Ка­ні­ку­ли на... Фро­лів­ській

Во­лон­те­ри роз­по­ча­ли мас­шта­бний осві­тній та роз­ва­жаль­ний про­ект для під­лі­тків-пе­ре­се­лен­ців. «День» роз­ві­дав, чим він ці­ка­вий

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРО­КО­ПЕН­КО Фо­то Ми­ко­ли ТИМЧЕНКА, «День»

Зграй­ка ді­тей ску­пчи­ла­ся нав­ко­ло двох сто­лів — там скла­да­ють з де­кіль­кох ча­стин кар­ту Укра­ї­ни, на­ма­льо­ва­ну акри­ло­ви­ми фар­ба­ми. « Це у нас за­кін­чу­є­ться квест Ки­є­вом, — по­яснює во­жа­та Ві­ра Не­кра­со­ва. — Ми хо­ди­ли Ан­дрі­їв­ським узво­зом і Пей­за­жною але­єю, ви­ко­ну­ва­ли рі­зні зав­да­н­ня. Те­пер ко­жен ма­лює шма­то­чок кра­ї­ни».

На­при­кін­ці черв­ня у во­лон­тер­сько­му цен­трі гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги для ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців «Фро­лів­ська 9/11» стар­ту­ва­ла ди­тя­ча про­гра­ма. На­зва про­е­кту — «Лі­то на Фро­лів­ській». Що­ти­жня акти­ві­сти на­би­ра­ють 30 під­лі­тків 12 — 17 ро­ків, яких роз­по­ді­ля­ють на дві гру­пи і во­дять по екс­кур­сі­ях та май­стер­кла­сах. Во­лон­те­ри пра­гнуть, щоб ді­ти, яким до­ве­ло­ся по­ки­ну­ти рі­дні мі­ста, по­лю­би­ли но­ве — хай і тим­ча­со­ве — мі­сце про­жи­ва­н­ня.

ВЕ­СЕ­ЛА ЛА­БО­РА­ТО­РІЯ

Пі­сля кве­сту ді­тей за­про­си­ли на не - зви­чай­ний урок — про­сто на те­ри­то­рії во­лон­тер­сько­го цен­тру. «Бу­де­мо ви­вча­ти фі­зи­ку та хі­мію у ве­се­лій фор­мі», — по яс нює « вчи тель » Сер гій Вла сен ко. Чо­ло­вік пра­цює юри­стом, сво­їм хо­бі на­зи­ває «да­ру­ва­ти ді­тям ра­дість». До вій­ни на Дон­ба­сі Сер­гій жив у мі­сті Ру­бі­жне Лу гансь кої об лас ті, окрім основ ної ро бо ти, був учас ни ком твор чої гру пи, яка ор­га­ні­зо­ву­ва­ла ди­тя­чі кон­кур­си та фе­сти­ва­лі. За­раз Сер­гій ме­шкає в Ки­є­ві й ра зом з од но дум ця ми до по ма гає ді - тям-пе­ре­се­лен­цям роз­кри­ва­ти та­лан­ти. Дві­чі на ти­ждень чо­ло­вік при­хо­дить на Фро лівсь ку і влаш то вує різ ні ак тив ні за ба ви: по ка зує фо ку си, хі міч ні до слі - ди, вчить фі­нан­со­вій гра­мо­тно­сті.

На по чат ку за нят тя роз мо ре ні спе - кою ді ти не над то хо ті ли ди ви ти ся на хі­мі­чні екс­пе­ри­мен­ти. Але вже за п’ятнад­цять хви­лин ра­ді­сні пі­длі­тки мі­ря­ли­ся пля­шка­ми з гу­стою па­рою — у ко­го ці­єї па­ри біль­ше. Про­ста ре­а­кція від змі­шу­ва­н­ня га­ря­чої во­ди та су­хо­го льо­ду ви­кли­ка­ла за­хват у всіх. Ще Сер­гій по­ка­зав, як вки­ну­ти до пля­шки з вузь - ким гор­лом яй­це без за­сто­су­ва­н­ня си­ли, та ін­ші ці­ка­ві до­слі­ди зі зви­чай­них ре­чей — со ди, оц ту і ми ю чих за со бів. «Якщо б у шко­лі ме­ні так роз­по­від­а­ли про хі мію, це був би мій улюб ле ний пре­дмет, — усмі­ха­є­ться Сер­гій. — Вза­га­лі, ді­ти тут до­брі, чуй­ні, від­кри­ті. Во­ни ні­чим не від­рі­зня­ю­ться від ді­тей, які жи вуть у Ки є ві чи на за хо ді Укра ї ни. Єди не, во ни ви му ше ні тим ча со во бу ти не у сво є му бу дин ку. Але за вдя ки во - лон­те­рам пі­длі­тки ро­зу­мі­ють, що Укра­ї­на — єди­на кра­ї­на і усю­ди їм ра­ді до­по­мог­ти».

Роз­го­во­ри­ли­ся з уча­сни­ком про­гра­ми Да­ни­лом Ба­хті­ним із Лу­ган­ська. «Вра­же­н­ня пре­кра­сні! За цей ти­ждень най­біль­ше за­пам’ятав­ся по­хід до ма­га­зи­ну му­зи­чних ін­стру­мен­тів. Там грав на ба­ра­ба­нах, скри­пці і ще на чо­мусь. Вза­га­лі-то, не вмію на них гра­ти і на­вряд чи бу­ду за­йма­ти­ся му­зи­кою. Біль­ше лю­блю спорт, за­хо­плю­ю­ся те­ні­сом та фут­бо­лом», — ді­ли­ться хло­пчик. Да­ни­ло за­про­шує на ви­ста­ву, яка ста­не під­сум­ком за­нять пер­ших уча­сни­ків про­е­кту. Ви­став на­віть дві — ко­жна гру­па пі­дго­ту­ва­ла свою. Ді­ти са­мі пи­са­ли сце­на­рій, ма­лю­ва­ли афі­шу та де­ко­ра­ції, ши­ли ляль­ки. Від­мо­ви­ти­ся від про­по­зи­ції не­мо­жли­во.

КА­НІ­КУ­ЛИ І РУ­ТИ­НА

По­ки у ді­тей ге­не­раль­на ре­пе­ти­ція, спіл ку є мо ся з ко ор ди на то ром во лон - тер­сько­го цен­тру «Фро­лів­ська 9/11» Ле­сею Ли­тви­но­вою. «Ближ­че до лі­та лю­ди по­ча­ли роз­пи­ту­ва­ти, чи є ку­ди від­пра­ви­ти ді­тей на від­по­чи­нок. Всі гур­тки за­раз пла­тні, при­шкіль­ні та­бо­ри за­кін­чи­ли­ся у черв­ні, а від­пра­ви­ти ді­тей ку­дись від­по­чи­ти мо­же не ко­жен. Спро­бу­ва­ли зро­би­ти ді­тям ці­ка­ве лі­то», — ді­ли­ться Ле­ся Литвинова. Одна з ком­па­ній пе­ре­ра ху ва ла для про ек ту со лід ну су му, май­же усі му­зеї Ки­є­ва по­го­ди­ли­ся без­кош тов но прий ма ти ді тей, ба га то ху - дож ни ків про во дять май с тер- кла си зі сво­ї­ми ма­те­рі­а­ла­ми — у «Лі­та на Фро­лів­ській» ве­ли­ка гру­па під­трим­ки.

Під час про­гра­ми ді­тей зна­йом­лять з рі­зни­ми про­фе­сі­я­ми. «Фі­шка» пер­шо­го тиж ня, про яку зга ду ють усі, це — від ві ди ни ма га зи ну му зич них ін стру - мен тів. « У нас бу ли два чу до вих від - крит тя у му зич но му ма га зи ні — На дя та Іо­лан­та. Ці дів­ча­та зай ма­ли­ся му­зи­кою, але не мо жуть про дов жи ти ці за - нят тя у Ки є ві, бо все за ли ши ло ся вдо - ма. Ді­ти по­ба­чи­ли му­зи­чні ін­стру­мен­ти і вче­пи­ли­ся в них — так, що не від­тя­гну­ти», — зга­дує Ле­ся Литвинова. Ще їм по ка жуть, як пра цю ють банк, ве те ри - нар­на лі­кар­ня, ре­сто­ран.

У про­ект уча­сни­ки за­пи­са­ли­ся май­же на два ти­жні на­пе­ред. Мі­сця на Фро­лів­ській не­ба­га­то, то­му по­ки одна гру­па від­ві­дує май­стер-кла­си на те­ри­то­рії цен­тру, ін­ша хо­дить на екс­кур­сії Ки­є­вом. Ді­ти пе­ре­бу­ва­ють тут з де­ся­тої ран­ку до шо­стої ве­чо­ра. Па­ра­лель­но центр — без уся­ких ка­ні­кул — ви­ко­нує зви­чну ро­бо­ту: до­по­ма­гає пе­ре­се­лен­цям із хар­ча­ми, одя­гом, лі­ка­ми — тоб­то всім. «За­раз не та­ке бо­же­ві­л­ля, як взим­ку, але лю­дей ба­га­то. По­ки­да­ють свої мі­ста мен­ше, бо пе­ре­пус­тки отри­ма­ти не­мо­жли­во. Та­кож лю­ди не зна­ють, ку­ди їм їха­ти, де обла­шту­ва­ти­ся, — кон­ста­тує Ле­ся Литвинова. — За рік ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. Дер­жа­ва до­сі «мо­ро­зи­ться», не знає, що ро­би­ти з пе­ре­се­лен­ця­ми. Ми, во­лон­те­ри, до­по­ма­га­є­мо, скіль­ки мо­же­мо».

«Лі­то на Фро­лів­ській» ма­ти­ме про­дов­же­н­ня. Ле­ся ка­же, що у ве­ре­сні во­лон­те­ри пла­ну­ють по­ча­ти по­ді­бну про­гра­му для ви­хі­дних.

«ЦІ ДІ­ТИ — НА­ША

СПО­КІЙ­НА СТА­РІСТЬ»

Вре­шті, пі­длі­тки ви­ве­зли шир­му з ро­же­вою за­ві­сою, юний кон­фе­ран­сьє за­кли­кав усіх на­со­ло­джу­ва­ти­ся, і «го­ди­на те­а­тру» по­ча­ла­ся. Пер­ша ви­ста­ва «Час при­год» — ку­ме­дна істо­рія про ви­кра­де­н­ня прин­це­си. Дру­га, «Ча­рів­ний го­лос», це — каз­ка про дів­чи­ну Іо­лан­ту, яка кра­си­во спів­ає, гар­на та ро­зум­на, але стра­ждає че­рез злу ма­чу­ху. Зви­чай­но, оби­дві істо­рії — з ща­сли­вим фі­на­лом. Пі­сля опле­сків від ба­тьків та во­лон­те­рів пер­ші «ви­пу­скни­ки» лі­тньої про­гра­ми на Фро­лів­ській отри­ма­ли книж­ки у по­да­ру­нок і за­до­во­ле­ні ла­су­ва­ли ті­сте­чка­ми.

Уча­сни­ця про­гра­ми «Лі­то на Фро­лів­ській» На­дя Не­ров­ня ледь не роз­пла­ка­ла­ся від ща­стя. «Щой­но ме­не за­про­си­ли на Radio ROKS. Там я по­ба­чу, як пра­цю­ють Со­ня Со­тник і Дми­тро Ку­зін. Во­ни — мої ку­ми­ри, бо зна­ють про му­зи­ку ди­во­ви­жно ба­га­то. По­чу­ти їх на­жи­во — це ше­дев­раль­но!» — ді­ли­ться ра­ді­стю На­дія. Та­кож во­лон­те­ри подарували дів­чи­ні аку­сти­чну гі­та­ру.

На­дія ро­дом із Гор­лів­ки, там ви­сту­па­ла у рок-гур­ті. Най­важ­че бу­ло ли­ша­ти у Гор­лів­ці те, що пов’яза­но з му­зи­кою: апа­ра­ту­ру, ін­стру­мен­ти. «У Ки­є­ві зна­хо­джу одно­дум­ців, зокре­ма чу­до­во­го удар­ни­ка. Якось бу­де­мо про­дов­жу­ва­ти за­ня­т­тя му­зи­кою, — го­во­рить На­дя. — Ко­лись вчи­ла­ся у му­зи­чній шко­лі гра­ти на скри­пці, але не за­кін­чи­ла на­вча­н­ня. За до­по­мо­гою дру­зів тро­хи ви­вчи­ла­ся гра­ти на рі­зних ти­пах гі­тар, на удар­ній уста­нов­ці, син­те­за­то­рі. Хо­че­ться про­фе­сій­но це ро­би­ти, біль­ше ви­вча­ти но­тну гра­мо­ту». Втім, за­раз для На­дії, яка за­кін­чи­ла дев’ятий клас, на пер­шо­му мі­сці — вступ до ко­ле­джу. Дів­чи­на хо­ті­ла б за­йма­ти­ся ви­дав­ни­чою спра­вою.

Пер­ший ти­ждень про­е­кту при­ніс ма­су за­до­во­ле­н­ня і ді­тям, і до­ро­слим. «Вра­же­н­ня у ме­не ду­же гар­ні. Будь-які ді­ти лю­блять, щоб з ни­ми за­йма­ли­ся, щоб їх лю­би­ли, по­ва­жа­ли. Ко­ли до­ро­сла лю­ди­на спіл­ку­є­ться з ді­тьми на рів­них, во­ни від­по­від­а­ють тим са­мим, — роз­по­від­ає ко­ор­ди­на­тор во­лон­тер­сько­го цен­тру «Фро­лів­ська 9/11» Оле­на Лебідь. — Ді­ти пре­кра­сні. Во­ни із за­до­во­ле­н­ням від­ві­да­ли все, що ми за­про­по­ну­ва­ли. Ми хо­че­мо по­ка­за­ти ді­тям те, чо­го во­ни не по­ба­чать са­мі: до­ро­гі му­зеї, те­ле­ба­че­н­ня і банк зсе­ре­ди­ни то­що. Пі­длі­тки, з яки­ми ми за­раз пра­цю­є­мо, — на­ша спо­кій­на ста­рість. Бу­дуть хо­ро­ші ді­ти — бу­де хо­ро­ша ста­рість».

КОН­ТА­КТИ

Ста­ти уча­сни­ком про­гра­ми «Лі­то на Фро­лів­ській» мо­жна, якщо звер­ну­ти­ся за те­ле­фо­ном: 0632330991. Та­кож мо­жна за­пи­са­ти­ся осо­би­сто, якщо при­йти до во­лон­тер­сько­го цен­тру за адре­сою: Ки­їв, ву­ли­ця Фро­лів­ська, 9/11.

Ко­жен мо­же під­три­ма­ти центр гро­ши­ма або ре­ча­ми. Що­дня з 11 ран­ку до сьо­мої ве­чо­ра на Фро­лів­ській, 9/11 при­йма­ють ре­чі для пе­ре­се­лен­ців. Ді­тям по­трі­бні ігра­шки, книж­ки, ди­тя­че хар­чу­ва­н­ня, під­гуз­ки, ко­ля­ски, ма­не­жі то­що. По­стій­но по­трі­бні кру­пи, кон­сер­ви, со­ня­шни­ко­ва олія, чай та цу­кор.

Щоб до­по­мог­ти во­лон­те­рам гро­ши­ма, мо­же­те пе­ре­ка­за­ти їх на кар­тку «При­ват­бан­ку».

Но­мер ра­хун­ку: 5363542301941424. Пе­ре­ка­зу­ва­ти — на ім’я Оле­ксан­дри Ко­валь (ім’я за па­спор­том Ле­сі Ли­тви­но­вої). Або мо­жна пе­ре­сла­ти ко­шти на ра­ху­нок бла­го­дій­но­го фон­ду «СВОЇ» (адре­са: 04119, м. Ки­їв, вул. Мель­ни­ко­ва, 46А).

Ре­кві­зи­ти фон­ду: ЄДРПОУ: 39293651 Р/р 26007052620401 в ПАТ КБ «ПРИ­ВАТ­БАНК»

МФО 320649 Ре­єстр не­при­бу­тко­вих уста­нов та ор­га­ні­за­цій згі­дно з рі­ше­н­ням № 123-26-59-15-51 від 11 сер­пня 2014 ро­ку, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор — Оле­на Су­хо­ру­ко­ва.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

НАУКА — ЦЕ ВЕ­СЕ­ЛО І ЗА­ХО­ПЛЮ­Ю­ЧЕ! НЕ­ЗВИ­ЧНИЙ УРОК ІЗ ХІ­МІЇ ТА ФІ­ЗИ­КИ ДЛЯ УЧА­СНИ­КІВ ПРО­Е­КТУ «ЛІ­ТО НА ФРО­ЛІВ­СЬКІЙ» ПРО­ВО­ДИТЬ ЮРИСТ СЕР­ГІЙ ВЛА­СЕН­КО

ДО­ПИ­ТЛИ­ВІСТЬ І ТА­ЛАН­ТИ ДІ­ТЕЙ-ПЕ­РЕ­СЕ­ЛЕН­ЦІВ ВРА­ЖА­ЮТЬ. КО­ОР­ДИ­НА­ТОР ВО­ЛОН­ТЕР­СЬКО­ГО ЦЕН­ТРУ «ФРО­ЛІВ­СЬКА 9/11» ОЛЕ­НА ЛЕБІДЬ ПЕ­РЕ­КО­НА­НА: « УСІ ДІ­ТИ ЛЮ­БЛЯТЬ, ЩОБ ІЗ НИ­МИ ЗА­ЙМА­ЛИ­СЯ, ЩОБ ПРО НИХ ПІ­КЛУ­ВА­ЛИ­СЯ, ЩОБ ЇХ ПО­ВА­ЖА­ЛИ»

ПІ­СЛЯ УСПІ­ШНОЇ ПРЕМ’ЄРИ. НА­ПРИ­КІН­ЦІ ПЕР­ШО­ГО ТИ­ЖНЯ ПРО­Е­КТУ ДІ­ТИ ПІД­ГО­ТУ­ВА­ЛИ ДВІ ВИ­СТА­ВИ. ВДА­ЛІ ЖАР­ТИ, ГАР­НІ ДЕ­КО­РА­ЦІЇ І, ЗВИ­ЧАЙ­НО, ЩА­СЛИ­ВИЙ ФІ­НАЛ — ОБИ­ДВА СПЕ­КТА­КЛІ ДУ­ЖЕ ПО­ТІ­ШИ­ЛИ ГЛЯ­ДА­ЧІВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.