Як під­ви­щи­ти ста­тус учи­те­ля?

Ві­ктор АНДРУЩЕНКО: «Ви­кла­дач пе­да­го­гі­чно­го ви­шу має бу­ти не тіль­ки пе­да­го­гом, але й на­у­ков­цем»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Лю­дми­ла КУХ, стар­ший ви­кла­дач НПУ ім. М.Дра­го­ма­но­ва

Но­вий За­кон Укра­ї­ни « Про ви­щу осві­ту » , обго­во­ре­н­ня про­е­ктів За­ко­ну « Про осві­ту » та За­ко­ну « Про на­у­ко­ву і на­у­ко­во- те­хні­чну ді­яль­ність » сти­му­лює дис­ку­сії пе­да­го­гів і на­у­ков­ців з при­во­ду ін­но­ва­цій, які ма­ють ввійти до цих до­ку­мен­тів у яко­сті норм, по­ло­жень чи прин­ци­пів.

Цен­тром су­ча­сно­го ди­скур­су по­стає наука, її ор­га­ні­за­ція в дер­жа­ві за­га­лом, у ви­щих за­кла­дах осві­ти зокре­ма. Акту­аль­ним при цьо­му є пи­та­н­ня ор­га­ні­за­ції та роз­ви­тку на­у­ки, осо­бли­во та­кої га­лу­зі на­у­ко­во­го пі­зна­н­ня як пе­да­го­гі­ка. На жаль, якою на­у­кою, яким чи­ном і за яким об­ся­гом має за­йма­ти­ся ви­кла­дач- на­у­ко­вець пе­да­го­гі­чно­го ви­шу в су­ча­сній лі­те­ра­ту­рі від­по­віді не­має. Із ме­тою осми­сле­н­ня ці­єї про­бле­ма­ти­ки ми звер­ну­ли­ся до ре­кто­ра про­від­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту дер­жа­ви — На­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні М. П. Дра­го­ма­но­ва — член- ко­ре­спон­ден­та НАН і ака­де­мі­ка НАПН Укра­ї­ни, до­кто­ра фі­ло­соф­ських на­ук, про­фе­со­ра Ві­кто­ра АНДРУЩЕНКА.

«БЕЗ НА­У­КИ Я НЕ МИСЛЮ СУ­ЧА­СНО­ГО ПЕ­ДА­ГО­ГА»

— Чи вар­то пе­да­го­гу за­га­лом за­йма­ти­ся на­у­кою?

— Не про­сто вар­то. Не­об­хі­дно. Без на­у­ки я не мислю су­ча­сно­го пе­да­го­га, ви­кла­да­ча ви­щої шко­ли. На­у­ко­ва ро­бо­та під­ні­має ста­тус ви­кла­да­ча, по­си­лює до­ві­ру до ньо­го з бо­ку сту­ден­тів, фор­мує нав­ко­ло ньо­го по­ле на­у­ко­во­го по­шу­ку і спів­пра­ці, втя­гує в ньо­го мо­лодь. Без на­у­ки пе­да­гог не змо­же ося­гну­ти су­спіль­ство, в яко­му жи­ве, ви­мо­ги, які во­но де­ле­гує до під­го­тов­ки осо­би­сто­сті, а від­по­від­но й від­по­віді на них, які має сфор­му­ва­ти освіта.

— У ко­ли­шньо­му СРСР наука в пе­да­го­гі­чних уні­вер­си­те­тах не за­охо­чу­ва­ла­ся...

— Пе­да­го­гі­чні ви­ші ко­ли­шньо­го СРСР ви­ко­ну­ва­ли су­то іде­о­ло­гі­чну фун­кцію — фор­му­ва­ли вчи­те­ля, зда­тно­го до ви­хо­ва­н­ня май­бу­тніх учнів на за­са­дах мар­ксист­сько-ле­нін­сько­го сві­то­гля­ду і ко­му­ні­сти­чної мо­ра­лі. На­у­ко­ві за­са­ди цьо­го про­це­су фор­му­ва­ли­ся в іде­о­ло­гі­чних уста­но­вах, на­скрізь пе­ре­йня­тих пар­тій­ні­стю, зокре­ма, в ака­де­мі­чних ін­сти­ту­тах іде­о­ло­гі­чно­го про­фі­лю та в кла­си­чних уні­вер­си­те­тах. На­у­ку тут жорс­тко кон­тро­лю­ва­ли. У на­вчаль­ний про­цес йшло тіль­ки те, що від­по­від­а­ло кур­су КПРС на по­бу­до­ву со­ці­а­лі­сти­чно­го і комуністичного су­спіль­ства. Ха­ра­ктер­но, що «най­ви­щою на­у­ко­ві­стю» в той пе­рі­од вва­жа­ли­ся ма­те­рі­а­ли чер­го­во­го пар­тій­но­го з’їзду, ви­сту­пи ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря пар­тії, до­слі­дже­н­ня ав­то­рів-до­пи­су­ва­чів — про­па­ган­ди­стів, своє­рі­дних ди­пло­мо­ва­них ла­ке­їв со­ці­а­лі­сти­чно­го спосо­бу жи­т­тя. І хо­ча на за­двір­ках їхніх праць не­рід­ко «про­ска­ку­ва­ли» еле­мен­ти справ­жньої на­у­ки, спів­ро­змір­ні з ви­со­ки­ми сві­то­ви­ми зраз­ка­ми, наука, осо­бли­во пе­да­го­гі­чна, ма­ло чим від­рі­зня­ли­ся від іде­о­ло­гії. То­му пи­та­н­ня про те, чи по­трі­бна бу­ла наука у пе­да­го­гі­чно­му ви­ші то­го ча­су є не більш, ніж ри­то­ри­чним.

— А ни­ні?

— Су­ча­сність змі­нює си­ту­а­цію до­ко­рін­но. Де­і­де­о­ло­гі­за­ція на­вчаль­но-ви­хов­но­го про­це­су, йо­го де­мо­кра­ти­за­ція та ін­фор­ма­ти­за­ція у бу­кваль­но­му ро­зу­мін­ні по­тре­бу­ють на­у­ки, яка має пе­ре­ду­ва­ти на­вчан­ню, фор­му­ва­ти йо­го зміст, спря­мо­ву­ва­ти в рі­чи­ще, об­умов­ле­не но­ви­ми сві­то­ви­ми й ві­тчи­зня­ни­ми ре­а­лі­я­ми. Як ін­стру­мент іде­о­ло­гі­чно­го шти­бу пе­да­го­гі­чний уні­вер­си­тет за­ли­шив­ся у ми­ну­ло­му. Ни­ні — це на­у­ко­во­на­вчаль­ний за­клад, який на­дає зна­н­ня, ви­хо­вує жит­тє­во по­трі­бні ком­пе­тен­ції, фор­мує аксі­о­ло­гі­чну пла­тфор­му осо­би­сто­сті, цен­тром якої є на­ціо­наль­ні та за­галь­но­люд­ські прі­о­ри­те­ти та цін­но­сті. В осно­ві цих про­це­сів зна­хо­ди­ться наука. Са­ме то­му ви­кла­дач пе­да­го­гі­чно­го ви­шу має бу­ти не тіль­ки пе­да- го­гом чи ви­хо­ва­те­лем мо­ло­ді, але й ви­со­ким на­у­ков­цем.

«ПЕ­ДА­ГО­ГІ­КА ВИ­ВЧАЄ ЛЮ­ДИ­НУ ЯК ЦІ­ЛІ­СНІСТЬ»

— У чо­му осо­бли­вість на­у­ко­вої ді­яль­но­сті в пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті у по­рів­нян­ні зі схо­жо­ю­ро­бо­тою , ска­жі­мо, в те­хні­чно­му чи те­хно­ло­гі­чно­му ви­ші?

— Пе­да­го­гі­чна наука здій­сню­є­ться за всі­ма пра­ви­ла­ми на­у­ки як та­кої. Во­на спря­мо­ва­на на пі­зна­н­ня істи­ни, ба­зу­є­ться на за­галь­них прин­ци­пах на­у­ко­во­го пі­зна­н­ня, ви­ко­ри­сто­вує пра­кти­чно всі ме­то­ди, які є в су­ча­сній на­у­ці. Во­дно­час, во­на має свої осо­бли­во­сті, об­умов­ле­ні на­сам­пе­ред тим, що пре­дме­том її ре­фле­ксії є лю­ди­на (ди­ти­на), яка фор­му­є­ться.

— Але ж лю­ди­на є пре­дме­том до­слі­дже­н­ня не тіль­ки пе­да­го­гі­ки, але й пси­хо­ло­гії, со­ціо­ло­гії...

— І так, і не зов­сім. Пси­хо­ло­гія, ска­жі­мо, до­слі­джує пси­хі­чну сто­ро­ну жит­тє­ді­яль­но­сті осо­би­сто­сті, со­ціо­ло­гія — її (осо­би­сто­сті) орі­єн­та­ції в со­ці­у­мі та куль­ту­рі. Пе­да­го­гі­ка ж ви­вчає лю­ди­ну як ці­лі­сність. І в цьо­му во­на спів­па­дає з фі­ло­со­фі­єю. Оскіль­ки пе­да­го­гі­ка акцен­тує ува­гу на ста­нов­лен­ні лю­ди­ни як осо­би­сто­сті, ви­зна­чає роль у цьо­му про­це­сі осві­ти та ви­хо­ва­н­ня, те­хно­ло­гі­чну сто­ро­ну на­вчаль­но-ви­хов­но­го про­це­су, во­на по­стає як пра­кти­чна фі­ло­со­фія — є фі­ло­со­фі­єю пра­кти­чно- фор­му­ю­чої дії. Вив­че­н­ня лю­ди­ни ( ди­ти­ни, учня, сту­ден­та) є го­лов­ним пре­дме­том пе­да­го­гі­чно­го пі­зна­н­ня. І це зро­зумі­ло. Вчи­тель має ро­зу­мі­ти сво­їх учнів, ба­чи­ти спіль­не і від­мін­не в них, вмі­ти роз­пі­зна­ти ін­ди­ві­ду­аль­ність, ви­яв­ля­ти і роз­ви­ва­ти зді­бно­сті. « Ша­блон­на пе­да­го­гі­ка » за­ли­ши­лась у ми­ну­ло­му. Ни­ні­шня освіта має бу­ти осо­би­сті­сно орі­єн­то­ва­ною. Про­бу­ди­ти в май­бу­тньо­му вчи­те­ле­ві яко­сті до­слі­дни­ка, спря­му­ва­ти йо­го до­слі­дни­цьку актив­ність на лю­ди­ну є пер­шим і го­лов­ним зав­да­н­ням на­у­ко­вої складової під­го­тов­ки вчи­те­ля в пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті.

— Во­дно­час май­бу­тній вчи­тель не мо­же не до­слі­джу­ва­ти пре­дмет, який він ви­кла­дає, чи не так?

— По­го­джу­ю­ся. Це — дру­га ва­жли­ва скла­до­ва до­слі­дни­цької ді­яль­но­сті пе­да­го­га. Ви­кла­дач фі­зи­ки, ма­те­ма­ти­ки, фі­ло­со­фії чи бу­дья­кої ін­шої ди­сци­плі­ни має до­ско­на­ло ово­ло­ді­ти сво­їм пре­дме­том, ви­йти на вер­шин­ні по­вер­хи йо­го пі­зна­н­ня, ве­сти са­мо­стій­ні по­шу­ки ви­рі­ше­н­ня про­блем, які да­ють при­ро­ще­н­ня на­у­ко­во­го до­сві­ду. У цьо­му кон­текс­ті ви­кла­дач за пра­ви­ло по­єд­нує свої по­шу­ко­ві зу­си­л­ля із пред­став­ни­ка­ми ви­со­кої ака­де­мі­чної на­у­ки, вхо­дить у між­на­ро­дні на­у­ко­ві про­е­кти. Для при­кла­ду від­зна­чу успі­хи на­ших пе­да­го­гів-ма­те­ма­ти­ків (М. Пра­цьо­ви­тий, Г. Тор­бін) у спів­пра­ці з Ін­сти­ту­том ма­те­ма­ти­ки НАН Укра­ї­ни та ні­ме­цьки­ми ко­ле­га­ми з міст Бе­лі­фель­да та Мюн­хе­на; пер­спе­ктив­ні до­слі­дже­н­ня пе­да­го­гів-до­слі­дни­ків (В. Си­ньов, М. Шеремет та ін­ші) — пред­став­ни­ків та­ко­го на­прям­ку, як ко­ре­кцій­на пси­хо­ло­гія та пе­да­го­гі­ка з на­у­ков­ця­ми Гол­лан­дії, Ка­на­ди та Шве­ції. Ви­зна­ни­ми й ав­то­ри­те­тни­ми є на­у­ко­ві шко­ли вче­них-дра­го­ма­нів­ців із етно­со­ціо­ло­гії (член-ко­ре­спон­дент НАН Укра­ї­ни, про­фе­сор В. Єв­тух), мо­во­знав­ства (ака­де­мік НАПН Укра­ї­ни, про­фе­сор Л.Ма­цько), ін­фор­ма­ти­ки (член-ко­ре­спон­дент НАПН Укра­ї­ни, про­фе­сор М. Жол­дак) та ін­ші. Ха­ра­ктер­но, що ці шко­ли об’єд­ну­ють до­свід­че­них вче­них і по­ча­тків­ців, зокре­ма та­ла­но­ви­тих і пер­спе­ктив­них сту­ден­тів, які вже із дру­го­го-тре­тьо­го кур­сів за­яв­ля­ють про свої на­у­ко­ві зді­бно­сті.

— На­то­мість пе­да­гог-на­у­ко­вець має ду­ма­ти ще й про те, як до­не­сти від­по­від­ні зна­н­ня до сту­ден­та...

— Зви­чай­но. По­шук най­більш ефе­ктив­них шля­хів та те­хно­ло­гій ре­а­лі­за­ції на­вчаль­но­го про­це­су — на­у­ко­во- ме­то­ди­чні роз­від­ки — я роз­гля­даю у яко­сті тре­тьої основ­ної складової по­шу­ко­вої ді­яль­но­сті пе­да­го­га. Ко­жен, хто пра­цює у вузі, знає: ме­то­ди­чна май­стер­ність є не менш ва­жли­вою спра­вою ефе­ктив­но­сті на­вчаль­но- ви­хов­ної ді­яль­но­сті.

Остан­нє дає під­ста­ви для ви­снов­ку про те, що за сво­їм ака­де­мі­чним і со­ці­аль­ним зна­че­н­ням до­слі­дже­н­ня в ца­ри­ні ме­то­ди­ки ви­кла­да­н­ня то­го чи ін­шо­го пре­дме­ту в пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті є спів­ро­змір­ною як з ви­вче­н­ням осо­би­сто­сті, так і з до­слі­дже­н­ня­ми змі­сту будь- яко­го на­вчаль­но­го пре­дме­ту.

«ОКСФОРД І ГАР­ВАРД, МІЖ ІН­ШИМ, ЗНА­ХО­ДЯ­ТЬСЯ ДА­ЛЕ­КО НЕ В СТО­ЛИ­ЧНИХ ЦЕН­ТРАХ ВЕ­ЛИ­КО­БРИ­ТА­НІЇ ТА США»

— Дра­го­ма­нів­ський уні­вер­си­тет — сто­ли­чний. А як бу­ти вче­ним і пе­да­го­гам так зва­них пе­ри­фе­рій­них ви­шів? Ака­де­мі­ків у них не­має. А наука?

— «Пе­ри­фе­рій­них» уні­вер­си­те­тів не­має. Оксфорд і Гар­вард, між ін­шим, зна­хо­дя­ться да­ле­ко не в сто­ли­чних цен­трах Ве­ли­ко­бри­та­нії та США. Є гли­бо­ка не­ува­га, яку, на жаль, ще з ра­дян­ських ча­сів пра­кти­ку­ють де­я­кі не­да­ле­ко­гля­дні пред­став­ни­ки вла­ди до уні­вер­си­те­тів, які зна­хо­дя­ться в ма­лих і від­да­ле­них від цен­тру мі­стах. І все ж, усу­пе­реч цій пра­кти­ці, у ни­хці пе­да­го­гі­чних уні­вер­си­те­тів ви­ро­сли вче­ні, сфор­му­ва­ли­ся на­у­ко­во-пе­да­го­гі­чні шко­ли, здо­бу­тки яких не по­сту­па­ю­ться на­пра­цю­ва­н­ням вче­них сто­ли­чних пе­да­го­гі­чних ви­шів.

— А якщо на­ве­сти кон­кре­тні при­кла­ди?

— Із гли­бо­кою по­ва­гою я вив­чаю пу­блі­ка­ції з про­блем мо­дер­ні­за­ції осві­ти про­фе­со­ра С. Кле­пка (Пол­та­ва); вра­жа­ють на­у­ко­ві ре­зуль­та­ти до­слі­джень пе­да­го­гі­чно­на­вчаль­но­го спря­му­ва­н­ня про­фе­со­ра І. Пі­дла­со­го та ака­де­мі­ка НАПН Укра­ї­ни Т. Яцен­ко (Чер­ка­си); ви­со­ке ака­де­мі­чне зна­че­н­ня ма­ють ме­то­до­ло­го-ме­то­ди­чні по­шу­ки про­фе­со­ра О. Пе­хо­ти (Ми­ко­ла­їв); ви­со­кі лю­ди­но­знав­чі, пре­дме­тні та на­у­ко­во­пе­да­го­гі­чні ре­зуль­та­ти до­ся­гну­ті вче­ни­ми і пе­да­го­га­ми, які пра­цю­ють в уні­вер­си­те­тах міст Глу­хо­ва, Дро­го­би­ча, Ні­жи­на, Пе­ре­я­сла­вХмель­ни­цько­го, в ін­ших «ма­лих» мі­стах Укра­ї­ни.

ЯК ПІД­НЯ­ТИ СТА­ТУС І СУ­СПІЛЬ­НЕ ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ ВЧИ­ТЕ­ЛЯ

— Чи не за­над­то ви­со­кі ви­мо­ги ми де­ле­гу­є­мо су­ча­сно­му пе­да­го­гу?

— Озна­че­ні ви­мо­ги ди­ктує су­ча­сна со­ці­аль­на пра­кти­ка, без­по­се­ре­дні й опо­се­ред­ко­ва­ні ви­кли­ки су­ча­сно­го гло­ба­лі­зо­ва­но­го сві­ту. Гар­ним пе­да­го­гом, а тим па­че — вчи­те­лем, яко­му ми до­ві­ря­є­мо свою ди­ти­ну, є лю­ди­на ши­ро­ко­го сві­то­гля­ду, гли­бо­кої на­ціо­наль­ної і сві­то­вої куль­ту­ри, за­галь­но­люд­ської мо­ра­лі, ви­со­кої на­у­ко­во­сті, осо­би­сті­сної при­ва­бли­во­сті. Бу­ти вчи­те­лем важ­ко. Тим па­че в су­ча­сно­му кри­зо­во­му укра­їн­сько­му су­спіль­стві. Мі­зер­на за­ро­бі­тна пла­та й низь­кий ста­тус вчи­те­ля «ви­ми­ває» з ці­єї сфе­ри та­ла­но­ви­ту мо­лодь. Як на мій по­гляд, про­бле­ма за­слу­го­вує біль­шої ува­ги як з бо­ку пред­став­ни­ків верх­ніх по­вер­хів вла­ди, так і з бо­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, осо­бли­во з бо­ку вла­дних пред­став­ни­ків мі­сце­во­го са­мо­управ­лі­н­ня. На­ші ді­ти ма­ють зро­ста­ти ро­зум­ни­ми, кре­а­тив­ни­ми, пер­спе­ктив­ни­ми. І до­ля (участь) у цьо­му вчи­те­ля — не­о­бме­же­на. Пе­да­го­гі­чний уні­вер­си­тет, який го­тує та­ко­го вчи­те­ля, має бу­ти до­слі­дни­цьким. До­ся­гне­н­ня та­ко­го ста­ту­су пе­да­го­гі­чним уні­вер­си­те­том є йо­го пер­шою й го­лов­ною від­по­від­дю на ви­клик гло­ба­лі­зо­ва­но­го сві­ту. Як пи­сав у свій час знаменитий Баль­зак, «ге­нії на­ро­джу­ю­ться в се­лі, а по­ми­ра­ють у сто­ли­ці». Про­дов­жу­ю­чи цю дум­ку, вар­то до­да­ти, що пер­шим, до ко­го йде май­бу­тній ге­ній у сво­їх ко­ро­тких штан­цях, але з ве­ле­тен­ськи­ми ди­тя­чо-юна­цьки­ми ам­бі­ці­я­ми, є вчи­тель, який роз­пі­знає і від­кри­ває в ньо­му май­бу­тньо­го ін­же­не­ра-кон­стру­кто­ра, ди­пло­ма­та, успі­шно­го бі­зне­сме­на, а го­лов­не — фор­мує лю­ди­ну як осо­би­стість і гро­ма­дя­ни­на, на пле­чі яко­го ля­гає від­по­від­аль­ність за май­бу­тнє. Під­ня­ти ста­тус і су­спіль­не зна­че­н­ня вчи­те­ля, ство­ри­ти для ньо­го умо­ви ре­а­лі­за­ції сво­го ви­со­ко­го по­кли­ка­н­ня в на­вчаль­ній, ви­хов­ній і, осо­бли­во, в ча­сти­ні акти­ві­за­ції до­слі­дни­цької, по­шу­ко­вої ді­яль­но­сті є го­лов­ним і не­від­кла­дним зав­да­н­ням зро­ста­ю­чо­го укра­їн­сько­го со­ці­у­му.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.