Ру­ка мав­пи в гле­чи­ку

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

До роз­жа­ре­ної ли­пне­вим сон­цем Оде­си при­їхав Пре­зи­дент кра­ї­ни, а на йо­го за­про­ше­н­ня — де­я­кі від­по­від­аль­ні за лі­кві­да­цію ко­ру­пції осо­би. Те­пер у Пів­ден­ній Паль­мі­рі зо­се­ре­джу­ю­ться гру­зин­ські си­ли швид­ко­го ре­а­гу­ва­н­ня й укра­їн­ські за­го­ни не­ква­пли­вої дії на зло, що об­плу­та­ло всіх. Зав­да­н­ня — взя­ти Ки­їв. Там на­кри­ли на­ре­шті зграю ха­бар­ни­ків. Хо­ва­ли­ся й пра­цю­ва­ли в ге­не­раль­ній про­ку­ра­ту­рі. Є у нас та­кий ка­раль­ний ор­ган для дрі­бних зло­дю­жок, й одно­ча­сно си­не­ку­ра у ве­ли­ких лю­дей з юри­ди­чною осві­тою.

Про що всі здо­га­ду­ва­ли­ся, ба­га­то хто знав, а де­я­кі спе­ці­аль­но умов­чу­ва­ли, ста­ло сен­са­ці­єю для ві­тчи­зня­них і за­ру­бі­жних ЗМІ. На­віть для пре­зи­ден­тів де­яких кра­їн, вклю­ча­ю­чи ба­тьків­щи­ну Мугабе.

Кар­тин­ку із зе­ле­ни­ми со­тка­ми, роз­кла­де­ни­ми на пло­щі в кіль­ка со­ток, по­ка­за­ли те­ле­ка­на­ли рі­зних кра­їн. У нас і за кор­до­ном гля­да­чі спо­ді­ва­ю­ться: їм про­де­мон­стру­ва­ли не ко­ро­тко­ме­траж­ку, а по­ча­ток дов­го­го се­рі­а­лу про на­шо­го спру­та. Зда­є­ться, цьо­го ра­зу зйом­ки не бу­дуть згор­ну­ті. По-пер­ше, від­чу­ва­є­ться ре­жи­су­ра за­ру­бі­жних май­стрів жан­ру. По-дру­ге, де­мон­стра­ції трей­ле­рів на­бри­дли. Пу­блі­ка ба­жає по­ба­чи­ти весь три­лер до кін­ця, хоч би чим він за­кін­чив­ся і хоч би якої на­ціо­наль­но­сті був го­лов­ний ге­рой, що зче­пив­ся з дра­ко­ном. По-тре­тє, і в Єв­ро­пі зро­зумі­ли, до­по­ма­га­ти нам ма­те­рі­аль­но в та­ких умо­вах — все одно що но­си­ти во­ду в ре­ше­ті. Отри­му­ва­ти тран­ші від Єв­ро­пи на пра­во­охо­рон­ні ці­лі й суб­си­дії, а з бо­ку — на про­ти­ле­жні зав­да­н­ня зда­тні ли­ше на­ші слу­жи­те­лі Феміди!

До ре­чі, на істо­ри­чній ба­тьків­щи­ні богині правосуддя, що до­ко­ти­ла­ся до де­фол­ту, кре­ди­ти проїдали всім сві­том. То­му утво­рив­ся все­на­ро­дний кон­сен­сус з ви­ба­че­н­ня бор­гів. У нас з фі­нан­со­вої то­чки зо­ру кра­ще, а з мо­раль­ної — гір­ше. Тран­ші проїдали ли­ше обра­ні. Тут при­хо­ву­є­ться пі­кан­тна осо­бли­вість Укра­ї­ни. На­род, на від­мі­ну від гре­цько­го, не бе­не­фі­ці­ар іно­зем­ної до­по­мо­ги і до­хо­дів від на­ціо­наль­но­го на­дба­н­ня. Усім цим ко­ри­сту­ва­ла­ся й ко­ри­сту­є­ться ку­пка на­чаль­ни­ків, то­му кон­сен­су­су у спосо­бах від­хо­ду від від­по­від­аль­но­сті не бу­де. Ба­жа­но, щоб за все роз­пла­чу­ва­ли­ся актив­ні їд­ці бю­дже­тних і по­за­бю­дже­тних над­хо­джень. Але їд­ці не ква­пля­ться роз­ще­дрю­ва­ти­ся. Жа­ді­бні, не вмі­ю­чі ді­ли­ти­ся ні за яких об­ста­вин, во­ни, як мав­па, що за­пу­сти­ла ла­пу в по­су­ди­ну з вузь­кою ший­кою, за­ги­нуть, але не роз­ти­снуть ку­лак з при­хо­пле­ним добром.

Та­кою вже уро­ди­ла­ся на­ша ко­ру­пція. До­сі ми ні­як не мо­же­мо від­шу­ка­ти її Ахіл­ле­со­ву п’яту, на­ти­ску­ю­чи ви­клю­чно на ба­ра­бан­ні пе­ре­тин­ки жир­них ко­тів. Але якщо в ко­ли­шні ро­ки про­цві­та­ю­чі фе­о­да­ли ін­ко­ли ки­да­ли кіс­тки зі сво­їх сто­лів у ма­си, то оста­н­ня п’яти­рі­чка ви­яви­ла­ся мер­твим се­зо­ном для спра­глих стер­пно­го рів­ня жи­т­тя.

З 2009 ро­ку, ко­ли слово «кри­за» ста­ли ви­го­ло­шу­ва­ти як лай­ли­ве й до­да­ва­ти до всіх бід, зар­пла­ти й пен­сії за­сти­гли. У всіх гро­ма­дян, окрім пра­во­охо­рон­ців. Хо­ча во­ни й без дер­жав­но­го гро­шо­во­го по­ста­ча­н­ня не втра­ча­ли ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті. Є у ме­не зна­йо­мий про­ку­рор обла­сної ка­те­го­рії з пен­сі­єю 24000 гри­вень і по­са­дою ра­дни­ка з окла­дом не мен­ше. Ду­маю, він не єди­ний у сво­є­му про­фе­сій­но­му це­ху. По­ді­бні при­кла­ди ма­те­рі­аль­но­го сти­му­лю­ва­н­ня про­ку­рор­сько­го й суд­дів­сько­го кор­пу­сів ти­по­ві, оспі­ва­ні, пе­ре­спі­ва­ні в укра­їн­ських ЗМІ ти­ся­чу ра­зів. За­раз до них до­дав­ся ще й кор­пус СБУ. Ро­збе­сти­ли­ся не сьо­го­дні, але ли­ше за­раз ви­я­ви­ло­ся, що там за­мо­жних лю­дей не мен­ше, ні­жу мі­лі­ції. Осо­бли­во у від­ді­лах із бо­роть­би з ко­ру­пці­єю. З одно­го бо­ку, про­цес зро­зумі­лий. Спо­кон­ві­ків усі ди­кта­тор­ські ре­жи­ми сти­му­лю­ють ло­яль­ність і від­да­ність по­лі­цей­ських сил. Але не всі по­во­дя­ться, як на­ші, по від­но­шен­ню до ін­ших бю­дже­тни­ків. У цьо­му й по­ля­гає ви­до­ва осо­бли­вість укра­їн­сько­го пра­во­охо­рон­но­го бра­тер­ства. Щоб пе­ре­ко­на­ти­ся, до­ста­тньо по­бу­ва­ти на ав­то­сто­ян­ках ра­йон­ної про­ку­ра­ту­ри, між­ра­йон­ної по­лі­клі­ні­ки й від­ді­лу пра­ці та со­ці­аль­но­го за­хи­сту. Про­сто по­рів­ня­ти ка­ре­ти.

Се­ре­дня за­ро­бі­тна пла­та в осві­ті й охо­ро­ні здо­ров’я у нас в п’ять ра­зів мен­ша, ні­жу Бі­ло­ру­сі та Ро­сії, в чо­ти­ри ра­зи — ні­жу Ка­зах­ста­ні, у два ра­зи — ні­жу Тур­кме­нії, де, до ре­чі, ме­ди­ки й вчи­те­лі не пла­тять за еле­ктри­ку та опа­лю­ва­н­ня. З ін­ши­ми кра­ї­на­ми по­рів­ню­ва­ти стра­шно. На­ші ці­ли­те­лі тіл і душ отри­му­ють у 12 ра­зів мен­ше за поль­ських ко­лег і в 40—50 ра­зів мен­ше за нім­ців, аме­ри­кан­ців. Про­те та­ко­го пе­ре­ко­су не­має в пра­во­охо­рон­ній си­сте­мі. Отри­му­ю­чи мен­ше за ви­со­ко­опла­чу­ва­них швей­цар­ських суд­дів і про­ку­ро­рів, на­ші жи­вуть не гір­ше. І за це умі­н­ня жи­ти їм не ли­ше ні­чо­го не бу­ває, а ще й ре­гу­ляр­но при­пла­чує дер­жа­ва. Ска­жіть, що не так?

На очах збан­кру­ті­ла ідея, яку все ще ар­ти­ку­лю­ють на­ші по­лі­ти­ки. Мов­ляв, вар­то да­ти лю­дям при ви­ко­нан­ні ве­ли­кі зар­пла­ти, во­ни тут­та­ки пі­дуть слу­жи­ти ба­тьків­щи­ні без­ко­ри­сли­во. Ав­жеж, як же їм бі­до­ла­шним пра­цю­ва­ти по­ряд з міль­йо­на­ми й не бра­ти со­бі час­тку?

Спро­бу­ва­ли, й ре­зуль­тат спан­те­ли­чив. Отри­му­ю­чи 50 000 гри­вень від­пу­скних, наш вар­то­вий за­ко­ну не їде на Ша­цькі озе­ра й не то­пче сте­жи­ни не­за­йма­ної ци­ві­лі­за­ці­єю укра­їн­ської гли­бин­ки. Він но­ро­вить по­да­ти­ся ту­ди, де Катя Осадча за­зви­чай бе­ре ін­терв’ ю у від­по­чи­валь­ни­ків і пер­сон, які пе­ре­хо­ву­ю­ться. Основ­ний ін­стинкт штов­хає лю­дей з те­ре­за­ми на щи­ті вго­ру. Ту­ди, де все роз­по­ді­ля­є­ться й ви­рі­шу­є­ться, де ли­ше і є не­до­тор­кан­ність жи­т­тя й жи­тла і той ку­то­чок ци­ві­лі­за­ції, який мо­жна від­го­ро­ди­ти ви­со­ким пар­ка­ном, без­тур­бо­тно ми­лу­ю­чись на свій шма­то­чок Дні­пра. От во­ни й гре­буть уго­ру, мов маль­ки пі­чку­рів, що ви­лу­пи­ли­ся, пра­гну­чи на­бра­ти по­ві­тря в пла­валь­ний мі­хур, зве­сти бу­ди­нок у за­по­від­ни­ку, зру­ба­ти де­ре­ва й по­са­ди­ти на ви­со­ку по­са­ду си­на. Це не про­сто прим­ха окре­мих пер­сон, мрія про­ку­ро­рів і сенс жи­т­тя суд­дів. Тут ви­ра­же­ний ку­чмів­ський заповіт ща­сли­во­го жи­т­тя, ви­ро­бле­ний за 25 ро­ків по­ве­дін­ко­вий ре­флекс дер­жав­них слу­жбов­ців. Він про­стий. Вни­зу й без гро­шей ти ні­хто й ні­що, жа­лю­гі­дний «вки­ду­вач» бю­ле­те­ня та во­ло­дар єди­ної вла­сно­сті — вух для роз­ві­шу­ва­н­ня ло­кши­ни. Хо­чеш за­ли­ши­ти­ся ли­ше з ни­ми, то­ді не бе­ри, не кра­ди, не йди по іє­рар­хі­чних схо­дах час­тки ви­ще­сто­я­що­го на­чаль­ства. Ба­жа­єш зро­би­ти кар’єру, ро­би пра­виль­но — гре­би що­си­ли. Іна­кше не проживеш у си­сте­мі. Іна­кше те­бе по­са­дять свої ж. То­му що бе­руть не ли­ше за­сту­пни­ки ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра, а всі, аждо пре­зи­ден­тів кра­ї­ни, не ка­жу­чи про прем’єр-мі­ні­стрів, за­сту­ка­них на кра­діж­ці і по­ки що не спі­йма­них. Ось та­кі у нас роз­мі­ри спру­та й аре­ал йо­го про­жи­ва­н­ня.

Го­ло­ва Дні­про­пе­тров­ської держ­адмі­ні­стра­ції Ва­лен­тин Ре­зні­чен­ко, який те­жві­дві­дав Оде­су, під час де­ба­тів про ко­ру­пцію ви­сло­вив­ся на ба­наль­ну те­му про псу­ва­н­ня ри­би з го­ло­ви. На йо­го дум­ку, гу­бер­на­то­ри не мо­жуть бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю, як це ро­бить Са­а­ка­шві­лі, ли­ше то­му, що ді­ють у рам­ках за­ко­ну й у них не ви­ста­чає пов­но­ва­жень ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти йо­го си­лу за при­зна­че­н­ням. Пан По­ро­шен­ко пе­ре­рвав спіч під­ле­гло­го. Але сво­єю при­су­тні­стю в Оде­сі на­вів на зу­хва­лі­ші роз­ду­ми. На­при­клад та­кі. Пре­зи­дент П.По­ро­шен­ко і гу­бер­на­тор М.Са­а­ка­шві­лі бо­ро­ти­му­ться з ко­ру­пці­єю ра­зом з Ар­се­ні­єм Пе­тро­ви­чем чи з Ар­се­ні­єм Пе­тро­ви­чем і ко­ру­пці­єю? То­му що на­ступ на гі­дру про­хо­дить якось без уча­сті па­на Яце­ню­ка, у ві­дом­ство яко­го вже дав­но ки­да­ють ка­ме­ні гро­мад­ські й пар­тій­ні лі­де­ри ду­мок. Тре­ба жне ли­ше з Ві­та­лія Кли­чка в ка­шке­ті ко­па ке­пку­ва­ти. Адже якщо спри­тні чи­нов­ни­ки ба­га­ті­ють на ха­ба­рах, то як мо­же по­пов­ни­ти­ся бю­джет, якщо ле­га­лі­зу­ва­ти те, за що да­ють? Адже гро­ші в кра­ї­ні є, й чи­ма­лі. Без­глу­здо за­пе­ре­чу­ва­ти, ко­ли ку­пю­ра­ми ви­сти­ла­ю­ться під­ло­ги ли­ше в одно­му кабінеті. Так і хо­че­ться мно­жи­ти пло­щі ін­ших адмі­ні­стра­тив­них бу­ді­вель, по­чи­на­ю­чи з Гру­шев­сько­го, уяв­ля­ю­чи но­вий бю­джет кра­ї­ни. По­дих пе­ре­хо­плює!

Дру­ге пи­та­н­ня теж­ці­ка­ве. Но­ва по­лі­ція ви­яви­ться під ке­рів­ни­цтвом Ар­се­на Ава­ко­ва чи ста­не кін­цем йо­го рі­чно­го пе­ре­мир’я зі ста­рою мі­лі­ці­єю? Як ви­йшло, що при­їжджий штат­ський Мі­ша Са­а­ка­шві­лі ли­ше в одній Оде­сі на­ко­пав стіль­ки мі­лі­цій­них та­єм­ниць, скіль­ки мі­ністр МВС не зміг ви­яви­ти за рік у всій кра­ї­ні? Пи­та­н­ня ж на­про­шу­є­ться.

Не знаю, від­ру­бу­ва­ти­муть у спру­та щу­паль­ця з обла­стей чи ві­зьму­ться за го­ло­ву в сто­ли­ці? Ми за го­ло­ву дав­но взя­ли­ся. Тоб­то жа­хну­ли­ся во­ло­ха­тої мав­пя­чої ла­пи в на­шо­му укра­їн­сько­му гле­чи­ку. Ви­ста­чить при­ма­ту ро­зу­му ви­сми­кну­ти чи нам до­ве­де­ться ру­ба­ти кін­ців­ку, вже не має зна­че­н­ня. Ва­жли­во не роз­би­ти гле­чик остан­ньої на­дії.

Оле­ксандр ПРИЛИПКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.