Пер­спе­кти­ви Пей­за­жної алеї

«День» з’ясо­ву­вав «за» і «про­ти» арт-тор­гів­лі в улю­бле­но­му мі­сці від­по­чин­ку ки­ян, яке і так за­по­ло­ни­ли кав’яр­ні на ко­ле­сах та тор­гов­ці

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Ін­на ЛИХОВИД, фо­то Ру­сла­на КАНЮКИ, «День»

Із дво­я­ки­ми від­чу­т­тя­ми по­вер­ну­лись із Пей­за­жної алеї. За ме­ту ві­зи­ту взя­ли со­бі — огля­ну­ти, на­скіль­ки тор­гів­ля ка­во­ю­ко­ктей­ля­ми та рі­зним дрі­бни­чка­ми охо­пи­ла скуль­птур­ний парк і як це впи­су­є­ться в «пей­за­жну» атмо­сфе­ру. Бо на­при­кін­ці трав­ня з’яви­лось рі­ше­н­ня КМДА, що на ви­хі­дні та свя­та тут про­во­ди­ти­муть яр­мар­ки­вер­ні­са­жі. Ре­а­кція гро­ма­ди на та­ку но­ви­ну — це бу­де за­си­л­ля МАФів. Але, як ко­мен­ту­ють у КМДА, ме­та яр­мар­ків-вер­ні­са­жів зов­сім ін­ша — ви­гна­ти незаконних тор­гов­ців, на­то­мість да­ти мі­сце ми­тцям та на­ро­дним май­страм. Де тут «зо­ло­та се­ре­ди­на», ми й ви­рі­ши­ли по­шу­ка­ти спіль­но з ки­я­на­ми та екс­пер­та­ми.

КА­ВА, ФО­ТО, ЛЯЛЬ­КИ

Гу­ля­ли Пей­заж­кою в один із ви­хі­дних, ко­ли й лю­дей до­ста­тньо, і тор­гов­ців кра­мом — теж. Ще при вхо­ді до алеї на ятці ма­йо­рі­ла та­бли­чка «Мо­хі­то». Нав­про­ти — ма­ши­на­ка­во­вар­ка. За де­кіль­ка ме­трів від вхо­ду — ще одна кав’яр­ня на ко­ле­сах. Зи­гза­го­по­ді­бно до неї — фур­гон­чик із лі­тні­ми ко­ктей­ля­ми, кра­си­во ви­ми­ти­ми по­лу­ни­ця­ми, че­ре­шня­ми у про­зо­рих та­ре­лях. Тро­хи да­лі — зна­йо­ма ки­я­нам ка­ва-«рав­лик», між ма­ши­на­ми на ви­со­ко­му бор­дю­рі з гру­бо­го ка­мі­н­ня пов­мо­щу­ва­лись про­дав­ці вся­ко­го кра­му: «чу­ди­ків-ля­льок», на­мист, але охо­чих ку­пи­ти те на­чи­н­ня — не ду­же.

Біль­ші чер­ги сто­я­ли якраз до ка­во­ва­рок. Са­мі ж про­во­ку­ють тор­гов­ців тут сто­я­ти, без до­зво­лів, на­пів­ле­галь­но. І в цьо­му ми пе­ре­ко­на­лись зго­дом. До­ки бу­ли в чер­зі, щоб сфо­то­гра­фу­ва­тись у ро­ті-ла­ві ко­та чи зай­ця, по­мі­ти­ли, як але­єю ішли троє па­труль­них мі­лі­ціо­не­рів. Повз тор­гов­ців про­йшли, ми­на­ю­чи, на­че їх там і не бу­ло. Ви­ма­га­ли по­ка­за­ти до­ку­мен­ти ли­ше у про­дав­ця ка­ви у ма­ши­ні-рав­ли­ку, на що чо­ло­вік дов­го ви­прав­до­ву­вав­ся, при­йшло ще троє йо­го по­плі­чни­ків, по­ка­за­ли якісь па­пе­ри па­тру­лю, по­го­мо­ні­ли і роз­бі­глись ко­жен у свій бік. Ка­во­вар­ку за­чи­ни­ли на за­мок, але з мі­сця її ні­хто і не на­ма­гав­ся зру­ши­ти чи ви­вез­ти з алеї. От­же, на­сту­пно­го дня ка­ву про­да­ва­ти­муть, як і ра­ні­ше.

ПЕЙ­ЗАЖ­КА МАЄ НА СЕ­БЕ ЗА­РО­БЛЯ­ТИ. ЯК?

«Вернісаж — ідея хо­ро­ша, бо са­ме слово ж пре­кра­сне. Зві­сно, якщо всьо­го бу­де в мі­ру», — вва­жає ки­ян­ка Ан­на, ко­тра при­йшла сю­ди з ді­тьми. Са­ме «в мі­ру» — це найв­лу­чні­ше ви­зна­че­н­ня, яке хо­че­ться вті­ли­ти на Пей­заж­ці. Бо до­ро­слі по­лю­би­ли її як ори­гі­наль­не мі­сце для про­гу­лян­ки, ді­ти — як чу­до-май­дан­чик, де мо­жна спу­сти­ти­ся з гір­ки ко­тя­чим хво­стом, за­зир­ну­ти у ро­та ко­то­ві-сто­ніж­ці, ма­лю­ків справ­ді звід­ти за ву­ха не від­тя­гнеш.

Ав­тор скуль­птур та на­тхнен­ник алеї Ко­стян­тин Скре­ту­цький по­яснює, що ін­шо­го ви­хо­ду для збе­ре­же­н­ня уні­каль­но­го пар­ку не існує: «За­раз Пей­за­жна алея ста­ла одним із го­лов­них ту­ри­сти­чних об’єктів Ки­є­ва. І якщо му­зеї та хра­ми ма­ють мо­жли­вість за­ро­бля­ти мі­ні­маль­ні гро­ші на своє існу­ва­н­ня і, крім то­го, ма­ють бю­дже­тні до­та­ції, то Пей­заж­ка утри­му­є­ться за ра­ху­нок мо­го ча­су та зу­силь, а та­кож ви­трат ме­це­на­та-за­снов­ни­ка пар­ку. Ра­зом із тим без­ліч не­чи­стих на ру­ку діл­ків вла­што­вує на Пей­заж­ці ба­ра­хол­ки, мар­ке­ти та ін­ші актив­но­сті, зби­ра­ють гро­ші з тор­гов­ців, фа­кти­чно кра­ду­чи ко­шти у Ки­є­ва. То­му ми при­ду­ма­ли і за­про­по­ну­ва­ли КМДА ви­хід — пе­ре­да­ти пра­ва та обов’ яз­ки про опі­ку над Пей­за­жною але­єю мі­ській стру­кту­рі, яка мо­гла б за­без­пе­чи­ти ви­тра­ти пар­ку. А во­ни сут­тє­ві: при­би­ра­н­ня, ви­віз смі­т­тя, зар­пла­та двір­ни­ків, са­дів­ни­ка, ре­монт скуль­птур, які по­тер­па­ють від ван­да­лі­зму».

КУЛЬ­ТУР­НИЙ ТА СО­ЦІ­АЛЬ­НИЙ ПРО­СТІР

У день на­шої про­гу­лян­ки на алеї справ­ді бу­ло чи­сто, охай­но, ку­щи­ки під­стри­же­ні, кві­ти до­гля­ну­ті, від­ра­зу ви­дно, що є ру­ка го­спо­да­ря. І якщо справ­ді за збе­ре­же­н­ня Пей­заж­ки від­по­від­а­ти­ме ко­му­наль­на структура, ко­тра ві­зьме на се­бе всі пов’яза­ні з неї кло­по­ти, то чо­му б і ні? Аби тіль­ки че­сно не до­пу­ска­ли тор­гов­ців кра­мом на те­ри­то­рію по­за вер­ні­са­жа­ми.

Як ко­мен­ту­вав одно­му з ви­дань ди­ре­ктор Де­пар­та­мен­ту про­ми­сло­во­сті та роз­ви­тку під­при­єм­ни­цтва Ма­ксим Ку­зьмен­ко, мі­ська вла­да про­ти тор­гів­лі на Пей­заж­ці, жо­дно­го ки­тай­сько­го не­по­тре­бу тут не по­вин­но бу­ти. Алея має ста­ти куль­тур­ним та со­ці­аль­ним про­сто­ром, де бу­де по­пу­ля­ри­зу­ва­тись укра­їн­ське ми­сте­цтво, ві­дбу­ва­ти­му­ться роз­ва­жаль­ні акції з етні­чним при­сма­ком. Про­гра­му та­ких за­хо­дів на­ра­зі роз­ро­бля­ють у КМДА. На­то­мість уже роз­ро­бле­но чі­ткий план вер­ні­са­жу з обме­же­ною кіль­кі­стю місць (алея ж не над­то ши­ро­ка), а кон­тро­лю­ва­ти, що про­да­ють го­стям, бу­де спе­ці­аль­на ко­мі­сія.

НЕ ПЕ­РЕ­ТВО­РИ­ТИ НА БА­ЗАР...

До­ки ді­тла­шня жва­во ви­вча­ла пей­за­жні скуль­пту­ри, хо­ті­лось зро­зу­мі­ти для се­бе: якщо про­да­ва­ти щось на Пей­заж­ці — то що? По­руч Ан­дрі­їв­ський узвіз, який має ледь не все на сві­ті — від кар­тин до, на жаль, ма­трьо­шок... Якщо ор­га­ні­зо­ву­ва­ти на алеї яр­ма­рок — то, мо­же, з яки­мось уні­каль­ним на­чи­н­ням, су­то «пей­за­жним», яке не зна­йдеш у жо­дно­му мі­сці сто­ли­ці. Тіль­ки б не пе­ре­тво­ри­ти то все у зви­чай­ний ба­зар. Та скуль­птор Скре­ту­цький нас пе­ре­ко­нує, що так у жо­дно­му ра­зі не бу­де. На кри­ти­ку у мас- ме­діа, що МАФи ата­ку­ють Пей­заж­ку, має своє по­ясне­н­ня: «У ре­зуль­та­ті на­шої іні­ці­а­ти­ви ба­га­то гро­мад­ських ді­я­чів-бі­зне­сме­нів втра­ти­ли «кор­мо­ву ба­зу», по­чав­ся са­бо­таж і скан­да­ли. Осо­бли­во актив­на пан­но­чка, при­му­дрив­шись сі­сти на зар­пла­ту (як пла­ту за при­пи­не­н­ня скан­да­лів нав­ко­ло бу­дів­ни­цтва на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі) в ахме­тів­ський хол­динг як гро­мад­ська... акти­віс­тка!!! А на Пей­заж­ці во­на взя­ла­ся «кри­шу­ва­ти» сти­хій­ний ба­зар, від­да­ва­ти та­кий куш во­на не хо­че. По­ді­бні со­ці­аль­ні ре­ке­ти­ри на­ма­га­ю­ться че­рез пре­су та со­цме­ре­жі очор­ни­ти на­шу ідею», — го­во­рить скуль­птор.

ЗБЕ­РЕГ­ТИ ЕКСКЛЮЗИВНІСТЬ

Мо­же, й так. Але від­ві­ду­ва­чі алеї на­вряд чи вни­ка­ти­муть у та­кі по­дро­би­ці, хто ко­му яку до­ро­гу пе­ре­йшов, ці­ка­вить якість від­по­чин­ку, есте­ти­ка алеї, її не­по­втор­ність, ексклюзивність. І за­кон­ність. На цьо­му аспе­кті осо­бли­во на­го­ло­шу­ють екс­пер­ти. Так, ві­це­пре­зи­дент На­ціо­наль­ної спіл­ки ар­хі­те­кто­рів Укра­ї­ни Ге­ор­гій Духовичний ко­мен­тує, що Пей­за­жна алея роз­та­шо­ва­на у зо­ні охо­рон­но­го ланд­ша­фту, який не пе­ред­ба­чає будь-яких за­бу­дов. «Це зна­чить, що ні­чо­го, крім пло­скі­сних май­дан­чи­ків під будь-які екс­по­зи­ції, на яких мо­жуть мон­ту­ва­тись і де­мон­ту­ва­тись якісь тим­ча­со­ві па­віль­йо­ни, зна­хо­ди­тись не мо­же. На­ре­шті, мо­же, до­жи­ве­мо до то­го, що го­лов­ним чин­ни­ком при прийнят­ті рі­шень бу­де за­кон. Якщо хтось бу­де на­ма­га­тись зро­би­ти з тим­ча­со­во­го по­стій­не, то на це має від­ре­а­гу­ва­ти спе­ці­аль­на ін­спе­кція і до­мог­ти­ся де­мон­та­жу».

А от ки­є­во­зна­вець Ві­та­лій Ко­ва­лин­ський на­га­дав нам, що ра­ні­ше Пей­за­жна алея вза­га­лі не бу­ла та­ким улю­бле­ним мі­сцем від­по­чин­ку ки­ян та ту­ри­стів, спри­йма­лась як ін­ду­стрі­аль­на мі­сци­на. Аж до­ки не з’яви­лась ідея обла­шту­ва­ти їй як огля­до­ву алею з Верх­ньо­го мі­ста на Ни­жнє. Про­те за­раз Пей­заж­ка жи­ве сво­їм жи­т­тям, аб­со­лю­тно не­ор­ди­нар­ним, у пер­шу чер­гу, зав­дя­ки скуль­птур­но­му на­пов­нен­ню. І са­ме цю но­тку тре­ба вбе­рег­ти з-по­між ін­ших сма­ків та за­па­хів, які мо­жуть за­по­ло­ни­ти алею.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

ЗА­РАЗ ПЕЙ­ЗАЖ­КА ЖИ­ВЕ СВО­ЇМ ЖИ­Т­ТЯМ, АБ­СО­ЛЮ­ТНО НЕ­ОР­ДИ­НАР­НИМ, І СА­МЕ ЦЕ — ЇЇ ЦІН­НІСТЬ

ДИВАНЧИК ІЗ ЗА­ПРО­ШЕ­Н­НЯМ ПО­СИ­ДІ­ТИ, ЯК УДО­МА, ПРИ­ВА­БЛЮЄ КИ­ЯН І ТУ­РИ­СТІВ. ІДЕ­АЛЬ­НЕ МІ­СЦЕ ДЛЯ ФО­ТО!

ПРИ­НА­ДА ДЛЯ ВІД­ВІ­ДУ­ВА­ЧІВ — ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НІ СКУЛЬ­ПТУ­РИ

КАВ’ЯР­НІ НА КО­ЛЕ­САХ І ТОР­ГО­ВІ ЯТКИ. ЯК ЗРО­БИ­ТИ, ЩОБ УСЕ БУ­ЛО ЗРУ­ЧНО, ЕСТЕ­ТИ­ЧНО І ЗА­КОН­НО?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.