най­дою (те­нор). Ідея за­про­по­но­ва­ної Ки­ри­лом Ка­ра­би­цем про­гра­ми по­ля­га­ла в то­му, щоб по­ка­за­ти яскра­во ви­ра­же­ний «укра­їн­ський» Дон­бас. Так, з твор­чо­сті Сер­гія Про­коф’єва бу­ло ві­ді­бра­но Дру­гу ча­сти­ну Скіф­ської сю­ї­ти, а та­кож два ма­ло­ві­до­мі хо­ри — «Заповіт» на текст Та­ра­са Шев­чен­ка з опе­ри «Се­мен Котко» і «Зо­ло­та Укра­ї­на» з ци­клу «Пі­сні на­ших днів». Сло­ва остан­ньо­го бу­ло за­пи­са­но від сіль­ської ме­шкан­ки за прі­зви­щем Ба­ра­ба­шу кол­го­спі «Кра­сный па­харь» Він­ни­цької обла­сті, опу­блі­ко­ва­ні в га­зе­ті «Прав­да» №271 від 1 жов­тня 1937 ро­ку і пра­кти­чно від­ра­зу пі­сля пу­блі­ка­ції по­кла­де­ні Про­коф’євим на му­зи­ку. Та­кі ряд­ки, як «За те­бя не­ма­ло кро­ви про­ли­то на­ро­дной» і «Мы за­ста­ви­ли их [вра­гов] в мо­ре Чер­ном иску­па­ться», ре­зо­ну­ва­ли так, не­мов їх бу­ло на­пи­са­но не 80 ро­ків то­му, а про­сто за­раз. Ще один твір кон­цер­ту — «Сад Бо­же­ствен­них пі­сень» Іва­на Ка­ра­би­ця — по­тре­бу­вав осо­бли­во пиль­ної ува­ги текс­ту, оскіль­ки ви­ко­ну­вав­ся ті­єю ори­гі­наль­ною мо­вою, якою пи­сав Гри­го­рій Ско­во­ро­да, — су­міш­шю цер­ков­но­слов’ян­ської, ро­сій­ської і укра­їн­ської. У кон­текс­ті «Дон­куль­ту» не­о­ба­ро­чний кон­церт гре­цько­го ви­хід­ця з дон­ба­сів­сько­го се­ла Ял­та про­зву­чав сим­во­лі­чно — як при­клад ор­га­ні­чно­го і плі­дно­го об’єд­на­н­ня рі­зних етно­сів, які на­се­ля­ють на­шу кра­ї­ну.

«Дон­культ» у Льво­ві став ли­ше пер­шим фо­ру­мом у рам­ках ве­ли­ко­го про­е­кту, за­ду­ма­но­го до­бро­дій­ним фон­дом « Ми­сте­цькі на­дра » . На­сту­пний мар­шрут за­пла­но­ва­но на ве­сну 2016 р. і він по­ви­нен пред­ста­ви­ти куль­ту­ру Га­ли­чи­ни в Хар­ко­ві, а на­да­лі по­ді­бні про­е­кти ма­ють « зшивати » куль­тур­ний ланд­шафт Укра­ї­ни, де­мон­стру­ю­чи так зва­ним «опо­зи­цій­ним» її ку­то­чкам, що на­справ­ді си­ла на­шої кра­ї­ни — в її рі­зно­ма­ні­тно­сті. А куль­тур­ні зв’ яз­ки, які вста­нов­лю­ю­ться між, зда­ва­ло­ся б, не­схо­жи­ми її ре­гіо­на­ми, бу­дуть і кра­ї­ні, й твор­чо­сті ли­ше на ко­ристь.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.