Слов’янськ. Рік по то­му

Пав­ло ЖЕ­БРІВ­СЬКИЙ: «Як­би на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії пе­ре­бу­ва­ли ли­ше не­за­кон­ні зброй­ні фор­му­ва­н­ня, то опе­ра­цію зі звіль­не­н­ня Дон­ба­су мо­жна бу­ло здій­сни­ти про­тя­гом двох ти­жнів»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Вне­ді­лю укра­їн­ці свя­тку­ва­ли звіль­не­н­ня Слов’ян­ська від оку­пан­тів. Що­до ці­єї по­дії до­сі то­ча­ться рі­зні дум­ки, зокре­ма чо­му Гір­кі­ну да­ли ви­йти із мі­ста і за­крі­пи­тись в До­не­цьку. Гір­кін кіль­ка мі­ся­ців те­ро­ри­зу­вав Слов’янськ від­во­лі­ка­ю­чи ува­гу ар­мії, тим са­мим дав­ши мо­жли­вість бан­ди­там роз­по­всю­ди­ти свій вплив на ре­шту те­ри­то­рій. На мо­мент оку­па­ції Слов’ян­ська в са­мо­му До­не­цьку бу­ло не так ба­га­то бо­йо­ви­ків, але звіль­ня­ти обла­сний центр чо­мусь на­ка­зу не над­хо­ди­ло. Ми­нув рік, а по­ді­бні пи­та­н­ня до­сі не роз­кри­ті. На­то­мість Укра­ї­на по­тра­пи­ла до па­ву­ти­н­ня пе­ре­мо­вин з бо­йо­ви­ка­ми сів­ши за стіл з бан­ди­та­ми, які зокре­ма пе­ред цим ви­кра­ли На­дію Сав­чен­ко. Про­цес пе­ре­мо­вин три­ває по цей день. На шля­ху цьо­го про­це­су офі­цій­но ви­зна­ні 6,5 ти­сяч за­ги­блих укра­їн­ців, роз­мо­ви про осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су та мі­сце­ві ви­бо­ри.

На за­пи­та­н­ня «Дня» що­до те­пе­рі­шньої си­ту­а­ції в До­не­цькій обла­сті від­по­вів не­що­дав­но при­зна­че­ний

го­ло­ва До­не­цької ВЦА Пав­ло ЖЕ­БРІВ­СЬКИЙ.

— Па­не Пав­ле, 7 ли­пня має від­бу­ти­ся чер­го­ва зу­стріч пе­ре­го­вір­ни­ків у Мін­ську. Як ви оці­ню­є­те пер­спе­кти­ву та­ких пе­ре­мо­вин?

— Си­ту­а­ція на­сту­пна. Є До­не­цька область, яка роз­ді­ле­на на те­ри­то­рію, що кон­тро­лю­є­ться укра­їн­ською вла­дою і тим­ча­со­во оку­по­ва­ну бо­йо­ви­ка­ми те­ри­то­рію. Ключ від ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня по Дон­ба­су ле­жить в шу­хля­ді Пу­ті­на. То­му укра­їн­ська вла­да має роз­мов­ля­ти із ре­аль­ним грав­цем на цій по­лі­ти­чній аре­ні, а не з ти­ми, хто озву­чує по­зи­цію цьо­го грав­ця. Від то­го, яким чи­ном по­ве­де свою по­лі­ти­ку Ро­сія, так і бу­дуть озву­чу­ва­ти її ті, хто пред­став­ляє так зва­ні «ЛНР» та «ДНР» на цих пе­ре­мо­ви­нах. Сьо­го­дні, що­прав­да, на­пе­ре­до­дні зу­стрі­чі в Мін­ську змен­ши­лись об­стрі­ли. Без­умов­но, ба­жа­но кон­флікт ви­рі­ши­ти мир­ним шля­хом. Впер­ше за ба­га­то днів ма­є­мо жо­дно­го по­ра­не­но­го та за­ги­бло­го. Це не мо­же не ті­ши­ти.

— Нас зму­шу­ю­тьви­ко­ну­ва­ти всі пун­кти Мін­ських угод. З дру­го­го бо­ку, бо­йо­ви­ки ці пун­кти ви­ко­ну­ва­ти не по­спі­ша­ють. Це, на­при­клад, сто­су­є­ться від­во­ду важ­ко­го озбро­є­н­ня. Пла­ну­є­ться від­ве­де­н­ня 100 мм гар­мат, тим ча­сом як бо­йо­ви­ки ще га­тя­тьіз 122 мм і 152 мм озбро­є­н­ня.

— Аб­со­лю­тно то­чно. Сьо­го­дні, на­при­клад, бу­ло три об­стрі­ли і із САУ, і з ве­ли­ко­ка­лі­бер­них мі­но­ме­тів. Ко­лись Еду­ард Гур­віц ка­зав, що з ко­му­ні­ста­ми по­га­но гра­ти в очко. Як тіль­ки в те­бе на ру­ках 21, то во­ни одра­зу ка­жуть, що сьо­го­дні гра­є­мо до 22-х. І тут та­ка ж са­ме си­ту­а­ція. Це не­пра­виль­на по­зи­ція від­во­ди­ти озбро­є­н­ня в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку ви­ко­ну­ю­чи Мін­ські уго­ди. Це по­зи­ція слаб­ко­го. Те­ро­ри­сти від то­го ли­ше вва­жа­ють се­бе пе­ре­мож­ця­ми. Якось за­бу­лось Де­баль­це­ве. Бо­йо­ви­ки ма­ють ви­ве­сти свої вій­ська з Де­баль­це­во­го, з Ву­гле­гір­ська. Мін­ськи­ми уго­да­ми те­ри­то­рія узго­дже­на по всім на­се­ле­ним пун­ктам. Пі­сля та­ко­го від­во­ду мо­жна го­во­ри­ти про на­сту­пний крок ви­ко­на­н­ня угод. Лю­бі по­сту­пки з на­шої сто­ро­ни бу­дуть ли­ше про­я­вою слаб­ко­сті і бо­йо­ви­ки бу­дуть вва­жа­ти, що та­ким чи­ном мо­жна до­би­ва­тись сво­їх ці­лей. Ми не ма­є­мо ков­та­ти це.

— Бо­йо­ви­ки спе­ку­лю­ю­тьна те­мі мі­сце­вих ви­бо­рів. За­хар­чен­ко та­кі ви­бо­ри ого­ло­сив на 18 жов­тня. З на­шо­го бо­ку теж ін­ко­ли під­ні­ма­ю­тьпи­та­н­ня про ви­бо­ри на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. На­скіль­ки ре­аль­но про­ве­сти по­ді­бні ви­бо­ри до то­го, як звід­ти не пі­шли бо­йо­ви­ки, і чи бу­ду­тьво­ни об’єктив­но від­обра­жа­ти ін­те­ре­си ви­бор­ців Дон­ба­су?

— На­ма­лю­є­мо іде­аль­ну кар­ти­ну. При­пу­сти­мо, ми­ро­твор­ці за­йшли на кор­дон. ОБСЄ за­без­пе­чує умо­ви, щоб мав­пи з гра­на­та­ми не хо­ди­ли ву­ли­ця­ми До­не­цька чи Лу­ган­ська. Але за­ли­ши­ться про­бле­ма одно­сто­рон­ньої ін­фор­ма­ції, яку біль­ше ро­ку ро­сій­ські і про­ро­сій­ські ЗМІ нав’язу­ють ме­шкан­цям Дон­ба­су. За та­ких умов ство­ри­ти об’єктив­не ба- че­н­ня си­ту­а­ції, а от­же сві­до­мий ви­бір, не­мо­жли­во. За єв­ро­пей­ськи­ми ка­но­на­ми для то­го, щоб ви­бо­ри бу­ли че­сни­ми і про­зо­ри­ми, ви­бо­рець має ма­ти рі­зно­бі­чну ін­фор­ма­цію. На моє пе­ре­ко­на­н­ня, без до­сту­пу до укра­їн­ських і сві­то­вих ЗМІ про­тя­гом трьох мі­ся­ців, а кра­ще пів­ро­ку, го­во­ри­ти про пов­но­цін­ні ви­бо­ри на цій те­ри­то­рії без­пер­спе­ктив­но. І це, на­го­ло­шую, за іде­аль­них умов. Суть тут не ли­ше у від­су­тно­сті кон­тро­лю за ви­бо­ра­ми, ай у тій ва­ті, яку за­штов­ха­ли в го­ло­ву мі­сце­вим ме­шкан­цям ро­сій­ські ЗМІ, ро­сій­ська про­па­ган­да.

— На днях ми свя­тку­ва­ли день звіль­не­н­ня Слов’ян­ська. На ва­шу дум­ку, на­скіль­ки бу­ло ре­аль­но звіль­ни­ти Дон­бас рік то­му і на­скіль­ки це мо­жли­во ре­а­лі­зу­ва­ти за­раз?

— Як­би на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії пе­ре­бу­ва­ли ли­ше не­за­кон­ні зброй­ні фор­му­ва­н­ня, то опе­ра­цію зі звіль­не­н­ня Дон­ба­су вій­сько­вим та вій­сько­во-по­лі­ти­чним шля­хом мо­жна бу­ло здій­сни­ти про­тя­гом двох ти­жнів. Та­ка ж си­ту­а­ція і за­раз. Однак за спи­на­ми те­ро­ри­стів сто­я­ли і сто­ять ре­гу­ляр­ні ро­сій­ські вій­ська. За та­ких умов вій­сько­вим шля­хом звіль­ни­ти Дон­бас бу­ло не мо­жли­во. На­ша ар­мія бу­ла до цьо­го не го­то­ва. Для то­го щоб звіль­ни­ти Дон­бас, за­раз по­трі­бна одна умо­ва — пов­не пе­ре­кри­т­тя кор­до­ну з Ро­сі­єю. Без та­ко­го пе­ре­кри­т­тя, без ви­ве­де­н­ня ро­сій­ських військ го­во­ри­ти про мо­жли­вість звіль­не­н­ня оку­по­ва­них те­ри­то­рій з мі­ні­маль­ни­ми втра­та­ми не­мо­жли­во.

— Го­ло­ва СБУ Ва­си­льГри­цак по­ві­до­мив, що існує за­гро­за роз­ви­тку се­па­ра­ти­зму в п’яти обла­стях Укра­ї­ни. За­хар­чен­ко зі сво­го бо­ку гра­є­ться в за­яви про те, що бо­йо­ви­ки ма­ю­тьна ме­ті пе­ре­йти до на­сту­пу на ін­ші те­ри­то­рії на­шої кра­ї­ни. На­скіль­ки це ре­аль­ні по­гро­зи?

— Як пи­сав Тю­тчев: «Умом Рос­сию не по­нять». Важ­ко зро­зу­мі­ти, ко­ли бо­йо­ви­ки за­яв­ля­ють про одно­сто­рон­ню де­мі­лі­та­ри­за­цію Ши­ро­ки­но­го, про ви­бо­ри, про пе­ре­хід під юрис­ди­кцію Ки­є­ва, але з осо­бли­вим ста­ту­сом, а на­сту­пно­го дня го­во­рять про ви­хід до кор­до­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей, а по­тім го­во­рять про «звіль­не­н­ня» укра­їн­сько­го За­кар­па­т­тя від укра­їн­ців. Це все пи­та­н­ня до пси­хі­а­трів. З при­во­ду ре­аль­но­сті те­ро­ри­сти­чної за­гро­зи, то во­на, без­умов­но, існує. І пи­та­н­ня тут не в на­яв­но­сті про­ро­сій­сько на­ла­што­ва­них гро­ма­дян, а в сер­йо­зній і ко­штов­ній в гро­шо­во­му екві­ва­лен­ті ро­бо­ті ро­сій­ських спец­служб. Ми про­ти­сто­ї­мо ро­сій­ській во­яч­чи­ні з роз­га­лу­же­ною си­сте­мою про­во­ка­то­рів, яка ви­ко­ри­сто­вує гро­ма­дян.

— Ваш по­пе­ре­дник пан Кі­хтен­ко ви­сту­пав за ло­яль­не став­ле­н­ня як до кон­та­ктів з укра­їн­ськи­ми під­при­єм­ства­ми на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, так і до за­без­пе­че­н­ня на­ших гро­ма­дян про­до­воль­ством. Як ви ста­ви­те­ся до ці­єї си­ту­а­ції?

— Моє став­ле­н­ня по­двій­не. Зно­ву зга­ду­ю­чи Гур­ві­ца, ко­ли йо­го спи­тав Пре­зи­дент про став­ле­н­ня до вста­нов­ле­н­ня пам’ятни­ка Ка­те­ри­ні II, то він від­по­вів: це як ко­ли твоя те­ща па­дає у прір­ву, але на тво­є­му власному но­во­му «мер­се­де­сі». Від­чу­т­тя не­о­дно­зна­чні. Чи­ма­ло ко­штів до дер­жав­но­го бю­дже­ту з на­шо­го ре­гіо­ну по­тра­пляє з під­при­ємств, які пра­цю­ють на оку­по­ва­ній те­ри­то­рій. Ці під­при­єм­ства за­ре­є­стро­ва­ні на віль­ній від бан­ди­тів те­ри­то­рії і пла­тять по­да­тки на ве­ли­кій Укра­ї­ні. Дру­гий мо­мент. Ме­та­лург або ша­хтар, який пра­цює там, не ві­зьме автомата і не стрі­ля­ти­ме в мир­них ме­шкан­ців так са­мо, як і в укра­їн­ських сол­да­тів. То­му тут про­стих рі­шень не­має. Зро­зумі­ло, що тре­ба під­по­ряд­ку­ва­ти всі ці ре­чі. Я про­ти то­го, щоб бу­ли пов­но­цін­ні еко­но­мі­чні кон­та­кти з оку­по­ва­ною те­ри­то­рі­єю. Але якщо під­при­єм­ство спла­чує по­да­тки в Укра­ї­ні, до­дає до­да­тко­ву вар­тість до ВВП кра­ї­ни, то до ньо­го тре­ба від­но­си­тись ло­яль­но. Я про­ти то­го, щоб там вла­што­ву­ва­ти бі­знес. На сьо­го­дні є до­ру­че­н­ня Пре­зи­ден­та ство­ри­ти ло­гі­сти­чні цен­три для то­го, щоб укра­їн­ські гро­ма­дя­ни, не­хай і за­блу­длі, мо­гли ку­пи­ти для вла­сно­го спо­жи­ва­н­ня про­ду­кти. Це, я вва­жаю, є пра­виль­ним кро­ком. Вза­га­лі тре­ба ро­би­ти те, що ви­гі­дно Укра­ї­ні та укра­їн­ським гро­ма­дя­нам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.