Хто при­ймає рі­ше­н­ня?

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­на БЕРЕЖНЮК, «День»

В Укра­ї­ні лю­ди з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю не мо­жуть укла­да­ти шлюб...

Згі­дно зі стат­тею 39 Сі­мей­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, «не­дій­сним є шлюб, за­ре­є­стро­ва­ний осо­бою, яка ви­зна­на не­ді­є­зда­тною». На пер­ший по­гляд ця ста­т­тя має ва­жли­ве зна­че­н­ня, адже че­рез неї дер­жа­ва піклується про не­ді­є­зда­тних осіб, убе­рі­гає їх від ша­храй­ства. Але та­кож во­на по­ру­шує пра­ва 32 ти­сяч гро­ма­дян Укра­ї­ни, що на­ра­зі ви­зна­ні не­ді­є­зда­тни­ми. Че­рез на­дмір­ну «тур­бо­ту» ці лю­ди втра­ча­ють шанс на нор­маль­не жи­т­тя та на пов­но­цін­ну ін­те­гра­цію у су­спіль­ство. Це про­во­кує за­го­стре­н­ня про­блем зі здо­ров’ям — че­рез не­мо­жли­вість ре­а­лі­зу­ва­ти свої ре­про­ду­ктив­ні по­тре­би.

«Мо­є­му си­ну 35 ро­ків, у ньо­го ро­зу­мо­ва від­ста­лість, — роз­по­від­ає акти­віс­тка Бла­го­дій­но­го то­ва­ри­ства до­по­мо­ги ін­ва­лі­дам з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю «Дже­ре­ла» Іри­на Гу­ба­рє­ва. — Сво­го ча­су я пе­ред­ба­ча­ла, що у ньо­го мо­жуть бу­ти про­бле­ми на гор­мо­наль­но­му рів­ні, то­му вда­ла­ся до екс­пе­ри­мен­ту. Щой­но йо­му ми­ну­ло 14 ро­ків, що­ран­ку я зму­шу­ва­ла йо­го за­йма­ти­ся бі­гом та спор­тив­ни­ми впра­ва­ми, щоб він міг ви­пле­сну­ти свою енер­гію. Зав­дя­ки цьо­му він зав­жди по­чу­вав­ся до­бре. Що­до ство­ре­н­ня ро­ди­ни — це зна­чно скла­дні­ше пи­та­н­ня. Перш за все то­му, що до­по­мо­га лю­дям з ін­ва­лі­дні­стю ся­гає тро­хи біль­ше 900 гри­вень. Хі­ба мо­жна на ці гро­ші утри­му­ва­ти ро­ди­ну, при то­му, що у на­шій кра­ї­ні ро­зу­мо­ва не­до­ста­тність уне­мо­жлив­лює будь-яке пра­це­вла­шту­ва­н­ня? Во­дно­час не мо­жу ска­за­ти, що ви­хо­ва­н­ня ді­тей бу­де да­ва­ти­ся цим лю­дям скла­дні­ше, ніж ін­шим. Во­ни ду­же щи­рі, не су­пе­ре­чать са­мі со­бі у сло­вах та вчин­ках, то­му мо­жуть да­ти ді­тям більш стій­кі мо­раль­но-ети­чні нор­ми, ніж се­ре­дньо­ста­ти­сти­чна сім’я».

Се­ред осо­бли­во кри­чу­щих ви­пад­ків по­ру­ше­н­ня пра­ва на ре­про­ду­ктив­не здо­ров’я лю­дей з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю — ста­т­тя 281 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, яка го­во­рить про мо­жли­вість сте­ри­лі­за­ції не­ді­є­зда­тної осо­би без її зго­ди. На дум­ку ви­ко­нав­чо­го ди­ре­кто­ра гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ко­а­лі­ція за­хи­сту прав ін­ва­лі­дів та осіб з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю» Ра­ї­си Кравченко, це яскра­вий при­клад дис­кри­мі­на­ції.

«У нас, у ци­ві­лі­зо­ва­ній дер­жа­ві, яка про­го­ло­си­ла єв­ро­пей­ський ве­ктор роз­ви­тку, сьо­го­дні за­ко­ном пе­ред­ба­че­на мо­жли­вість сте­ри­лі­за­ції гро­ма­дя­ни­на без ін­фор­му­ва­н­ня йо­го про це. Для то­го щоб сте­ри­лі­зу­ва­ти лю­ди­ну з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю, за­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає ли­ше до­звіл опі­ку­на і зов­сім не го­во­рить про зго­ду са­мої лю­ди­ни. Це про­сто нон­сенс! П’ять ро­ків то­му на­ша дер­жа­ва ра­ти­фі­ку­ва­ла кон­вен­цію ООН «Про пра­ва лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю». Ме­ні осо­би­сто вда­ло­ся по­бу­ва­ти на дис­ку­сії у ко­мі­те­ті ООН про пра­ва ін­ва­лі­дів. Йшло­ся про те, як кра­ї­ни сві­ту, в то­му чи­слі й Укра­ї­на, за­до­воль­ня­ють пра­ва, га­ран­то­ва­ні зга­да­ним до­ку­мен­том. Ста­т­тя 23 Кон­вен­ції га­ран­тує збе­ре­же­н­ня фер­тиль­но­сті, пра­во ство­рю­ва­ти сім’ю та на­ро­джу­ва­ти ді­тей, ви­рі­шу­ва­ти, скіль­ки ді­тей на­ро­джу­ва­ти та як їх ви­хо­ву­ва­ти. Про­те це пра­во до­сі не ім­пле­мен­то­ва­но і на­вряд чи бу­де вве­де­но в дію най­ближ­чим ча­сом».

Для то­го щоб з’ясу­ва­ти, на­скіль­ки су­спіль­ство го­то­ве до кро­ку на­зу­стріч лю­дям з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю, акти­ві­сти ор­га­ні­за­ції «Ко­а­лі­ція за­хи­сту прав ін­ва­лі­дів та осіб з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю» про­ве­ли від­по­від­не до­слі­дже­н­ня се­ред ба­тьків, опі­ку­нів, лі­ка­рів та са­мих лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю. Опи­ту­ва­н­ня від­бу­ва­ло­ся у Ма­рі­у­по­лі, Хер­со­ні, Су­мах та Хмель­ни­цько­му. До до­слі­дже­н­ня вда­ло­ся за­лу­чи­ти 125 осіб. Як з’ясу­ва­ло­ся, одні­єю з най­біль­ших пе­ре­шкод для сі­мей­но­го жи­т­тя лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю та­кож є їхні ба­тьки.

«За­зви­чай, ба­тьки са­мі ста­ють пе­ре­шко­дою у за­до­во­лен­ні сво­єю ди­ти­ною ре­про­ду­ктив­них по­треб, — ді­ли­ться ав­тор до­слі­дже­н­ня Оле­на Кравченко. — Ба­га­то ба­тьків став­ля­ться до сво­їх ді­тей із ро­зу­мо­вою не­до­ста­тні­стю як до зов­сім ма­лень­ких, то­му те­ми ін­тим­них сто­сун­ків у та­ких ро­ди­нах — під за­бо­ро­ною. Та­кож ба­га­то ба­тьків бо­я­ться, що їхні ді­ти ство­рять ро­ди­ну ра­зом з лю­ди­ною з ро­зу­мо­вою не­до­ста­тні­стю, то­му їм до­ве­де­ться по­стій­но кон­тро­лю­ва­ти вже двох лю­дей, а якщо з’яв­ля­ться ді­ти, то і біль­ше. Ба­тьки про­сто фі­зи­чно до цьо­го не го­то­ві. Про­те во­ни ма­ють ро­зу­мі­ти, що це пі­де на бла­го. Тре­ба да­ва­ти на­шим ді­тям біль­шу сво­бо­ду дій, але па­ра­лель­но про­во­ди­ти і роз’ясню­валь­ну ро­бо­ту».

Лю­дям з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми ча­сто від­мов­ля­ють у рів­них пра­вах на під­ста­ві то­го, що во­ни є менш за­хи­ще­ни­ми, ніж ін­ші вер­стви на­се­ле­н­ня, але, на дум­ку Ра­ї­си Кравченко, будь-які про­бле­ми у цьо­му на­пря­мі мо­жна ви­рі­ши­ти по­лі­ти­чною во­лею.

«Ми ма­є­мо хо­ро­ший при­клад Шве­ції, — роз­по­від­ає па­ні Ра­ї­са, — де осо­би з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю ма­ють пра­во при­йма­ти будь-які рі­ше­н­ня пі­сля обго­во­ре­н­ня пи­та­н­ня з дер­жав­ним кон­суль­тан­том. Він мо­же да­ти по­ра­ду, але са­ме рі­ше­н­ня за­ли­ша­є­ться за лю­ди­ною, і во­на має на це пра­во. Але у цій кра­ї­ні для ви­рі­ше­н­ня пи­тань не­ді­є­зда­тних лю­дей є по­лі­ти­чна во­ля, у нас же від­су­тній будь-який ін­те­рес до про­блем осіб з ін­ва­лі­дні­стю. Нам роз­по­від­а­ють про факти ша­храй­ства. А хі­ба хтось у цьо­му сві­ті за­хи­ще­ний від ша­хра­їв? Ко­жна лю­ди­на має пра­во при­йма­ти рі­ше­н­ня та по­ми­ля­ти­ся у ньо­му. По­ди­ві­ться, скіль­ки у нас обду­ре­них вкла­дни­ків, це все — ціл­ком здо­ро­ві лю­ди. Це озна­чає, що при­ман­кою для ша­хра­їв мо­же ста­ти хто зав­го­дно. Чо­му ж то­ді одні лю­ди обме­же­ні у пра­ві на по­мил­ку, а ін­ші — ні?»

Акти­ві­сти вже роз­ро­би­ли про­сві­тни­цькі пам’ятки для лю­дей з ін­те­ле­кту­аль­ною не­до­ста­тні­стю та їхніх сі­мей. Сво­ї­ми си­ла­ми во­ни го­то­ві про­во­ди­ти роз’ясню­валь­ну ро­бо­ту що­до ре­про­ду­ктив­но­го здо­ров’я у вла­сних ор­га­ні­за­ці­ях та дер­жав­них ін­тер­на­тах. Єди­не, чо­го акти­ві­сти не мо­жуть змі­ни­ти, це дис­кри­мі­на­цій­ні за­ко­ни, що на­ви­са­ють над їхні­ми ро­ди­на­ми та став­лять під сум­нів ціл­ком зви­чні та зро­зумі­лі для біль­шо­сті лю­дей пра­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.